Всесвітня історико-культурна спадщина (Реєстр ООН). Ø Палаци імператорів династій Мін і Цін у Пекіні і Шеньяні (1987, 2004);

Ø Палаци імператорів династій Мін і Цін у Пекіні і Шеньяні (1987, 2004);

Ø Гробниця першого імператора династії Цінь (1987);

Ø Печери Могао (1987);

Ø Гора Тайшань (1987);

Ø Стоянка «пекінської людини» в Чжоукоудяні (1987);

Ø Велика Китайська Стіна (1987);

Ø Гора Хуаншань (1990);

Ø Пейзажна зона Хуанлун (1992);

Ø Пейзажна зона Цзючжайгоу (1992);

Ø Пейзажна зона Уліньюань (1992);

Ø Комплекс давніх споруд у горах Уданшань (1994);

Ø Історичний ансамбль палацу Потала у місті Лхаса (1994, 2000, 2001);

Ø Гірська імператорська резиденція і навколишні храми у Ченде (1994);

Ø Храм і гробниця Конфуція та маєток родини Кун у місті Цюйфу (1994);

Ø Національний парк Лушань (1996);

Ø Гора Емейшань і статуя «Великий Будда» в Лешані (1996);

Ø Історичне місто Піньяо (1997);

Ø Класичні сади у місті Сучжоу (1997, 2000);

Ø Старе місто Ліцзян (1997);

Ø Літній палац та імператорський парк у Пекіні (1998);

Ø Храм Неба: імператорський жертовний вівтар у Пекіні (1998);

Ø Наскальні рельєфи у Дацзу (1999);

Ø Гори Уішань (1999);

Ø Стародавні селища Сіді і Хунцунь на півдні провінції Аньхой (2000);

Ø Гробниці імператорів династій Мін та Цін (2000, 2003, 2004);

Ø Печерні храми Лунмень (2000);

Ø Гора Цінченшань і давня зрошувальна система Дуцзяньянь (2000);

Ø Печерні храми Юньган (2001);

Ø Національний парк «Три паралельні річки», провінція Юньнань (2003);

Ø Столичні міста і гробниці давнього царства Когуре (2004);

Ø Історичний центр міста Макао (Аоминь) (2005);

Ø Давнє місто Іньсюй (2006);

Ø Резервати гігантської панди у провінції Сичуань (2006).

& ДОСВІД

(Гудзевата М. Землею Піднебесної // Міжнародний туризм. – 2007. – №5.)

Вояж розпочався i закінчився в Шанхаї. «Посерединi» була провiнцiя Хенань, з легкої руки Брюса Лi вiдома на весь свiт насамперед такою чудасiєю, як монастир Шаолiнь. I якщо мої враження вiд туристичних об’єктiв рiвноцiнно позитивнi, то вiдгуки про спосiб життя китайцiв не вiдзначаються однорiднiстю. Але почнiмо з пiзнавального, а закiнчимо повчальним.

Шанхай

Це мiсто-гiгант навiть за китайськими мiрками. Населення давно перейшло за 20 мiльйонiв, а скiльки там точно люду — достеменно не скаже нiхто. «Схiдний Париж», «китайське Чикаго», «азiйська Венецiя», мiсто-легенда 20–30-х рокiв ХХ столiття... Сюди i зараз стiкаються грошi та люди з усього свiту. Стiни й дахи хмарочосiв уночi сяють неймовiрною iлюмiнацiєю. Шосе прокладенi на високих стовпах. Дорожнi розв’язки — по 4-5 рiвнiв. Аби переїхати новим мостом через рiчку Хуанпу, треба пiднятися на рiвень приблизно 12-го поверху...

Центром Шанхая вважається набережна Вайтань. Я поспiшила приєднатися до натовпу туристiв (переважно китайських), якi завзято фотографували протилежний берег iз мiсцевим символом — височенною (468 м) футуристичною телевежею «Перлина Сходу». Поруч розташований 88-поверховий готель «Хаят», а навколо — купа хмарочосiв. Там i тут виднiються крани, якi споруджують нових монстрiв. Особливого колориту картинi надають двi дивнi споруди, стилiзованi пiд глобус.

Цiкавий контраст до цього — паралельна набережнiй вулиця Бунд. Уявiть собi, на нiй лише суто європейського вигляду будинки 1920-х рокiв. Нiби гуляєш якоюсь iз поважних столиць Старого Свiту...

Особисто менi, палкiй прихильницi всього старовинного i автентичного, було дуже цiкаво опинитися в Старому мiстi. Яскравi торговi ряди привели до каламутного ставка, населеного червоними рибинами й мальовничо порослого рожевими лотосами. Вiдомий вiн насамперед своїм Мостом дев’яти поворотiв. За кожним iз тих закрутiв вiдкривається такий краєвид, що неможливо не фотографувати! Але робити це ой як складно: саме тут я повною мiрою зрозумiла, що значить — «окупований туристами»!

У центрi Старого мiста знаходиться Сад радостi, розбитий як домашнiй сад губернатора ще в 1559 роцi. Хоч i невеликий, вiн здається непрохiдним лабiринтом iз бамбука, бананових дерев, химерного камiння, що несподiвано змiнюється вiдкритим простором водойм (iз неодмiнними голодними зграйками червоних риб), традицiйними павiльйонами й альтанками.

Храми i парки, музеї та стадiони — осягнути неосяжний Шанхай неможливо, з нього можна лише втекти. Що я й зробила.

Хенань

Провiнцiя з такою назвою — одна з колисок китайської культури. Протягом тисячолiтньої iсторiї понад 20 правлячих династiй Пiднебесної засновували тут або переносили сюди свої столицi.

Окрiм занурення в минувшину (зробимо це далi), край пропонує вам, наприклад, занурення у води рiчки Гуан — варто лише вибратися на рафтинг. Разом iз рятувальними жилетами, вам видадуть «зброю» у виглядi насоса для ведення дальнього водного бою, залiзнi миски — для ближнього та суперавтентичнi плетенi постоли. Ну не могла я втриматись i поцупила собi пару! Але та взувачка — цiла морока: поки здогадаєшся, як зав’язати, усi човни розхапають.

Не хочете водних забав — можете з’їздити на гору Байюнь (2216 м). Прихильникам гiрських серпантинiв сподобається дорога туди, хоча «канаткою» не гiрше. Назва гори в перекладi означає «бiлi хмарки» i цiлком передає поетичну атмосферу мiсця. Краєвиди — фантастика! Повiтря — казка! I едельвейси ростуть...

Поиск по сайту: