Поняття, види, особливості застосування

Аналіз документів є досить поширеним у практи­ці проведення соціологічних досліджень, оскільки у документах міститься значна кількість інформації щодо матеріального і духовного життя суспільства. Вони віддзеркалюють процеси та явища, що відбува­ються як у суспільстві загалом, так і в окремих про­шарках, характеризують діяльність окремих індивідів і великих спільнот. Соціологи у своїх дослідженнях використовують різноманітні документи — державні та урядові акти, статистичні збірники і матеріали пе­реписів, відомчу документацію, художні твори і нау­кові публікації, пресу, листи населення тощо, їх ана­ліз допомагає дослідникові:

— сформулювати проблему, об'єкт, предмет, цілі, завдання і гіпотези дослідження;

— порівняти отримані під час дослідження емпі­ричні дані з показниками інших соціологічних дослі­джень;

— отримати інформацію для вирішення досліджу­ваної проблеми або поглибити її аналіз;

— скласти характеристику соціальних процесів, які відбуваються на соціетальному, груповому, індиві­дуальному рівнях, виявити тенденції та розробити прогнози щодо їх подальшого розвитку;

— здобути інформацію про діяльність головних со­ціальних інститутів суспільства — сім'ї, освіти, засо­бів масової інформації тощо;

— вивчити громадську думку і соціальне самопо­чуття населення загалом та окремих його прошарків.

Документ — засіб закріплення встановленим способом за допомогою спеціального носія інформації фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності людини.

Ця інформація може фіксуватися за допомогою букв, цифр, стенографічних або інших знаків і симво­лів, малюнків, фотографій, звукозаписів тощо. Існує кілька підстав для класифікації документів: засіб фік­сації, авторство, ступінь персоніфікації, виконання певної функції, зміст, ступінь наближення до інфор­мації тощо.

Важливе значення для соціологічного аналізу ма­ють офіційні документи, які віддзеркалюють реальні суспільні зв'язки і висвітлюють колективні думки що­до певних політичних, соціально-економічних явищ, подій, процесів. Головне їх призначення — інформу­вати про стан справ в основних сферах життєдіяльно­сті суспільства та регулювати відносини між окреми­ми індивідами, групами, спільнотами, соціальними ін­ститутами тощо. Аналіз офіційних документів широ­ко використовують у соціології політики, громадської думки, права, праці, медицини, молоді тощо.

Статистичні документи здебільшого містять певні узагальнення щодо найважливіших показників фун­кціонування соціуму, окремих його частин. Вони мо­жуть бути предметом самостійного аналізу, оскільки дають змогу дослідити певний процес або явище в динаміці, з'ясувати їх тенденції, доповнити характе­ристику досліджуваного явища, збагатити її історич­ним контекстом. Статистичні дані сприяють окрес­ленню концептуальних рамок, реалізації конкретно­го дослідницького проекту. А щодо обліку населення, характеристик його життєдіяльності (реєстрація шлюбів, розлучень, народжуваності, смертності, міг­рації, умови і рівень життя), вони складають основу для оптимальної вибірки у соціологічному дослі­дженні.

У пізнанні соціальних реалій, особливо на мікрорі-вні, суттєвим є вивчення неофіційних документів, які є важливим джерелом відомостей про особливості су­спільної свідомості, громадської думки, цінностей та установок, мотивів поведінки особистості. Вони збага­чують інформацією щодо їх мобільності, соціалізації, індивідуалізації, адаптації, задоволеності різноманіт­ними сферами життя тощо, а також чинників, що впливають на їх розвиток. Соціологи нерідко у своїх дослідницьких пошуках зосереджувалися на особис­тих документах. Так, на початку XX ст. відомий аме­риканський соціолог Уільям-Айзек Томас (1863— 1947) і відомий польський вчений Флоріан-Вітольд Знанецький (1882—1958) дослідили особисті документи польських емігрантів (листування селян-емігрантів з родичами, що залишилися у Польщі; архіви еміг­рантських газет; матеріали церковних парафій, зе­мельних товариств, благодійних і судових організацій; унікальну автобіографію одного з селян, яка мала до 300 сторінок) для того, щоб описати їх становище у Європі та Америці.

Документальні джерела містять унікальну і різно­манітну інформацію про соціальні явища та процеси. Тому дуже важливо знайти адекватні методи, які б дали змогу отримати цю інформацію з достатньою на­дійністю, якісно інтерпретувати зміст документів від­повідно до мети і завдань дослідження.

Оптимальний вибір методу аналізу документів пе­редбачає дотримання таких вимог:

—визначення виду, форми документа, який підля­гає аналізові під час дослідження;

—з'ясування загальної ситуації на момент ство­рення документа, обставин його виникнення, історич­ного і соціального контексту;

—відмежування описів, певних подій від їх оцінок;

—встановлення надійності документа, його зв'яз­ку з предметом дослідження;

— добір найбільш адекватного методу отримання первинних даних та їх аналізу;

— визнання того, що офіційні документи надійні­ші за неофіційні, особисті — за безособові, первинні

— за вторинні.

Методи аналізу документальних джерел поділяють на неформалізовані (традиційні), які належать до які­сних методів, та формалізовані, які належать до якіс­но-кількісних методів аналізу документів.

Неформалізований (традиційний) метод аналізу документів. Передбачає тлумачення документів (най­частіше унікальних, кількість яких незначна), з'ясу­вання основних думок та ідей конкретного тексту че­рез усвідомлення, інтерпретацію, узагальнення змісту та логічне обґрунтування певних висновків. Типовим прикладом неформалізованого (традиційного) аналізу

документів є вивчення наукових публікацій та звітів щодо певної проблеми.

Під час його впровадження дослідник за допомо­гою аналітичних операцій повинен з'ясувати:

1. Що являє собою документ, який його історич­ний, соціально-політичний контекст?

2. Які чинники сприяли його появі?

3. Хто його автор, і з якою метою він створив до­кумент (за текстом завжди стоять конкретні люди зі своїми інтересами, потребами, що завжди знаходить
відображення у змісті документа)?

4. Наскільки надійний документ?

5. Яка достовірність зафіксованих у ньому даних, правдивість висвітлення фактів, змісту події, явища, процесу тощо?

6. Яка суспільна дія, громадський резонанс доку­мента?

7. Яку оцінку можна дати логічним, мовним і сти­льовим особливостям документа?

Застосування неформалізованого (традиційного) ме­тоду аналізу документів передбачає висування певних гіпотез, вивчення сутності досліджуваного матеріалу. Велике значення при цьому відіграють як об'єктивні чинники (володіння навичками архіве- і джерелознав­ства, ознайомлення з досвідом і традиціями застосу­вання цього методу в історичній, психологічній, юри­дичній науках, обізнаність щодо системи зберігання документів, правил користування архівними фондами тощо), так і суб'єктивні (інтуїція дослідника, критич­не ставлення до документа, вміння логічно аналізува­ти текст і умови його появи, узагальнювати і склада­ти висновки).

Цей метод аналізу документів має й певні недоліки, які передусім пов'язані з потенційною можливістю появи суб'єктивних зміщень у сприйнятті та інтерпре­тації тексту, що виникають через різноманітні причи­ни — психологічні особливості дослідника, його вікові, статеві та національні ознаки, стан його фізичного та психічного здоров'я тощо. Суттєвими є й кількісні об­меження цього методу, оскільки його застосування мо­жливе лише за аналізу незначного числа документів. Тому в соціології поряд з неформалізованим (традицій­ним) методом аналізу документів широко використову­ють формалізований метод аналізу документів.

Формалізований метод аналізу документів, або контент-аналіз. Це метод якісно-кількісного аналізу документів. Сутність його полягає в алгоритмізовано­му виокремленні в тексті певних елементів змісту згід­но з метою та завданнями дослідження, класифікації виокремлених елементів відповідно до концептуальної схеми, їх підрахунку і кількісного представлення ре­зультатів. Завдяки цьому, по-перше, вдається уникну­ти суб'єктивізму у вивченні соціальної реальності, а по-друге, аналізувати, систематизувати і узагальнюва­ти значні масиви документів.

Контент-аналіз ґрунтується на одноманітних стан­дартизованих правилах пошуку, обліку, обробки та об­числення кількісних показників, характерних для до­сліджуваного тексту. Його використання передбачає розгляд змісту тексту як сукупності повідомлень, по­дій, оцінок, міжособистісних стосунків, соціальних проблем, об'єднаних за допомогою єдиної концепції у певну цілісність. Хоча формально контент-аналіз і спрямований на вивчення тексту, головною його ме­тою є дослідження віддзеркаленої в ньому соціальної

реальності.

Потенційними об'єктами контент-аналізу можуть бути різноманітні документальні джерела, які містять текст: книги, періодичні видання, промови, урядові постанови, матеріали нарад, програми, листи тощо. Його використання є доцільним, якщо потрібен висо­кий ступінь точності, об'єктивності аналізу матеріалу або якщо цей матеріал значний за обсягом і не систематизований. Ефективний він і в тих випадках, коли якісні характеристики, що їх вивчає дослідник, фігурують у досліджуваних документах з певною ча­стотою. Без нього не обходяться під час дослідження мовних особливостей джерел інформації.

Застосування контент-аналізу потребує поряд з традиційними процедурами для всіх методів дослі­дження (розробка програми дослідження: визначення проблеми, об'єкта, предмета, мети, завдань дос­лідження, формування гіпотез; формування вибірко­вої сукупності; вибір типу вибірки; проведення необ­хідних розрахунків тощо), використання спеціальних прийомів, техніки. Методика контент-аналізу пе­редбачає насамперед визначення категорій аналізу, які повинні бути адекватно відображеними у змісті

Таблиця 6

Поиск по сайту: