У вирішенні соціально-економічних проблем

Головною соціально-економічною проблемою, вирі­шенням якої сьогодні займається соціологія праці, є зайнятість населення. Адже вона не тільки забезпечує матеріальну основу буття людини, а й сприяє розвит­ку її духовних, моральних якостей. Успішно виріше­на проблема зайнятості забезпечує соціальну гармонію в суспільстві. Невирішеність її призводить до соціаль­ної напруги, деградації творчих і професійних якостей людини. Тому програми зайнятості, будучи спрямова­ними на вирішення проблем як зайнятого, так і незайнятого населення, охоплюють прогнозування дисбалансу на ринку праці; професійний добір, підго­товку і перепідготовку кадрів; запобігання масовому безробіттю; стимулювання гнучкого ринку праці; ста­білізацію кадрів на підприємствах тощо.

Значна роль у цьому належить соціології праці, ре­комендації якої є неоціненними під час вироблення програм зайнятості населення, що здебільшого охоп­люють такі питання:

— стабілізація сфери застосування праці;

— створення додаткових робочих місць;

— внутрігалузевий і територіальний перерозподіл
працівників;

— професійна орієнтація, перепідготовка та підви­щення кваліфікації працівників;

— соціальний захист працівників;

— організація громадських робіт і тимчасової за­йнятості;

— управління програмою та контроль за її вико­нанням.

Соціологія праці бере активну участь у виробленні та реалізації засобів соціального захисту працівників. Раніше ці питання у нашій країні відображались у планах економічного і соціального розвитку підпри­ємств, згодом — у колективних договорах між - пра­цівниками та адміністрацією. Для забезпечення ефек­тивності такого договору соціологи праці повинні спо­чатку вивчити потреби та інтереси працівників у виробничій і невиробничій сферах, виробити разом з іншими службами заходи щодо їх задоволення. Певну роль відіграє соціологія праці в організації контролю за реалізацією колективного договору та з'ясуванням його ефективності.

Традиційно соціологія виявляє неабияку зацікав­леність умовами праці. Хоч донедавна вона здебільшо­го займалася не дослідженням об'єктивних умов пра­ці та їх впливу на працівників, а вивченням ставлен­ня працівників до різноманітних аспектів виробничої ситуації, переймаючись тим, наскільки задовольняють складові процесу праці (умови, організація праці, за­робітна плата, тощо) їх інтереси й потреби.

Актуальним напрямом соціології праці є впрова­дження на підприємствах наукового менеджменту. Ускладнення соціально-економічних умов праці, по­ширення і поглиблення самостійності підприємств, розвиток ринкових відносин вимагають уважнішого ставлення до проблем регулювання трудової поведін­ки, формування трудової мотивації, стимулювання працівників. Відповідно до цього перед соціологією постало завдання вивчення потреб та інтересів праців­ників і вироблення на цій основі ефективної системи матеріальних, соціальних, соціально-психологічних стимулів.

Соціологія праці активно впливає на вирішення проблем адаптації працівників до нових умов праці, пов'язаних з оновленням економічних відносин, впро­вадженням сучасних технологій, зміною соціально-психологічних стосунків між працівниками. У сфері її досліджень -- особливості пристосування до зовніш­нього середовища різних за освітою, фахом та іншими параметрами категорій працівників, а також чинни­ки, які позитивно впливають на цей процес.

Дослідження, прогнози, рекомендації соціології праці стосуються не тільки окремих підприємств. Над­то важливим є функціонування її на макрорівні, у формуванні державних програм щодо певних аспектів або комплексу проблем у сфері праці та зайнятості у галузі, регіоні, державі. Адже науково вивірена, ра­ціональна державна політика є необхідною передумо­вою ефективного втілення конкретних рекомендацій на кожному підприємстві.

Найчастіше соціологія праці бере участь у розроб­ці таких проблем:

— діагностика процесів у трудових колективах;

— вивчення соціального самопочуття працівників;

—встановлення зворотного зв'язку між керівника­
ми та працівниками для прийняття науково обґрунто­ваних рішень, нейтралізації трудових конфліктів;

—вивчення ділових та особистих якостей керівни­ків підприємства;

—організація ділових ігор, тренінгів для розвитку
професійних навиків працівників підприємств, форму­вання ефективного стилю керівництва;

—участь у виробленні іміджу керівництва;

— участь у маркетингових дослідженнях. Результатом її досліджень активно послуговують­ся як різноманітні соціальні, суспільно-політичні га­лузі знань, так і економічна, політична, соціальнанаука і практика.

Запитання. Завдання

1.У чому полягають особливості об'єкта і предмета соціології пра­ці й зайнятості?

2.Охарактеризуйте головні категорії, поняття соціології праці та зайнятості.

3.Які елементи міжнародного досвіду регулювання зайнятості на­селення можна використати в Україні?

4.Які специфічні риси безробіття в Україні?

5.Охарактеризуйте періоди розвитку західної соціології праці.

6.Проаналізуйте погляди на працю Ф.-В. Тейлора. Що нового він вніс у розвиток соціології праці?

7.Поясніть сутність Хоторнського експерименту. Чим збагатив він соціологію праці?

8.У чому полягають особливості розвитку вітчизняної соціології праці?

9. Визначте головні завдання соціології праці на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Поиск по сайту: