Статус, предмет і об'єкт соціології освіти

Соціологія освіти — галузева соціологічна дисципліна, пред­метом якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Соціологію освіти почали виокремлювати із загальнофілософської, педагогічної проблематики і до­сліджувати специфічними методами на межі XIX— XX ст. Початок її становлення пов'язаний з творчістю Е. Дюркгейма у Франції, Г. Спенсера — в Англії. По­штовх її розвитку у США дали наукові дослідження Лестера Уорда (1841—1913) «Динамічна соціологія» (1883) і Джона Дьюї (1859—1952) «Школа і суспільс­тво» (1899). Напередодні Першої світової війни тут почали з'являтися дослідницькі установи із соціологі­чних проблем освіти. У 1927 р. було створено Амери­канське національне товариство, побачив світ спеці­альний журнал із соціології освіти. У Німеччині соціо­логія освіти виокремилася в особливу галузь завдяки зусиллям М. Вебера і К. Манхейма.

Після Другої світової війни соціологія освіти остаточ­но виділяється в окрему галузь, дедалі більше соціологів обирають її як основу своєї професійної діяльності. При національних соціологічних асоціаціях засновуються секції соціології освіти, спеціальні журнали. Зростає увага до соціальних проблем освіти з боку Міжнародної соціологічної асоціації, яка, починаючи з III Міжнарод­ного соціологічного конгресу 1956 р., постійно обгово­рює їх на своїх засіданнях. З 1971 р. при асоціації діє дослідницький комітет «Соціологія освіти».

Становлення соціології освіти в колишньому СРСР ускладнювалось негативним ставленням до соціології загалом, хоча поодинокі соціологічні дослідження проблем освіти ввійшли в практику з середини 60-х років. З часом сформувалось кілька підходів у погля­дах на статус та предмет соціології освіти. Наприклад, представники педагогічної науки, що застосували ме­тоди соціологічного дослідження, вважали її емпірич­ною дисципліною, яка не потребує спеціальної теорії, оскільки перебуває в лоні педагогіки. Відчутні були спроби зарахувати до предмета соціології освіти су­міжні проблеми: вплив освіти на економіку, соціальну структуру дозвілля тощо, витісняючи основну діяль­ність суб'єкта у сфері освіти за межі предмета соціоло­гії освіти. А це спричиняло поверхове бачення предме­та науки, обмежувало сферу пізнання, що відразу по­значилося на практиці. Наприклад, наприкінці 80-х років XX ст. у процесі вироблення концепції реформи і демократизації освіти постала необхідність врахуван­ня думки викладачів і студентів про якість навчально­го процесу. Соціологи, яким були замовлені відповідні опитування, виявились не готовими до їх проведення, оскільки донедавна аналіз навчального процесу не вва­жався предметом соціології. Здебільшого вона займа­лася взаємодією навчання і праці, навчання і дозвіл­ля, освіти і соціальної структури, освіти тощо. Тому анкетування за своїм змістом не відповідало реальним індикаторам змісту навчально-педагогічного процесу: запитання акцентували увагу на зовнішніх аспектах спілкування викладача і студента, не розкриваючи якості навчання.

Згідно з соціокультурним підходом навчальний процес як вид соціокультурної діяльності належить до предметної сфери соціології освіти, що постає як загальна теорія освіти і як емпірична наука. Це дає змогу простежити динаміку освіти, особливості її вза­ємодії з іншими сферами суспільного життя, процес розвитку суб'єкта освіти. Соціокультурний напрям зародився у 30-ті роки XX ст., одержав розвиток у концепції «реконструкції соціальної позиції» францу­зьких соціологів Бурдьє і Пассерона і нині став основ­ним у вітчизняній соціології освіти. На думку пред­ставників цього напряму, предмет соціологи освіти — стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері осві­ти: закони, принципи, технології навчання; взаємодія з іншими галузями суспільного життя. Об'єкт — сфера освіти, тобто соціальне середовище, в якому розгорта­ються, функціонують процеси освіти, діють суб'єкти освіти. Соціологія освіти водночас є фундаментальною, прикладною, теоретичною та емпіричною наукою, має свої методологічні принципи, застосовує багатий арсе­нал методів дослідження. Спираючись на обширну ін­формаційну базу і здійснюючи прогностичні функції, вона покликана забезпечити наукове обґрунтування соціальної політики в сфері освіти, реформування си­стеми освіти, що є важливою умовою вирішення бага­тьох проблем сучасності.

Поиск по сайту: