Соціологічний напрям. Зорієнтований на пошуки причин протиправної по­ведінки у соціальній реальності

Зорієнтований на пошуки причин протиправної по­ведінки у соціальній реальності. Вперше детально роз­глядається у працях бельгійсько-французького соціо­лога Адольфа Кетлє. Аналізуючи закономірності ви­никнення та поширення злочинності, він встановив, що на цей процес впливають стать, вік, професія, рі­вень освіти, пора року, ціни на хліб та ін. На його думку, усі злочини породжує суспільство, оскільки в ньому зосереджуються умови їх розвитку.

Згідно з соціологічним підходом протиправну пове­дінку зумовлюють такі соціальні чинники:

—неоднорідність і мінливість нормативно-цінніс­ної системи суспільства (теорія аномії Е. Дюркгейма,теорія субкультур, теорія контролю тощо);

—соціальна нерівність та стратифікація суспільст­ва (теорія аномії Р. Мертона, теорія конфлікту со­ціальних груп, теорія конфлікту влади);

—стигматизація, тобто результат соціальної оцін­ки дії, яку суспільство визначає як протиправну (тео­рії Ф. Танненбаума, вторинної девіації Е. Лемерта, девіантної кар'єри Г. Беккера, соціальної ідентичності Е. Гоффмана);

—соціальна дезорганізація і дестабілізація су­спільства (теорія соціальної дезорганізації, теорія де­стабілізації В. Реклесса, Е. Берджесса).

Отже, злочинність спричиняють як внутрішні (об­меженість потреб та інтересів, викривлення ціннісних орієнтацій, специфічний спосіб життя, антисоціальність засобів задоволення потреб та інтересів, психоло­гічні деформації особистості), так і зовнішні чинники (політико-правова ситуація у країні і деформація нор­мативної системи та соціальних інститутів, низький рівень правової культури у суспільстві, вплив оточен­ня, соціально-економічне становище у країні, вплив засобів масової інформації тощо). У період криз, соці­ально-економічного занепаду, суспільних трансформа­цій значно зростає злочинність, розширюється, омо­лоджується її соціальна база, відбуваються зміни в її структурі. До об'єктивних чинників, які обумовлюють це явище, належить системна криза всіх сфер життє­діяльності, пов'язані з нею зниження життєвого рівня населення, безробіття, зростання тіньового сектора економіки, майнове розшарування населення, ослаб­лення авторитету влади та ефективності державного управління, байдужість значної частини населення до правопорядку.

Соціологію права завжди цікавила особистість пра­вопорушника. Одні вчені стверджують, що за своєю сутністю вона є антисоціальною. Інші висловлюють сумнів, що всіх, хто скоїв злочин, можна охарактери­зувати назагал, сконструювавши універсальне поняття «особистість злочинця», оскільки злочини, скоєні че­рез необережність, необачність не мають у своїй осно­ві антисоціального спрямування людини. На цій під­ставі класифіковано три основні типи злочинців:

«послідовно криміногенний», «винятково криміноген­ний» і «ситуативний».

Особливе місце у соціології права посідають питан­ня делінквентної (злочинної) субкультури, зумовленої визнанням злочинних норм та цінностей правильни­ми, морально виправданими. Така субкультура проти­стоїть загальним соціальним нормам, нетерпима до будь-яких обмежень (крім неформальних у самій гру­пі), є позаутилітарною (часто правопорушення скою­ються для демонстрування «хоробрості»), її характе­ризують лютість, безпричинна ворожість до оточую­чих, презирство до дорослих та однолітків, які не належать до групи. Іншими словами, делінквентна субкультура виявляє себе як антикультура.

З іншої точки зору делінквентна субкультура не так вже й відрізняється від загальновизнаної. Часто правопорушник усвідомлює вимоги загальних соціаль­них норм, але може їх не дотримуватися і не вважа­ти свої дії порушенням. Особливість поведінки зло­чинця полягає в тому, що він, погоджуючись з існую­чим соціальним порядком і відчуваючи провини за свої дії, все ж таки порушує правові норми. Тобто у делінквентній субкультурі загальновизнані норми сус­пільства не є перевернутими, а лише розширюються.

Соціологія права визначає такі елементи делінк­вентної субкультури:

— гедонізм, що виявляється у прагненні володіти матеріальними благами, не докладаючи власних зусиль;

— цінність свободи, яка нерідко тлумачиться як анархія; делінквентна субкультура базується на фун­даменті цінності особистої гідності та честі;

— чітка ієрархія, що особливо помітна у професій­ному ядрі та тюремних спільнотах; їх норми передба­чають обмежене спілкування із представниками державних органів та нижчого рівня злочинної ієрархії; внутрішню згуртованість групи виражає звичай «общаку»

— суми грошей, в яку кожен вносить свою частину і яка призначена для загальних потреб; на­силля, звичай помсти, допомоги засудженим та їх ро­дичам;

— система кримінальної інформації (особливо у місцях ув'язнення);

— санкції, що підтримують порядок та дисципліну в групі (фізичні, матеріальні);

— мова, позначена у науковій літературі терміном «арго». Виникла дуже давно, спочатку призначалась для кодування інформації за допомогою слів-символів. Сучасний кримінальний жаргон містить понад 10 тис. слів і виразів. Свій професійний жаргон є у злодіїв, у шулерів, у продавців наркотиків тощо. «Арго» має ре­гіональні діалекти. Особливу роль у мові злочинних угруповань посідає табуйована (заборонена) лексика, татуювання та клички, пісні та приказки.

Делінквентна субкультура містить багато архаїчних елементів, базується на них і повністю відповідає понят­тю антикультури. Різноманітність форм сучасної злочин­ності дає підстави стверджувати про наявність «субкуль-тур у субкультурі», що становить інтерес як для соціоло­гів, так і для представників інших галузей знань.

Запитання. Завдання

1.Проаналізуйте специфіку соціологічного підходу до аналізу со-
ціоправових явищ.

2.Охарактеризуйте етапи розвитку світової та вітчизняної соціо­
логії права.

3.У чому полягають особливості механізму соціальної дії права?
Визначте форми соціальної дії права та охарактеризуйте їх.

4.Як правова соціалізація впливає на правову культуру індивіда?

5.У чому полягає сутність соціальної природи правомірної та про­
типравної поведінки? Яке їх значення для розвитку суспільства?

6.Визначте головні елементи делінквентної субкультури, охарак­
теризуйте ЇЇ поширення в суспільстві.

Поиск по сайту: