Короткий термінологічний словник

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами.

Аномія — стан соціальної системи, за якого значна частина гро­мадян, знаючи про існування обов'язкових норм, ставиться до них не­гативно або байдуже.

Валідність (обгрунтованість) інформації — відповідність резуль­татів саме тим явищам і процесам, які передбачалося дослідити,

Велика соціальна група — численна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими фор­мальніша.

Верифікація — перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх з об'єктами спостереження, чуттєвими даними, експериментом.

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вибірковий метод — науково обгрунтований підхід, за результа­тами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираю­чись на дані аналізу його певної частини.

Відхилення (негативний вибір) — небажання індивіда до співро­бітництва з іншим індивідом.

Вільне інтерв'ю — тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань.

Включене спостереження — вид спостереження, за якого дослі­дник безпосередньо включений у досліджуваний процес.

Тендерна соціологія — галузь соціології, що вивчає закономір­ності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на

всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особ­ливості соціальної організації.

Генеральна сукупність — обмежений територіальне і в часі об'єкт дослідження.

Географічна школа в соціології — натуралістичні вчення, які ви­знають головним у розвитку суспільства і народів їх географічне поло­ження і природні умови.

Гіпотеза в соціологічному дослідженні — обґрунтоване припу­щення про структуру, механізми функціонування і розвитку досліджу­ваного об'єкта.

Громадська думка — специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів.

Громадянське суспільство — сукупність політичних відносин, сфера спонтанного вияву інтересів і волі вільних індивідів та їхніх асоціацій, захищена законами від регламентації їх діяльності з боку державної влади.

Девіантна поведінка — вчинок, дія лю­дини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у су­спільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Диспозиція особистості — схильність особи до певного сприй­няття умов діяльності та певної поведінки в цих умовах.

Ділова гра — метод пошуку управлінських рішень шляхом імітації прийняття їх в умовах гри за певними правилами.

Екологічна поведінка — система взаємопов'язаних дій, в яких реалізуються освіченість людини щодо закономірностей функціону­вання Довкілля, бережливе ставлення до нього.

Екологічна політика — соціальна діяльність, спрямована на за­безпечення економічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження і відтворення довкілля.

Екологічна свідомість — індивідуальна і колективна (суспільна) здатність до усвідомлення нерозривного зв'язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності природного середовища, вміння та звички діяти, не порушуючи зв'язків та кругообігів у природі.

Економічна активність — вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її еко­номічної взаємодії із зовнішнім середовищем.

Економічна поведінка — система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цін­ностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди, ви­нагороди, прибутку) від їх обігу.

Економічна свідомість — погляди, потреби, інтереси, ідеї, уяв­лення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлен­ня до власності, економічної самостійності та ін.

Економічна соціологія — міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та функціонування.

Економічний інтерес — усвідомлена економічна потреба люди­ни, груп, спільнот, об'єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічні соціальні ролі — виконувані соціальними суб'єктами функції, які визначаються їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин.

Експертне опитування — різновид опитування, під час якого ре­спондентами є експерти — спеціалісти у певній галузі діяльності.

Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політичної презентації ін­тересів у владній боротьбі тощо.

Емпіричні соціологічні дослідження — одна з форм вивчення дійсності, предметом аналізу якої є різноманітні дії, характеристики поведінки, погляди, настрої, потреби, інтереси, мотиви людей, со­ціальних груп і спільнот, відображення соціальної реальності у фактах людської свідомості.

Ескалація — поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту. •-

Етнічна ідентичність — відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Етнічний стереотип — стандартизований, стійкий, емоційно наси­чений, ціннісне визначений образ, уявлення про певний об'єкт, продуко­ваний під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для пред­ставників окремої етнічної спільноти.

Етнос — усталена сукупність людей, яка історично склалася на певній території і має спільні, відносно стабільні особливості мови, культури й психіки, усвідомлення єдності та відмінності від інших по­дібних утворень (самосвідомість), зафіксоване у самоназві (етнонімі).

Етносоціологія — галузь соціології, що досліджує суть і функції рі­зних етнічних спільнот (рід, плем'я, народність, нація) з метою з'ясу­вання загальних закономірностей їх взаємодії та вироблення меха­нізмів включення в існуючу систему соціальних відносин.

Завдання соціологічного дослідження — логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує постав­лену мету і забезпечує ЇЇ реалізацію.

Загальнотеоретична соціологія — вищий рівень достовірного, узагальнюючого знання про соціальні процеси, формування та розви­ток соціальних відносин, закономірності соціального життя.

Зайнятість населення — діяльність громадян, пов'язана із задо­воленням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом доходу.

Засоби масової інформації — соціальні інститути (преса, радіо, телебачення, Інтернет, видавництва тощо), що забезпечують збиран­ня, обробку та масове поширення інформації.

Звичай — встановлений спосіб поведінки, з яким пов'язані пев­ні моральні цінності, порушення яких викликає негативні санкції.

Звичка — встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції.

Зміст праці — узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелектуальне наван­таження учасників процесу праці, ступінь самостійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсут­ність новизни, творчості, складність, технічну оснащеність праці тощо.

Інновація — комплексний процес створення, поширення та вико­ристання нового практичного засобу (нововведення) для задоволен­ня людських потреб, а також пов'язані з цим нововведенням зміни в соціальному середовищі.

Інституціалізація — процес виникнення і становлення соціаль­них інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерв'ю — цілеспрямована бесіда, мета якої — одержати відпо­віді на запитання, передбачені програмою дослідження.

Інтерналізація (інтеріоризація) — засвоєння індивідом виробле­них суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, сте­реотипів, уявлень тощо.

Категорія аналізу — загальніші, ключові поняття, які відповіда­ють дослідницьким завданням.

Комунікація — передавання інформації від однієї системи до ін­шої за допомогою сигналів чи спеціальних матеріальних носіїв.

Конфлікт — соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей (задоволення потреб, реалізації інтересів) шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи з близькими чи ідентичними цілями.

Кореляція — визначення функціональних зв'язків між двома ознаками соціальних об'єктів.

Культура — сукупність наукового знання, практичних навичок, побутової й теоретичної свідомості, високої духовності, необхідних для розвитку суспільства і людини, формування особистості.

Культура особистості — сукупність соціальних норм і цінностей, якими вона керується в процесі практичної діяльності.

Макросоціологія — наука про основні структури суспільства, сус­пільство загалом.

Мала соціальна група — нечисленна за складом соціальна гру­па, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у без­посередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для ви­никнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація — втрата особистістю належності до певної со­ціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входжен­ня до іншої.

Масова інформація — стереотипізована інформація, яка опера­тивно та регулярно поширюється на велику аудиторію.

Масова комунікація — систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічно­го, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.

Медіація — оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Менеджер — професійний управлінський працівник, який наймається власником підприємства, компанії тощо для керівництва виробничим процесом, відносинами між його учасниками.

Метод — головний спосіб, який дослідник застосовує для збиран­ня, обробки та аналізу даних.

Методика — послідовна і взаємозалежна сукупність технічних прийомів, операцій, пов'язаних з конкретним методом.

Міграція — процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп, їх переміщення в інший район чи іншу країну, а також переселення з села в місто або навпаки.

Мікросоціологія — наука, яка вивчає повсякденну поведінку людей.

Модель у соціальному прогнозуванні — спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.

Модернізація — система науково-методичних засобів дослі­дження особливостей і напрямів соціальних змін; механізм забезпе­чення здатності соціальних систем до вдосконалення.

Мотив — свідомий збуджувач поведінки та діяльності людини, спрямованої на задоволення різноманітних (матеріальних, соціаль­них, духовних) потреб.

Мотивація трудової діяльності — внутрішня спонука до трудової діяльності з метою досягнення певних цілей, зацікавленість у такій ді­яльності.

Надійність інформації — адекватність одержаних результатів до­слідження соціальній ситуації.

Народність — мовна, територіальна та культурна сукупність лю­дей, яка склалася історично і передує нації.

Натуралізм у соціології — напрям у соціології, представники яко­го прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними чинниками,— кліматични­ми умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Націоналізм — теорія і практика етнічних відносин, які грунтують­ся на самоідентифікації нації у вирішенні своїх проблем, реалізуються у різноманітних формах діяльності, зумовлених специфікою економіч­ного, політичного, духовного розвитку країни, традиціями, суспільною психологією тощо.

Національне питання — форма відкритої постановки в суспільс­тві проблеми розвитку націй, національних відносин (територіальних, екологічних, економічних, політичних, правових, мовних тощо).

Нація — особлива історична сукупність людей, що характеризу­ється спільністю походження, мови, території, економічного станови­ща, психічного стану та культури, що виявляються в єдиній етнічній свідомості та самосвідомості.

Норма соціальна — визнане правило, зразок поведінки чи дій ін­дивідів, соціальних груп.

Нормативний прогноз — передбачення бажаного стану явищ на базі попередньо визначених норм, ідеалів, цілей.

Нуклеарна сім'я — проста сім'я, що складається з подружньої па­ри з дітьми чи без дітей або одного з батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Обгрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповід­ності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик, а також характеристик, які планувалось виміряти.

Об'єкт соціологічного дослідження — певна соціальна реаль­ність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб'єкти, процеси в їх конкретних, відносно завершених станах та вза­ємодії).

Одиниці відбору — елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом вибирає дослідник на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження — елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджу­ваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередковано­го (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і ре­спондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Органічна школа в соціології — натуралістичні вчення, які роз­глядають суспільство уподібненим живому організму, а соціальну ди­ференціацію суспільства — як аналогічний розподіл функцій між різ­ними органами живого організму.

Парадигма — теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізна­вальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм — 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній «благодійності»; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення еконо­мічно слаборозвинутих країн під виглядом «спілкування про слабкі народи».

Первинна соціологічна інформація — дані, отримані під час со­ціологічного дослідження, які підлягають подальшій обробці й уза­гальненню.

Передбачення — обгрунтоване припущення про майбутній стан явищ природи і суспільства або про явища, невідомі в даний час, але які піддаються виявленню.

Питальник — документ, в якому сформульовані й тематично згру­повані питання, передбачено місце для записів відповідей на них.

Плюралізм — множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип будови правового суспільства.

Поведінка — форма діяльності, реакція на соціальне середови­ще чи на дію іншої людини.

Позитивізм — філософська течія, представники якої єдиним дже­релом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) да­ні, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філо­софських знань.

Політика — галузь відносин між соціальними суб'єктами (класа­ми, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (викорис­тання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Політичне поле — проекція соціального простору на взаємодію суб'єктів влади.

Польове спостереження — метод дослідження, який проводить­ся у реальній життєвій ситуації.

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукуп­ності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Попередження конфліктів — організація життєдіяльності су­спільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами.

Пошуковий прогноз — передбачення розвитку явищ шляхом умовного продовження в майбутнє тенденцій, які переважали у мину­лому і домінують нині, абстрагуючись від планів, проектів, програм, управлінських рішень, які можуть змінити існуючі тенденції, спричини­ти самоздійснення чи самозруйнування прогнозу.

Пошукове спостереження — метод дослідження, який викорис­товують з метою соціологічної розвідки, пошуку фактів, що визначають коригування теми дослідження на стадії діагностичного експерименту.

Правова поведінка — соціальнозначуща поведінка суб'єктів, пе­редбачена нормами права, підконтрольна свідомості та волі й має юридичні наслідки.

Правовий нігілізм — правове безкультур'я, відкидання або ігно­рування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Предмет соціологічного дослідження — найбільш значимі з тео­ретичної або практичної точки зору певні особливості, сторони об єк-та, які необхідно дослідити.

Пристосування — прийняття індивідом чи групою культурних норм, цінностей та еталонів нового середовища, якщо норми й цін­ності, засвоєні у попередньому середовищі, не задовольняють потре­би, не створюють прийнятої поведінки.

Прогноз — ймовірне судження про стан певного явища в майбут­ньому.

Прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості

їх виникнення та розвитку.

Прогностика — наукова дисципліна, предметом якої є досліджен­ня закономірностей і способів прогнозування.

Професійна адаптація — пристосування, звикання людини до умов професійної діяльності, засвоєння нею виробничо-технічних та соціальних норм поведінки, необхідних для виконання відповідних трудових функцій.

Процедура — загальна система дій дослідника, засоби організа­ції та проведення дослідження, послідовність операцій тощо.

Психологізм у соціології — методологічна орієнтація соціологіч­них шкіл, для яких характерне прагнення пояснити соціальні явища І процеси тільки на основі психологічних даних.

Районування генеральної сукупності — процес поділу досліджу­ваного об'єкта на складові відповідно до мети і завдань дослідження. Расово-антропологічна школа в соціології — натуралістичні вчення, що інтерпретують суспільний розвиток у поняття «спадковості», «расового відбору», боротьби «вищих» і «нижчих» рас.

Регрес — тип розвитку, для якого характерним є перехід від ви­щого до нижчого.

Репрезентативність вибірки — властивість вибіркової сукупнос­ті відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Респондент — особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Референтна група — соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому, належить у конкретний час прагне належати в майбутньому,

Римський клуб — міжнародна неурядова організація, заснована в 1968 р у Римі групою вчених-економістів, громадських діячів, пред­ставників ділових кіл, службовців національних та міжнародних організацій з метою глибокого пізнання глобальних проблем планетарної системи людської життєдіяльності.

Ринок праці — певна система суспільних відносин, які узгоджу­ють інтереси роботодавців і найманих працівників.

Санкція — стимулювання бажаної поведінки і припинення неба­жаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності

суспільного життя.

Сегрегація — спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень Середні верстви — сукупність суспільних груп, які займають про­міжне становище щодо основних класів суспільства.

Середовище соціальне - сукупність економічних, полгтичних, соціальних, культурних, духовних, територіальних умов життєдіяльною ті людини що впливають на його свідомість та поведінку.

Система соціальна - особливий клас систем (поряд з технічни­ми біологічними, кібернетичними та ін.), елементний склад яких ста­новлять люди, стосунки, що виникають між ними.

Система соціологічного знання — сукупність взаємопов язаних, функціонально визначених структурних елементів соціологічної науки псторія соціології, загальні соціологічні теорії, галузева соціологія).

Систематичні помилки - помилки, які виникають внаслідок не­правильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибно­го застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Складна сім'я — сім'я, що складається з кількох об’єднаних р динними взаєминами нуклеарних сімей, кожна з яких може бути пов­ною або неповною і включати також родичів подружжя по прямій чи бічній

Соціальна інженерія — вид, напрям діяльності, основним при­значенням якої є регулювання соціальних відносин між різними со­ціальними групами, розв'язання соціальних проблем, забезпеченні ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних дослі­джень вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація - процес інтеграції індивіда в суспільство, у різно­манітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціаль­на організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціаль­них норм і цінностей, на основі яких формуються соціальне значущі

Соціальна адаптація — вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги соціальної активність особистості — системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв’язків особистос­ті із соціумом рівень перетворення її на суб'єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація — процес відособлення людей одне бід од­ного що виникає з розірванням безпосередньо особистюних зв’язків між ними і є виявом зв'язків опосередкованих, безособових, які на­бувають форми «речі» (грошей, товару).

Соціальна взаємодія - система взаємозумовлених соціальних дій за яких дії одного суб'єкта (індивіда, групи, спільноти) одночасно є причиною і наслідком відповідних дій інших.

Соціальна верства — сукупність Індивідів, які зайняті економічно і соціальне рівноцінними видами праці і мають приблизно однакову матеріальну й моральну винагороду.

Соціальна вульгаризація - грубе і спрощене тлумачення су­спільних явищ, духовного життя суспільства, ідеального виміру людсь­кого існування загалом.

Соціальна група — відносно стійка, історично сформована сукуп­ність людей об'єднаних на основі загальних соціальне значущих ознак.

Соціальна дезорганізація - сукупність соціальних процесів, які спричиняють у межах певної спільноти дії, що не відповідають нор-

мам, оцінюються негативно і перевищують допустимі межі, загрожую­чи нормальному розвитку процесів колективного життя.

Соціальна диференціація — відмінності між макро- і мікрогрупа-ми, а також індивідами, які можуть належати як до об'єктивних ознак (економічних, професійних, освітніх, демографічних), так і до ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна діагностика — метод пошуку соціальних резервів ви­робництва, що являє собою аналіз стану соціальних об'єктів і проце­сів для виявлення проблем їх функціонування і розвитку.

Соціальна дія — спосіб розв'язання соціальних проблем і супе­речностей, які ґрунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних со­ціальних сил суспільства.

Соціальна ідентифікація — процес і результат емоційного та ін­шого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна ієрархія — система послідовно підпорядкованих еле­ментів, розташованих в порядку від нижчого до вищого, характеризу­ється нерівністю статусів, стосунків, влади, доходів, престижу та ін.

Соціальна легітимність — соціальний порядок, який має висо­кий рівень визнання та престижу, завдяки чому диктує індивідам обо­в'язкові вимоги та надає приклади поведінки.

Соціальна мобільніст ь — міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Соціальна наука (суспільне знання) — система галузей знань про суспільство, закони його виникнення і розвитку; про його структу­ру, окремі елементи цієї структури і різні сторони суспільного життя; про суспільне буття, спільну свідомість та їх взаємодію; про людину, її формування, діяльність, розвиток, стан; про людські спільноти, класи, нації, групи й відносини між ними; про матеріальну й духовну культуру.

Соціальна організація — соціальна група, орієнтована на досяг­нення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування вйсокоформалізованих структур.

Соціальна потреба — необхідність у чомусь для підтримання жит­тєдіяльності людини, соціальної групи чи суспільства загалом, внут­рішня спонукальна сила активності.

Соціальна реальність — розмаїття форм об'єктивно існуючого соціального буття.

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її со­ціальним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Соціальна система — цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні ін­ститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Соціальна спільнота — сукупність людей (сім'я, плем'я, етнос то­що), об'єднана відносно стійкими соціальними зв'язками, відносина­ми, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна стратифікація — поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний пре­стиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальна структура суспільства — ієрархічно упорядкована су­купність індивідів, соціальних груп, спільнот, організацій, інститутів, об'єднаних стійкими зв'язками і відносинами.

Соціальна сфера — відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне соціально-економічне становище в су­спільстві.

Соціальна технологія — вид практичних соціологічних рекомен­дацій, що являють собою відпрацьовану за операціями сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних керівником чи організа­тором управління, а також при розв'язанні різних соціальних проб­лем, що виникають у трудових колективах.

Соціальна технологія (за аналогією до промислової технології) — сукупність прийомів, методів і впливів, застосовуваних для досягнення поставлених цілей у процесі соціального планування і розвитку, розв'я­зання різних соціальних проблем (підвищення продуктивності праці, вдосконалення організації управління, впливу на громадську думку че­рез засоби масової комунікації тощо).

Соціальна функція освіти — роль, яку освіта як соціальний інсти­тут виконує щодо потреб суспільства або окремих його сфер.

Соціальна цінність — значущість явищ і предметів з точки зору їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальних груп і особистості. Існує як у вигляді колективних уявлень, так і суб'єк­тивних уподобань, переваг, є орієнтирами діяльності людини.

Соціальна якість людини — сукупність взаємопов'язаних еле­ментів, які зумовлені особливостями соціальної взаємодії особистос­ті з іншими людьми у конкретних історичних умовах.

Соціальне — сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами, спільнотами у процесі спільної ді­яльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, став­ленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.

Соціальне відчуження — відносини між соціальним суб'єктом і будь-якою його соціальною функцією, що виникають внаслідок розри­ву з попередньою єдністю.

Соціальне планування — комплексна програма взаємопов'яза­них заходів, спрямованих на розвиток соціальних процесів у трудово­му колективі, регіоні.

Соціальне явище — розмаїття форм дійсності, в яких всесвіт і буття постають перед суб'єктом.

Соціальний експеримент — спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв'язків між показниками функціо­нування, діяльності, поведінки соціального об'єкта і деякими керова­ними та контрольованими чинниками, що впливають на нього.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внас­лідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальний захист — система законодавчих, політичних, со­ціально-економічних, морально-психологічних гарантій, пільг, захо­дів, що спрямовані на створення для членів суспільства певних умов, які, з одного боку, перешкоджають згубному впливу на людину се­редовища (шкідливих умов праці, екологічних факторів, злочинності тощо), а з іншого — запобігають зубожінню населення, забезпечують соціально-принадну якість їх життя (забезпечення мінімального про­житкового рівня життя, соціально-незахищеним прошарком населен­ня, соціальна підтримка тих, хто може працювати, допомога в одер­жанні освіти, медичної допомоги тощо).

Соціальний зв'язок — соціальна дія, що виражає залежність і су­місність людей або груп.

Соціальний інститут — відносно стійка модель поведінки людей І організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності су­спільства.

Соціальний інтелект — відносно стійка форма сучасної розумо­вої діяльності (здатності) людей, що виявляється у спільній їх творчос­ті, виробленні й реалізації рішень, розумінні самих себе, інших люд­ських спільнот, навколишнього світу.

Соціальний інтерес — спонукальні сили діяльності соціальних груп, мас людей, спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів на цю діяльність.

Соціальний контроль — засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію ЇЇ елементів шляхом норма­тивного (утому числі й правового) регулювання.

Соціальний конфлікт — зіткнення інтересів двох або більшої кількості індивідів, соціальних груп.

Соціальний механізм розвитку економіки — стійка система вза­ємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регульована історич­но сформованими в даній країні типом культури, системою управлін­ня і соціальною структурою суспільства.

Соціальний простір — продукт людської діяльності, що є сукупніс­тю суспільних суб'єктів, які становлять суспільну цілісність, а також су­купністю певних об'єктивованих взаємин між індивідами.

Соціальний процес — послідовна зміна станів у соціальних сис­темах і підсистемах, соціальних інститутах та організаціях, соціальні зміни в динаміці.

Соціальний статус особистості — це її позиція в соціальній сис­темі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи чи спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх виконання.

Соціальний тип особистості — результат взаємодії історико-культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, су­купність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.

Соціальний характер — це наслідок динамічної адаптації на ос­нові невід'ємних властивостей людської природи, закладених біоло­гічно або сформованих у ході історії.

Соціальний час — одна з форм існування суспільства, функціону­вання якого має місце у часі, невіддільно від нього; є часовим просто­ром людської діяльності, характеризує послідовність різних видів та­кої діяльності.

Соціальні відносини — самостійний, специфічний вид суспільних відносин, які виражають діяльність соціальних суб'єктів, зумовлену їх неоднаковим становищем у суспільстві та роллю в суспільному житті. Соціальні зміни — процес виникнення нових явищ, структур, хара­ктеристик у різних соціальних системах і підсистемах під час їх взаємодії. Соціальні настанови — соціальне визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об'єкта дії.

Соціальні привілеї — виняткові права і переваги, якими де-юре або де-факто володіють окремі люди, групи, класи, установи і які не­доступні для більшості людей.

Соціальні приписи - норми, що визначають соціальне становище індивіда.

Соціальні рухи - сукупність колективних дій великої кількості людей спрямованих на підтримку певних соціальних процесів і змін.

Соціально - психологічний клімат - відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формується в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкування між людьми.

Соціограма - графічне зображення зв'язків всередині групи, що визначаються на основі соціометричного опитування.

Соціологізм - концепція, яка стверджує першорядне І винятко­ве значення соціальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.

Соціологічне дослідження - система логічно послідовних методологічних методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Соціологічне інтерв'ю - метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між Ін­терв'юером і респондентом з метою одержання даних.

Соціологічне спостереження - метод збору наукової іформації сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів що відбуваються у соціальній реальності.

Соціологія - наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних проце­сів про механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія громадської думки - спеціальна соціологічна теорія яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функції, канали висловлювання, закономірності її функціонування в різноманітних сферах суспільного життя, політичній, економічній діяльності, соціальному управлінні.

Соціологія екології - галузь соціології, яка досліджує специфіч­ні зв'язки між людьми та навколишнім середовищем, особливості розвитку і функціонування соціальних спільнот, соціальних структур та інститутів в умовах впливу на їх життєдіяльність антропогенних екологічних чинників.

Соціологія конфлікту - галузь соціології, яка вивчає сутність зу­мовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Соціологія масових комунікацій - галузь соціологи, предметом якої є закономірності масових інформаційних явищ і процесів, діяль­ність соціальних інститутів, що виробляють та поширюють масову інформацію.

Соціологія міста - галузь соціології, яка вивчає конкретні особ­ливості розвитку і функціонування міста як елемента соціально-просторової організації суспільства, соціальні процеси, що відбуваються в ньому, його форми та інститути.

Соціологія молоді - соціології, яка досліджує соціально демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя І. переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення со­ціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Соціологія освіти - галузева соціологічна дисципліна, предме­том якої є освіта як соціокультурний інститут, її взаємодія з іншими інститутами і суспільством загалом, а також соціокультурні процеси у сфері освіти.

Соціологія політики — галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політичний порядок, соціаль­ні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в со­ціальному середовищі.

Соціологія права — галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, дина­міку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх ре­алізації у поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інсти­тутів, суспільства.

Соціологія праці та зайнятості — галузева соціологічна теорія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем спільнот та інститутів) у сфері праці й по­в'язані з ними процеси та явища.

Соціологія релігії — галузь соціології, одна зі спеціальних соціо­логічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку індивідів та спільнот.

Соціологія села — галузь соціологічної науки, що вивчає різні ас­пекти життєдіяльності села як соціально-територіальної спільноти.

Соціологія сім'ї — галузь соціології, що вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку сімейно-шлюбних стосунків як соціального феномену в конкретних соціокультурних умовах.

Соціоматриця — таблиця, в якій у рядках розміщують відповіді кожного з членів групи.

Соціометричний індекс — показник, який використовують для характеристики взаємин у групі і статусу окремих членів групи; визна­чають на основі даних соціометричного опитування.

Соціометричний критерій — конкретна змістова ситуація (реаль­на чи уявна), запропонована респонденту як основа вибору чи відхи­лення інших членів групи — партнерів у спільній діяльності або як про­позиція про те, хто з членів групи обере (відхилить) респондента у цій

ситуації.

Соціометричний метод опитування — один з різновидів опиту­вання, який використовують для вивчення внутріколективних зв'яз­ків з'ясуванням стосунків між членами колективу.

Співробітництво — соціальний процес, який полягає в узгоджен­ні діяльності індивідів, груп для досягнення загальної мети, незалеж­но від її характеру.

Спеціальні соціологічні теорії — теорії, які вивчають закономір­ності розвитку окремих спільнот, функціонування соціальних інститу­тів, соціальних процесів.

Спосіб життя — види життєдіяльності суспільства, соціальних груп і особи з різним рівнем доходу, освіти, культури, неоднаковими ціннісними орієнтаціями тощо.

Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення ре­зультатів вимірювання за повторного використання цього інструмен­ту на одній і тій самій групі і за тих же умов.

Суперництво — соціальний процес, який полягає у зіткненні про­тилежних інтересів індивідів, груп або прагнення до задоволення однакових інтересів за допомогою засобів, якими інші групи чи індивіди хочуть реалізувати власні інтереси.

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об єд­нання людей, що склалися історично, мають спільну територію, за­гальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Суспільство відкрите — демократичне суспільство, якому влас­тиві дух критики і здатність легко змінюватися і пристосовуватися до обставин зовнішнього середовища.

Теорія соціальної дії — одна з найважливіших теоретичних кон­цепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітні­ші соціальні явища — від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно-історичних процесів (М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс).

Технічні правила — норми, що регулюють відношення людини І

природи.

Типологізація суспільств — класифікація суспільств на основі визначення найважливіших і найсуттєвіших ознак, типових рис.

Тоталітаризм — 1) тоталітарний режим, для якого характерні контроль держави над усіма галузями суспільного життя, фактична ліквідація конституційних прав на свободу, репресії; 2) напрямок політичної думки, що підтримує встановлення тоталітарних режимів.

Трудова адаптація — соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості й трудового середовища.

Управління соціальне — свідомий цілеспрямований вплив на со­ціальну систему, організацію, інститут або процес, метою якого є при­ведення напряму і темпів їх розвитку та функціонування у відповід­ність з дією об'єктивних соціальних законів.

Урбанізація — соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя.

Фемінізм — науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків і жінок у всіх сферах життя.

Футурологія — сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.

Характер праці — соціальна сутність праці як суспільне значущо­го процесу.

Ціннісні орієнтації — соціальні цінності, які спрямовують діяль­ність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.

Цінність — суспільне ставлення особистості, яке переносить її по­треби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визна­чальних соціальних рис.

Соціологія: Підручник для студентів вищих навчаль-С69 них закладів / За ред. В. Г. Городяненка. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. -(Альма-матер)

IЗВN 966-58О-115-5

Це — друге видання популярного серед студентів підруч­ника/ який втілює основні етапи становлення соціології як науки, розвитку соціологічних знань в Україні, розкриває сумність суспільства як соціальної системи, специфіку різно­манітних галузей соціологічних знань, методику і техніку на особливості, новітніх соціальних феноменів, властивих постіндустріальним суспільствам та спричинених процесами глобалізації, а також на шноваційнйх пошуках сучасної соціології. Для студентів вищих навчальних закладів.

Навчальне видання

Серія «Альма-матер»

Заснована в 1999 році

Поиск по сайту: