Постмодерністські концепції

Представників їх (Ж. Дерріда, Ф. Ліотар, Ж. Бод-рійяр та ін.) об'єднує тотальна недовіра До можливос­тей передачі за допомогою ЗМІ достовірної інформації. Протягом історії відбулася еволюція знаїсів, за допо­могою яких людство фіксувало навколишню реаль­ність. Серед них (за Ф. Ліотаром):

—знаки безпосередньої базової реальності;

—знаки, що спотворюють базову реальність, але залишаються пов'язаними з нею (реалістичні художні твори);

—знаки, що маскують відсутність базової реально­сті (ікона — зображення Бога, система права);

—симулякри — знаки, що не мають жодного від­ношення до базової реальності, створюють своєрідну «паралельну реальність» (більшість звуків сучасної системи масової комунікації).

Саме із симулякрами, з погляду представників постмодерністської концепції, тісно пов'язані особли­вості функціонування сучасної системи Касової кому­нікації. ЗМІ ніби існують самі по собі, без послідовно­го зв'язку з реальністю. Головне їх завдання полягає у створенні «другої реальності», орієнтованої на широ­ку аудиторію. Одержуючи інформації з мас-медіа, людина стикається не з реальністю, а зі штучно ство­реним її образом.

Це явище багато в чому схоже з реставрацією істо­ричної споруди, яка унеможливлює існування її як автентичної «історичної пам'ятки», а зберігаючи її образ, модернізується завдяки використанню нових будівельних матеріалів, іншому навколишньому, зде­більшого урбанізованому, краєвиду тощо. Але масова комунікація, повідомляючи про цю подію, акцентує увагу на збереженні первозданності пам'ятки.

Постмодерністи вважають, що сучасний споживач не може розраховувати на одержання реальної інфор­мації через ЗМІ про навколишній світ. Циркулюючи каналами масової комунікації, ця інформація стає си-мулякром. Тому «дійсність», «базова реальність» є пу­стими значеннями, оскільки вони уособлюють те, що, з точки зору аналізу масової комунікації, не існує зо­всім. Одночасно вони орієнтовані на опис та вивчення впливів масової інформації на процеси управління. На їх думку, сучасний стан розвитку ЗМІ уможливлює не­нав'язливий тотальний контроль за думками та бажан­нями громадян навіть у демократичних суспільствах.

Характерно, що всі згадані теоретичні напрями підводять до необхідності вивчення можливостей функціонування ЗМІ як способу контролю влади. Кон­цепції останніх десятиліть переорієнтовуються насам­перед на вивчення особливостей передачі інформації нетрадиційними для писемної культури способами (те­лебачення, візуалізація інформації), значно складні­шими бачать особливості впливу масової комунікації на формування суспільних цінностей. Сучасні теорії щодо особливостей функціонування мас-медіа дедалі ускладнюються, виокремлюються в єдину міждисцип­лінарну галузь науки, не втрачаючи при цьому соціо­логічних рис.

Поиск по сайту: