Завдання, принципи та зміст словникової роботи

Базуючись на сучасних уявленнях про семантичну струк­туру слова і її розвиток в онтогенезі, а також на даних дос­лідження лексики у дошкільників із ПМР, розроблені спе­ціальні методики формування лексики у даної категорії дітей (Л.М.Єфімєнкова, В.М.Єрьоміна, І.Ю.Кондратенко, Л.В.Ло-патіна, С.А.Миронова, Н.В.Серебрякова, Т.Б.Філічєва, Є.Ф.Со-ботович, та інші).

Завдання словникової роботи визначають, виходячи з особливостей словника дітей. Виділяють загальні та спеці­альні завдання. До загальних завдань відносять:

1) збагачення словника новими словами, засвоєння діть­ми раніше невідомих слів, а також нових значень низки слів, які вже є в лексиконі. Збагачення словника відбувається за рахунок загальновживаної лексики (назви предметів, дій, ознак і якостей тощо);

2) закріплення та уточнення словника. У дітей із ПМР слово не завжди пов'язане з уявленнями про предмет. Вони часто не знають точного найменування предметів. Тому не­обхідне поглиблене розуміння вже відомих слів, наповнення їх конкретним змістом, на основі точного співвіднесення їх з об'єктами реального світу, подальше оволодіння узагаль­ненням, розвиток уміння користуватися загальновживаними словами;

3) активізація словника, перехід слів з пасивного слов­ника (словник, який дитина розуміє, пов'язує з певними уявленнями, але не використовує у власному мовленні) в ак­тивний (слова, які дитина не лише розуміє, а й активно і ус­відомлено використовує у мовленні). Це відбувається у тому випадку, якщо слово буде закріплене і відтворене дитиною у мовленні. Нове слово повинне увійти в словник у поєднан­ні з іншими словами, щоб діти звикли використовувати їх у необхідних випадках (наприклад, запашна квітка, запашне мило — це те, що добре пахне). Звертають увагу на уточнення значення слів на основі протиставлення антонімів і зістав­лення слів, близьких за значенням, а також на засвоєння відтінків значень слів, на розвиток гнучкості словника, на

використання слів у зв'язному мовленні;

4) вилучення з мовлення дітей нелітературних слів (діа­лектні, жаргонні, простомовні). Це важливо, якщо діти перебувають в умовах несприятливого мовленнєвого середо­вища.

До спеціальних завдань відносять: збагачення словника дітей народними образними виразами, прислів'ями, при­казками, антонімами, синонімами, метафорами, епітетами, емоційною лексикою, засвоєння дітьми узагальнень, понять, переносного значення слова, формування навичок слово­творення тощо.

Принципи словникової роботи визначають її характер, зміст, форми організації, методи і прийоми навчання.

І. Принцип єдності розвитку словника з розвитком сприй­мання, уявлень, мислення; встановлення у свідомості дитини зв'язку між фактом дійсності і словом, що означає цей факт.

В основі словникової роботи лежить чуттєвий досвід ди­тини, процеси відчуття і сприймання. Вони є єдиним джерелом наших знань про навколишній світ. Відчуття і сприймання психологи називають сенсорикою, сенсорним досвідом ди­тини, сенсорним вихованням, яке і становить суть основного принципу словникової роботи. Для того, щоб засвоїти зна­чення слова, дитина повинна відчути якості, властивості, ознаки, побачити їх, «покуштувати», доторкнутись. У ході такого безпосереднього ознайомлення з предметами та явищами у дитини формуються уявлення про них, які потім закріплюються у словах.

2. Принцип зв'язку змісту словникової роботи з можли­востями пізнання навколишнього світу, які поступово розви­ваються з-мисленнєвою діяльністю дітей.

Центральне місце у дошкільному віці займає ігрова та продуктивні види діяльності. В іграх з предметами, іграш­ками, овочами, фруктами діти знайомляться з їхніми влас­тивостями, якостями, ознаками. Настільно-друковані ігри сприяють закріпленню родових назв і частин цілого. Рух­ливі та народні хороводні з текстом сприяють закріпленню

-СПЕЦІАЛЬНА МЕТОДИКА ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

слів, образних виразів. У творчих іграх закріплюється слов­ник дітей, набутий на заняттях.

Під час трудової діяльності діти знайомляться з власти­востями ґрунту, знаряддями праці, процесом праці тощо. Вони дізнаються, що земля м'яка, чорна, волога, її потрібно копати, рихлити, поливати тощо. У молодшому та серед­ньому віці діти пізнають зміст праці переважно під час ви­конання окремих доручень. У старшому дошкільному віці зміст праці досить різноманітний і його можна використовувати для збагачення мови дітей новими словами та розвитку зв'язного мовлення без додаткової витрати навчального часу. Це праця в природі, господарсько-побутова праця.

У процесі образотворчої діяльності діти знайомляться з властивостями глини, фарб, пластиліну, матерії, паперу, засвоюють назви процесів (малювати, ліпити, вирізувати, вишивати тощо).

3. Принцип комплексного розв'язання всіх завдань словникової роботи у взаємозв'язку між собою (збагачення, уточнення, активізація) і з формуванням граматичної і фо­нетичної сторін мови, з розвитком зв'язного мовлення.

4. Принцип семантизації лексики - розкриття значень нових слів, уточнення і розширення значень уже відомих слів у певному контексті через зіставлення, підбір синонімів, слово­сполучень.

5. Принцип єдності навчальних, виховних і завдань словникової роботи під час виконання програмових вимог з усіх розділів програми («Малятко», «Дитина») як на заняттях, так і у повсякденному житті. Це передбачає взаємозв'язок у роботі над словником у процесі корекційних логопедичних занять та занять вихователя з інших розділів програми. Адже кожний розділ програми виховання має свою специфічну лексику, з якою дітей знайомлять на спеціальних заняттях: з формування первинних математичних уявлень, з фізич­ного та музичного виховання, з ознайомлення з природою.

Принцип поетапності. Під час розробки методики розвитку лексичної системи враховується онтогенетична пос­лідовність формування лексики, ступінь складності форму, характер труднощів у оволодінні лексикою дошкільниками з ПМР, послідовність вивчення лексичного матеріалу за прог­рамою дитячого садка і загальних етапів логопедичної ро­боти з корекції різних вад мовлення.

Зміст словникової роботи передбачає постійне розши­рення, поглиблення і узагальнення знань про предметний світ. Він визначається на основі аналізу загальної програми розвитку і виховання дітей: це лексика, яка необхідна ди­тині для спілкування, задоволення своїх потреб, орієнтува­ння в довкіллі, пізнання світу, розвитку і удосконалення різних видів діяльності. З цього погляду у змісті словни­кової роботи виділяють слова, які позначають матеріальну культуру, природу, людину, її діяльність, способи діяль­ності, слова, які виражають емоційно-ціннісне ставлення до дійсності.

Насамперед, це побутовий словник: назви частин тіла, обличчя, назви іграшок, посуду, меблів, одягу, пред­метів побуту, їжі, приміщень;

природничий словник: назви явищ неживої природи, рослин,тварин;

суспільствознавчий словник: слова, які по­значають явища суспільного життя (праця людей, рідна країна, національні свята, армія тощо);

емоційно-оціночна лексика: слова, які по­значають емоції, переживання, почуття (сміливий, чесний, радісний), якісну оцінку предметів (хороший, поганий), слова, емоційна значущість яких утворюється за допомогою слово­творчих засобів (голосок, сонечко), утворення синонімів (прийшли - припленталися);

лексика, яка позначає час, простір, кількість.

В активному словнику дітей повинні бути не тільки назви предметів, але й назви дій, станів, ознак (колір, форма, ве­личина, смак), властивостей і якостей, слова, які виражають родові (фрукти, посуд, іграшки), і абстрактні узагальнені поняття (добро, зло, краса тощо).

В залежності від віку та рівня розвитку мовлення дітей зміст словникової роботи ускладнюється у декількох нап­рямках (В.І.Логінова):

розширення словника на основі ознайомлення з колом предметів і явищ, яке поступово збільшується;

- засвоєння слів на основі поглиблення знань про предме­ти і явища навколишнього світу;

- введення слів, які позначають елементарні поняття на основі розрізнення і узагальнення предметів за суттєвими ознаками.

Отже, зміст словникової роботи передбачає поступове розширення, поглиблення і узагальнення знань про предметний світ. Конкретний обсяг словника визначається на основі аналізу програми навчання та виховання дітей дошкільного віку («Малятко», «Дитина»), частотного словника дітей від­повідного віку, особливостей його розвитку при різних мовлен­нєвих порушеннях.

§4. Напрямки логопедичної роботи з розвитку словника

Словникова робота проводиться планомірно та система­тично, з урахуванням вікових, індивідуальних мовленнєвих особливостей словника дітей із ПМР, їхнього психічного роз­витку в цілому, а також у відповідності з наявними завданнями.

Базуючись на сучасних уявленнях про семантичну струк­туру слова і її розвиток в онтогенезі, а також на даних дос­лідження особливостей лексики у дітей із ПМР, у спеціальній методиці розроблені напрямки, методи та прийоми словни­кової роботи.

На основі визначених принципів словникової роботи формування та розвиток словника здійснюється за такими напрямками (Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова, В.М.Єрьоміна та інші):

1. Розширення обсягу словника.

2. Формування структури значення слова.

3. Розвиток лексичної системності та семантичних полів.

4. Формування парадигматичних та синтагматичних зв'яз­ків слів.

5. Розвиток словотворення.

6. Уточнення граматичного значення слова. Логопедична робота передбачає уточнення значення слів,

які вже є у пасивному словнику дитини, актуалізацію їх у самостійному мовленні, оволодіння новими словами (насам­перед дієсловами, прикметниками, а також іменниками у відповідності із загальноосвітньою програмою навчання і виховання у дошкільному закладі).

Виділення цих напрямків багато в чому є умовним, ос­кільки в єдиному процесі формування та розвитку лексики вони часто переплітаються, взаємодіють. Але виділення їх важливе для усвідомлення тих мовних процесів, які необ­хідно розвивати у дітей.

Загальний алгоритм оволодіння словом включає: -забезпечення дітям первинного сприймання слова, а саме семантичного визначення слова, його відношення з по­замовною реалізацією, уточнення вимови;

- демонстрацію зразка використання слова. Вставляючи слово у словосполучення, речення, дитина оволодіває синта­гматичними зв'язками даної лексичної одиниці;

-оволодіння парадигматичними зв'язками слова, ви­роблення уміння підбирати до нього антоніми, синоніми тощо;

- закріплення слова в активному словнику з урахуванням його лексичного та граматичного значення. Підбір власних прикладів, що ілюструють використання слова.

За кожним напрямком роботи формування та розвитку лексики визначені основні завдання, поетапний зміст, мето­ди і прийоми логопедичної роботи. Коротко їх розглянемо.

Поиск по сайту: