ЄГИПЕТ – КРАЇНА ВЕЛИЧНИХ ПІРАМІД ТА КЛЮЧОВИЙ ТУРИСТИЧНИЙ НАПРЯМОК БЛИЗЬКОСХІДНОГО МАКРОРЕГОІНУ

Єгипет – одна з найдавніших країн світу, розташована на стику трьох континентів – Африки, Азії і Європи, країна пірамід, сфінксів, туристична «Мекка» світу. Сучасний Єгипет – один з найбільших центрів політичного і культурного життя арабського світу і лідерів економічного розвитку держав Африки і Близького Сходу, що активно розвиває туризм.

Офіційна назва та географічне положення. Арабська Республіка Єгипет. Одна з найбільших арабських держав. Загальна площа – 101,4 тис. км². Розташований на двох континентах – більша частина країни знаходиться у Північно-Східній Африці уздовж річки Ніл, а Синайський півострів знаходиться в Азії. З півночі береги Єгипту омиваються Середземним морем, на сході – Червоним морем. Граничить з Ізраїлем на північному сході (по Синаю), на заході – з Лівією, на півдні – з Суданом. Переважна частина Єгипту – пустинні райони з рідкісними оазисами, значна частина території країни знаходиться достатньо високо над рівнем моря і гориста. Столиця – місто Каїр.

Суспільно-політичний устрій. Єгипет – республіка. Глава держави в країні – президент, який одночасно є і головнокомандувачем збройних сил. Глава уряду – прем'єр-міністр. Найвищий законодавчий орган – Народна Асамблея.

Кабінет міністрів призначається президентом. Глава держави обирається всенародним голосуванням. Донедавна кандидатуру президента висувала Народна асамблея і його призначення підтверджувалося національним всенародним референдумом. Останній референдум відбувся 26 вересня 1999 року. Перші вибори, відповідно до конституційної реформи, відбулися 7 вересня 2005 року.

Єгипет – доволі централізована держава, розділена на 26 мухафаз (губернаторств). Губернатори призначаються урядом і мають обмежені повноваження.

Правова система ґрунтується на англійському загальному праві, ісламському праві та наполеонівських кодексах. Існує Вищий конституційний суд.

Природні умові та ресурси. Більшу частину території країни займають пустелі – Лівійська, частина пустелі Сахара і Аравійська (Східна). Східна пустеля протягнулася уздовж берегів Червоного моря. Вона споконвіку служила пристанищем для самобутнього племені бедуїнів. У Лівійській пустелі знаходиться Велике піщане море, в якому є декілька гігантських западин, зокрема западина Катару (113 м нижче рівня моря), найнижче місце в Африці.

На східному краю Аравійської пустелі можна побачити рідкісні гори заввишки до 2100 м. Найвища точка Єгипту – гора Джабал-Катріна (2637 м) – знаходиться на Синайському півострові. Згідно Старого Завіту, саме на цій горі Мойсей отримав десять заповідей.

Річка Ніл протягнулася по всій території країни і майже всюди протікає по вузькій долині, оточеній скелями. Води Нілу – «сльози богів» – як і раніше залишаються головними годувальниками простих єгиптян – селян і рибаків.

У Ніла є двійник Бахр-Юссеф («річка Йосипа») – стародавній канал, що справді схожий на Ніл. На його берегах багато церков. Жителів не видно, а їхні села здаються мертвими, як мертві стародавні релігії Єгипту. Численні канали і протоки, частина яких збереглася ще з давніх часів, дозволяють зрошувати родючі землі.

Хоча Єгипет на 94% складається з пустельних чи напівпустельних районів, тут все ще існують представники різноманітних екосистем, які адаптувалися до вкрай ворожих природних умов. Внаслідок арідних кліматичних умов, властивих для пустель і напівпустель, значна частина Єгипту позбавлена природного рослинного покрову. Місцями в пустелях під час зимових дощів з'являються ефемери – маки, жовтці, іриси. До місцевої напівпустельної і пустельної рослинності входять злаки, ксерофільні чагарники, акації. У Середземномор'ї флора багатша – ковила, верблюжа колючка, степова цибуля, астрагал, шипшина. У дельті Нілу і у його долині по берегам водойм виростає папірус, зустрічаються фінікові та інші види пальм, тамарикс, олеандр, сикомор (фігове дерево). Природна рослинність у долині Нілу і у оазисах витісняється зерновими, бавовною, плантаціями фінікової пальми.

Більш різноманітною є лише фауна птахів, як місцевих, так і тих, що прилітають на зимівлю з Європи (лелеки, чаплі, пелікани, гуси, качки, фламінго, баклани). З хижих птахів тут водяться грифи, соколи, сарич, але через постійний наступ людської цивілізації їх ареал розповсюдження постійно ущільнюється, що призводить до зменшення особі. Водночас Єгипет ще здавна був країною, де культивувалося скотарство. Селяни і донині розводять верблюдів, велику рогату худобу, овець і коней.

На відміну від тварин, у пустелях багато плазунів (це «рай» для їх видів) – різноманітні змії, єгипетська кобра, змія Клеопатри, піщані змії, ефа, гюрза; ящірки – варани, гекони, агам і велика популяція різних видів комах. Ну й, звичайно, Нільський крокодил (знаходиться на межі вимирання). З ссавців зустрічаються – шакал, гієна, лисиця, кабан, мангуст, кажани, дрібні гризуни (миші, піщані миші). У заповіднику Катерин на Синайському півострові водитися піщана газель і Синайський леопард, а в заповіднику Ваді-Рішраш (поблизу Каїру) під охороною знаходиться нубійський козеріг. Води Нілу багаті рибою.

Клімат жаркий субтропічний континентальний. Жарке літо і тепла зима з невеликими опадами. Для усієї території Єгипту характерні великі добові коливання температури повітря. Наприклад, у січні-лютому в Каїрі денна температура може сягати до 29ºС, а вночі падати до 0º С і нижче. У весняний період дмуть сухі гарячі вітри – «хамсин», температура у цей період може підвищуватися до 40ºС, а вологість падає до 10% і нижче. Найбільш вдалим часом для відпочинку є липень-жовтень.

Не зважаючи на те, що майже уся країна підпадає під класифікацію тропічного-посушливого типу клімату, єгипетську територію прийнято поділяти на дев'ять екорегіонів:

Ø Середземноморська формація – невеликий анклав середземноморського лісу, розташований на захід від дельти Нілу;

Ø Саванні луги, затоплені в дельті і нижній течії Нілу;

Ø Північна, степова Сахара – на півночі країни;

Ø Пустелі і тропічні напівпустелі Червоного моря – на узбережжі Червоного моря і на Синайському півострові;

Ø Гори і пустелі північної Аравії і Синаю та інші гірські райони;

Ø Червоне море і його узбережжя;

Ø Пониззя Сахари, оазиси та інші водно-болотні угіддя пустелі Сахари;

Ø Гірське скупчення – плато Тібесті і гори Увейнат на кордоні з Лівією і Суданом;

Ø Пустеля Сахара та всі іншій пустельні частини країни.

Щоб зберегти ті маленькі оазиси єгипетського біорізноманіття, керівництвом країни було прийнято програму по впровадженню природних заповідників та охоронних територій. У 1983 році було визначено 24 заповідні території, їхні межі, основні принципи управління та збереження ресурсів.

Історична довідка. Єгипетська історія неподільна з Нілом. Родючі береги цієї річки подарували світові велику державу і цивілізацію, яка винайшла писемність і створила перші кам'яні пам'ятники. Річка була основою економічного, соціального, політичного і релігійного життя з часу появи тут першого поселення. Близько 5000 років назад незалежні прибережні держави були об'єднані під владою Менесів, які були першою династією фараонів в історії Єгипту. Фараони ототожнювалися з богами.

Першу піраміду було побудовано у XXVII столітті до нашої ери і протягом наступних 500 років споруджувані монументи ставали ще значнішими. Монархічна влада переживала розквіт під час правління 4-ої династії, коли Хуфу, Кафрі і Мусерінус побудували великі піраміди в Гізі. Під час правління 6 і 7 династій влада фараонів ослабіла, у зв'язку з чим почали виникати маленькі князівства. У Гераклеополісі (зараз це місто називається Бені Суеф) виникла друга столиця і цей розкол став причиною громадянської війни в Єгипті.

Незалежна держава виникла у Фівах (нині на місці стародавніх Фів знаходиться Луксор) і під владою Монтухотепа II Єгипет знову став єдиною державою. Протягом 1550-1069 років до н.е. Нове Царство знаходилося під владою сильних правителів, таких як: Тутмос I (перший фараон, похований у долині царів); його дочки Хатшепсут (одна з не багатьох жінок, що правили Єгиптом); Тутмоса III (великого єгипетського завойовника, який розширив єгипетську імперію на захід Азії.)

Аменхотеп IV відмінив правління жреців і узяв титул Ахенатона, на честь Атона, диска висхідного сонця. Він і його дружина Нефертіті створили нову столицю, яку назвали Ахенатон на честь нового бога. Сином Ахенатона від побічної дружини був Тутанхамон, який правив Єгиптом протягом 9 років і помер в підлітковому віці. Згодом Єгиптом управляли воєначальники: Рамзес I, Рамзес II, Рамзес III і Сеті I. Вони споруджували масивні монументи і храми, але імперія почала руйнуватися і загинула, коли Олександр Македонський увійшов до Єгипту у 322 році до н.е. Олександр Македонський заснував нову столицю, яку назвав Александрією.

Під управлінням Птолемея I Александрія стала великим містом. Птолемеї правили Єгиптом впродовж 300 років, але їх власті заважала конкуренція знаті, і багато знатних людей було заслано і убито. З часом Римська імперія почала виявляти цікавість до Єгипту і Єгипет став частиною Римської Імперії.

У III і IV століттях н.е. могутність Римської Імперії ослабіла, і до Єгипту стали вторгатися нубійці, північноафриканці і перси. Не дивлячись на це, ситуація в Єгипті залишалася стабільною до 640 року н.е., коли в ці регіони прийшли араби. Вони принесли до Єгипту іслам і заснували місто Фустат (на місці сучасного Каїру) як основну фортецю. Врешті-решт тут влаштувалися Фатіміди, які заснували місто Аль-Кайра (Каїр). Єгипет процвітав під владою Фатімідів, а Каїр став багатющою столицею.

Під час хрестових походів у XI столітті західноєвропейські християни захопили величезну частину ослабленої Імперії Фатімідів, але у 1187 році сірійці послали до Єгипту свою армію, і Салах ад-Дін (Саладін) укріпив Каїр, вигнавши християн з Єрусалиму. Салах ад-Дін найняв мамлюків (турецьких найманців), але згодом вони повалили його династію і правили Єгиптом впродовж двох з половиною сторіч до переходу Єгипту під владу турок у 1517 році. Більшість мамлюків мало турецьке походження і тому, коли султани імперії Османа влаштувалися у Константинополі, вони залишили Єгипет під управлінням мамлюків, обмежившись збором податків з даної території. Це тривало до вторгнення Наполеона у 1798 році, якого вигнали британці у 1801 році, і які, у свою чергу, потерпіли поразку від Мухаммеда Алі, лейтенанта Албанського підрозділу армії імперії Османа. Онук Мухаммеда Алі – Саїд Паша – відкрив у 1869 році Суецький канал.

Великі борги Туреччини перед Францією і Великою Британією змусили її залишити Єгипет. Протягом Першої Світової війни Єгипет був союзником Альянсу, за що британці дозволили йому сформувати власну національну партію – Вафд. Король Фуад I був обраний главою конституційної монархії, і в наступні тридцять років британці, монархісти і вафдісти боролися за владу. Після Другої Світової війни сім'ю арабськими країнами, включаючи Єгипет, було засновано Лігу Арабського Світу. У 1948 році Єгипет програв війну з Ізраїлем і в країні почався хаос. У 1952 році група військових чиновників-дисидентів під головуванням полковника Гамаля Абдель Насера організувала безкровний державний переворот. Британці і французи не хотіли втрачати контроль над ситуацією і тому вторглися в країну. США і Радянський Союз приєдналися до декларації ООН і наполягали на виведенні загарбницьких військ з Єгипту. Насер став героєм, особливо серед арабського населення країни.

Протягом 1950-х років Насер намагався об'єднати Єгипет, Сирію, Ємен і пізніше Ірак, відродити арабське співтовариство і деморалізувати Ізраїль. Почалося різке погіршення відносин між Ізраїлем і Єгиптом, внаслідок чого ізраїльтяни почали військову операцію 5 червня 1967 року. Війна продовжувалася шість днів, і за цей час Ізраїль знищив ВПС Єгипту, захопив Синай і закрив Суецький Канал.

Анвар Садат, який став президентом після смерті Насера у 1970 році, повів політику, спрямовану на поліпшення відносин із Заходом. 6 жовтня 1973 року, під час єврейського свята Йом Кіпур, Єгипет зробив несподівану атаку на ізраїльські військові частини, що базувалися поблизу гори Синай. Армія виграла наступ у краще озброєних ізраїльтян, і хоча пізніше ситуація змінилася до гіршого для Єгипту, в результаті було підписано мирну угоду, що враховувала інтереси Єгипту. У 1977 році Садат почав налагоджувати мирні відносини з Ізраїлем, і Ізраїль погодився залишити Синай, тоді Єгипет офіційно визнав державу Ізраїль. Багато хто в арабському світі став вважати Садата зрадником, і він був убитий 6 жовтня 1981года.

Новим лідером країни став Хусні Мубарак і залишається їм донині. Мубарак здивував багатьох своєю політичною хваткою, коли почав покращувати відносини з Ізраїлем і арабськими державами. З підйомом руху фундаменталістського руху в арабському світі позиція Мубарака іноді була сумнівною, і на його життя було здійснено декілька замахів.

У 1992 році ісламські фундаменталісти почали кампанію насильства і залякування туристів і єгипетських сил безпеки. Середину 1990-х років характеризують напружені відносини з Суданом, серйозні повені у 1994 році і серія конфліктів з фундаменталістами, кульмінацією яких став замах на життя Мубарака у 1995 році. У 1997 році увесь світ був приголомшений терактом ісламських фундаменталістів – розстрілом 70 чол., здебільшого туристів. Надалі уряд скоротив хвилю насильства, понизив безробіття, підвищив письменність населення і почав приватизацію державної власності. В даний час Єгипет достатньо стабільна країна.

Економіка. До числа переваг економіки Єгипту слід віднести наявність родовищ нафти і газу, розвинену туристичну інфраструктуру, мита за провезення вантажів через Суецький канал. Користується попитом продукція сільського господарства – бавовна, рис, кукурудза, зернові, боби, фрукти, овочі; розводиться худоба. Розвинена легка промисловість – текстильна, харчова, фармацевтична, будівельна. У 2008 році експорт становив 29,9 млрд. дол. (сира нафта і нафтопродукти, бавовна, текстиль). Крім того до країни надходять грошові перекази від громадян, що працюють за кордоном.

Водночас, Єгипет суттєвозалежність від імпорту. Загроза тероризму викликала тимчасовий спад доходів від туризму. У 2009 році доходи від туризму знизилися знов через світову фінансову кризу.

ВВП на душу населення в 2008 році – 5,4 тис. (135-е місце в світі). У сільському господарстві зайнято 32% працюючого населення, в промисловості 17%, у сфері обслуговування 51%. Безробіття 8,4 % (у 2008), рівнь життя 20% населення нижче за межу бідності.

Населення. Більше 98% всіх жителів країни – араби. Власне єгиптяни – етнос долини Ніла. Найбільш яскраві представники у наш час – фелахи. До XI століття більше половини корінного населення країни складали копти, які сповідували християнство. У період арабізації і ісламізації копти прийняли іслам, серед них широко розповсюдилася арабська мова, у тому числі і серед тих, хто зберіг вірність християнству. Разом з арабами в країні проживають нечисленні малі народності (етнічні меншини), зокрема представники шарінільськой групи – нубійці (близько 400 тис.), які належать до стародавніх корінних народів Єгипту. Поблизу кордону з Суданом проживають кочівники беджа (декілька десятків тисяч), кунуз і махас. В оазисі Сива, на кордоні з Лівією, – декілька тисяч берберів. На півночі країни серед міських жителів немало ліванців та інших вихідців з арабських країн, а також греків, вірмен, французів, італійців.

Фелахи багато чого зберегли з найдавніших часів – особливий устрій життя, щільно пов'язаний з культурою землеробства, різноманітність традицій і звичаїв, барвистість і колорит народних обрядів і стародавніх свят, які органічно переплелися між собою, утворивши особливу оригінальну і вельми стійку субкультуру одного з найдавніших на планеті етносів. Його пам'ять зберігає такі стародавні єгипетські свята, як «Ніч сльози» (плач богині Ісиди по Осирісу, коли вода в Нілі починає прибувати), «Дихання вітерцю» (пасхальний понеділок), «Халіг» (свято нареченої Нілу – у період найбільшого розливу річки) та ін. Особлива субкультура єгипетського селянства збереглася і вижила тому, що не замикалася у собі, а розвивалася, збагачуючись досягненнями людського прогресу: на полях застосовувалися більш довершені знаряддя праці, майстерніше ставала система зрошування, переставали бути рідкістю сучасні машини і домашнє начиння.

У 2008 році населення Єгипту склало близько 82 мільйонів чол. Середня щільність населення складає 75 чол. на квадратний кілометр, але розподілено його украй нерівномірно. 98% населення проживають у вузькій долині річки Ніл, де щільність складає 1700 чол. на квадратний кілометр. Решта частини території – пустеля, де щільність – менше 1 людини на квадратний кілометр.

Росте чисельність міського населення. До теперішнього часу в Єгипті 3 міста з населенням понад 1 мільйон чол. – Каїр, Александрія і Ель-Гіза, але, як і раніше, значна частина населення (45%) проживає у селах. Народжуваність (24,3 на 1000 чол.) істотно перевищує смертність (5,3 на 1000 чол.). Середня тривалість життя складає 70,4 років (68 у чоловіків і 73 у жінок).

Мова Єгипту входить до афро-азіатської групи мов і тісно пов'язана з берберською і семітською. Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу. Інформація про мови Єгипту щільно пов'язана з історією країни. Ієрогліфи є першим письмовим доказом у спорах про мови в давньому Єгипті. Ієрогліфічні знаки є однією буквою або комбінацією з двох або декількох букв. Проте писемність, використовувана священиками в той період відома під назвою «ієратичне письмо». Ієратичне письмо – графічний різновид староєгипетського письма (скорописна форма), спрощений в порівнянні з ідеографічним (ієрогліфічним) листом. Це письмо відрізняється від того, що використовували прості люди. За часів грецької епохи Єгипту, нова грецька мова була принесена на землю Єгипту. Римляни, в свою чергу, ввели використання латинської мови в Єгипті. На основі єгипетської і грецької виникла нова мова, так звана «коптська». В ході ісламських завоювань Єгипту арабська мова стала офіційною мовою Єгипту. В даний час державною мовою Єгипту є єгипетська арабська, що замінила коптську. Але коптською мовою донині користуються священики Єгипту.

Релігія. Домінуюча релігія – іслам сунітського напрямку, який сповідує 94% населення. Інші 6% – християни-копти. Згідно конституції, іслам – офіційна релігія країни. Разом з цим проголошена свобода совісті і віросповідання. Для Єгипту, не дивлячись на діяльність фанатиків-екстремістів, завжди був характерний високий рівень віротерпимості.

Мусульманська віра визначає ритм життя єгиптян. П'ять разів на день через гучномовець віруючі скликаються на молитву, в місяць Рамадан ніч стає днем: весь день мусульмани дотримуються поста і переривають його тільки після заходу сонця. У цей час суспільне життя завмирає, державні установи працюють тільки з 10.00 до 14.00.

Туризм. Єгипет став місцем тяжіння для народів Близького Сходу, Африки та Європи ще з давніх часів. Починаючи з XIX століття (з вторгнення Наполеона у Єгипет) – інтерес до єгиптології збільшився і це захоплення заклало основу для сучасної індустрії туризму в країні.

Після укладання у 1979 році мирної угоди з Ізраїлем Єгипет став однією з політично спокійних країн у своєму регіоні, в результаті цього туризм почав швидко розвиватися. Єгипет приймає туристів зі всіх кінців земної кулі, серед яких найбільш крупними генеруючими ринками є США, Саудівська Аравія, Франція, Німеччина, Італія і Японія.

У 1980-ті роки уряд Єгипту прийняв план розвитку пляжного туризму уздовж берегів Червоного моря, згідно якого головним туристичним центром району повинно було стати місто Хургада. На початку 1990-х років у туристичній зоні було побудовано сім туристичних сіл для прийому туристів із західноєвропейських країн.

На динаміку розвитку туризму негативно вплинула війна «Буря в пустелі». Якщо у другій половині 1980-х років країну відвідувало близько 1,8 млн. туристів на рік, то у 1991 році їхня кількість скоротилася до 800 тис. чол. Проте вже у 1992 році кількість зарубіжних туристів знов зросла до 1,67 млн. чол.

Нині туризм є важливою складовою єгипетської економіки і активно підтримується урядом. Туризм є основнім джерелом надходження іноземної валюти в Єгипет. У 2007 році в країні побувало близько 10 млн. мандрівників. До 2011 року уряд планує збільшити цю цифру до 14 мільйонів туристів.

Уряд активно розвиває туристичну інфраструктуру, здебільшого навколо прибуткових туристичних та історичних зон, будуючи сучасні автомагістралі, комфортабельні та швидкі поїзди та вдосконалюючи залізницю й морський транспорт. У країні функціонують вже 9 сучасних аеропортів, величезна кількість готелів та якісне обслуговування у відпочинкових зонах є запорукою успіху Єгипту в туристичній сфері.

Світова фінансова криза вплинула на розвиток туризму в Єгипті. Якщо раніше туристична адміністрація наполягала на позиціонуванні Єгипту як престижного і дорогого напрямку і виступала проти зниження цін в готелях, то у 2009 році акцент у рекламній кампанії відпочинку в Єгипті був зроблений на його доступності. Крім того на деякий час для готелів відмінили співфінансування рекламної кампанії країни на міжнародному ринку. Всього в якості антикризової допомоги уряд планував виділити 1,2 млрд. дол.

Туризм у Єгипті зосереджений навколо його культурно-історичних пам'ятників, знаменитих пірамід, палаців і храмів фараонів, які розташовані уздовж долини Ніла (від Каїру на півночі до Асуанського водосховища на півдні). Головні пам'ятки Єгипту це, безперечно, піраміди, вони його своєрідна «візитна картка». Пірамід в Єгипті близько сотні – великих і малих, ступінчастих і з гладкими боками. Найвідоміші піраміди Єгипту – піраміди Гізи – знаходяться на околиці Каїру.

Піраміда Хеопса – найбільша з трьох пірамід. Її висота при будівництві склала 147 метрів, але зараз піраміда Хеопса на 9 метрів нижча. Сфінкс – всесвітньо відомий пам'ятник, який був вирубаний з єдиної скелі. Він передає риси обличчя фараона Хефрена, брата і спадкоємця Хеопса.

Узбережжя Червоного моря один з найпривабливіших для туристів районів Єгипту. Воно протягнулося більш ніж на тисячу кілометрів з півночі на південь. На відміну від долини Нілу, головне на узбережжі не історичні пам'ятники, а унікальна природа Єгипту. У Червоне море не впадає жодна річка. Вода у ньому кристально чиста і дуже тепла. Навіть взимку вода в Червоному морі не опускається нижче +18º С, а влітку досягає +27º С. У Червоному морі ідеальні умови для розвитку підводної флори і фауни (близько тисячі видів риб, 150 видів коралів). Завдяки цьому Єгипет займає лідируюче місце серед африканських країн за прибутком, отриманому від пляжного туризму. Так, у 2005 році Єгипту вдалося заробити на пляжному туризмі 4,5 млрд. дол., що дозволило йому зайняти перше місце серед держав Африки.

Червоне море рясніє кораловими рифами. У багатьох місцях зовсім поряд з берегом достатньо з маскою і трубкою заглянути під воду, щоб відкрити маленькі дверці в дивовижний підводний світ. Для сміливих туристів повсюдно влаштовуються екскурсії на коралові рифи у відкритому морі. Для тих, хто не наважується лізти у воду з маскою або аквалангом, єгиптяни придумали хорошу альтернативу: акваскоп. Це спеціальні судна з підводною капсулою, великими ілюмінаторами і скляним дном. Таким чином, побачити коралові рифи можна з відстані. На території багатьох готелів відкриті серф-станції, де можна узяти устаткування напрокат і найняти тренера.

Ще однією «візитною карткою» Єгипту вже давно стала Хургада – туристичний центр узбережжя Червоного моря. У Хургаді побудовані десятки готелів і туристичних селищ різного класу. У Хургаді завжди сяє сонце, нескінченні пляжі на тлі пустинних гір так і ваблять до себе. Сильний вітер для серфінгу і чисті блакитні лагуни для підводного плавання роблять цей куточок Єгипту прекрасним місцем для активного відпочинку. Багатий підводний світ розкриває в Хургаді свою пишність навіть для абсолютних новачків підводного плавання.

Зі всіх курортів Червоного моря влаштовуються історичні екскурсії до Каїру і Луксору. Поїздки тривають день і навіть більше.

Захоплюючою в Єгипті може стати подорож по Нілу з відвідинами найбільш відомих історичних пам'ятників – Асуана з його Мавзолеєм Ага Хана, Ком-Омбо (де знаходяться величні руїни стародавнього храму), Есни, Едфу (храм Хору, бога Сонця), Луксору. Луксорський храм – один з найкрасивіших в Єгипті. Він є комплексом будівель і скульптур, що вражають своєю величчю

Як відзначалося у Єгипті створено багато національних парків і природоохоронних зон, але за рідкісним виключенням вони маловідвідувані і труднодоступні. Найвідоміші національні парки знаходяться на Синайському півострові – Рас-Мухаммед, Набк, Абу-Галум. Парки цікаві в першу чергу природою – кам'яною пустелею Синая, багатим підводним світом, а також фауною і флорою, представленою в основному чагарниками мангрів. У більшості парків однакові правила відвідин – знаходитися на території можна тільки вдень (приблизно з 8 ранку і до 15.30 взимку або 16.30 влітку).

Єгипет славитися багатьма фестивалями і релігійними карнавалами, відомим також як мавлід (Mawlid). Як правило, вони пов'язані з конкретними коптськими або суфійськими святими, але зазвичай їх святкують усі єгиптяни, незалежно від віросповідання чи релігії. Рамадан має особливий шарм у Єгипті, відзначається з веселощами, запаленими повсюдно ліхтарями (відомими як фаванес (fawanees) і багатьма іншими особливостями мусульманського світу, які заманюють туристів до цього регіону. Друге за видовищністю свято – стародавній коптський фестиваль весни – Шам ель Нессім (Sham el-Nessim), що відзначався єгиптянами протягом багатьох тисячоліть. Як правило, це дійство відбувається в період святкування стародавнього єгипетського нового року (між квітнем і травнем, після Великодньої неділі).

Пустеля також пропонує численні розваги. Передусім, це – сафарі на джипах. Зустріч з бедуїнами може виявитися вельми пізнавальною. Можна побачити, як здобувається вода в пісках і чим харчуються люди в пустелі. Їжу можна не тільки побачити, але і спробувати.

У пустелях також можна зробити поїздку в оазиси – острівці екзотичного життя посеред мертвої пустелі. У багатьох з них підземні джерела води давно визнані цілющими. Більшість оазисів процвітають багато століть підряд, тому можна побачити розвалини стародавніх храмів і поселень, побудованих цивілізаціями, що давно відійшли у минуле.

Цікаво, що крім стародавніх богів і сучасного мусульманства, в Єгипті є місце, дуже важливе для усіх християн. На Синайському березі Червоного моря можна з'їздити на священну гору Синай, де на висоті 2285 м Мойсей отримав від Бога скрижалі з десятьма заповідями. Повторити шлях Мойсея тепер може кожен турист. Підйом на вершину гори займає три години.

Туристичні регіони і центри країни. Каїр – столиця Єгипту, найбільше місто в Африці. У Каїрі проживає близько 16 млн. чол. Він розташувався по обох берегах річки Ніл у північній частині Єгипту, безпосередньо на південь від місця, де річка витікає з долини, оточеною пустелею і розбивається на рукави, утворюючи дельту Нілу.

Місто Каїр знамените своєю історією. Стара частина міста знаходиться на східному березі річки. З цієї крапки місто і починає розвиватися на захід, захоплюючи сільськогосподарські землі, що примикають до Нілу. Західні райони були побудовані за зразком Парижу єгипетським правителем Ізмаїлом Пашою у середині XIX століття.

Стара східна частина Каїру дуже різноманітна: впродовж століть вона забудовувалася безладно, тут можна зустріти вузькі вулиці і перенаселені багатоквартирні споруди. Якщо у західному Каїрі знаходяться переважно урядові будівлі і сучасні архітектурні споруди, то в східній частині знаходяться сотні старих мечетей, які можуть слугувати певним орієнтиром.

Центр міста можна умовно поділити на традиційну і сучасну частини. Традиційний Каїр знаходиться в стороні від Нілу перед цитаделлю і горою Мукатам і є здебільшого ісламським. Сучасна частина Каїру нічим не відрізняється від сучасних європейських міст.

У центрі Каїру посеред Нілу розташувався острів Замалік, де знаходяться сучасні споруди, зокрема декілька п'ятизіркових готелів. У Каїрі є музичні зали і картинні галереї, особливо вирізняється оперний театр Каїру – одне з найбільших міст в світі.

До найвідоміших музеїв Каїру відноситься Єгипетський музей з величезною колекцією єгипетських скарбів, до якої в тому числі входить золотий саркофаг фараона Тутанхамона, зі всіма його золотими масками і коштовностями. Існують і інші музеї: Музей арабських мов і ісламського мистецтва, Коптський музей, музей Махмуда Халіла.

«Серцем» міста, безсумнівно, є найбільший ринок Хан аль-Халілі. Не має кращого місця для того щоб відчути атмосферу Каїру. Це справжній східний базар з безліччю лавок і магазинчиків, торгуючих спеціями, духами, шовком, килимами і ювелірними прикрасами. Поряд знаходиться великий центр Ісламських наукових досліджень Ель-Аскар.

Каїр називають також містом 1000 мінаретів. Однією з найвідоміших мечетей є Мечеть Ібн Тулуна. В Каїрі багато парків. Один з найвідоміших «парк Габалайя». Він був закладений у XIX столітті і є сьогодні зеленим оазисом в хаосі вуличного руху міста.

Популярним місцем розваг у Каїрі є селище фараонів Доктора Рагаба – сучасний Діснейленд фараонів, розташований на території 150000 м² з обрамленими рослинами папірусу водними шляхами. Там можна побачити точні копії старих єгипетських споруд, а головним атракціоном є копія могили Тутанхамона.

Подорож до Каїру обов’язково включатиме відвідини Гізи. Гіза була найпівнічнішим кладовищем Мемфіса і прославилася за часів IV династії після споруди великих пірамід, хоча тут знаходяться гробниці і фараонів перших трьох династій.

За проспектом Пірамід, широким бульваром, по сторонах якого розташовані готелі, ресторани, лавки і кабаре, несподівано виникає те, що постійно порушує людську цікавість: піраміди. По прибутті до Гізи перед туристами відкривається одна з прекрасних картин, яку коли-небудь створювали руки людини.

Піраміди називаються єгиптянами Ель-Ахрам (святині) і піднімаються на високогір'ї, приблизно у 8 км на північний захід від міста Гізи, передмістя Каїра. Три піраміди: Хеопса, Хефрена і Мікеріна утворюють центр величезного некрополя Старої імперії.

Форма пірамід дуже правильна для того, щоб бути природною, але наше знання історичних фактів змушує повірити, що це творіння рук людських. Вони виглядають настільки непорушними і колосальними, що може здатися, ніби вони ростуть із землі.

Унікальне явище, одне з Семи чудес стародавнього світу, великі піраміди Гізи вистояли проти руйнуючої дії часу. Вони продовжують вражати і надихати незліченних туристів, які приїжджають подивитися на ці колосальні споруди з каменя, ці грандіозні пам'ятники видатної цивілізації, що розцвіла в долині Нілу у III тис. до н.е.

Одним з найпопулярніших туристичних центрів Єгипту є Луксор. У цьому невеликому місті, розташованому у 650 км на південь від Каїру, все ще витає дух величного минулого країни. Саме у Луксорі знаходилася колись грандіозна столиця староєгипетської держави, яку стародавні єгиптяни називали Уасет, греки – Фіви, а араби – Аль-Уксур – «палаци». Стародавні фіванці часто іменували в текстах свою батьківщину просто Ніут або «Місто».

У Луксорі просто витає дух найбільших археологічних відкриттів, саме про це місто впродовж XVIII-XIX століть було написано тисячі томів подорожніх заміток і романів. Тут особливо сильно відчувається старовина єгипетської землі, а численні перекази і легенди немов оживають, адже буквально під кожним будинком міста – фундаменти стародавніх храмів і палаців, алеї сфінксів і фрагменти статуй.

В давнину Фіви розташовувалися по обох берегах Нілу. На східному березі розташовані два грандіозні храми – Карнакський і Луксорський, сполучені алеями сфінксів. Величні храмові комплекси були сусідами тут з розкішними палацами, будинками знаті, садами рідкісних дерев і штучними озерами.

У стародавні часи лазурне небо Фів пронизували позолочені голки обелісків, вершини розписних храмових башт-пілонів і колосальні статуї царів. Крізь пишну зелень тамарисків, сикомор і фінікових пальм проглядали викладені бірюзово-зеленими фаянсовими плитками віконні отвори багатих будинків.

Скорені народи везли сюди незліченні судини з вином, шкіру, любимий єгиптянами напівкоштовний лазурит і вироби ремесла; з далеких областей Африки йшли каравани, навантажені слонячою кісткою, чорним деревом, пахощами і золотом.

На іншому березі Нілу, в західній частині Фів, знаходилася царська резиденція і величезний некрополь, розташований в амфітеатрі скель, над якими підноситься Дехенет – «Західна вершина», що називається зараз Ель-Курн. Згідно легендам, повелителька цієї гори богиня-змія Меретсегер, яка поважає мовчання, оберігала не тільки царські поховання, розташовані в Долині царів і Долині цариць, але і гробниці вельмож і простих городян.

Гігантські статуї фараона Аменхотепа III, що увійшли в історію під назвою Колоси Мемнона, вітають кожного мандрівника на межі зелених пшеничних полів і млявих пісків пустелі. Колись вони підносилися перед гігантським поминальним комплексом цього владики, що не зберігся до нашого часу. Неподалік розташовані й інші знамениті царські заупокійні храми – Рамессеум, присвячений пам'яті Рамсеса II Великого, комплекс Рамсеса III у Медінет Абу, храм Сеті I в Курне і терасний храм цариці Хатшепсут у Дейр ель-Бахрі.

В Луксорі, на західному березі, серед неприступних, обпалених сонцем скель, знаходилось Дейр ель-Медіне – невелике селище, в яких жили робочі і художники, що висікали в скелях гробниці царів і вельмож. Неподалік жили бальзамувальники, храмові писарі і селяни.

Історія Фів губиться у тьмі століть: перші згадки про місто збереглися у текстах, що датуються III тис. до н.е. Проте пишному розквіту міста передувала тривала історія. У XXI столітті до н.е. воно вперше на нетривалий час стає столицею при фараонах XI династії Середнього царства. Саме у цю епоху у Фівах почалося активне зведення монументальних святилищ богам і покійним царям. З початком Нового царства, у XVI столітті до н.е. для міста починається період найвищого розквіту. Навіть через століття, у греко-римські часи, коли столицю було перенесено до Александрії, Фіви зберігали свою роль найбільшого культурного і релігійного центру Єгипту.

Унікальні пам'ятники стародавнього мистецтва, виявлені в місті і пов'язані зі всіма етапами його історії можна побачити в цікавих експозиціях Єгипетського музею, Луксорського музею і музею муміфікації. Втім, увесь Луксор – це дивовижний і неповторний музей просто неба, в якому поєднуються в нерозривній єдності століття і епохи, володарі та культури. З Луксору можна зробити цікаві подорожі в крупні археологічні центри Верхнього Єгипту.

В Дендері, у 67 км на північ від Луксору, на західному березі Нілу неподалік від невеликого міста Кена, розташований найдавніший храм і культовий центр богині любві Хатхор.

У 98 км на північ від Дендери, поблизу міста Ель-Бальяна знаходиться стародавній Абідос з неймовірним по своїй красі храмом фараона Сеті I, присвяченим богові Осирісу, владиці загробного світу.

В Есні (54 км на південь від Луксору) знаходиться храм бога-гончара Хнума, що також добре зберігся. Неподалік, в Едфу, розташоване знамените святилище бога-сокола Хора, легендарного родоначальника всіх єгипетських фараонів. Храм також чудово зберігся.

Александрія є другим за розмірам містом в Єгипті. Воно розташоване на узбережжі Середземного моря і є одним з найбільш міфічних міст у цій країні. Александрію було засновано у 331 році до нашої ери Олександром Великим як столицю його гігантської імперії.

Захопивши Єгипет, Олександр Македонський захотів збудувати нову царську столицю. Його архітектори на рівному місті створили видатне місто античності. Під час грецького правління Александрія стала одним з найвідоміших міст в стародавньому світі. Приблизно з 300 по 279 роки до нашої ери на вході в порт був збудований відомий Александрійський маяк (одне з 7-ми чудес стародавнього світу), а також найбільша у ті часи Александрійська бібліотека, що налічувала приблизно 700000 стародавніх рукописів. У 30 році до нашої ери Александрія була приєднана Октавіаном, як і увесь Єгипет, до Великої Римської імперії. На жаль, більшість споруд цього дивовижного міста не збереглися до наших днів.

Сьогодні Александрія здається розділеною на дві частини: Стара частина міста, розташована між обома управліннями порту, має тісні провулки і безліч базарів, тоді як нове місто – на суші – виглядає скоріше західним і сучасним.

Подорож до Александрії дозволяє поєднати пляжний і пізнавальний відпочинок, насолоджуватися м'яким кліматом протягом всього року і прекрасними піщаними пляжами.

В місті понад 20 готелів різних категорій, численних транспортних і туристичних агентств, відділень національних і транснаціональних банків, ресторанів, кафетеріїв, нічних клубів і казино.

Асуан є найпівденнішим містом Єгипту, воно завжди було головними воротами цієї країни з рештою частини Африки. Місто розташоване в стародавніх нубійських землях. Починаючи з XIX століття воно почало перетворюватися на популярний напрямок зимового сезону.

Асуан – сучасне місто, хоча воно височіє на місці колишнього базару міста Абу, яке з давніх часів було перехрестям торгових маршрутів. В Асуані багато каменоломень, де видобували червоний граніт, званий тут сієнітом, з якого вирубувалися обеліски і колосальні статуї єгипетських і ефіопських храмів. Стародавні єгиптяни називали його Суїном, а греки Сієною. Сюди везли слонячу кістку й інші товари з Центральної Африки. Економічне значення міста було особливо важливе під час царювання фараонів.

Нині Асуан відомий як першокласний зимовий курорт. На південь від міста починаються пороги Нілу, завдяки яким Асуан є одним з наймальовничіших місць країни.

Нубійці, які облаштувалися в Асуані, додають йому особливого африканського колориту: у ресторанах можна почути старовинну нубійську музику, а в сувенірних магазинах придбати яскраву нубійську вишивку. Взимку Асуан пожвавлюється, його вулиці, ресторанчики, набережні і базари наповнюються натовпами туристів. Туристичні теплоходи курсують по Нілу від Асуану до Луксору, зупиняючись по дорозі в Ком-Омбо і Едфу, де з давніх часів збереглися чудові храми.

Відпочинок в Асуані є доволі популярним, кількість «плавучих готелів» вже давно перевищила дві сотні. Між теплоходами пришвартовані фелуги – традиційні єгипетські човни з косим вітрилом. До багатьох пам'яток міста можна добратися тільки на фелузі.

Спочатку фелуга огинає з півночі острів Елефантін, де у давнину велася торгівля слонячою кісткою і, на думку археологів, знаходилося святилище Сатіс, богині-покровительки Нілу. Біля причалу знаходиться стародавній Ніломер, який служив для вимірювання рівня води в Нілі. Далі шлях фелуги пролягає до острова Рослин, де розбитий ботанічний сад. У ботанічному саду виростає понад 400 видів субтропічної флори, включаючи найбільшу в світі колекцію пальм (більше 100 видів). Екзотичні квіти розливають по ботанічному саду густий аромат.

Наступна зупинка – мавзолей знаменитого Ага-Хана, що вважається прекрасним зразком сучасного ісламського мистецтва. Глава мусульманської секти Ходжа Ага Сер Султан Мухаммед-шах, що носив титул Ага-Хана, помер у 1957 році.

Неподалік від мавзолею знаходяться розвалини стародавнього коптського монастиря Святого Сімеона, заснованого у VI столітті. Від мавзолею Ага-Хана фелуга пробирається між дрібними острівцями і знов робить зупинку – біля південного краю острова Елефантін. Високий берег фанерований кам'яними плитами, на яких висічені ієрогліфічні написи. У цій частині острову і починався стародавній Асуан.

На острові Філе посеред чарівної панорами гранітних скель стоїть храм богині Ісіди, що спрямовує свої колони і пілястри до безтурботного неба. Разом з храмами в Едфу і Дендері, це один з трьох храмів часів птолемеєвського Єгипту.

У Асуані немає жодного моста через річку. Щоб потрапити на машині на інший берег, треба проїхати по гребеню старої дамби. На західному березі Нілу, на горі Табет ель-Хоа розташований некрополь Сієни, так в давнину називався Асуан, що налічує 40 гробниць третього тисячоліття. Могили розташовуються одна над іншою, створюючи враження печерного міста. Напроти них розташувалися декілька чарівних і родючих островів, зокрема Елефантіна і Філе з відомими руїнами храму.

У 1998 році в Асуані було відкрито Нубійський музей, що разом зі статуєю єгипетського фараона Рамсеса III налічує 1200 експонатів різних етапів нубійської історії, а також центр документації нубійської культури і маленьку модель села в етнографічному стилі.

Асьют вважається прикордонним містом Верхнього і Нижнього Єгипту і чимось на зразок другої столиці. Сюди приїжджають для закупівель продовольства (тут розвинена торгівля), комерції, лікування (відомі фахівці), навчання (університет).

Ісмаїлія. Місто було засноване під час будівництва Суецького каналу в правління Ісмаїл-паші, на честь якого отримало своє ім’я. Сьогодні тут знаходиться адміністрація Суецького каналу. Це одне з найважливіших туристичних місць.

В Ісмаїлії існують райони, де збереглися пам’ятники античних часів. Саме місто являє собою величезний сад з безліччю парків, великими площами, широкими вулицями з тротуарами, ретельно підтримуваними у хорошому стані. Всюди стоять витончені декоративні скульптури. У місті безліч кафе, завжди готових сховати туристів від денної спеки. Найпопулярніший напій – чай. Повсюдно продають кальяни.

Синайській півострів пов'язує Африку з Азією, до якої він географічно відноситься. Півострів вклинюється в Червоне море і омивається із заходу Суецькою затокою, а зі сходу – затокою Акаба.

За ландшафтом Синай – один з найдивовижніших регіонів Єгипту. Північну частину півострова займає пустинне плато, гори на півдні утворені кристалічними породами, забарвленими в блакитні, зелені і червоні кольори. Саме тут Бог розмовляв з Мойсеєм. Через Синайській півострів пролягав відомий «шовковий шлях», по якому купці везли товари з Далекого Сходу до Єгипту. Бедуїни – переважаюче населення Синаю – перейшли у наш час до осілого або напівосілого способу життя, але продовжують строго дотримуватися традицій свого племені, передусім гостинності.

Цікаве явище природи Синаю – гарячі джерела. Вони розташовані уздовж його західного узбережжя, неподалік від шосе, ведучого до Шарм-ель-Шейха. Найвідоміші – «Джерела Мойсея» або Уюн Муса. Згідно біблейському переказу, коли пророк Мойсей виводив дітей Ізраїлю з полону єгипетського, і вони перейшли по дну Червоне море, то притомилися і захотіли пити. Мойсей ударив п'ять разів об землю своєю палицею, і в цих місцях з'явилися джерела. У 130 км на південь розташовані Хаммам Фараон – «Фараонові купальні». Ще південніше, поблизу міста Тор – «Мойсеєві ванни». Ці джерела відвіку використовуються для лікування ревматизму і артриту.

Одним з найцікавіших об'єктів для туристів на Синаї є монастир Святої Катерини. Століттями монастир був місцем паломництва православних. Тут багато ікон, старовинних книг, дзвонів, церковних предметів. Поряд з монастирем – Синайська гора або, як називають її єгиптяни, гора Мойсея заввишки 2285 м.

Ще один цікавий історичний пам'ятник розташований неподалік від Таби, на острові Фараонів. Цей скелястий острівець у північного краю Акабської затоки ніби самою природою створений для того, щоб розмістити на ньому прикордонний пост. Він і дійсно існував там з часів фараонів. А у XII столітті правитель Єгипту Саладдін побудував на острові фортецю. Недавно її було повністю відновлено і перетворено на музей. Історичний музей відкритий також у Табі.

На південному краю Синайського півострова розташований один з найвідоміших курортів Червоного моря – Шарм-ель-Шейх, рай для любителів підводного плавання і цілорічного відпочинку.

Шарм ель Шейх. Курорт розташований на південному краю Синайського півострову, в перекладі означає «царська затока», має репутацію найпрестижнішого з морських курортів Єгипту.

Як і на інших курортах Червоного моря, на курорті Шарм ель Шейх туристичний сезон не припиняється ніколи: погода в Шарм ель Шейху дозволяє загоряти і купатися круглий рік, причому навіть в зимові місяці температура води не опускається нижче за 20-22 градуси, а повітря – нижче 23-25 градусів тепла.

Різноманітність дивовижних квітів, смарагдова зелень лужків, дерева і пальми, обтяжені звисаючими фініками, просторі пляжі з м'яким теплим піском, бірюзове море і блакитні озерця басейнів – все це знаходиться в своєрідній гармонії.

На березі Шарм ель Шейху поблизу просторої бухти Наама побудовано два десятки першокласних готелів і туристичних селищ, де все створено для відпочинку і занять спортом. Особливо цінується Шарм Ель Шейх серед любителів підводного плавання. Поблизу знаходиться національний парк Рас-Мухаммад, якому немає рівних у Північній півкулі за кількістю і якістю коралів і морської флори і фауни.

Можна сказати, що вся туристична галузь тут підпорядкована одному великому задоволенню – підводному плаванню: місцеві магазини завалені спеціальним устаткуванням, спортивним одягом і різними аксесуарами. Близько двох десятків дайвінг-центрів пропонують усе необхідне для любителів підводного плавання, до їх послуг – численний штат досвідчених інструкторів.

В Шарм ель Шейху немало інших розваг: тенісні корти, джакузі, тренажерні зали, міні-гольф, клуби, коні, віндсерфінг, парашути, водні мотоцикли та ін. Серед молоді користується популярністю сафарі на джипах по пустелі. Нічне життя в Шарм ель Шейху відоме дискотеками, клубами, казино і видовищними шоу.

Не менш популярним туристичним центром Єгипту є Хургада, розташована на узбережжі Червоного моря. Місто Хургада було засноване на початку XX століття і до 1980-х років, коли було створено все для повноцінного і цікавого відпочинку, залишалося маловідомим. Тут знаходиться понад двохсот сучасних готелів, серед яких найвідоміші і популярніші у всьому світі – Hilton, Marriott, Sheraton, Intercontinental та ін. Практично усі готелі Хургади пристосовані для сімейного відпочинку. Хургада має шикарні піщані пляжі і популярна серед любителів дайвінгу через прекрасні коралові острови і різноманіття підводної фауни. Унікальні кліматичні умови Хургади дозволяють комфортно відпочивати тут у будь-яку пору року. Купальний сезон не закривається ніколи. Клімат дуже м’який і не викликає ускладнень для здоров’я.

Сьогодні Хургада адміністративний центр однієї з 26 єгипетських провінцій – провінції Червоного моря. Курорт поділяється на 3 частини: Старе місто Ель Дахар, Нове місто Саккала і територія із майже 40-кілометрового ланцюга готелів, що розташовані уздовж берега на північ і на південь від міста. У Хургаді знаходиться резиденція губернатора провінції, уряд провінції, невеликий порт і база берегової охорони ВМФ Єгипту, коледж готельного господарства.

В Хургаді багато розваг: парусний спорт, віндсерфінг, підводне плавання, глибоководна рибалка, дайвінг та ін. Для дайвінгу відкритий спеціальний парк, де зібрано багато представників місцевої фауни. Серед них морські черепахи, їжаки, водні змії, мурени, скати і безліч коралових риб.

Серед архітектурних пам'яток Хургади вирізняється християнський храм коптів, розташований у Старому місті.

Неподалік від Хургади знаходяться два інші популярні курорти Червоного моря: Ель Гуна і Сафага.

Невеличке тихе містечко Таба, розташоване неподалік від кордону Єгипту з Ізраїлем, на березі Акабської затоки. Це самий східний курорт Єгипту.

Таба вирізняється первозданною красою гранітних гір, що знаходяться поряд з містом, і численними лагунами з кристально чистою сапфіровою водою. Зелені оазиси готелів протягнулися тут на п'ять кілометрів уздовж смуги золотистих піщаних пляжів.

Різноманітний підводний світ Червоного моря поблизу Таби привертає любителів підводного плавання, а численні дайвінг-центри створюють необхідні умови для активного відпочинку і організовують підводні екскурсії до коралових рифів. Альтернативою підводному плаванню слугують прогулянки на яхті, екзотична рибалка і віндсерфінг.

Таба це унікальне місце, у якому поєднуються культури 4-х країн – Єгипту, Йорданії, Саудівської Аравії і Палестини. Місто було спірною зоною під час єгипетсько-ізраїльського конфлікту і було повернено Єгипту у 1989 році. Одна з найвідоміших пам'яток Таби – острів Фараона, який колись був фінікійським портом. Пізніше острів був завойований хрестоносцями, а потім перейшов під владу султана Саладдіна. У XIII столітті тут був побудований замок, який чудово зберігся і до наших днів. Острів Фараона оточують прекрасні коралові рифи, а поряд знаходиться винятковий за красою фіорд. Це одне з улюблених місць для занурення.

З Таби можна вирушити на екскурсії до Каїру, в монастир Святої Катерини, до гори Мойсея та ін.

Дахаб – одне з культових місць серед поклонників дайвінгу і віндсерфінгу. Тисячі туристів щороку стікаються у це невелике курортне містечко, назва якого в перекладі з арабського означає «золото».

Піщані пляжі у Дахаб насправді золотого кольору, який здається ще яскравішим на тлі блакитних заток. Тут невеликі будиночки розташовані неподалік від затишних готелів, де створені всі умови для комфортного відпочинку.

Дахаб – один з кращих курортів для відпочинку з дітьми. На пляжах обладнані дитячі майданчики, а зручний пологий спуск в море дозволяє дітям купатися в морській воді на мілководді. У багатьох готелях є педагоги, які займаються з дітьми за спеціальною програмою.

Готелі Дахаба розташовані в основному уздовж берега затоки, відокремленої від моря широкою косою. Природа створила в цьому місці ідеальні умови для занять віндсерфінгом. Тут не буває великих хвиль, але майже завжди дме вітер, без якого віндсерфінг неможливий. В районі Дахаба є цікаві місця для занурень. У ясну погоду з міста добре видно гористі береги Саудівської Аравії.

Кольоровий каньйон – ще один подарунок природи цим дивовижним місцям. Кам'яні і піщані скелі, що переливаються всіма барвами веселки, – від білого до яскраво-червоного – нікого не залишать байдужим.

Дахаб славиться також своїми рибними ресторанами.

Макаді Бей є одним з новітніх курортів Єгипту. Курорт Макаді Бей розташований всього у 18 кілометрах від аеропорту Хургади, цей курорт знаходиться усередині півкола пустинних барханів, на березі вічно теплого Червоного моря.

Утопаючі в зелені комфортабельні готелі Макаді Бей, побудовані, головним чином, в арабському стилі, стоять на пустинному березі, поблизу немає ніяких населених пунктів. Бари, ресторани, магазини, диско та інша інфраструктура в Макаді Бей – тільки на території самого готелю, за її межами – пустеля і гори. Макаді Бей можна порекомендувати тим, хто любить спокійний відпочинок біля моря, водні види спорту, якісний сервіс і хоче триматися подалі від шуму такого великого курорту, як довколишня Хургада. При цьому туристичний сервіс в Макаді Бей знаходиться на найвищому рівні, про який говорять вже самі назви готелів: Sheraton, Iberotel, Swiss Inn, Le Meridien. Великого поширення тут набула система all inclusive. З Макаді Бей можна легко дістатися Хургади і відвідати будь-які інші історичні або розважальні місця.

Національна кухня. Блюда єгипетської кухні часто відрізняються гострим смаком і зазвичай готуються з приготуванням різних спецій і соусів. Безліч блюд готуються без використання м'яса або риби, так що вони чудово підійдуть любителям вегетаріанської їжі.

У більшості готелів є національні кафе або ресторани, принаймні, блюда національної кухні в меню. Зазвичай до них додається список інгредієнтів англійською мовою.

Оскільки більшість сучасних єгиптян вегетаріанці, то сніданок, обід і вечеря складаються з коржів або оладок, бобів і овочевих фрикадельок. Типовою для вуличних бістро є «шаурма» – обсмажені на рожні тонкі скибочки м'яса.

Спиртні напої пропонуються туристам скрізь. З місцевих вин, переважно столових, особливо виділяються червоні «Омар Хайям» і «Фараони», білі – «Крю де Птоломей» і «Гіанакліс», а також рожеве «Рубе д'Егіпт».

Велика кількість закусок: пюре з баклажанів з кунжутом і часником; пікантний твердий сир; баклажани, фаршировані часником; в'ялена яловичина в товстому шарі прянощів. Часто пропонують гострий салат з томатів з сиром і підфарбовані харчовими барвниками консервовані кисло-солоні овочі (лук, шарлот, морква або оливки з лимоном), що називаються «турші» або «махаліл». Подобається усім без виключення сочевична юшка, рясно приправлена лимоном. Котлети з рубаної яловичини або баранини, в більшості випадків обсмажені або приготовані на грилі.

Делікатесами вважаються перепели і фаршировані голуби. В Єгипті можна спробувати східні солодощі: запечена з цукром, медом і горіхами вермішель, тістечка з листкового тіста з горіхами, мигдалем і сиропом або пиріжки з сирною начинкою.

Найважливіші свята

Ø 1 січня – Новий рік;

Ø 25 квітня – День звільнення Синайського півострову (у Жовтневій війні 1973 року);

Ø 1 травня – День Праці;

Ø 18 червня – День звільнення від британського владицтва;

Ø 23 липня – День Революції 1952 року;

Ø 23 вересня – День перемоги над Ізраїлем в 1956 році;

Ø 6 жовтня – Національне свято – роковини війни Судного дня (День переходу Суецького каналу в руки єгиптян);

Ø 24 жовтня – День узяття Суеца єгипетською армією в 1973 році;

Ø 23 грудня – вхід єгипетської армії в Порт-Саїд у1956 році.

До офіційних свят слід додати мусульманські (Новий рік, народження пророка та ін.) і коптські.

Всесвітня історико-культурна спадщина (Реєстр ООН)

Ø Ранньохристиянські пам'ятники в Абу-Мена (1979);

Ø Стародавні Фіви з їх некрополями (1979);

Ø Ісламський Каїр (1979);

Ø Мемфіс і його некрополі – район пірамід від Гізи до Дахшура (1979);

Ø Пам'ятники Нубії від Абу-Сімбел до Філе (1979);

Ø Монастир Св. Катерини з оточенням (2002);

Ø Ваді-аль-Хітан («Долина китів») – місцезнаходження окам'янілостей (2005).

& ДОСВІД

(Крушинська О. Де мій світанок? Або Проща на гору Мойсея // Міжнародний туризм. – 2008. - №5.)

Тут на власнi очi можна побачити старозавiтнi колодязь Мойсея i кущ Неопалимої Купини. А тому, хто зустрiне свiтанок на вершинi священної гори, де Бог дав пророку вiкопомнi скрижалi, вiдпускаються усi грiхи. Принаймнi, в цьому впевненi «дипломованi» арабськi гiди. Та, звiсно, не лише iз цiєї причини кожної ночi сотнi паломникiв i туристiв сходять на гору, аби побачити першi променi сонця.

Поиск по сайту: