Г а а в а 4. ПОРЯДОК ТА УМОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Стаття 29. Права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчо­му провадженні

Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право зна­йомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх пи­тань, що виникають в ході виконавчого провадження, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого проваджен­ня, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провад­ження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого доку-

мента до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконав-

чого документа. „_

Сторони мають право укласти мирову угоду, яка затверджується су­дом оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечен­ня повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Стаття ЗО. Добровільне виконання рішень

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровіль­не виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається вру­ченою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі добровільного повного або часткового виконання рішення борж­ником державний виконавець складає про це акт, який підписується стя-гувачем і боржником.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішен­ня повністю або частково, державний виконавець невідкладно розпочи­нає його примусове виконання у межах строку, передбаченого статтею 25 цього Закону.

Стаття 31. Час провадження виконавчих дій

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не ра­ніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сто­рони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання немож­ливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням із начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу на­чальника відповідного відділу Державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здо­ров'ю громадян.

Стаття 32. Відкладення провадження виконавчих дій

Державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій на підставі ухвали суду.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих Дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стя-гувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний вико­навець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або шший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служ­би або до суду в 3-денний строк.

Стаття 33. Відстрочка або розстрочка виконання, зміна способу і порядку виконання рішення

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роб­лять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу і по­рядку виконання.

Рішення про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу і порядку виконання повинно бути прийнято у 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.

Стаття 34. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

1) смерті стягувана або боржника, оголошення померлим чи визнан­
ня безвісно відсутнім стягувана або боржника, або припинення існування
сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини
допускають правонаступництво;

2) визнання стягувана або боржника недієздатним;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних
Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях,
якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на
прохання стягувана, який проходить строкову військову службу в
Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

4) оспорювання боржником виконавчого документа у судовому по­
рядку, якщо таке допускається законом;

5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб),
уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

6) винесення постанови про зупинення виконання відповідного рі­
шення посадовою особою, якій законом надано таке право;

7) подання до суду позову про виключення майна з опису;

8) порушення арбітражним судом провадження у справі про банкрут­
ство боржника;

9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому
законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної
шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або
перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора
ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перера­
хуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнаро­
дним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку
України на день сплати. (Статтю 34 доповнено пунктом 9 згідно із За­
коном № 2893-Ш від 13.12.2001)

Стаття 35. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження

Виконавче провадження може бути зупинено у разі:

1) звернення державного виконавця до суду або іншого органу, який
видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що під­
лягає виконанню;

2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі
Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових фор­
мувань;

3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні;

4) знаходження боржника на лікуванні у стаціонарному лікувально-^МУ 5^одання скарги на дії державного виконавця або відмову в його

""'^оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

7) знаходження боржника або стягувана у відпустці за межами насе­леного пункту, де вони проживають.

Стаття 36. Порядок і строки зупинення виконавчого провад­ження

Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупи­нення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ,

Виконавче провадження зупиняється:

у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 34,- до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному

боржникові;

у випадках, передбачених пунктами 3 і 9 статті 34, пунктами 2, 3,4,6 і 7 статті 35,- до закінчення існування названих обставин; (Абзац третій частини другої статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2893-Ш від 13.12.2001)

у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6, 7 і 8 статті 34, пунктом 5 статті 35,-до розгляду питання по суті.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскар­жена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провад­ження можуть бути скорочені судом.

Впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, вико­навчі дії не провадяться.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення вико­навчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувана.

Стаття 37о Закриття виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником
про закриття виконавчого провадження;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання
безвісно відсутнім боржника або стягувана, якщо виконання їх обов'яз­
ків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступницгва;

4) недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідуєть­
ся, для задоволення вимог стягувана;

5) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке
підлягало виконанню на основі виконавчого документа;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених
у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або
знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

7) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стяг­
нення.

Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому

стали відомі обставини, зазначені в цій статті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальни­ком відповідного відділу Державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (по­садовій особі), якими видано виконавчий документ.

Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскар­жена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до суду в 10-дєнний строк з дня її одержання.

Стаття 38. Наслідки закриття виконавчого провадження

У разі закриття виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним вико­навцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. За­крите виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім ви­падків, передбачених цим Законом.

Стаття 39. Закінчення виконавчого провадження

Виконавче провадження закінчується у випадках:

1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим до­
кументом;

2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього
Закону;

3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду
або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ,
або на письмову вимогу стягувана;

4) направлення виконавчого документа за належністю до іншого під­
розділу Державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець ви­носить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

Стаття 40. Повернення виконавчого документа стягувачеві

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до вико­нання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

1) за письмовою заявою стягувана;

2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяг­
нення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону
заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не
реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що
повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

4) у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій,
незважаючи на попередження державного виконавця про повернення
йому виконавчого документа.

Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-4 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

У разі повернення стягувачеві виконавчого документа з підстав, зазна­чених у пунктах 1 і 3 частини першої цієї статті, йому повністю повертає­ться авансовий внесок, передбачений цим Законом, а при поверненні ви­конавчого документа з інших підстав - лише в частині, що перевищує здій­снені державним виконавцем витрати на провадження виконавчих дій.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягува-

чених пунктами 2-4 частини першої цієї статп, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах стро­ків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Стаття 41. Відновлення виконавчого провадження У разі якщо постанова державного виконавця про закриття виконав­чого провадження визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню. Про відновлення виконавчого провадження дер­жавний виконавець виносить постанову не пізніш як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду і в той же строк повідомляє стягувала і борж­ника, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконав­чий документ, про відновлення виконавчого провадження.

Стаття 42. Оголошення розшуку

У разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшко­дування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також дитини за виконавчими доку­ментами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

У разі відсутності відомостей про місце знаходження майна боржни­ка за виконавчими документами, зазначеними у частині першій, держав­ний виконавець виносить постанову про розшук майна, яка затверджує­ться начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби.

Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи міс­цем знаходження його майна, або за місцем проживання (знаходження) стягувача. Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а та­кож майна боржника здійснює Державна виконавча служба. Постанова про розшук обов'язкова до виконання.

Витрати, пов'язані з розшуком боржника, його майна та розшуком дитини, стягуються з боржника за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної вико­навчої служби.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи ви­нести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансува­ти зазначені витрати відповідно до цього Закону. В цьому випадку стя­гувач має право у судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбаче­них частиною першою цієї статті, а також постанова державного викона­вця про відмову у розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду у 10-денний строк.

Стаття 43. Розподіл стягнутих з боржника грошових сум

З грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна борж­ника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, сплачується ви-

конавчий збір, накладений на боржника у процесі виконання рішення, компенсуються витрати на здійснення виконавчих дій. Грошова сума, що залишилася, використовується для задоволення вимог стягувана та на сплату штрафу. Сума, що залишилася після задоволення усіх вимог стя­гувана, повертається боржникові.

Стаття 44. Черговість задоволення вимог стягувачів

У разі недостатності суми, стягненої з боржника для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, ця сума розподіляється держав­ним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленої цією статтею.

У першу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника та забезпечені заста­вою вимоги про стягнення вартості заставленого майна.

У другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з тру­довими правовідносинами, вимоги щодо виплати наданої адвокатами юридичної допомоги, виплати винагороди, що належить автору за вико­ристання його твору, відкриття, винаходу, промислового зразка, на які видано відповідні свідоцтва. Після повного задоволення зазначених ви­мог задовольняються вимоги громадян із соціального страхування та вимоги громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх майну зло­чином або адміністративним правопорушенням.

У третю чергу задовольняються вимоги щодо податків і неподатко­вих платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов'язкового страхування.

У четверту чергу задовольняються всі інші вимоги в порядку надхо­дження виконавчих документів.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після пов­ного задоволення вимог стягувачів попередньої черги, У разі недостатнос­ті стягненої суми для повного задоволення усіх вимог однієї черги ці ви­моги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі.

Суми, стягнені з боржника як такі, що належать до перерахування стягувачам, зараховуються державним виконавцем на депозитний раху­нок відповідного відділу Державної виконавчої служби і видаються стя­гувачеві у встановленому порядку.

Стаття 45. Витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій

Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію і проведення виконавчих дій із спеціального фонду виконав­чого провадження, а також кошти сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до цього Закону.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

1) перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2) оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у
встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштовий переказ стягувачеві стягнених сум;

4) розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5) оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення.

Стаття 46. Виконавчий збір

У разі невиконання рішення у строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка за­тверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої

тлкби. стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної ^стягнення суми або вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів походів громадян із боржника-громадянина і у розмірі п'яти неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян - із боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір не стягується із страховиків, які здійснюють держав­не обов'язкове особисте страхування, при виконанні державними вико­навцями рішень про стягнення коштів за державним обов'язковим осо­бистим страхуванням, а також з осіб, звільнених від його сплати згідно з законодавством. (Частина друга статті 46 в редакції Закону М 2241-Ш

від 18.01.2001)

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першо­му надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа держав­ному виконавцеві виконавчий збір не стягується.

(Частина четверта статті 46 втратила чинність на підставі Закону № 783-ХІУ від 30.06.99 - редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000рік)

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку з скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові.

Стаття 47. Винагорода державному виконавцеві

Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне і законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмірі двох відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а по виконавчому до­кументу немайнового характеру - не більше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 48. Авансування витрат на виконавче провадження

З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на депозитний рахунок відповідного відділу Державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.

При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю поверта­ється стягувачеві.

Стаття 49. Особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника

У разі якщо у районному чи міському відділі Державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того са­мого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнен­ня, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті у кількох районних, міських відділах Державної виконавчої служби, виконання вимог цієї статті забезпечується в порядку, встанов­леному Міністерством юстиції України.

З метою реалізації вимог цієї статті Департаментом Державної вико­навчої служби формуються відповідні банки даних про відкриття вико­навчих проваджень у підрозділах Державної виконавчої служби.

Глава 5. ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА

Стаття 50. Порядок звернення стягнення на грошові кошти та
інше майно боржника,

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опи- (су), вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та ін­ших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знахо­дяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредит­них організаціях, на них накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для за­доволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржни­кові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, не­обхідних для виконання за виконавчим документом з урахуванням ви­трат на виконання. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Стаття 51. Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті при обчисленні боргу у гривнях

У разі відсутності у боржника коштів у гривнях, достатніх для одно­часного задоволення вимог стягувача, державний виконавець накладає стягнення на кошти боржника в іноземній валюті.

Якщо кошти боржника в іноземній валюті є на рахунках, внесках або на зберіганні у банку або іншій кредитній установі, які мають право про­дажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів продати інозем­ну валюту в розмірі, необхідному для погашення боргу.

Якщо такі кошти є у банку або іншій кредитній установі, які не ма­ють права продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, державний виконавець зобов'язує їх протягом семи днів пере­рахувати ці кошти до банку або іншої кредитної установи, що мають таке право для їх реалізації відповідно до вимог частини другої цієї статті.

Стаття 52. Звернення стягнення на заставлене майно

Стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається як для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, так і для задоволення вимог інших стягувачів.

Для задоволення вимог стягувача-заставодержателя стягнення звер­тається на заставлене майно боржника при недостатності у нього іншого майна для повного задоволення цих вимог, з додержанням встановлених законодавством прав заставодержателя та вимог глави 6 цього Закону.

Стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог

стягувачів, які не є заставодержателями, в порядку примусового вико­нання допускається лише у разі, коли вартість предмета застави переви­щує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Кошти, отрима­ні від реалізації заставленого майна, використовуються насамперед для задоволення зобов'язань боржника перед заставодержателем, і лише залишок коштів - для задоволення вимог стягувача.

Стаття 53. Звернення стягнення н& майно боржника, яке знахо­диться в інших осіб

Державний виконавець має право на пропозицію боржника або стя­гувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані на запит державного виконавця надати у визначений ним строк відомості про належне боржникові майно, що зна­ходиться у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові.

Одержавши від названих осіб відомості про наявність майна борж­ника, державний виконавець описує це майно в присутності понятих, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. Кошти та майно, що належать боржникові від інших осіб, вилучаються державним виконавцем у цих осіб на підставі ухвали суду в присутності понятих.

За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця на особу, в якої знаходиться майно боржника, може бути накладено стяг­нення відповідно до цього Закону.

Стаття 54. Майно, на яке не може бути звернено стягнення

Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за вико­навчими документами (додаток до цього Закону).

Стаття 55. Арешт та вилучення майна боржника

Арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивос­тей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності ви­користання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або ко­ристуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майка боржника, що підлягає наступ­
ній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що
належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації про­вадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно піс­ля накладення арешту.

Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виро­бів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов'язково-

му вилученню і негайно передаються на зберігання установам Націо­нального банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець зобов'язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Стаття 56. Право боржника на визначення першочерговості звернення стягнення на предмети (види майна)

Під час проведення опису боржник має право зазначити ті види май­на або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.

Державний виконавець зобов'язаний задовольнити вимоги боржни­ка, якщо вони не порушують інтересів стягувана і не ускладнюють вико­нання рішення.

Стаття 57. Оцінка майна боржника

Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем за рин­ковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами.

Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягу-вач заперечує проти проведення державним виконавцем оцінки, останній запрошує експерта (спеціаліста) для визначення вартості майна. Витрати на призначення експерта несе сторона, яка оспорює оцінку майна, про­ведену державним виконавцем.

Сторони мають право оскаржити оцінку майна до суду.

Стаття 58. Зберігання майна, на яке накладено арешт

Майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, передається на зберігання боржни­кові або іншим особам, призначеним державним виконавцем (далі - збе-рігачеві), під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржникові, а у випадках, коли обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу,- також зберігачеві.

Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним корис­туватися, якщо особливості цього майна у разі користування не призве­дуть до його знищення або зменшення цінності.

Зберігай, якщо ним призначено не боржника або члена його сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої встановлюється за угодою зберігана з державним виконавцем.

Порядок і умови зберігання майна, на яке накладено арешт, зазначе­ного в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначаються Національ­ним банком України, а щодо іншого майна - Міністерством юстиції України.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або ко­ристуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відпові­дальність зберігана майна, передбачену законом.

Стаття 59. Звільнення майна з-під арешту

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Стаття 60. Передача стягувачеві предметів, зазначених у вико­навчому документі

У разі присудження стягувачеві предметів, зазначених у виконавчо­му документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачеві, про що складає акт передачі. У разі знищення

речі, що мала бути передана стягувачеві в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання, який є підставою для закриття виконавчого провадження.

У випадку письмової відмови стягувана від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягува­чеві, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

Стаття 61. Реалізація арештованого майна

Реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його про­дажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Продаж майна боржника, за винятком нерухомого майна, здійснює­ться спеціалізованою організацією на комісійних та інших договірних началах, передбачених законом. Продаж нерухомого майна боржника здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організація­ми, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, пе­редбаченому законодавством України. Порядок реалізації майна, зазна­ченого в частині п'ятій статті 55 цього Закону, визначається Національ­ним банком України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, воно підлягає переоцінці. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна. Якщо у місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, державний виконавець пові­домляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна.

Якщо стягувач у 5-денний строк письмово не заявить про своє ба­жання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повер­тається стягувачеві без виконання.

Боржник має право визначити, в якій послідовності необхідно продавати майно. У разі коли від продажу частини майна буде виручено суму, достат­ню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат на виконавче провадження, подальший продаж арештованого майна припиняється. Вимо­ги боржника щодо черговості продажу майна не приймаються держав­ним виконавцем, якщо внаслідок їх задоволення виникнуть перешкоди чи додаткові труднощі для виконання або подовжиться його строк.

Стаття 62. Звернення стягнення на будинок, квартиру, примі­щення, земельну ділянку

Звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, земель­ну ділянку, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у ооржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чер­гу провадиться звернення стягнення на окрему від будинку земельну Ділянку, інше приміщення, що належать боржникові. В останню чергу звертається стягнення на жилий будинок чи квартиру.

Разом з жилим будинком- стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржникові.

У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земель­ну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи ви­конавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність за­значеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний вико­навець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходжен­ня майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, держав­ний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого неру­хомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з при­людних торгів.

Поиск по сайту: