Роль опитувань у зборі первинної соціальної інформації

Серед методів збору первинної соціальної інформа­ції найпопулярнішим є метод опитування, який у ба­гатьох людей асоціюється саме із соціологією.

Опитування — метод збору соціальної інформації про до­сліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опо­середкованого (анкетування) соціально-психологічного спіл­кування соціолога і респондента шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

За допомогою опитування можна одержати інформацію, яка не завжди відображена в документальних (джерелах чи доступна прямому спостереженню. До опитування вдаються, коли необхідним, а часто і єдиним, джерелом інформації є людина — безпосередній (учасник, представник, носій досліджуваних явища чи Процесу. Вербальна (словесна) інформація, одержана завдяки цьому методу, значно багатша, ніж невербальна. Вона легше піддається кількісному опрацюванню та аналізу, що дає змогу широко використовувати для цього обчислювальну техніку. На користь цьому мето­ду служить і його універсальність, оскільки під час опитування реєструють мотиви діяльності індивідів, результати цієї діяльності. Усе це забезпечує опиту­ванню переваги щодо методу спостереження або мето­ду аналізу документів.

При опитуванні надто важливою є взаємодія соціо­лога та опитуваного. Дослідник втручається у поведін­ку респондента, що, звичайно, не може не позначити­ся на результатах дослідження. Інформація, одержана від респондентів за допомогою опитування, відображає реальність тільки в тому аспекті, в якому вона існує в свідомості опитуваних. Тому завжди слід враховувати можливе спотворення інформації при застосуванні опитування, що пов'язано з особливостями процесу ві­дображення різних аспектів соціальної практики у сві­домості людей.

Плануючи збір інформації методом опитування, слід брати до уваги й умови, які можуть впливати на її якість. Однак зважити на всі обставини практично неможливо. Тому умови, не взяті до уваги, належать до випадкових чинників. Ними, наприклад, можуть бути місце і обставини проведення опитування. Сту­пінь незалежності інформації від впливу випадкових чинників, тобто її стійкість, називається надійністю інформації. Вона залежить від здатності суб'єкта дава­ти одні й ті ж відповіді на одні й ті самі запитання, визначається незмінністю цих запитань і варіантів відповідей на них для всієї обраної сукупності респон­дентів або кожної з її груп.

Для підвищення надійності інформації слід дбати про незмінність якомога більшої кількості умов збору інформації: місцевих обставин опитування, порядку формулювання запитань і відповідей на них, впливів дослідників на респондентів у процесі спілкування.

Для одержання достовірної інформації необхідно, щоб опитуваний:

а)сприйняв потрібну інформацію;

б)правильно зрозумів її;

в)зміг згадати, за необхідності, події минулого;

г)обрав достеменну відповідь на поставлене запи­тання;

ґ) зміг адекватно висловитися.

Важливо також, щоб опитуваний не тільки міг, а й хотів щиро відповісти на запитання.

Якість первинної соціологічної інформації значною мірою залежить від вимірювального інструменту — со­ціологічного питальника (бланк інтерв'ю, анкета). Критеріями їх оцінки є стійкість і обґрунтованість.

Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення ре­зультатів вимірювання за повторного використання цього ін­струменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.

Обґрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відпо­відності зареєстрованих у процесі вимірювання характерис­тик і характеристик, які планувалося виміряти.

Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стабільним.

Перевірка якості вимірювального інструменту є складною, трудомісткою, але необхідною процедурою. Без неї не можливо визначити наукову значущість одержаних результатів.

Щодо достовірності зібраної інформації опитування передбачає такі основні фази:

а) адаптацію;

б) досягнення поставленої мети;

в) завершення опитування.

Кожне опитування починається з фази адаптації, під час якої у респондента створюють мотивацію до відповіді на запитання і готують його до дослідження. Фаза адаптації складається із звернення і декількох перших запитань. Звернення є зав'язкою, початком опитування. Щоб респондент зміг надати потрібну ін­формацію, необхідно підготувати його до цього: пояс­нити зміст питальника, мету опитування, при роботі з анкетою — правила її заповнення, і, поступово ставля­чи запитання, підвести його до теми дослідження. Ос­новне завдання — встановити контакт з респондентом, «зав'язати розмову». Тому нерідко соціолог формулює спершу запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження інформації, але залучають опитуваного до розмови.

Складніше сформувати в опитуваних мотивацію до участі у дослідженні. Для цього необхідно їх зацікави­ти, зачепивши актуальні життєві проблеми. Формулю­вання мети дослідження, пояснення можливості вико­ристання його результатів для задоволення потреб ре­спондентів — все це актуалізує участь в опитуванні, стимулює прагнення респондента надати достовірну

інформацію.

Однак дослідження не завжди пов'язані з потребами опитуваних. Так, при опитуванні експертів звернення повинно відповідати таким мотивам, як престижні мір­кування, прагнення принести користь іншим. До опи­туваного звертаються як до компетентного спеціаліста, експерта з досліджуваної проблеми.

На вірогідність одержаної в процесі опитування ін­формації впливає побоювання респондента, що його відверті відповіді стануть відомими іншим людям, ке­рівництву і будуть використані йому на шкоду. Ано­німне опитування зменшує вплив цього чинника і під­вищує достовірність соціологічних даних.

Основний зміст другої фази опитування — досяг­нення поставленої мети — полягає у зборі основної інформації, необхідної для вирішення сформульова­них завдань. У процесі відповіді на основну, а відпо­відно і найбільшу за обсягом? частину питальника за­цікавленість респондента може поступово згасати. Для стимулювання її використовують функціонально-пси­хологічні питання, які несуть смислові навантаження, становлять певний інтерес, знімають втому і підвищу­ють мотивацію опитуваних.

Остання фаза — завершення опитування. Напри­кінці питальника вміщують функціонально-психоло­гічні «легкі» запитання, які знімають напруження у респондента і дають змогу йому виявити свої почуття. Опитування класифікують за різними критерія­ми. За характером взаємозв'язків соціолога і респон­дента їх поділяють на заочні (анкетні) та очні (інтер­в'ю), кожен з яких має свої різновиди; за ступенем формалізації — стандартизовані і нестандартизовані (вільні); за частотою проведення — одноразові й ба­гаторазові; за охопленням об'єкта — суцільні й ви­біркові. Специфічними видами є опитування експер­тів, соціометрія.

Поиск по сайту: