Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу

Конституційна держава характеризується насамперед тим, що в ньому забезпечено підпорядкування держави праву.

Відомо, що всяка держава, включаючи і тоталітарне, в тій чи іншій мірі підпорядковане праву, будучи одночасно і суб'єктом права, і фактором правоутворення. Але для того, щоб держава повною мірою підпорядковувалося праву, потрібні відповідні гарантії. У своїй сукупності вони забезпечують таку форму, такий спосіб організації держави, який може бути названий конституційним ладом.

Отже, конституційний лад - це форма (або спосіб) організації держави, яка забезпечує підпорядкування його праву і характеризує його як конституційна держава.

Обмеження державної влади правом має однією з цілей створення оптимальних умов для функціонування громадянського суспільства, що є невід'ємним атрибутом конституційної держави.

Громадянське суспільство являє собою систему самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які забезпечують умови для реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів, для життєдіяльності соціальної, культурної та духовної сфер.

Громадянське суспільство охоплює сукупність моральних, правових, економічних, політичних відносин, включаючи власність, працю, підприємництво, організацію і діяльність громадських об'єднань, виховання, освіту, науку і культуру, сім'ю як первинну основу співжиття, систему засобів масової інформації, неписані норми етики, багато конкретні сторони політичного режиму.

Громадянське суспільство ототожнюється в цілому зі сферою приватних інтересів і потреб. Саме в його рамках реалізується велика частина прав і свобод людини. Однак громадянське суспільство не можна уявляти собі як світ ізольованих індивідів. Воно не арифметична сума складових його суб'єктів, а їх сукупність, яка утворює його сутнісна єдність. Ця єдність полягає в тому, що в громадянському суспільстві діють різнорідні соціальні сили, інститути, організації тощо, об'єднані спільними прагненнями до спільного життя.

Поняття «громадянське суспільство» виникло ще в Стародавній Греції і аж до XVIII століття використовувалося як синонім поняття «держава». Перехід від середньовіччя до нового часу привів до формування громадянського суспільства і усвідомлення того, що, крім відмінностей між ним і суто державними інститутами, існують відмінності, породжені ідеями про свободу людини як громадянина суспільства, незалежного від держави.

Поступово розходження між громадянським суспільством і державою стають важливим аргументом в боротьбі за соціальну рівність, громадянські свободи і конституційна держава, що отримали розгорнуте висвітлення в програмному документі Великої французької революції - Декларації прав людини і громадянина.

Особлива заслуга в розробці концепції громадянського суспільства належить Гегелю, який прийшов до висновку, що громадянське суспільство являє собою особливу стадію в діалектичному русі від сім'ї до держави в тривалому і складному процесі історичної трансформації від середньовіччя до нового часу. Соціальна життя, характерна для громадянського суспільства, радикально відрізняється від етичного світу сім'ї і від публічного життя держави, утворюючи необхідний момент раціонально структурованого політичного суспільства. Соціальна життя, по Гегелю, включає ринкову економіку, соціальні класи, корпорації, інститути, у задачу яких входять забезпечення життєдіяльності суспільства та реалізація цивільного права. Громадянське суспільство, підкреслював Гегель, - це комплекс приватних осіб, класів, груп і інститутів, взаємодія яких регулюється цивільним правом і які прямо не залежать від самого політичного держави.

8. Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя.

Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладу України. Згідно зі ст. 5 Конституції, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Безпосереднє народовладдя (у ст. 69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає участь громадян у реалізації різних форм влади, їх безпосередню владну діяльність, спрямовану на вирішення відповідних державних або суспільних питань, прийняття рішень та їх втілення в життя.

Третій розділ Конституції України називається «Вибори. Референдум». У ньому закріплені такі основоположні форми прямого народовладдя, як вибори і референдум. Причому законодавець цей розділ у структурі Основного Закону поставив за розділами «Загальні положення» і «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», що підкреслює особливу роль форм безпосередньої демократії. Крім того, третій розділ Конституції, згідно ч. 3 ст. 156 Конституції України, змінюється в ускладненому порядку. Так, законопроект про внесення змін у цей розділ подається до Верховної Ради Президентом України або не менш як двома третинами від конституційного складу парламенту і, за умови його прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторне подання законопроекту в цей розділ по одному і того самого питання можливе лише до парламенту України наступного скликання.

Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинного ладу і є історично першою формою здійснення влади народу. В Україні накопичено вікові демократичні традиції, які були притаманні нашому народу з найдавніших часів. В кінці X - початку XI ст. в Київській Русі закріпилася особливий різновид пізньої військової демократії - так звана вічова демократія, яку М. С.Грушевскій називав органом громадського контролю над князем і його управлінням. Вічова демократія була прогресивна, ніж тодішня демократія германців та франків, оскільки правом участі у народних зборах - віче Київської Русі були наділені не тільки дружинники, але й глави сімейств та господарі дворів. Прояви елементів безпосередньої демократії та представницької демократії були притаманні Україні на всіх етапах її історичного розвитку. Н.Грігорьев-Наш писав, що стародавні віча, громади «татарських людей», коповіща Литвинський часів, козацькі ради до Хмельницького, за Хмельницького, в часи Коліївщини і Паліівщіни, вільні громади, Центральна Рада базувалися на традиціях українського народовладдя. Але багатий позитивний досвід безпосереднього народовладдя в Україні протягом тривалого часу не мав розвитку.

Поиск по сайту: