ТУРИСТИЧНІ КРАЇНИ ЗАХІДНОГО СЕРЕДЗЕМНОМОР’Я ТА ПІВДЕННОЇ ЄВРОПИ

Особливою популярністю у туристів користуються країни, що знаходяться на узбережжі Середземного моря. У цьому регіоні – середземноморський тип клімату, розвинена туристична інфраструктура, велика концентрація історичних пам'яток Античності та Середньовіччя.

Середземномор'я – місце народження і зустрічі більшості людських цивілізацій, релігій, культур. До Середземномор'я завжди тяжіли і деякі сусідні ареали. Унікальність гігантського простору на стику відразу трьох континентів – Європи, Азії і Африки – сприяла формуванню тут надзвичайно своєрідної соціоісторичної та етнокультурної ситуації. Історичні відомості, дані археології, етнографії і антропології свідчать про рідкісне різноманіття етносів, конфесій, рас, культур, соціально-політичних і господарсько-економічних форм життя, які змінювали одна одну в басейні Середземномор'я і пов'язаного з ним Чорномор'я. Наявність цього зв'язку визначила помітну участь у середземноморських процесах Східної Європи і Кавказу. Таким чином, багата і багатоколірна сама по собі етнокультурна мозаїка Середземномор'я стає ще різноманітнішою завдяки винятковій силі тяжіння цього неповторного регіону, що залучав сусідні країни і народи в політичні, економічні і цивілізаційні процеси, що завжди відрізнялися в середземноморському просторі винятковою інтенсивністю.

На кордоні Франції та Іспанії знаходиться князівство Андорра. В рекреаційному плані відоме своїми гірськолижними курортами, зоною безмитної торгівлі і аквапарками.

Андорра – незалежна держава, її площа 468 км², населення 65 тис. чол. Вона розташована в трьох з половиною годинах їзди (225 км) від аеропорту Барселони і в 180 км від аеропорту Тулузи.

Найбільшими гірськолижними курортами Андорри є Сольдеу Ель Тартер (найпопулярніший курорт, де катаються як новачки, так і досвідчені лижники), Пас де ла Каса, Паль-Арінсаль, Ордіно-Аркаліс.

Одна з головних особливостей Андорри – це поєднання якісного відпочинку і доступних цін. Порівняно низька вартість турпакетів вигідно відрізняє її від Австрії, Франції і Швейцарії. Столиця країни – Андорра-ла-Велья – розташована в оточеній високими горами живописній улоговині. Місто засноване ще у IX столітті, тому тут багато середньовічних будівель.

На південному краї Піренейського півострова розташована конституційна монархія Гібралтар. Довжина берегової лінії цієї крихітної держави складає 12 км, а загальна площа всього 6,5 км². Територія країни зайнята переважно скелями.

Знаходячись під юрисдикцією Великої Британії, територія Гібралтару продовжує залишатися предметом суперечки Іспанії і Великої Британії. Економіка країни знаходиться в прямій залежності від британської військової допомоги, доходів від туризму, обслуговування кораблів, банківської і фінансової діяльності. Свою назву країна отримала від трансформованої арабської назви Джебель-аль-Тарік («гора Таріка»), яку було дано цьому місцю в VI столітті н.е., коли маври під керівництвом Таріка-ібн-Сейда захопили Гібралтар і назвали його на честь свого предводителя.

Туристів приваблюють сюди живописні види Гібралтарської скелі, можливість вдалого шопінгу, оскільки ціни на товари тут значно нижчі, ніж в більшості інших країн Європи. Останніми роками Гібралтар стає одним з визнаних центрів парусного спорту. Тут створено сучасних яхтовий центр.

На скелі розташована стародавня фортифікаційна споруда – фортеця XVIII століття. Інтерес у туристів викликає величний кафедральний собор Святої діви Марії, будівництво якого було розпочато ще у XV столітті.

На центральній вулиці Гібралтару, Мейн Стріт, розташовано багато пабів, сувенірних магазинчиків, кафе і розважальних закладів. Підніжжя Гібралтарської скелі небагате на місця пляжного відпочинку. Але останнім часом робляться спроби створення штучних пляжів.

Іспанія займає більшу частину Піренейського півострова. Економіко-географічне положення Іспанії на південному краю Європи відкрило конкістадорам[155] шлях через Атлантику до Америки. Розвиток морської торгівлі привів до зростання великих портових міст, які згодом стали відомими курортами.

Столиця Іспанії – Мадрид, розташований на річці Мансанарес. Нині іспанські історики одноголосно стверджують, що слово «Мадрид» – арабського походження. Як відомо, Іспанія довгий час знаходилася під владою арабів. Зародження міста було пов'язане з будівництвом фортеці арабським еміром Мохамедом для захисту від можливих спроб християн повернути втрачені позиції. В результаті реконкісти до кінця XV століття увесь Піренейський півострів було звільнено.

Вирішальним у долі Мадрида став 1561 рік, коли король Пилип II переніс сюди з Толедо столицю держави, і Мадрид став центром парламентського і палацового життя Іспанії. Головною прикрасою Мадрида є архітектурний ансамбль Пласа Майор, що в перекладі означає «головна площа». З ранку до пізньої ночі на Пласа Майор працюють численні кафе, ресторани, бари, сувенірні лавки. Туристів розважають вуличні музиканти.

Світовою популярністю користується музей Прадо, де зібрані полотна художників іспанської, італійської, нідерландської, фламандської і німецької шкіл. Тут можна побачити полотна Ель Греко, Веласкеса, Гойї, Рафаеля, Тиціана та інших великих майстрів. У Мадриді також можна відвідати Національний музей прикладного мистецтва, Центр мистецтв королеви Софії, Національний архітектурний музей, Королівський палац та ін.

За чисельністю населення (близько 40 млн. чол.), загальними економічними показниками і об'ємами виробництва основних видів продукції (чорні метали, судна, продукція сільського господарства) Іспанія займає другорядне положення серед країн-членів ЄС. Колись впливова колоніальна імперія втратила свої лідируючі позиції. Тому Іспанію розглядають як країну, що «відстала в розвитку». В зв'язку з цим розвиток туризму є для Іспанії важливим чинником сучасного економічного зростання.

Іспанія бідна мінерально-сировинними запасами (за винятком ртуті, вугілля, залізняку), але багата природно-кліматичними ресурсами. В Іспанії можна виділити дві природно-кліматичні зони: теплий вологий північний захід («Зелена Іспанія») і посушливий, спекотний центр і південний схід.

«Зелена Іспанія» – узбережжя Біскайської затоки. Тут повітряні маси приходять з Атлантики, піднімаються по Кантабрійських горах, охолоджуються і випадають у вигляді опадів. Південна широта і велика кількість вологи сприяють розвитку сільського господарства. Ця територія Іспанії, не дивлячись на красу природних ландшафтів, поки що мало освоєна туристами.

Найбільш популярними туристичними маршрутами є центр і східне узбережжя Іспанії. На південному сході і в центрі (плато Месета) клімат посушливий. Тут відчувається вплив тропічної Африки, і тому рослини (агави, мирт), економлячи вологу, мають дрібне жорстке листя.

Месета (Центральне Плато) є найбільшим плоскогір'ям в Європі. Це переважно сільськогосподарський район, де сконцентровано крупне виробництво традиційних злакових культур (пшениця, ячмінь), а також винограду і оливок. Але і тут є свій туристичний шарм. Можна пройтися шляхом відомого героя Сервантеса хитромудрого ідальго Дон Кіхота Ламанчеського, який проходив саме по сільських районах цієї частини Іспанії.

Туристична «Мекка» Іспанії – це середземноморське узбережжя, а також острови. Середземноморське узбережжя поділяється на наступні частини: Коста Брава, Коста дель Маресме, Коста дель Гарраф, Коста Дорада, Коста Асаар, Коста Бланка, Коста дель Соль. Виділяється також острівна частина, до якої входять Майорка, Ібіца, Гран Канар'я, Тенеріфе.

Коста Брава, що в перекладі означає дикий, скелястий берег, – знамените узбережжя Каталонії, що простягнулося від кордону з Францією до курортного міста Бланес. Скелі, що обриваються в море, і дивовижні піщані пляжі – відмітні особливості цієї частини узбережжя. До найвідоміших туристичних центрів Коста Брава належать Паламос, Ллорет де Map (відомий молодіжний курорт), Бланес, що славиться своїм ботанічним садом, Тоса де Map та ін.

Коста дель Маресме («болотистий берег») – наступна на південь частина узбережжя Каталонії, традиційно була місцем рибальських і селянських поселень. Найвідоміші туристичні центри – Малграт де Map, Пінеда де Map, Калелья та ін. В середині XIX століття туризм тут став розвиватися з появою перших резиденцій багатих жителів Барселони.

Барселона – відомий туристичний центр. Тут знаходяться комплекс будівель знаменитого архітектора А. Гауді, футбольний стадіон «Ноу Камп», найбільший у світі пам'ятник Христофору Колумбу та інші пам'ятки.

Наступна на південь частина узбережжя – Коста дель Гарраф з центром в курортному місті Ситжес. Далі на південь слідує узбережжя Коста Даурада – «золотий берег», назване так завдяки прекрасним морським пляжам з дрібного м'якого піску. Гордістю Коста Даурада є другий за розмірами тематичний парк Європи – Порт Авентура.

На території Валенсійського співтовариства розташована частина узбережжя під назвою Коста Асаар з центром у місті Кастельон. Це 120 кілометрів берега, що омивається Середземним морем.

На південь від Коста Асаар знаходиться морське узбережжя з центром у місті Валенсія. Валенсія – відоме всьому світу завдяки найбільшим у Європі торговим ярмаркам. Нині стала одним з найпопулярніших місць проведення міжнародних конференцій. У старій частині Валенсії сконцентрована велика кількість пам'яток культури і архітектури, таких як стара товарна біржа Лонха (включено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО). На околицях міста знаходяться пляжі і приморські селища. Валенсія багата національними музеями, такими як музей витончених мистецтв, музей кераміки та ін.

На південь від Валенсії розташована відома Коста Бланка – «білий берег» – узбережжя Валенсійського співтовариства з відомими курортами Гандія, Хавея, Бенідорм, Аліканте. Бенідорм, зокрема відомий тим, що в його околицях знаходиться тематичний парк Тьєрра Мітіка, де в мініатюрі представлені стародавні легендарні цивілізації Середземномор'я.

Територія Валенсійського співтовариства – це не тільки середземноморське узбережжя, але й внутрішні сільські райони, які представляють великий інтерес для сільського туризму. Тут також багато природних заповідників.

На крайньому півдні Андалусії розташований відомий курортний район – узбережжя Коста-дель-Соль, або «берег сонця». Ця частина узбережжя відома курортними центрами для аристократів і крупних бізнесменів.

Столиця провінцій Андалусії – місто Севілья. Розквіт міста почався після відкриття Америки. Іспанські каравели доставляли сюди золото та інші коштовності з Нового Світу, з чим і був пов'язаний розвиток міста-порту Севільї. Севілью вважають містом моряків, тореадорів і виконавців фламенко[156]. Щороку тут проходить Севільський ярмарок.

Великою популярністю у туристів користується острівна частина Іспанії.

Канарські острови, розташовані напроти африканських берегів, у 1000 км від Піренейського півострову, завдяки своєму вулканічному походженню, виключно рівному клімату впродовж всього року і чудовим пляжам надають можливість насолодитися красою моря протягом всього року. Пуерто де ла Крус і пляжі у південній частині острова Тенеріфе, пляжі Лас Плайас дель Інглес і Маспаломас на острові Гран Канарья, Пуерто дель Кармен на острові Лансароте і Корралехо на Фуертевентура – найпопулярніші місця серед туристів.

Розташовані у водах Середземного моря Балеарські острови мають низку характерних лише їм властивостей. Тут цікаве і різноманітне узбережжя, багатий світ пернатих і сповнені красою пейзажі.

Ібіца – третій за розмірами острів Балеарського архіпелагу, визнаний у всьому світі як один з кращих курортів для молоді. Сюди у пошуках розваг з'їжджається молодь зі всієї Європи.

Майорка – найбільший острів Балеарського архіпелагу. Завдяки своєму сприятливому середземноморському клімату Майорка належить до островів, що відвідуються туристами круглий рік, у тому числі морськими круїзними лайнерами.

Іспанія є також центром освітнього туризму. Золоте століття іспанської освіти припало на епоху Відродження, коли вплив Іспанії розповсюджувався на увесь світ. З тих пір велич колись могутнього королівства відійшла у минуле, втім і нині в цій країні можна здобути хорошу освіту. Іспанські університети мають давні традиції. Перший з них був заснований у Саламанці у 1218 році. Іспанські ВНЗ традиційно вважаються сильними у викладанні історії і географії.

Італія. Як єдина національна держава Італійська Республіка, що складається з 20 областей, сформувалася до 1870 року. Історичну велич країни зумовлює існуюча на її території до 476 року н. е. Римська імперія. Територія країни складає близько 300 тис. км²; населення – близько 60 млн. чол., здебільшого італійці. Столиця Італії – місто Рим, розташоване на річці Тибр. Географічне положення Італії на півдні Європи сприяє її щільним зв'язкам як з країнами Європи, так і з державами Північної Африки і Близького Сходу.

Запаси ртутної руди і знаменитий білий мармур – найважливіші мінерально-сировинні ресурси країни. Середземноморський тип клімату утворює цінний природно-кліматичний ресурс. В економічному плані Італія характеризується виробництвом продукції середнього ступеня складності (побутова техніка, автомобілі) і споживчим сектором (модний одяг, взуття, кінофільми). Важливе місце в економіці країни займає сільське господарство, перш за все виноградарство. За виробництвом вин Італія займає лідируючі позиції в світі. В Італії можна виділити розвинену в економічному відношенні Північ, основу якої складає «промисловий трикутник» Мілан – Турін – Генуя, а також аграрний відсталий Південь, найбільшим центром якого є Неаполь.

Чисельні пам’ятки Античності і Відродження у всі пори року привертають мільйони туристів. Італія несказанно багата на твори великих художників, скульпторів, архітекторів, поетів, філософів. Серед них – художники і скульптори Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тиціан, поети Данте і Петрарка, архітектори Берніні, Брунеллескі та інші. Багато італійських міст по праву вважаються містами-музеями, оскільки являють собою єдині архітектурні ансамблі, які є шедеврами епохи Відродження.

Регіональний туризм в Італії розвивається відповідно до специфіки природних даних і наявності історико-культурних пам'яток.

Наприклад, географічне положення області П’ємонт визначило її назву – «у підніжжя гір». Цей північно-західний район граничить з Францією і відомий своїми гірськими курортами. Центр і столиця області – місто Турін. Це крупний промисловий центр півночі Італії. В області розвинені машинобудування, текстильна і електротехнічна промисловість, розташовані заводи фірми «Фіат». З погляду туризму найбільший інтерес в П’ємонті являють гірські курорти (гірськолижний туризм, піші прогулянки в горах, велосипедний спорт, катання на конях) і визначні пам'ятки Туріна. До них можна віднести архітектурні ансамблі у стилі бароко, Єгипетський музей, Галерею Савой та ін.

Область Валле-д'Аоста географічно є частиною П’ємонту, але користується правами автономії. Вона граничить з Францією і Швейцарією. Область багата корисними копалини: залізними, мідними рудами, а також мармуром. Численні могутні гідроелектростанції, розташовані тут, забезпечують електроенергією всю Італію. Область славиться також своїми сирами.

Найбільшою популярністю користуються прекрасні гірськолижні курорти. Тут знаходяться найбільш високогірні курорти Італії (до 3,5 тис. м), завдяки цьому гірськолижний сезон триває до початку травня. Любителів природи привертають національний парк Гран-Парадізо і околиці Монблану – найвищого верхів’я Альп.

Столиця області Лігурія – місто Генуя. В період Середньовіччя область була однією з процвітаючих республік. В області розвинене сільське господарство (виробництво оливкового масла, вирощування цитрусових), металургійна і машинобудівна промисловість (суднобудування). В основному туризм в Лігурії пов'язаний з відпочинком на морі. Близькість Лазурного Берега Франції додатково привертає туристів в Лігурію. Тут розташовані престижні європейські курорти Портофіно, Рапалло, Сан-Ремо, де проходить щорічний пісенний фестиваль.

Генуя – місто з багатим історичним минулим. Тут збереглися пам'ятники різних епох: Палаццо Дукале, Кафедральний Собор Сан Лоренцо, Старе місто, будинок, де народився відомий мореплавець Христофор Колумб, будинок-музей Н. Паганіні.

Центр області Ломбардія – місто Мілан – найбільший промисловий, фінансовий, транспортний центр Південної Європи. З історії відомо, що після нашестя у 568 році германських племен місто було захоплене варварами. Місцеві мешканці прозвали їх лангобардами (довгобородими). Вважається, що саме від лангобардів ці землі отримали назву – Ломбардія. Мілан є крупним культурним центром, у всьому світі відомий міланський оперний театр «Ла Скала».

Одним із символів міста є збудований у готичному стилі собор Дуомо. Він зведений з білого мармуру з великою кількістю шпилів і статуй. Всесвітньою відомістю користується церква Санта-Марії дель Грація, де знаходиться знаменита фреска Леонардо да Вінчі «Тайна Вечеря». Привертає увагу і замок Кастелло Сфорцеску, у якому розташований художній музей.

Мілан став символом італійської моди. Один з титулів сучасного Мілана – столиця індустріального дизайну. Меблі, виготовлені в Мілані, користуються популярністю у всьому світі.

Мілан – відомий центр шопінгу. Центральний магазин міста розташований на головній площі і називається «Галерея Віктора Еммануїла II». У місті дуже популярний футбол. Тут розташований один з найбільших футбольних стадіонів Італії «Сан-Cіро».

На північ від Мілана, у відрогах Альп, зі сходу на захід розкинулися дивовижні озера – Гарда, Ізео, Комо, Лугано та ін.

До найважливіших напрямків туризму в Ломбардії слід віднести: екскурсійний (відвідини визначних пам'яток Мілана і середньовічних міст); відпочинок на численних живописних озерах Ломбардії; катання на гірських лижах; відвідини тематичних парків; гастрономічні тури; діловий туризм, пов'язаний з участю в численних виставках, що проводяться в Мілані.

В області Трентіно-альто-Адідже проживає велика кількість німецькомовних мешканців. Цей гірський район межує з Австрією. Найбільші центри області – Тренто і Больцано. Тут розвинені гідроенергетика і сільське господарство. Найвідоміші курорти області – Пінцоло, Марано, Бруніко. Здебільшого розвинений гірськолижний туризм.

Центр області Венето – місто Венеція. Впродовж декількох століть воно було центром Венеціанської республіки. В епоху Середньовіччя Венеція постійно ворогувала з могутньою у той час Генуєю. В часи розквіту володіння Венеціанської республіки зростали і доходили до річки По, де нині проходить кордон між областями Венето та Емілія Романія, та міста Бергамо, розташованого поряд з Міланом. Венеціанська республіка втратила свою незалежність у 1797 році, коли її захопив Наполеон і передав Австрії.

Особливістю географічного положення Венеції є те, що місто розташоване на численних островах Венеціанської лагуни, оточених каналами, які сполучені між собою мостами. Водні автобуси курсують по Венеції з кінця ХIХ століття. По венеціанських каналах можна переміщатися на річкових трамваях і гондолах. Довжина гондоли – декілька метрів, а вага досягає 600 кг. Гондоли виготовляють місцеві артільні майстри. Це рідкісна ручна праця. Вартість однієї гондоли складає декілька десятків тисяч євро.

Основна транспортна артерія Венеції – Великий канал, що поділяє місто на дві частини. Всім знайомі венеціанські смугасті жердини, що стирчать з каналів. Відомо, що вони практично не гниють у воді, оскільки зроблені з особливих порід модрини і дуба.

Венеція відома на весь світ своїми склодувами. Майстерність склодувів унікальна і передається з покоління в покоління. Наприкінці XIII столітті дожі (володарі міста) видали указ про виселення всіх склодувів з Венеції. Це було пов'язано з частими пожежами. Артільники були відправлені на п'ять окремих островів по сусідству з Венецією під назвою Мурано.

У самому центрі міста розташована площа Сан Марко. До інших пам’яток міста можна віднести Часову башту з маврами, Собор Сан-Марко – прикрашений мозаїками візантійських майстрів, Міст Ріальто, Палац дожів – шедевр італійської архітектури, відомий у всьому світі як «мереживо в камені», «застигла музика». Багато визначних пам'яток Венеції мають символічні назви. Наприклад, по Мосту Зітхань, що сполучав будівлю суду з сусідньою в'язницею, зітхаючи, проходили засуджені, які звідти, можливо, востаннє, могли побачити небо і море.

Туризм в області Венето має багатопрофільний характер: відвідини Венеції, відпочинок на морі, відпочинок на природі в горах, альпінізм, катання на гірських лижах, відвідини тематичних парків, термальне лікування.

Область Фріулі-Венеція-Джулія є найсхіднішою областю Італії. Вона розташована між Адріатичним морем і Альпами. В області розвинене сільське господарство, існують машинобудівні, металургійні підприємства і підприємства легкої промисловості. Центр області – місто Трієст, що має багатовікову історію, про що свідчать численні архітектурні пам'ятки. Одна з них – пам'ятник чотирьом континентам, розташований на центральній площі. Справа в тому, що на час відкриття пам’ятника п’ятий континент – Австралія – ще не був відкритий. Нині Трієст – крупний морський порт і транспортний вузол не тільки Італії, але й Північної Адріатики.

Центр області Емілія-Романья – місто Болонья, де розташований найстаріший університет в Європі. В області розвинені сільське господарство, харчова промисловість (виготовлення високоякісних сирів і ковбас), машинобудування (заводи «Феррарі» і «Мазереті»). Найбільші міста області: Парма, Модена, Пьяченца, Ріміні (морський курорт Адріатики). Туризм тут пов'язаний з відвідинами морських курортів.

Центром області Тоскана є місто Флоренція. До визначних пам'яток Флоренції належать собори, палаци, площі, фонтани, знамениті вулиці і мости міста: Собор Санта Марія дель Фьоре, дзвіниця Джотто XIV століття, Баптістерій Сан-Джованні, Площа Синьйорії та ін. Флоренція – це колиска епохи Відродження, батьківщина великих художників, письменників, учених, скульпторів: Данте, Мікеланджело, Макіавеллі, Галілея, Леонардо да Вінчі.

Центральною фігурою мистецтва XVI століття, останнім майстром Відродження був Мікеланджело Буонарроті. Створюючи геніальні твори живопису, скульптури і архітектури, він прославляв силу і потужність розкріпаченої людської особистості.

Леонардо да Вінчі був одночасно художником, теоретиком мистецтва, скульптором, архітектором, математиком, фізиком, механіком, астрологом, анатомом та ін. Свої полотна він прагнув збагатити засобами психологічної характеристики, розкриваючи за допомогою передачі міміки, жестів і тонко продуманої системи світлотіньового моделювання багатий внутрішній світ людини. До нас дійшли його шедеври – фреска «Таємна вечеря» і портрет «Мона Ліза» («Джоконда»).

У Флоренції знаходиться відома картинна галерея – Уффіці, де представлені найбільші колекції італійського живопису і скульптури епохи Відродження. Основу музейного зібрання цієї галереї забезпечили банкіри з роду Медичі. Головне багатство картинної галереї складають полотна італійських майстрів Раннього і Високого Відродження, а також унікальна колекція автопортретів Рафаеля, Тиціана, Рембрандта.

До крупних центрів Тоскани відносяться Ліворно, Піза, Сиєна. Тоскана відома своїми морськими курортами. Найпопулярнішою є курортна зона Версилія, розташована на узбережжі Тірренського і Лігурійського морів. Серед інших найвідоміших курортів – Віареджо, Марина ді Пьєтрасанта, Лідо ді Камайорі, Каррара. У Пізі знаходиться знаменита «падаюча» Пізанська башта.

Неподалік від узбережжя Тоскани знаходиться острів Ельба – престижне місце відпочинку.

Острів Капрайя, розташований між узбережжям Тоскани і островом Корсика, – одна з «перлин» Тосканського архіпелагу, оголошеного національним парком. Острів є незайманим куточком природи, повний чарівності: кристально чиста вода і узбережжя, багате на чудові гроти і маленькі бухти. Це ідеальне місце для відпочинку і занять численними морськими видами спорту: підводним плаванням, парусним спортом та ін.

Область Умбрія не має виходу до моря. Центр області – місто Перуджа, відоме своїм університетом. За пишну і багато в чому дику природу Умбрія отримала титул «зеленого серця Італії». Тут поширений агротуризм. Часто місцями розміщення туристів є старовинні замки, розташовані в живописних місцях. Розвинені паломництво і подієвий туризм. В Умбрії народився відомий живописець Рафаель, що став у Римі главою великої школи живопису. Рафаель запропонував найбільш довершені рішення в області монументального живопису. У творчості Рафаеля високі ідеї епохи Відродження поєднуються з ясним гармонійним ладом форм. Одне з найвідоміших полотен Рафаеля – «Сікстинська мадонна», що зберігається в Дрезденській картинній галереї у Німеччині.

Центром області Марке є місто Анкона. Ця сільськогосподарська область розташована в живописній місцевості, багатій на історичні пам'ятки і народні художні промисли. З часів Середньовіччя область виготовляє високоякісний папір. Тут народився композитор Россіні. На морському узбережжі розташовані затишні небагатолюдні курорти.

В області Лаціо знаходиться столиця Італії – місто Рим. Рим є одним з центрів туризму не тільки Італії, але й всього світу. Тут розвинені багато видів туризму, в тому числі паломництво до Ватикану.

На території папської держави Ватикан знаходяться собор Св. Петра і численні музеї. Собор Св. Петра зберігає безліч шедеврів: Пьєта – одна з перших робіт Мікеланджело; балдахін, встановлений над папським престолом, роботи Берніні; бронзова статуя Св. Петра та ін. Всього у Ватикані понад десятка музеїв і галерей: картинна галерея Пінакотека, колекція грецької і римської скульптури, Етруський музей, Сікстинська капела та ін.

До визначних пам'яток Риму належать: Капітолійська площа, Колізей, Іспанські сходи, Пантеон, Замок Святого Ангела, фонтан Треві, античні палаци і арки. Одно з семи чудес сучасного світу – Колізей являє собою своєрідний амфітеатр, що вміщує близько 50 тис. глядачів.

Популярним в області є відпочинок на морі. Найвідоміші курорти розташовані на південь від Риму, на відомій з часів античності Рив’єрі ді Уліссе, що знаходиться між Римом і Неаполем. Це майже 100 км пляжів, дивовижні пейзажі, чистіше море, багата флора і фауна, невеликі елегантні міста, цікава історія і традиції, близькість Риму, Неаполя, Помпей, а також островів.

Центр області Молізе і Абруцці – місто Компобассо, яке здавна славиться своїми виробами зі сталі: ножами і ножицями. В області є селища, жителі яких говорять грецькою і албанською мовами. Туризм в Молізе у порівнянні з іншими регіонами Італії розвинений слабко.

Центр області Кампанія – місто Неаполь, розташований на березі красивої затоки у підніжжя вулкана Везувій. Будучи одним з найбільших портів Середземномор'я, Неаполь є одночасно і промисловим центром. У Кампанії розвинені багато видів туризму: екскурсійно-пізнавальний (відвідини Неаполя, Помпей, Капрі, Іск’ї); відпочинок на морі; паломництво; екологічний (відвідини вулкана Везувію і зони грязьових гейзерів); гастрономічні тури.

Область Базіліката розташована в гористій місцевості. Центр області – місто Потенца. В ряді міст області можна знайти знамениті «сассі» – античні житла, вибиті у скелях і сполучені між собою драбинками і переходами. Туризм в цій області півдня Італії менш розвинений в порівнянні з іншими районами. Природа дуже живописна, проте засобів розміщення недостатньо, в сільській місцевості з невеликими населеними пунктами мало розважальних центрів і магазинів.

Область Калабрія розташована на кінчику «носка» італійського «чобота» і займає найпівденнішу частину півострова між Тірренським і Іонічним морями. Кліматичні чинники сприяють розведенню цитрусових, винограду, оливок, мигдалю. Клімат також сприяє розвитку туризму. ЮНЕСКО визнало Калабрію одним з найчистіших куточків Європи. В області збереглися залишки давньогрецької культури, що спочатку проникла на Апеннінській півострів саме звідси. Відомим курортом є Реджо-ді-Калабрія. Катандзоро – столиця Калабрії – знаходиться в найвужчій частині Італії.

З Калабрії практикуються екскурсії на острів Капрі – рідкісний за красою острів, популярне місце міжнародного туризму. Маленька площа і прилеглі до неї квартали – центр туристичного і світського життя місцевого містечка. Анакапрі – унікальне місце біля підніжжя гори Монте-Саларо з канатною дорогою, розташованою на висоті 300 м над рівнем моря.

Неподалік від Капрі розташований острів Іск'я – острів «вічної молодості і краси», знаменитий своїми термальними курортами. У будь-якому віці термальні води і грязі, що є на острові, рекомендуються для лікування ревматичних захворювань і відновлення після травм опорно-рухового апарату, хронічних захворювань дихальних шляхів.

Центр області Апулія – місто-порт Барі. Ця область знаходиться на «каблуці» італійського «чобота» і є однією з найбільш розвинених областей півдня Італії. Тут є підприємства металургійної і нафтохімічної промисловості. Головні сільськогосподарські культури – виноград і олива. Найбільші центри – Таранто, Фоджа, Лечче, Бріндізі. Туризм в Апулії більш різноманітний і насичений, ніж у сусідніх Базілікаті і Калабрії. Тут набули поширення екскурсійно-пізнавальний, екологічний, паломницький туризм і відпочинок на морі. Проблемою для розвитку туризму в Апулії є відносна віддаленість. Проте наявність аеропортів в Барі і Бріндізі дозволяє легко дістатися півдня країни.

Острів Сицилія є найбільшим у Середземному морі. Береги острова омиваються трьома морями: на півночі – Тірренським, на сході – Іонічним, на заході і півдні – Середземним. Від материкової частини Італії острів відокремлений Мессінською протокою. З континентом Сицилія пов'язана мережею залізничних, морських і повітряних шляхів. На цьому острові знаходиться і найбільший у Європі діючий вулкан – Етна.

На острові розташовані міста Сіракузи, Катанія, Кальтаніссета, Таорміна, Чефалу. Столиця Сицилії – місто Палермо. До визначних пам'яток Палермо можна віднести церкву і монастир Святого Духу, церкву Сан Лоренцо (XVII століття).

Сицилія – національний виробник цитрусових і постачальник морепродуктів. Звідси свіжу рибу і устриці доставляють літаками до Мілана. Туристичні можливості Сицилії дуже різноманітні: відпочинок на морі, екскурсійні тури, подієвий туризм, морські прогулянки, зокрема на Мальту, гастрономічні та винні тури.

Сицилія – острів, що відвідується здебільшого заможними людьми. Ціни на товари тут вище, ніж у провінційних містах Італії. Пляжі острова не скрізь піщані, є й кам’яні, у воді можуть траплятися водяні їжаки.

Сардинія – другий за розмірами острів у Середземному морі. Центр Сардинії – місто Кальярі, яке було засноване фінікійцями, потім стало колонією Карфагена, а потім і Риму. Сардинія була заселена з давніх часів, про що свідчать «нураги» – масивні кам'яні башти. На острові у великій кількості розводять овець і кіз, з молока яких роблять чудові сири. Туризм – одна з найважливіших статей доходу області. Курорти півдня острова – Санта Маргеріта ді Пулу, а також півночі – Смарагдовий берег, є нині найпопулярнішими і найдорожчими. Тут відпочивають крупні бізнесмени, зірки кіно, відомі спортсмени, політики. З екскурсій найбільш поширені огляд нурагів, поїздка на острів Корсика.

Італія – це не просто казково красива країна, а й колиска світової цивілізації. Латиною колись спілкувалася вся освічена Європа. Нині в Італії налічується близько 50 державних університетів. У Римі зосереджено п’ять університетів, найбільший з яких – Ла Сапьєнца.

Італія є країною, де розвинений аграрний туризм. Ще в середині 1980-х років цей вид відпочинку отримав офіційне визнання і поступово перетворився на важливий сектор національної туристичної індустрії.

У межах Лазурного берега Франції розташоване живописне князівство Монако. Основа економіки князівства – торговельно-фінансова діяльність (у Монако знаходиться правління близько 800 міжнародних компаній і 50 банків, що обумовлено сприятливим податковим режимом) і туризм.

Столиця князівства, місто Монте-Карло, відоме своїми гральними будинками. Тут можна відвідати ряд цікавих пам’яток: Княжий Палац, Палацову площу, Океанографічний музей, казино, Японський сад, Кафедральний собор Монако, Музей історії князів Монако, Морський музей та ін.

Португалія розташована у південно-західній Європі, на самій кромці Атлантичного океану. Португалія відрізняється багатством ландшафту: гори і долини в північній і центральній частині змінюються рівнинами в південних широтах. Тут м'яка зима і спекотне літо.

У битві при Орікі у 1139 році португальський граф Афонсу Енрікіш розгромив військо маврів, які окупували у той час значну частину Піренейського півострова, і оголосив себе португальським королем. Кастильсько-Леонське королівство, прообраз сучасної Іспанії, визнало Португалію незалежною.

Одним з головних завдань економічної політики, що проводиться останніми роками урядом Португалії, було досягнення рівня добробуту інших країн ЄС. Нині близько 80% зовнішньої торгівлі Португалії припадає на країни-члени ЄС. Вважається, що приєднання країни до зони «євро» сприяло зміцненню міжнародного авторитету країни і сприятливо відбилося на економіці. Португалія експортує промислову і сільськогосподарську продукцію. Одним з напрямків спеціалізації є виробництво якісного і порівняно дешевого взуття. Славиться місцеве виноробство.

У країні активно розвивається і туризм. До туристичних ресурсів Португалії слід віднести столицю країни Лісабон, узбережжя в околицях Лісабона, південну провінцію Португалії Алгарве, місто Порто, острів Мадейру. Лісабон – найзахідніша столиця Європи – розкинувся, як і Рим, на семи пагорбах. Це давнє місто, яке вражає кількістю архітектурних пам'яток. Лісабон пропонує своїм гостям чималий вибір комфортабельних готелів, розрахованих на людей з різними фінансовими можливостями. У 15 км на захід від Лісабона розкинулися популярні курорти Ешторіл та Кашкаїш. Це традиційно улюблене місце відпочинку європейської знаті і резиденція королівських сімейств. Розкішні вілли, евкаліптові гаї, кращі пляжі центральної частини країни, прекрасні готелі, вишукані ресторани, поля для гольфа світового класу, одне з найвідоміших казино Європи і знаменита траса «Формула 1» – усе це привертає мільйони туристів.

Алгарве – найпівденніша провінція Португалії, омивається водами Атлантики, з берегом протяжністю близько 200 км. Пляжі із золотого піску, криштально-прозоре море, водоймища заповідника «Ріа Формоза» з витонченими фламінго, захоплюючі варіанти для любителів активного відпочинку і спорту привертають сюди чимало туристів.

Порту – друге за розмірами місто Португалії – дало назву не тільки портвейну, але й усій країні. Місто є центром нафтохімічної, текстильної і рибоконсервної промисловості, а його гавань – другий за розмірами порт країни. Оскільки місто приваблює до себе не тільки туристів, а й бізнесменів, то рівень розвитку готельного бізнесу тут достатньо високий.

Острів Мадейра – один з найдавніших європейських туристичних напрямків. Мадейра разом з островом Порту Санту і нежилими островами-заповідниками утворюють однойменний архіпелаг.

Мадейра знаходиться у 500 км від узбережжя Африки і в 1000 км від континентальної частини Португалії. Центральне місто архіпелагу – Фуншал. Острів був відкритий португальським принцом Генрі. Принц посадив тут плантації таких сортів винограду, які виростали до цього тільки на Криті та Кіпрі. Результатом стало вино дивовижної якості – «Мадейра», що привертало на острів купців зі всього світу. Христофор Колумб, який одружився з дочкою місцевого губернатора, жив на острові якийсь час. Важливою туристичною дестинацією Португалії є Азорські острови, розташовані в Атлантичному океані.

Гордістю готельного бізнесу Португалії є так звані «поузади», що відображають архітектурні, декоративні та гастрономічні характеристики тих районів Португалії, у яких вони розташовані. Поузади не копіюють міжнародні готелі. Розташовані у найрізноманітніших будівлях: середньовічних заїжджих дворах, замках, маєтках, вони оснащені сучасним устаткуванням і пропонують своїм гостям затишну атмосферу.

Неподалік від Флоренції знаходиться карликова республіка Сан-Марино. Тут поширений і глибоко шанується культ святого, якому легенда приписує заснування республіки. У легенді йдеться про те, як майстер-каменотес залишив свій рідний острів Арбе в Далмації і прийшов на гору Титан, щоб заснувати общину християн, які переслідувалися за віру правлячим у той час імператором Діоклетіаном.

Коли влада в Римській імперії ослабла, а тимчасова влада Папи ще не утвердилася, громадяни, що мешкали на горі Титан, вирішили утворити вільні міста. Як і інші італійські міста пов'язали свою долю з іменами святих, так і маленька община на горі Титан на згадку про легендарного каменотеса дала собі ім'я «Земля Сан-Марино», пізніше «Вільне місто Сан-Марино», а потім «Республіка Сан-Марино».

У 1960-ті роки тут починається прискорений розвиток туристичного бізнесу, що позитивно вплинуло на промисловість, ремісниче виробництво, торгівлю. Основні туристичні об’єкти республіки – гора Титан, історичний центр Сан-Марино, парки, кемпінг, невеличкі містечка. Типовою продукцією кустарного промислу є кераміка. Великий попит мають марки і монети Сан-Марино. Їх можна придбати в столиці у державній установі філателії і нумізматики. В республіці розвинене виробництво вин і лікерів.

Щороку сюди приїздить понад 3-х млн. туристів з усього світу, щоби побачити середньовічні пам'ятки, оглянути розвалини замків Гуаїта і Честа, помилуватися морською далеччю з оглядових майданчиків.

Важливим центром міжнародного туризму є Греція. У 2007 році країну відвідало 17 млн. чол. Поїздка до Греції – подорож по історичних епохах. Залишки давнього минулого тут повсюди. В Греції щільно переплітаються Античність і Середньовіччя, епоха турецького владицтва і сучасність.

Грецька Республіка з 10-мільйонним населенням складається з 13 єпархій, які розділені на 51 ном (префектур). У січні 1822 року в Епідаврі було оголошено незалежність Греції і прийнято конституцію країни. Прапором Греції було затверджено сине полотнище з білим хрестом. Грецькі патріоти вважали білий колір кольором чистоти їхніх прагнень, а синій – безхмарого неба.

Столиця Греції – місто Афіни – одне з найпопулярніших місць серед туристів. Перші поселення тут виникли ще у XVI–XIII століттях до н.е. З будь-якої частини Афін можна спостерігати Акрополь з колонами його храмів, що гордо підносяться. До визначних пам'яток Афін можна також віднести будівлі університету (1837 рік), консерваторії, Національний археологічний музей, церкви візантійської епохи, храм Зевса Олімпійського (17–132 роки до н.е.) та багато інших.

Греція має чисельні острови. Найбільший острів Греції – Крит – пропонує різноманітні і нетрадиційні можливості для відпочинку та розваг. Туристичний сезон тут починається вже у квітні, а закінчується наприкінці жовтня. Крит – один з центрів стародавньої егейськой культури. У 1900 році англійський археолог Еванс в результаті археологічних розкопок на Криті виявив Кносський палац, багато будівель якого було прикрашено розписами, а також численні знаряддя праці і побуту, господарський архів – таблички з письменами. Господарі Кносського палацу в XVI–XV столітті до н.е. були правителями критської держави.

В магазинах міст Криту – Іракліона, Агіоса, Ніколоса, Ретімо і Ханя можна побачити багато красивих ювелірних і хутряних виробів, виробів народної творчості. На базарах і в магазинах острова наряду з традиційними овочами і фруктами продаються й екзотичні, вирощені на Криті, – авокадо, ківі, банани, інжир, цілющі гірські трави.

Острів Родос вважається найбільш сонячним островом Греції. У місті Родосі розташований замок Кастеллан, який був колись місцем зустрічі середземноморських купців. На острові є так звана «долина метеликів». Зі всієї Європи сюди злітаються десятки тисяч метеликів на аромат смоли, що виділяється місцевими деревами. Родос – одне з не багатьох місць у Греції, де є казино.

Острів Корфу розташований в Адріатичному морі, в 2,5 км від материкової частини країни і є найпівнічнішим островом Греції. Центральне місто острова, місто Корфу, багате на історичну спадщину: венеціанські будинки і площі, англійські мезоніни, аркади у французькому стилі.

Острів Корфу щільно пов'язаний з легендами і міфами Стародавньої Греції. Вважається, що саме на Корфу знайшли притулок відважні аргонавти, які переховувалися від переслідувань царя Колхіди Еєта. Тут цар Корфу – Алкіной – благословляв на шлюб прекрасну чарівницю Медею, дочку Еєта, і хороброго аргонавта Ясона.

З цим островом пов'язаний і один з найкрасивіших і найромантичніших епізодів «Одіссеї» Гомера. Сюди на берег після корабельної аварії був викинутий морем знесилений Одіссей, де і знайшла його прекрасна Нафсікая, дочка Алкіноя і королеви Арети.

Туристи уподобали й інші грецькі острови: Санторіні, Скіатос, Кефалонью, Лесбос.

Привабливим для туристичних маршрутів в Греції є район півострова Халкідіки. Халкідіки утворюють три півострови: Кассандра, Сітонія і Святий Афон. Контури півострова Халкідіки нагадують тризубець Посейдона, готовий зануритися у виблискуючі води Егейського моря. Халкідіки – батьківщина великого філософа давнини Аристотеля. Півострів розташований в годині їзди від аеропорту міста Салоніки.

Туристичний попит у Греції підтримується продукцією місцевої промисловості: виробництвом хутряних виробів, виготовленням вина (всесвітньо відомий грецький коньяк «Метакса»).

У плані порайонних туристичних відмінностей в Греції виокремлюють Аттику (Афіни, Пірей), Північно-Східну і Північну Грецію, Центральну і Південну Грецію, а також острівні території.

Нині Греція є однією з найвідвідуваніших паломниками країн. Найвідоміше місце паломництва в Греції – гора Афон. Свята гора Афон знаходиться на східному виступі (пальці) півострова Халкідіки. Тут упродовж багатьох століть існують православні монастирі. На Афоні знаходяться тільки чоловічі монастирі, відвідувати їх можуть лише паломники-чоловіки.

Поиск по сайту: