Структурні елементи та форми вияву культури в житті людини і суспільства

З розумінням культури як всезагального явища по­в'язано виокремлення політичної, економічної, еколо­гічної та інших її видів — культури праці, побуту, до­звілля, організації, управління тощо. Відповідно до змісту діяльності її поділяють на матеріальну та духо­вну; рівня, форм соціальної взаємодії — на суперкультуру (культуру конкретного суспільства), субкультуру (культуру спільнот), контркультуру (культуру девіантних соціальних груп), культуру соціальних груп тощо. Соціологія вивчає співвідношення різних субкультур, контркультур, суперечності між ними та до_: мінуючою субкультурою суспільства, виявляє особли­вості різноманітних соціальних груп. При цьому вияв­ляються дві тенденції: оцінювання інших культур за стандартами власної (етноцентризм) та оцінювання будь-якої культури за її власними стандартами (реля­тивізм). У дійсності оцінка різновидів культур немо­жлива без порівняльного аналізу, зокрема без ураху­вання загальних тенденцій розвитку суперкультури та загальнолюдської культури.

Історичними є дві форми культури: елітарна (про­фесіональна) та народна (побутова). Елітарну культу­ру створювала обмежена кількість людей, народна по­в'язана з широкими народними масами.

Особистісну, локальну, соціальну системи знань, цінностей, норм і зразків найповніше виражають осо­бливості існування основних форм художньої культури: високої (елітарної), народної (фольклору) і масо­вої. Висока і народна культура виникли ще за часів розподілу праці й розвивались, постійно взаємодіючи, зберігаючи при цьому свою специфіку. Вони, як пра­вило, поширювались серед індивідів з різним рівнем освіченості й культури. З демократизацією суспільст­ва вони дедалі більше втрачали свою соціально-групо­ву прив'язаність, набували стильового розмаїття, мо­дифікування.

Науково-технічний прогрес та активний розвиток засобів комунікації зумовили формування масової культури, яка апелює до всіх, поширює цінності, до­ступні більшості людей, розрахована для масового вжитку. Завдяки своїй смисловій та художній спроще­ності, технічній доступності вона помітно витіснить високу і народну культуру. Масова культура є зв'язу­ючою ланкою між стабільним і змінюваним, оскільки орієнтована на цінності та норми переважної більшос­ті. Вона є продуктом новітнього часу, затребувана до життя людиною, яка не приєдналась через різні при­чини до високої культури, але вже відірвалася від тра­диційного суспільства.

На цьому етапі розвитку українського суспільства вона нездатна об'єднати навколо загальних цінностей основну частину суспільства. Створена у попередні де­сятиліття масова культура зруйнована або руйнується, натомість з'являється багато субкультур, серед них да­леко не кращі зразки американської та західноєвро­пейської масової культури (бойовики, детективи, еро­тичні стрічки, бульварна література тощо).

Різноманітні соціальні верстви і групи по-різному ставляться до масової культури. Представники висо­кої культури, прихильники традиційних орієнтацій у цінностях масової культури вбачають підрив власних ціннісних позицій. Окремі групи пов'язують форму­вання масової культури із загальнодемократичним рухом, розглядають її як засіб утвердження нових норм та цінностей, інші ставляться до неї як до засо­бу розваги і дозвілля. У зв'язку з цим важливо не допустити маргіналізації масової культури, а також можливих відхилень, які повертають людину до фізі­ології. Увага до масової культури зумовлена її необме­женими можливостями у подоланні замкненості національних культур, інтеграції їх у світовий куль­турний простір. За сучасних умов зростає інтерес до традиційної народної культури. Традиції особливо яскраво виявля­ються у сфері духовного виробництва, фольклорі, міс­тять у собі стабілізуючі елементи, завдяки яким регу­люють життєдіяльність людини. Але їм притаманні й інновації. Однак у розвитку національних культур проявляються і деякі негативні риси. Нерідко націо­нальна культура сприймається як нова «вища цін­ність», орієнтується на замкненість, «очищення» від впливу інших культур та субкультур. Збереження тра­диційної національної культури пов'язане з мораллю, але, крім позитивних, негативною її рисою може бути, наприклад, вендета (кривава помста), що збереглася як традиційна мораль.

У суспільстві завжди важливою є підтримка ста­новлення справжньої духовної еліти та її культури, цінності та норми якої загальнозначущі. За даних умов це дасть змогу стримувати експансію масової культури. Духовні еліти значною мірою впливають на діяльність еліт економічних, задаючи цінності, норми, зразки поведінки.

На сучасному етапі розвитку теорії та практики управління дедалі частіше вживається поняття «організаційна культура». Пов'язано це із загострен­ням конкуренції, глобалізацією політичних, соціаль­но-економічних процесів. Відповідно у теорії менедж­менту виник і новий напрям — процесуальний, згідно з яким управлінські рішення повинні враховувати соціокультурну специфіку, стадію розвитку конкретного підприємства, їх зовнішнє середовище, притаманну їй своєрідність. Численні дослідження свідчать, що роз­винуті організації мають високий рівень культури.

Реалізації цілей конкретної організації потребує певних засобів, соціальної бази, які утворюють органі­заційну систему. Тому організаційна культура як під­система організації (культура фірми, підприємства, корпоративна культура) і як процес (культура діяль­ності) доповнюють, взаємообумовлюють одна одну. Для соціології важливі передусім взаємодії та відноси­ни членів організації (персоналу) в даному соціокультурному просторі.

Елементи організаційної культури, які регулюють розвиток і функціонування підприємства, фірми, фор­муються також у сферах моралі, права, етики, релігії, політики. Загальновизнані у суспільстві зразки свідомості й поведінки асимілюються виробничою систе­мою, стають її частиною.

Організаційна культура постає як:

— сукупність поведінки, символів, ритуалів і мі­фів, які відповідають цінностям, що поділяються кож­ним членом організації;

— сукупність уявлень працівників про мету їх ді­яльності, відносини між керівником і підлеглими;

— сукупність прийомів і правил вирішення проб­лем зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції працівників.

Культура в організації, як і в суспільстві, створює певну ауру, є її духом. На стан організаційної культу­ри впливають зовнішні (зразки і стандарти поведінки навколишнього середовища) та внутрішні (специфіка кадрового складу, управління персоналом) чинники. Серед чинників, які впливають на розвиток організа­ції, є її лідери та зовнішнє середовище.

Соціологія виокремлює такі структурні елементи

культури:

1. Особистісна система усвідомлюваних знань, цін­ностей, норм і зразків, які регулюють поведінку та ді­яльність. Йдеться про моральну, естетичну, політич­ну, професійну, гуманітарну, науково-технічну куль­
туру особистості, рівень якої визначається її соціалізованістю, зв'язком із культурною спадщиною, розвинутістю індивідуальних здібностей.

2. Локальна система знань, норм, цінностей, зраз­ків соціальної групи, спільноти (територіальної, етніч­ної, мовної, політичної, економічної, психологічної та ін). Ця культура, розвиваючись у часі, проходить етапи зародження, розквіту та занепаду. Виникає в
конкретному оточенні, має власну систему цінностей, особливий культурний клімат і може розглядатися як субкультура.

3. Соціальна система знань, норм, цінностей, зраз­ків, формально прийнятих, функціонально корисних, які закріпилися у суспільній практиці та регулюють форми діяльності. Культура в такому разі представле­на матеріальними предметами, в яких втілений досвід
людства, а також духовними цінностями суспільства. Вона акумулює досвід багатьох поколінь, результат ді­яльності всіх соціальних груп, спільнот та індивідів, серед яких є творці й користувачі.

Усі ці системи цінностей тісно взаємодіють, але мо­жуть і не відповідати одна одній. До основних струк- турних елементів культури належать норми, цінності, ціннісні орієнтації, зразки поведінки, зразки діяльності, менталітет, інтереси, соціально-культурне середи вище, інститути культури тощо.

З перших кроків життя людина опиняється під впливом домінуючих у суспільстві норм, цінностей, зразків поведінки, соціальних інститутів, за допомогою яких діє культура. Суб'єктом культурної дії (особи, що пристосувалися до культурних зразків, цінностей і моделей, є носіями способу мислення та життя.

У культурі кожного суспільства та спільноти при­йняті свої цінності. Поряд з ними існують також загальнолюдські, котрі забезпечують цілісність соці­альних систем, здатність їх до виживання у перехідні періоди. Ієрархія цінностей, якої дотримується осо­бистість, повинна збігатися із цінностями груп, у ме­жах яких вона живе та діє. Право змінювати ціннісні системи або відтворювати нові належить невеликій кількості людей, які займають особливе становище у групі, або спеціальним соціальним інститутам.

Одним із впливових елементів культури є менталі­тет (від лат. тепіаііе — розумовий), тобто особливо­сті індивідуальної та суспільної свідомості людей, які формуються залежно від традицій, культури, соціаль­них структур і всього середовища існування людини. Менталітет, у свою чергу, впливає на їх формування, є джерелом культурно-історичної динаміки. Будучи формою вияву групової свідомості, менталітет допома­гає зрозуміти своєрідність сприймання та оцінки різ­номанітними соціальними і політичними групами пев­ного суспільного явища або процесу, узагальнене і поширене уявлення про них особистості, соціально-по­літичного інституту, групи, організації та інших еле­ментів соціально-політичної реальності. Водночас він відіграє важливу роль у забезпеченні єдності групи з укоріненими в ній загальними цінностями, нормами і зразками поведінки.

Збереження культури реалізується через культур­ну діяльність людей — створення, поширення та за­своєння культурних цінностей.

Культурну діяльність визначають такі параметри: — сукупність видів діяльності під час дозвілля (чи­тання, відвідування кіно, театрів, концертів, хобі, гро­мадська діяльність); їх кількість засвідчує діапазон

Культурної активності, рівень участі людини у громад-ІІкому житті;

—спрямованість і вибірковість видів діяльності, з різноманітних видів діяльності людина обирає ті, що відповідають її можливостям та уподобанням;

—стійкість обраних видів захоплення, наприклад, інженер може бути водночас театралом або спортсменом;

—співвідношення (активного, пасивного) спожи­вання й продукування культурних цінностей.

Поиск по сайту: