Функції соціології

Будь-яка гуманітарна наука виконує специфічні й універсальні функції, які можна об'єднати у дві групи — пізнавальну (гносеологічну) та соціальну. Завдяки реалізації пізнавальних функцій стають доступнішими відомості про певні сторони життя со­ціальних об'єктів, їх властивості, відносини, а со­ціальна функція дає змогу оптимізувати процеси, від­носини, зв'язки.

Зв'язок соціології з життям суспільства реалізуєть­ся через її основні й допоміжні функції. У соціологіч­ній літературі по-різному підходять до їх тлумачення та визначення кількості. Одні вчені головними функ­ціями соціології вважають пізнавальну, практичну та ідеологічну, інші — пізнавальну, прогностичну, со­ціального проектування і конструювання, організацій­но-технологічну, управлінську та інструментальну. Відсутність єдиного погляду на класифікацію функцій соціологічного знання пов'язана насамперед зі склад­ною структурою та значною кількістю завдань, які со­ціологія має вирішувати, а також з різноманітністю соціальної дійсності, яку вона вивчає.

Синтезувавши різні підходи, доцільно вести мову про такі найважливіші функції соціології: теоретико-пізнавальну, практико-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну, а також специфічні функції — гуманісти­чну, культурну, описову, інформаційну,прогностичну, критичну, соціального контролю, соціального управ­ління.

Теоретико-пізнавальна функція. Спрямована на вироблення нового соціологічного знання і реалізуєть­ся у таких аспектах:

1.Соціологія нагромаджує знання, систематизує їх, складає висновки про закономірності еволюції су­спільства, розкриває джерела і механізми функціону­вання та розвитку соціальних процесів і явищ.

2. Соціологічні теорії наводять науково обґрунтова­ні висновки щодо розуміння перспектив розвитку су­спільства в цілому і його окремих сфер, визначають реальні шляхи та методи наукової перебудови світу.

3. Соціологія здійснює теоретичний аналіз пізна­вальної діяльності суспільства, виявляє нові закономірності й тенденції, виробляє теорію і методологію соціологічного пізнання дійсності.

4. Соціологічні дослідження виконують інформа­ційні завдання, що дає змогу одержати первинні дані про індивідів та спільноти, їх потреби, інтереси, цін­ності, орієнтації, мотиви, факти реальної поведінки, громадську думку тощо, тобто створюють інформацій­ну базу для пізнання соціальної дійсності.

Практико-перетворювальна функція. Тісно пов'я­зана з теоретико-пізнавальною, позаяк єдність теорії та практики — характерна риса соціології. Сутність її виявляється насамперед у виробленні науково обґрун­тованих прогнозів щодо еволюції суспільства, які є ос­новою перспективних планів соціального розвитку, скажімо, держави, регіону, підприємства тощо. Особ­ливості соціологічного прогнозування полягають у то­му, що воно має цілісний характер і дає змогу визна­чити тенденції розвитку суспільства в сукупності всіх структурних елементів.

Прикладна соціологія, пов'язуючи теорію з дійс­ністю, бере участь у виробленні практичних рекомен­дацій щодо вирішення різноманітних соціальних проблем як суспільства в цілому, так і конкретних ре­гіонів. Відповідно до специфіки соціологічного до­слідження практичні рекомендації соціологів ґрунту­ються на двох групах соціальних чинників: об'єктив­них і суб'єктивних.

Об'єктивні соціальні чинники — умови людської життєдіяльності: соціальна структура суспільства, по­літичний лад, конкретні умови праці, побуту тощо і реальна поведінка суб'єкта в цих умовах. Вивчаючи вплив цих чинників на систему соціальних відносин, соціолог спирається на конкретну інформацію, здобу­ту за допомогою соціологічного дослідження. Суб'єк­тивні соціальні чинники — мотиви, прагнення, ін­тереси, ціннісні орієнтації, різноманітні уявлення, громадська думка тощо.

Вивчення цих феноменів дає важливу інформацію про світ окремої людини, конкретної спільноти (трудо­вого колективу, професійної групи, класу тощо).

Світоглядно-ідеологічна функція. Спрямована на забезпечення наукової дискусії між концепціями, по­ширення наукової ідеології, формування соціологічно­го стилю мислення, підготовку компетентних спеціа­лістів, глибоке та всебічне засвоєння ними наукової ідеології.

Важливу роль у реалізації даної функції мають со­ціологічні дослідження. Наукове знання, здобуте за їх допомогою, сприяє політологічній та соціологічній освіті населення, допомагає людям виконувати свої трудові та громадські функції. Винятково важливу роль відіграють при цьому соціологічні дослідження громадської думки, ефективності функціонування за­собів масової інформації, політичних і правових інсти­тутів суспільства тощо.

Гуманістична та культурна функції. Пов'язані з роллю соціології в культурному житті суспільства та гуманізації суспільних відносин. Соціологія є чинни­ком, що сприяє гуманізації суспільства. Гуманістична установка, центром якої є людина, супроводжує реалі­зацію всіх інших функцій соціології. Попри те, що со­ціологія має справу з великими масами людей та опе­рує статистичною інформацією, дедалі актуальнішим стає положення, що соціолог повинен мати «гуманіс-' тичний нерв», тобто ставитися до людських проблем, драм, трагедій, які він вивчає, не як пасивний спосте­рігач, а зі щирим співчуттям і увагою. Ніколи загальне не повинно затінювати особисте й індивідуальне. Тому сучасного соціолога характеризують загострене почуття соціальної дійсності, відповідальність, альтруїзм, вико­ристання своїх знань на благо людства.

Різноманітними є зв'язки соціології з культурою, адже соціологія вивчає культурні цінності, засоби вдо­сконалення та облагородження звичаїв, традицій, норм поведінки, сприяючи нагромадженню, збережен­ню та передачі культурної спадщини. А одна зі спе­ціальних соціологічних теорій (соціологія культури) безпосередньо займається вивченням культури, проце­сів та відносин, які функціонують у цій сфері.

Описова функція. Зумовлена необхідністю система­тизації, опису та нагромадження одержаного дослідно­го матеріалу у вигляді аналітичних нотаток, різнома­нітних звукових звітів, статей, книг, комп'ютерних матеріалів тощо. Вивчення їх дає змогу відтворити картину життєдіяльності тих соціальних об'єктів, що вивчаються. На основі цих досліджень складаються висновки та приймаються відповідні рішення щодо управління різними галузями суспільства. Ці матеріа­ли є також джерелом виміру, відліку та порівняння, основою для прогнозування розвитку соціальних явищ і процесів, дають змогу простежити динаміку їх функ­ціонування.

Інформаційна функція. Стосується використання соціологічної інформації, одержаної під час соціоло­гічних досліджень. Соціологічна інформація — один з найоперативніших видів соціальної інформації. Вона засовується: соціологами -— для з'ясування динаміки, тенденцій розвитку соціальних процесів; замовниками дослідження — для прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень, встановлення зворотного зв'яз­ку з колективом (якщо замовником є керівництво під­приємства), населенням конкретного регіону (якщо за­мовником є місцева влада). У зв'язку з ускладненням соціального життя значення соціологічної інформації в управлінні суспільством зростатиме, її використан­ня повинно стати невід'ємним елементом державної політики.

Прогностична функція. Реалізується через со­ціальні прогнози. За сучасних умов соціологічне дослі­дження завершується не просто рекомендаціями щодо управління процесами, а виробленням та обґрунтуван­ням прогнозу (короткострокового або довгострокового) щодо досліджуваного об'єкта. Короткостроковий прог­ноз спирається на встановлені тенденції розвитку соціального явища, довгостроковий — на ті самі тен­денції плюс зафіксовані закономірності й відкриті чинники, які вирішальним чином впливають на прог­нозований об'єкт. Виявлення таких чинників і наступ­не моделювання досліджуваного процесу — один з найскладніших видів наукової праці.

Критична функція. На Заході давно існує своєрід­ний напрям — соціальна критика. Соціологія, даючи об'єктивне знання, покликана попереджувати соціаль­ну політику про відхилення від соціального ідеалу, сигналізувати про можливі негативні соціальні явища і наслідки.

Функція соціального контролю. Полягає у вироб­ленні і науковому обґрунтуванні ефективних реко­мендацій, спрямованих на боротьбу з девіантною поведінкою, вдосконалення моральних відносин, під­вищення рівня політичної культури і правової свідо­мості. Реалізується через участь соціології в системі «зворотного зв'язку», забезпечення достовірної інфор­мації про соціальні явища і процеси, аналіз дії меха­нізмів соціального контролю, санкцій, соціальних норм тощо. Функція соціального управління. Виявляється у свідомій, цілеспрямованій дії щодо соціальних систем, інститутів процесів з метою оптимізації напряму, темпів їх розвитку і функціонування. Соціальне уп­равління тим ефективніше, чим більше воно спираєть­ся на знання законів розвитку суспільства та об'єкта управління.

Сучасна соціологія дедалі більшого значення надає соціальній інженерії. Ця тенденція пов'язана із зрос­танням потреб V соціальному проектуванні, об'єктом якого стають зв'язки і відносини у різних сферах су­спільного життя на всіх рівнях: суспільство в цілому, регіон, трудовий колектив тощо.

Пізнавальні завдання соціології перебувають у тіс­ному зв'язку з практичними. Проте цей зв'язок має складний характер. Високий рівень абстрагування, складність структури соціологічного знання, необхід­ність доведення його до можливості практичного ви­користання потребують особливої дослідницької ді­яльності у розрізі трансформації теоретичних знань у практичні рекомендації, що є змістом соціально-тех­нологічної функції соціології.

Сутністю соціально-технологічних завдань є вироб­лення соціальних технологій, типових процедур уп­равління, сценаріїв різних ділових ігор — від іміта­ційних до організаційно-діяльних. Завдяки цьому соціально-технологічна функція визначає і виробляє методи впровадження рекомендацій, пропонованих со­ціологами.

Перелічені функції соціології не вичерпують усіх можливостей їх класифікації. Можна, наприклад, ви­окремити ще функції окремих галузей, фундаменталь­них і прикладних розділів тощо.

Результативність реалізації функцій залежить від суспільних закономірностей, соціальних умов, рівня організації соціологічної діяльності, зв’язків соціоло­гії з життям суспільства, від професійної підготовки соціологічних кадрів.

У соціальній діяльності функції соціологи взаємо­діють, пронизуючи всі її сфери. Беручи до уваги їх розмаїття при вивченні й прогнозуванні суспільних процесів, можна окреслити найважливіші напрями досліджень сучасної вітчизняної соціологи:

— вироблення спільно з іншими суспільствознав­чими науками сучасної концепції громадянського сус­пільства; цілісний соціологічний аналіз процесів перетво­рення суспільства у найширшому контексті (історичне минуле, сучасність, найближчі й віддалені перспективи);

—вивчення соціальної структури українського су­спільства у її різноманітних вимірах (йдеться про реальну соціальну структуру, процеси стратифікації,
формування за умов ринкових відносин нових соціаль­них груп і верств суспільства);

— вивчення національних проблем, процесів фор­мування національної свідомості, відносин між різни­ми націями і народностями;

— оптимізація соціальної політики в умовах пере­ходу до ринкової економіки;

— вивчення мотивації трудової діяльності людей,її ціннісних орієнтацій та інтересів як важливих чин­ників політичних і економічних перетворень;

— аналіз проблем, пов'язаних з розвитком демок­ратії, свободи слова, політичного плюралізму, заро­дження масових громадянських рухів;

— вивчення проблем формування, висловлювання, врахування громадської думки різних верств населення.

Поиск по сайту: