У контексті відродження українського соціуму

Будь-які суспільні чинники відображаються у си­стемі цінностей і норм. Відповідно суспільні рефор­ми повинні мати необхідну соціокультурну переду­мову — цінності й норми, які регулювали б життя більшості людей. Однак сучасні реформи в соціаль­но-політичній, економічній сферах відбуваються за відсутності адекватної системи цінностей, норм, моде­лей соціальної діяльності. За таких умов тривалий час функціонуватимуть застарілі соціокультурні ін­ститути, цінності й норми.

З огляду на це необхідно співвідносити мету й ха­рактер реформ з реальними умовами та орієнтаціями людей, враховувати особливості культури соціуму, окремих верств і груп. В іншому разі культурну полі­тику спіткає крах, а культуру — загальна криза:

— втрата культурою своєї основної — людино творчої — функції;

— поглиблення суперечностей між продуцентом ду­ховних цінностей та їх користувачем, відчуження від культури широких верств населення, змушених кори­стуватися низькопробними культурними зв'язками;

—зростання шовіністичних настроїв, піднесення цінностей національної культури над цінностями культур інших етносів;

—переорієнтація зусиль зі сфери продукування культурних цінностей у сферу поширення та викорис­тання їх;

—припинення розвитку нових стилів і напрямів у художній творчості, мистецтві, архітектурі, поява ма­си еклектичних культурних зразків, зниження худож­нього смаку, здатності творити «за законами краси»;

—зростання ірраціоналізму, мессіанських та міс­тичних настроїв, поширення антиінтелектуалізму, ганьбливого ставлення до творців духовних цінностей;

—поширення масової культури, активізація субкультур, різноманітних сленгів, допуск ненормативної лексики на сторінки друкованих видань, у засоби ма­сової інформації;

—перетворення процесу освіти та виховання на процес трансформації, передачі знань;

—зниження регулятивної функції моралі, утвер­дження імморалізму як принципу буття;

—втрата культурою здатності до саморозвитку, ви­никнення потреби в інокультурних зразках;

— десакралізація базових цінностей культури, формування «ціннісного вакууму»;

— зміна способу входження сучасної людини в ак­туальну культуру в умовах НТР. Сьогодні люди мо­жуть набути будь-яких знань, не маючи необхідності щось вивчати, не стимулюючи до роботи мозок і душу.

Особливості культурної ситуації в Україні визнача­ють такі субкультурні підсистеми: висока інтелі­гентська субкультура, яка розвиває традиції елітарної культури; радянська культура, заснована на патерна­лізмі; субкультура ліберальних цінностей, що охоплює частину молоді, підприємців, інтелігенції; комплекс маргінальних субкультур нижчого класу, яким власти­вий переважно тоталітарний підхід до особистості. Вна­слідок деградації системи радянських культурних цін­ностей утворюється соціокультурна ніша, за заповнен­ня якої борються західна і маргінальна субкультури. Але найглибше криза культури виявляється у кризі особистості.

Отже, на початку XXI ст. істотно змінюється розу­міння та роль культури в суспільстві. Значно свідомі­шим є використання науки, освіти, технічної, фізич­ної, духовної, моральної культури в організації та нор­малізації трудової та суспільної діяльності людей.

Розширилося використання етнокультурного чин­ника у формуванні нових суспільних відносин. Су­спільство XXI ст. визначатиметься не стільки товара­ми, як формуванням і поширенням високої культури, знань, освіченості, кваліфікації, обміну інформації. Оновлення знань, передусім соціальних, кваліфікації, навичок стане особливо важливим у житті кожної лю­дини, передбачаючи розвиток її здібностей, активізую­чи її науковий, культурний і моральний потенціали.

Поиск по сайту: