РозділШ 5 страница

юрисдикційного органу стягувач для здійснення права на примусове виконання має отримати виконавчий до­кумент у суді або в іншому органі, що розглядав справу, чи виконавчий документ у передбачених у законі випад­ках пересилається державному виконавцю судом або ін­шим уповноваженим органом.

Проаналізувавши Закон «Про виконавче проваджен­ня», слід зазначити, що перелік виконавчих документів в окремій статті не зазначається, але зі змісту ст. 21 Закону «Про виконавче провадження» випливає, що до виконав­чих документів належать:

¹ Пособие по исполнительному производству для судебннх при-
ставов-исполнителей: Учебное пособие / Под ред. И. В. Решетнико-
вой - М.: «Ошуг», 2000?- С. 109.

² Штефан М. К, Омельченко М. П., Штефан С. М. Виконання су­
дових рішень: Навчальний посібник.- К.: Юрінком Інтер, 2001- С. 65.

1) виконавчий лист, що видається на підставі рішень,
ухвал та постанов суду загальної юрисдикції у цивільних
справах та вироків, ухвал і постанов судів у криміналь­
них справах у частині майнових стягнень, вироків судів
у частині позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю, мирових угод, затвердже­
них судом, а також рішень іноземних судів;

2) наказ арбітражного (господарського) суду, що ви­
дається на підставі рішень, ухвал, постанов господарсь­
ких судів та іноземних арбітражів;

3) посвідчення комісій по трудових спорах;

4) постанови органів (посадових осіб), уповноваже­
них законом розглядати справи про адміністративні пра­
вопорушення;

5) інші документи.

Таке становище є неприпустимим. Крім прямої вка­зівки в Законі на те, які ж документи є виконавчими та підлягають примусовому виконанню Державною вико­навчою службою, перелік виконавчих документів слід доповнити ще цілим їхнім рядом. До них відносяться до­кументи, перелічені в Інструкції про проведення вико­навчих дій, зокрема, виконавчі написи нотаріусів, рі­шення Конституційного Суду України у випадках, перед­бачених законом, не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником, рішення Антимонопольного ко­мітету та його територіальних відділень у передбачених законом випадках, постанови державного виконавця про виконавчий збір та накладення штрафу.

На нашу думку, до виконавчих документів також слід віднести рішення Міжнародного комерційного арбітра­жного суду та Морської арбітражної комісії при Торго­во-промисловій палаті України, рішення Європейського суду з прав людини, постанови служби в справах непов­нолітніх щодо грошових стягнень, рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном, рішення комісій рад народних депутатів з питань поновлення прав реабіліто­ваних, про які не йдеться в жодному нормативно-право­вому акті законодавства, тому необхідно доповнити за­значений перелік.

Практика підзаконного нормативно-правового регу­лювання останнім часом дістала небувалого розвитку в чинному законодавстві України, незважаючи на запере-

чення проти цього вчених-адміністративістів¹. Не обій­шлося без цього і у виконавчому провадженні, тому, на нашу думку, правове регулювання інституту виконавчо­го провадження повинно здійснюватися лише законо­давчим шляхом.

Пред'явлення виконавчого документа до виконання здійснюється у встановлені процесуальні строки, які не співпадають для різних видів виконавчих документів. Але законом закріплені строки не для всіх виконавчих документів, тому пропонуємо доповнити ст. 21 Закону «Про виконавче провадження» наступними пунктами:

5) рішень Антимонопольного комітету та його тери­
торіальних відділень у передбачених законом випадках -
протягом шести місяців;

6) рішень Конституційного Суду України, у випад­
ках, передбачених законом,- протягом шести місяців;

7) постанов державного виконавця - протягом трьох
років.

У перспективі з'явиться ще один вид виконавчого до­кумента - судовий наказ, оскільки Проект нового ЦГІК України передбачає цей вид провадження. В РФ вже є такий інститут і у відповідності з ЦПК РФ (ст. 125-1) су­довий наказ визначається як постанова судді, винесена за заявою кредитора про стягнення грошових сум чи витре­бування рухомого майна від боржника. Російські вчені² вважають судовим наказом немотивовану судову поста­нову, що виноситься від імені держави у передбачених законом випадках, і приписує певну поведінку зобов'я­заної особи з метою поновлення чи захисту порушених цивільних прав і охоронюваних законом інтересів, що заснована на представлених заявником документах. Цей інститут має застосування та процесуальне значення у разі відсутності заперечень з боку боржника, відтак від­родження інституту судового наказу спрощує захист суб'єктивних прав громадян.

Отже, заява стягувача чи іншої передбаченої законом особи про відкриття виконавчого провадження повинна бути викладена в письмовій формі, врахувавши при цьо­му і ту обставину, що статтею 18 Закону «Про виконавче

¹ Коростей В. Подзаконньїе актьі: реальносте и перспектива //
Підприємництво, господарство і право.- С. 61-65.

² Решетняк В. К, Черннх И. И. Заочное производство и судеб-
иьій приказ в гражданском процессе.- М.: Городец, 1997.- С. 51.

провадження» закріплюється правило, в силу якого не­обхідне подання заяви стягувача чи іншої заінтересова­ної особи для відкриття виконавчого провадження. Крім того, державний виконавець повинен встановити закон­ність акту, що пред'являється до виконання, і правомір­ність звернення заінтересованої особи до ДВС, одночасно вирішивши питання про відкриття виконавчого провад­ження.

Якщо детально розглянути ст. 24 Закону, то вбачаєть­ся цілий ряд зауважень щодо змісту її частин, які деякою мірою суперечать одна одній. Так, частиною 2 цієї статті встановлюється обов'язок державного виконавця винес­ти постанову про відкриття виконавчого провадження у триденний строк з дня надходження до нього виконавчо­го документа, в якій встановити строк для добровільного виконання рішення, що має бути не більше 7 днів. А за ч. 5 цієї статті постанова про відкриття виконавчого про­вадження може бути оскаржена в 10-денний строк. І тут виникають суперечності між строками, зазначеними в окремих частинах цієї норми Закону.

Фактично може скластись ситуація, коли оскарження постанови буде проводитись після її повного чи частко­вого виконання, що призведе до невиправданих трудно­щів при поверненні стягнутого майна у випадку задово­лення скарги. Крім того, особа, якій завдані збитки вна­слідок неправильного виконання рішення, матиме право вимагати їхнє відшкодування. Звертає на себе увагу і те, що в ст. 24 Закону вказаний лише максимальний строк для добровільного виконання, а мінімальний не обмеже­ний, Отже, може бути наданий строк для добровільного виконання рішення 1 день чи менше, що явно порушує права боржника, який навіть при бажанні виконати рі­шення не матиме фізичної можливості для цього, наслід­ком чого буде сплата виконавчого збору. З іншого боку, цей випадок передбачає можливість застосування вико­нання до документа, який «не набрав законної сили», тобто може бути оскаржений. Тож це положення потре­бує координації в строках добровільного виконання та моменту, до якого надається право для оскарження по­станови про відкриття виконавчого провадження.

Невизначеним є і момент надходження виконавчого документа до конкретного державного виконавця, Навіть Інструкція про проведення виконавчих дій не вирішила

цього питання, але деякою мірою воно регулюється Ін­струкцією з діловодства в районних, міських (міст облас­ного значення), районних у містах відділах ДВС, затверд­женої наказом Міністерства юстиції України від 5 липня 1999 р. Так, згідно з п. 3.2 зазначеної Інструкції прийом усіх виконавчих документів і кореспонденції, що наді­йшла до відділу, покладається на діловода відповідного відділу ДВС, що переглядає всю кореспонденцію в день її надходження, реєструє і передає її начальнику відділу не пізніше наступного дня після їхнього надходження. Виявляється, що до державного виконавця виконавчий документ надходить не безпосередньо і це зовсім не означає, що він отримає його у день надходження до від­повідного відділу ДВС.

На особливу увагу заслуговує пропозиція боржнику про добровільне виконання вимог виконавчого докумен­та. Слід зазначити, що передбачений Законом строк для добровільного виконання є цілком достатнім для вжиття заходів щодо приховування майна, грошових коштів, що буде перешкодою для примусового виконання. Після ви­несення судового рішення спір уже вирішений судом, права та обов'язки сторін встановлені, вибір варіантів поведінки для боржника обмежений, йому залишається тільки виконати рішення. Тому, на нашу думку, є недо­цільним встановлення строку для добровільного вико­нання вже після відкриття виконавчого провадження. У боржника є можливість виконати судове рішення після його винесення, і йому це відомо з моменту вирішення справи судом. Зовсім недоцільним є встановлення строку для добровільного виконання виконавчих документів про конфіскацію майна або про стягнення матеріальної шкоди з боржників, які перебувають у місцях позбав­лення волі. Зазначену думку підтверджує Інструкція, в п. 4.1.4 якої зазначено, що добровільне виконання рі­шень не поширюється на виконавчі документи про кон­фіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків із боржників, які відбувають покарання в місцях позбав­лення волі, про накладення арешту на майно для забез­печення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника.

Структура Закону видається не зовсім вдалою, оскіль­ки, крім зазначеної ст. 24, де вже йшлося про добровіль­не виконання виконавчого документа боржником, Закон

також містить статтю ЗО «Добровільне виконання рі­шень», де знову згадується про добровільне виконання.

Якщо розглядати далі ст. 24 Закону, то ч. 4 встанов­лює, що за заявою стягувача з метою забезпечення вико­нання рішення з майнових стягнень державний викона­вець одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й на­кладає на нього арешт. В Інструкції (п, 3.6) про прове­дення виконавчих дій зазначається, що це можливо у ра­зі, якщо зволікання у вчиненні виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, а, крім заяви стягувача, вже з'являється як підстава власна ініціатива державного виконавця.

Отже, державний виконавець самостійно вирішує, проводити опис та арешт майна боржника при відкритті виконавчого провадження чи ні. І тут виникає законо­мірне питання: звідки державному виконавцю буде відо­мо про загрозу невиконання рішення, якщо стягувач його про це не просить? Тому ці положення є досить сум­нівними, оскільки невідомо, чи має право державний ви­конавець проводити такі дії. Обережність законодавця в даному випадку можна зрозуміти. Якщо закріпити у статті обов'язок описувати та заарештовувати майно боржника за заявою стягувача, тоді всі стягувачі будуть вимагати застосування цього положення. Якщо це лише право державного виконавця, тоді є можливість передба­чити зловживання з боку державних виконавців, оскіль­ки їм створені умови для дачі хабарів з боку як стягува­ча, так і боржника. При цьому поняття «власна ініціа­тива» для правозастосовчих органів - досить складне явище взагалі, адже неможливо накладати стягнення за те, що особа не проявила ініціативи.

Після винесення постанови про відкриття виконавчо­го провадження її копія надсилається стягувачу, борж­нику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. І тут незрозуміло, яку мету переслідував зако­нодавець, встановивши надсилання зазначеної постанови ще й органу, що видав виконавчий документ, та що з нею робити цьому органу. Виникає питання про можли­вість встановлення контролю за діями державного вико­навця з боку органів, що видали виконавчий документ. Справді, ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» пе­редбачає, що за державним виконавцем встановлюється

контроль. Але це контроль з боку начальнику відділу Державної виконавчої служби, якому безпосередньо під­порядкований державний виконавець і керівник вище­стоящого органу, тобто тієї ж самої Державної виконав­чої служби. Контроль за діяльністю державних виконав­ців з боку інших державних органів все ж таки передба­чений ст. 10 Закону України «Про Державну виконавчу службу», але це не може бути орган внутрішніх справ, що виніс постанову про накладення штрафу на правопо­рушника, або адміністративна комісія. Отже, доцільність повідомлення відповідного органу, рішення якого вико­нується, про відкриття виконавчого провадження, на на­шу думку, викликає сумніви, якщо відповідним держав­ним органам (наприклад, податковій адміністрації або органам, які є безпосередніми отримувачами сум штра­фів - органи місцевого самоуправління тощо) не надати повноважень стягувачів. Початок вчинення виконавчого провадження не цікавитиме ці органи, навпаки, їх ціка­витиме виконання або невиконання у визначені проце­суальні строки та повнота виконання.

Також слід зазначити, що строк для відмови у від­критті виконавчого провадження законодавчо не закріп­люється, чим порушуються права особи, яка звернулась до державного виконавця, тож доцільним було б внести доповнення до частини другої ст. 26 Закону «Про вико­навче провадження» таким чином:

«Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого докумен­та і заяви про відкриття виконавчого провадження, яку не пізніше наступного дня надсилає заявникові».

Якщо ж рішення підлягає негайному виконанню, ви­несення постанови про відкриття виконавчого провад­ження повинно здійснюватись, на нашу думку, не пізні­ше наступного дня після одержання необхідних доку­ментів.

Державний виконавець може прийняти одне із рішень -відкрити виконавче провадження або відмовити у його відкритті. Відмова у відкритті виконавчого провадження буде обґрунтованою, якщо: відсутнє клопотання стягу-вача про відкриття провадження; заява від імені стягува-ча подана особою, яка не має відповідних повноважень; пропущений строк давності пред'явлення виконавчого

документа до виконання; стягувачеві невідомі адреса боржника або місцезнаходження його майна, за винят­ком випадків, передбачених ст. 42 Закону; боржник (а від­повідно і стягувач) проходить строкову військову службу у Збройних Силах України; заінтересованою особою при пред'явленні виконавчого документа не виконані прави­ла територіальної компетенції державних виконавців.

Як видно з наведеного переліку обставин, що є під­ставами для відмови у відкритті виконавчого провад­ження, законодавчо врегульовано тільки одну з них (пропуск встановленого строку пред'явлення виконавчо­го документа до виконання), яка свідчить про те, що право громадян чи юридичних осіб на захист чітко не регламентоване нормами законодавства про виконавче провадження. Очевидно, яка цілком обґрунтованою буде відмова у відкритті виконавчого провадження, якщо ви­явиться, що рішення, яке підлягає реалізації, скасовано, чи боржник помер до вирішення питання про право-наступництво. Тому пропонуємо всі наведені підстави включити до ст. 26 Закону.

Зі змісту ст. 23 Закону поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до ви­конання здійснюється тільки в одному випадку - коли справу розглядав суд загальної юрисдикції, чим безпід­ставно порушується право всіх інших осіб, щодо яких було винесене рішення не судом загальної юрисдикції, а іншим органом, на поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, чим значно звужуються гарантії виконавчого провадження. Адже Господарський процесуальний кодекс України в ст. 119 дає можливість у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, поновити пропущений строк. Крім того, що відразу вбачається суперечність з чинним Законом «Про виконавче провадження», це пи­тання віднесено до компетенції господарського суду, про який також не йдеться в зазначеному Законі. До речі, са­ме в російській юридичній літературі з цього питання ведеться чимало дискусій.

До суб'єктів, які мають право звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження, належать: 1) стя-

¹ Грось А. Исполнение судебнмх решений по спорам с участием предпринимателей // Российская юстиция,- 1995.-№ 6.- С. 16—17.

тг

гувач або його представник; 2) прокурор у випадках пре­дставництва інтересів громадянина або держави; 3) інші уповноважені законом особи.

Інструкція про проведення виконавчих дій передба­чає, що державний виконавець відкриває виконавче про­вадження і при надходженні виконавчих документів із судів, відділів ДВС та інших органів (посадових осіб), яким згідно із законом надане право приймати рішення, що підлягають виконанню, у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Такого пункту не містить ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому пропонуємо доповнити ст. 18 Закону пунктом 3 наступного змісту: «з ініціативи суду та інших органів, що видали виконавчий доку­мент», а також у зв'язку з цим слід доповнити статтю 18 другою, третьою та четвертою частинами й викласти її в такій редакції:

«Стаття 18. Підстави для відкриття виконавчого про­вадження.

Державний виконавець відкриває виконавче провад­ження:

1) за заявою стягувача або його представника на під­
ставі виконавчого документа, передбаченого ст, 3 Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва
інтересів громадянина або держави в суді;

3) з ініціативи суду та інших органів, що передали
виконавчий документ у випадках, передбачених зако­
ном;

4) в інших передбачених законом випадках.

З ініціативи суду державний виконавець відкриває виконавче провадження за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподія­ної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втра­тою годувальника, про стягнення грошових сум із поса­дових осіб, винних у незаконному звільненні чи неза­конному переведенні працівників, або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіска­цію майна.

З ініціативи інших юрисдикційних органів державний виконавець відкриває виконавче провадження, якщо стя­гнення підлягає зарахуванню в доход держави, у випадку невиконання їх у добровільному порядку».

Виконавчий документ у зазначених випадках передає-

ться судом чи іншим органом безпосередньо в Державну виконавчу службу згідно з правилами про місце вико­нання рішення. Саме таку назву отримала ст. 20 Закону, оскільки у виконавчому провадженні неможливо засто­сувати термін «підсудність», однак із терміном «місце виконання» також важко погодитись, коли фактично мо­ва йде про конкретний відділ державної виконавчої слу­жби, державному виконавцю якої належить вчинити від­повідне виконавче провадження. Ця частина діяльності виконавчої служби потребує уточнення щодо призна­чення не тільки конкретного державного виконавця щодо відповідного провадження, а й потребує уточнення механізму переходу відкритого провадження від однієї виконавчої служби до іншої, а також щодо неможливості суперечок між відповідними підрозділами виконавчої служби. Ці питання мають суттєве процесуальне значен­ня і, на нашу думку, мають вирішуватись регламентацією в законодавстві правовідносин від конкретизації звер­нення стягувача до державної виконавчої служби та мо­менту надходження відповідних виконавчих документів до виконавчої служби до моменту відкриття виконавчого провадження.

Правовідносини щодо надсилання виконавчих доку­ментів до відділу Державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника також мають вирі­шуватись за певною послідовністю в критеріях застосу­вання. Оскільки виходить, що достатньо настати одній з перелічених в ч. 2 ст. 20 подій, а саме: змінилося місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостат­ньо, настає зміна місця виконання рішення. Такий пере­лік, без конкретизації основного місця виконавчого про­вадження, може вважатись некоректним і призводити до суперечок між відповідними підрозділами державної ви­конавчої служби. У зазначеній редакції статті самостійне значення має подія, коли майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, але наслідки такої обставини мають бути зовсім іншими. Виконавче провадження може бути переадресоване за місцем роботи боржника, але така дія державного вико­навця викличе лише суперечки. Тож за правовим зна-

ченням та обсягом стягнення пропонується така класи­фікація місць виконання:

1. Для розміру стягнення, що перевищує один міні­
мальний розмір заробітної плати, та для конфіскації
майна основне місце виконання - це місце проживання
боржника, яке в переважній більшості випадків збігаєть­
ся з місцем знаходження майна боржника і має зазнача­
тись в рішенні або вироку суду, а для юридичних осіб у
наказі господарського суду має зазначатись місце розта­
шування юридичної особи.

2. Другим за значенням має бути місце розташування
майна, на яке може бути звернене стягнення, оскільки це
місце розташування в багатьох випадках можна тракту­
вати як відособлене майно, наприклад, дачні будинки,
недобудовані об'єкти, виробничі об'єкти для юридичних
осіб тощо. Ці об'єкти в основному не зазначаються в рі­
шенні суду, якщо право власності на них не було пред­
метом спору, а тому належність. їх боржнику ще необ­
хідно встановити.

3. Для періодичних стягнень основним місцем вико­
нання буде місце не тільки роботи, а отримання певного
доходу: заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії,
результатів підприємницької діяльності та інших доходів
боржника.

4. Місцезнаходження боржника буде основним міс­
цем виконання для провадження щодо виконання рішень
у немайнових спорах, що зумовлюється можливістю не­
одноразової відмови від вчинення певних дій тощо.

При зверненні стягувача до ДВС передбачається, що державний виконавець, перш ніж винести постанову про відкриття виконавчого провадження, має перевірити, чи не скасовано рішення місцевого суду або господарського суду апеляційним судом, у касаційному порядку або у зв'язку з нововиявленими чи винятковими обставинами.

Представник стягувача має право на відкриття вико­навчого провадження лише при належному оформленні його повноважень. Але Законом «Про виконавче прова­дження» цьому питанню не приділено уваги, оскільки в ст. 12 існує лише не зовсім конкретна норма про те, що довіреність має бути виданою і оформленою відповідно до вимог закону. В законодавстві існують різні норми щодо порядку посвідчення довіреності та її змісту, а са­ме представництво регламентується нормами ЦК, ЦПК.

За загальним правилом довіреність має бути нотаріально завіреною для громадян або скріплена печаткою юри­дичної особи та підписом керівника підприємства для юридичних осіб, якщо представництво договірне. Слід зазначити, що за ст. 114 ЦПК України довіреність може посвідчуватись не тільки в нотаріальному порядку, а й за місцем проживання або роботи тощо. При цьому спеці­альні повноваження щодо укладення мирової угоди та інших форм розпорядження майновими правами довіре­ної особи мають спеціально обумовлюватись у довіре­ності. Це положення повинно бути подібним до умов ст. 115 ЦПК. Для законних представників необхідно представлення відповідного документа (рішення суду, свідоцтво про народження), що підтверджує факт закон­ного представництва. Крім того, необхідно в цьому ви­падку надавати документи, що встановлюють особу пред­ставника (паспорт, військовий квиток тощо).

У Законі чітко зазначено, що прокурор вправі зверну­тися із заявою про відкриття виконавчого провадження лише в одному випадку - якщо він звертався до суду з позовною заявою на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Пункт 3 ст. 18 Закону визначає, що державний виконавець відкриває виконавче провадження також і в інших передбачених законом випадках, з чого випливає, що органи державної влади та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи також можуть звернутись із заявою про відкриття виконавчого провадження в силу того, що ст. 122 ЦПК України надає цим органам практично ті ж права, що й позивачеві. Отже, якщо ці органи зверталися за захистом прав інших осіб в суд, слід надати їм таку можливість і у виконавчому провадженні. Водночас згадані органи та особи, включаючи і прокурора, не можуть відкрити ви­конавче провадження всупереч волі стягувача, оскільки тільки від стягувача залежить можливість примусового виконання рішення в межах строків давності й звернення до прокурора чи в зазначені органи за сприянням у вико­нанні рішення суду.

Постанова державного виконавця про відкриття вико­навчого провадження або про відмову у його відкритті може бути оскаржена начальнику відповідного відділу ДВС або до суду у 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова про відмову у відкритті виконавчого про-

вадження повинна бути мотивованою, тобто у ній дер­жавний виконавець зобов'язаний зазначити причину відмови. Повернути подані документи стягувачу супро­воджуючим листом чи іншим способом без винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого прова­дження державний виконавець не має права. Суб'єктами оскарження виступають сторони, тобто стягувач та борж­ник. Було б доцільним включити в статтю також пред­ставників сторін, оскільки згідно зі ст. 128 ЦПК України представник уповноважується на оскарження дій від імені довірителя.

Виконавчий збір стягується в розмірі 5% від належної до стягнення суми або вартості майна боржника, а за не­виконання рішення немайнового характеру - у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із боржника - громадянина і в розмірі п'яти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян - із боржника - юри­дичної особи. Оскільки виконавчий збір стягується з бо­ржника в першочерговому порядку (ст. 43 Закону), на нашу думку, слід змінити порядок визначення суми ви­конавчого збору. Вона повинна визначатись не від стягу­ваної, а від реально стягнутої з боржника суми, причому при кожному пред'явленні виконавчого документа до примусового виконання. Практика роботи відділів ДВС показує, що вже є випадки, коли державний виконавець стягнув виконавчий збір, а подальше виконання рішення не проводить, або коли стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувача в повному обсязі, а вико­навчий збір стягнуто, тобто йдеться про стягнення вико­навчого збору за рахунок сум, належних стягувачеві.

При стягненні аліментів та інших періодичних плате­жів, стягнення виконавчого збору, на нашу думку, мож­ливе лише у випадках ухилення боржника від цих сплат шляхом зміни місця роботи, проживання та іншими спо­собами.

Поиск по сайту: