ФРАНЦІЯ – ВИЗНАНИЙ ТУРИСТИЧНИЙ БРЕНД І ЛІДЕР ТУРИЗМУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ

«Здається, саме провидіння спорудило гори, наблизило моря, вказало русла всіх річок, щоб створити з цієї країни найквітучіше місце на Землі», – так писав грецький географ Страбон, відвідавши Галлію – місце, де через сотні років виникла прекрасна держава Франція.

Франція – країна, що подарувала світу безліч прекрасних творінь мистецтва, моду і шампанське, коньяк і духи. Батьківщина Наполеона і Едіт Піаф, мушкетерів і трубадурів, великих ідей та вишуканої кухні. У Франції людина уперше відірвалася від Землі й полетіла на повітряній кулі, з'явилася перша кінострічка братів Люм'єр, піднялися до неба перші готичні собори. Зовнішній вигляд багатьох міст світу створювався під впливом ідей, що народилися у цій великій країні.

Офіційна назва та географічне положення. Французька республіка. Столиця – Париж. Франція – найбільша країна в Західній Європі. На заході і півночі омивається водами Атлантичного океану, Біскайської затоки і протоки Ла-Манш, на півдні – Середземним морем. Майже чверть сухопутного кордону пролягає по гребеню Піренеїв на кордоні з Іспанією, а на сході по Альпах. Найближчі сусіди Франції – Бельгія, Люксембург, Німеччина, Швейцарія, Італія, Іспанія і Андорра. По протоках Ла-Манш (під якою в даний час прокладено тунель) і Па-де-Кале проходить кордон з Великою Британією. Контур території Франції має форму шестикутника, тому французи називають свою країну «L’Hexagone» – шестикутником. Територія країни дорівнює 551,5 тис. км².

Суспільно-політичний устрій. Франція – республіка. Діє конституція П'ятої республіки – «Конституція Республіки і Співтовариства» від 28 вересня 1958 року (зі змінами і доповненнями). Глава держави – президент, що обирається загальним прямим голосуванням строком на 7 років. Президент призначає прем'єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом, має право розпускати Національні збори після попередніх консультацій з головою Національних зборів і призначати нові вибори, може приймати будь-які надзвичайні заходи, що «диктують обставини». Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: Національної асамблеї і Сенату.

За конституцією 1958 року створена Конституційна рада – найвищий орган, що здійснює контроль за дотриманням конституції. До ради входять 9 членів, що призначаються на 9 років (їх мандат не поновлюється), і всі колишні президенти республіки довічно. Конституційна рада оновлюється на одну третину кожні 3 роки. Три члени ради призначаються президентом, троє – головою Сенату і троє – головою Національної асамблеї. Голова Конституційної ради призначається президентом з числа членів ради. Конституційна рада здійснює контроль за виборами президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їхні результати. Рішення Конституційної ради ніякому оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх органів державної влади, адміністративних і судових органів.

Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів (урядом). Президент призначає прем'єр-міністра і за його пропозицією – міністрів. Уряду не потрібний вотум довіри, проте він може бути відправлений у відставку за допомогою вотуму недовіри, оголошеного більшістю у Національній асамблеї. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду.

Франція поділяється на 96 департаментів. Такий поділ було введено ще за часів Великої французької революції на противагу старому поділу на феодальні провінції. Згідно з принципом, автором якого став математик і революціонер Кондорсе, необхідно протягом світового дня встигнути доїхати верхи на коні з центру департаменту до будь-якої його точки. Більшість департаментів має назву прилеглих річок та гір. Департамент – головний суб’єкт управління, а група департаментів утворює адміністративно-планувальний район, яких у Франції налічується 22. Втім, широковживаними й донині лишаються назви історичних провінцій (Бургундія, Гасконь, Прованс, Шамань та ін.).

До складу Франції входять острови Корсика і декілька інших значно менших островів у Середземному морі та Біскайській затоці. Країна займає третє місце у світі після США та Великої Британії за розмірами морських володінь. Франція має володіння в Америці, Африці та Океанії. Їхня загальна площа дорівнює 127 тис. км², а населення – близько 1,5 млн. Серед найважливіших «заморських» департаментів і територій Франції: Французька Гвіана, Гваделупа, острови Реюньйон і Мартініка, Нова Каледонія, Французька Полінезія.

Природні умови та ресурси. Франція має велику різноманітність ландшафтів: це і скелясті береги Атлантики, і широкі річкові долини, і високі засніжені гори, і невисокі пагорби, і сонячне піщане узбережжя Середземного моря. Більшу частину Північної Франції займає широка рівнина, перетнута такими крупними річками, як Сена та Марна. Ці родючі землі на заході межують зі скелястими горами Нормандської височини. А на сході, уздовж кордону з Бельгією, тягнуться порослі лісом пагорби, що південніше переходять у гірський масив Вогези і хребет Юра, створюючи кордон країни зі Швейцарією. Частину південних територій Франції займає Центральний Французький масив. Це малонаселена місцевість, край потухлих вулканів та оскуділих земель, що використовуються здебільшого в якості пасовищ. На південному сході країни, в Севенах, горах на південно-східній околиці Центрального Французького масиву, бере початок найдовша річка Франції – Луара. Південно-західні області країни в басейні річки Гарони – це виноградники Бордо і край піщаних дюн і соснових лісів, відомий під назвою Ланди. Могутня гряда Піренеїв позначає межу Франції з Іспанією. На схід від Центрального Французького масиву тягнуться широкі родючі долини річок Сени та Рони. При впаданні в Середземне море Рона утворює широку дельту, в якій мешкають фламінго. Уздовж кордону Франції з Італією тягнеться гряда Альп, в яких виблискуючі льодовики і прямовисні скелі здіймаються над зеленими альпійськими лугами. Їхня найвища точка – гора Монблан сягає 4807 м і є, водночас, найвищим верхів’ям усієї Західної Європи.

Загалом Франція має неабиякі різноманітні рекреаційні ресурси. Це – пляжі, гірські та лісні масиви, велика кількість історико-архітектурних пам’яток. В країні багато мінеральних джерел, на основі одного з них створено всесвітньо відомий курорт Віші (Центральний масив). Франція проводить активну екологічну політику. Створено велику мережу національних і натуральних регіональних парків, заповідників і охоронних ділянок узбережжя.

Клімат помірний морський, на сході перехідний до континентального, на Середземномор'ї – субтропічний. Літо достатньо спекотне (у липні-серпні від +20ºС до +25ºС), зима м'яка (у січні від 0ºС до +3ºС) і досить волога, хоча сніг випадає рідко. Найбільш сприятливий час для відвідування Парижа – травень та вересень-жовтень, Рив’єри – вересень. Гірські райони мають свій мікроклімат, властивий районам висотної поясності. На Корсиці довге і спекотне літо – з травня по жовтень +21-27ºС. Зими достатньо холодні (від +6 до 14ºС в долинах і до – 6ºС у горах), на гірських схилах сніг лежить до червня. Дуже великий вплив вітрів, кожний з яких має свою назву – «лібекіо», «містраль» (північні і західні), «сироко», (південно-західний), «льованте» (східний), «грекале» (північно-східний) та «трамонтане» (північний) – і по-своєму впливає на погоду. Кращі місяці для відпочинку на Корсиці – травень-червень і вересень-жовтень.

Історична довідка. Франція має неабияку цікаву історію, вивчати яку краще за спеціальним підручником, тому тут наводяться лише основні події. У 58-51 роках до н.е. Галлію (сучасна Франція) було завойовано Юлієм Цезарем, і правління римлян продовжувалося близько 500 років. У останній чверті V століття, коли Римська імперія практично розпалася, Галлію завойовують франки, які й утворюють королівство. Найбільшого розквіту воно досягло за Карла Великого, який розширив кордони держави практично на всю Західну і Центральну Європу. Після смерті Карла імперія розпалася на декілька держав, однією з яких була Франція. У 1337 році в Європі почалася Сторічна війна, що продовжувалася до 1453 року і супроводжувалася на своєму початку епідемією чуми. Відносний успіх Франція мала лише на завершальному періоді війни, початок якому поклала відома Жанна Д'арк. У XVI столітті у Франції спалахнули релігійні війни, спричинені появою протестантизму (кальвінізму).

Монархію було повалено внаслідок Великої Французької революції 1789 року, що супроводжувалася періодом жорстокого терору. У 1792 році Францію було проголошено республікою. Проте республіка проіснувала недовго, її змінила імперія, на чолі якої постав Наполеон Бонапарт. Після поразки Наполеона у Франції було встановлено конституційну монархію (1815 рік), що проіснувала до 1848 року, коли країну знов було проголошено республікою. Друга Республіка проіснувала до 1852 року, коли Наполеон III проголосив імперію. У 1871 році у Франції було остаточно відновлено республіканське правління. У 1958 році на чолі П'ятої Республіки (згідно з новою, п'ятою конституцєю країни) постав генерал Шарль Де Голль, під час правління якого країна вийшла в лідери європейської політики.

У травні 1995 року після майже двох десятиліть правління соціалістів президентом став представник помірно правих Жак Ширак. На президентських виборах 2007 року переміг Ніколя Саркозі, обігнавши соціаліста С. Руаяль.

Франція – член НАТО, втім у структурі цієї організації вона займає дещо відособлене місце, входячи лише до політичної організації. Франція – ядерна і космічна держава. Франція входить до структури ООН і більшості спеціалізованих агенцій цієї організації, постійний член Ради Безпеки. Париж є головною резиденцією ЮНЕСКО. Франція стояла біля витоків ідеї об’єднаної Європи.

Економіка. Франція – одна з найрозвинутіших країн у світі. Вона має потужний вплив як на міжнародні економічні відносини, так і на світову політику. За економічним потенціалом Франція посідає третє місце у Європейському Союзі. За розмірами ВВП вона має п’яту у світі позицію після США, Японії, Німеччини й Великої Британії.

Франція має сучасну промисловість з великою долею наукомістких виробництв – авіакосмічного, атомної енергетики, хімічної промисловості та ін., високо інтенсивне сільське господарство і розвинену інфраструктуру. В економіці суттєве значення мають прибутки від туризму.

Завдяки своєму помірному клімату і великій кількості родючих земель Франція впродовж багатьох століть була передовою аграрною країною. За виробництвом сільськогосподарської продукції Франція посідає четверте місце у світі (після Китаю, Індії та США), а за її експортом – друге місце (після США). На півночі вирощують пшеницю, цукровий буряк, овочі і яблука. Молочна худоба пасеться на пасовищах південного заходу. Тут виробляється вершкове масло і сири. Виноградники, що поставляють сировину для найбільшої галузі промисловості Франції – виноробства, займають величезні площі у всіх районах країни. На півдні і південному заході тягнуться поля соняшнику і кукурудзи, а також квітнуть яблуневі, сливові і вишневі сади. Значний прибуток державі приносить промислове риболовство. Крім того, тут розвинена лісова промисловість, оскільки чверть всієї площі Франції займають густі ліси. У країні видобувають боксити (використовуються при виробництві алюмінію), залізняк і кам'яне вугілля. Крім цього, на південному заході Франції, між Бордо і Біаріцем, знаходяться родовища нафти.

Могутні гірські потоки, водоспади та річки використовуються як джерела електроенергії. Франція продає електроенергію сусіднім країнам і займає перше місце в Європі за кількістю атомних електростанцій. Сьогодні для французької економіки промисловість має навіть більше значення, ніж сільське господарство. Промислові підприємства Франції випускають хімікати, текстиль, літаки, космічні кораблі і електроустаткування, що частково йдуть на експорт. Франція має п’ятий за обсягом товарообіг зовнішньої торгівлі (після США, Німеччини, Китаю та Японії). Активно експортуються й туристичні послуги. В цілому, близько половини населення країни працює у сфері обслуговування – в системі торгівлі, медицини, освіти, фінансів і туризму та ін. Суттєве зниження частки промисловості у ВВП і зростання сфери послуг позначилося на зламі 1980–1990 років.

Велике значення для французької економіки має розвиток наукових галузей; за сукупними витратами на НДВКР (науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки) Франція посідає четверте місце у світі. Вона має потужний військовий комплекс і є однією з не багатьох країн, що здатні власними силами вивести на орбіту космічні супутники цивільного та військового призначення.

Характерною рисою Франції є дуже активна роль держави у регулюванні економіки. Як і в Німеччині, тут також діє соціально-орієнтована модель економіки, в центрі якої знаходиться «держава благоденства» – L’etat providence. Проте, на відміну від Німеччини, де уряд здійснює регулювання здебільшого за допомогою макроекономічних показників, Франція має досить потужний державний сектор в економіці. Кількість зайнятих у цьому секторі становить 24% від усіх зайнятих у країні. Держава перерозподіляє 54% ВВП. Французька економічна модель одержала назву «етатистської» (від L’etat – держава).

Населення. Загальна кількість населення становить близько 61 млн. чол., що ставить Францію на 3 місце у Європі після Росії і Німеччини. Франція стала батьківщиною для представників різних народів. Здебільшого сучасні французи є нащадками споконвічних мешканців цих земель і чисельних чужоземних загарбників. Галли, римляни, скандинавські вікінги – всі вторгалися на територію сучасної Франції. У числі інших тут жили німецькі племена – франки, вестготи та бургундці.

Серед жителів східних областей Франції багато людей італійського і німецького походження. А значну частину міського населення країни складають нащадки вихідців з Африки, які перебралися сюди з французьких колоній – Алжиру, Тунісу, Марокко та інших країн Західної Африки. Як і в будь-якій індустріальній країні, велика частина населення Франції живе в містах і працює в промисловості або у сфері обслуговування. Рівень життя у Франції високий. Жителі сільської місцевості в основному займаються землеробством і скотарством на численних приватних фермах.

Традиції різних провінцій Франції дуже сильно відрізняються. Хоча у Франції немає державної релігії і в державних школах не викладають Закон Божий, тут сильні традиції Римської католицької церкви.

Середня тривалість життя має тенденцію до збільшення: для чоловіків вона становить 74,6 року, а для жінок 82,2. Жіноча тривалість життя – найвища у Європі, а у світі поступається лише Японії.

Французькому суспільству властивий високий рівень життя. Роль соціальної допомоги та різних виплат у Франції традиційно висока: кошти, що йдуть на соціальні виплати, становлять 30,5% ВВП.

Мова. Державною мовою є французька. У деяких місцевостях, наприклад, в північно-західній провінції Бретані, на острові Корсика і на території басків в Піренеях, – говорять своєю, місцевою мовою. Проте французькою говорять майже всі жителі країни. Майже всюди розуміють англійську та німецьку.

Релігія. Католики складають 81,4% населення Франції. Представники інших релігій не чисельні: протестанти нараховують усього 1,9% мешканців, мусульмани – 3%, іудеї – 0,6%.

Особливості розвитку і організація туризму. Туристів приваблюють у Франції історичні і природні визначні пам'ятки – старовинні замки і церкви, курорти Лазурного берега, Біскайської затоки, цілющі води Центрального масиву, бази зимового спорту в Альпах, музеї Парижа. У країні понад 15 тисяч готелів для туристів, безліч туристичних баз та кемпінгів. Високий рівень сервісу. Обслуговуванням туристів зайнято близько 0,5 млн. чол. В основному туристи приїжджають з Німеччини, Великої Британії, Бельгії, США та ін.

Більшість заморських департаментів і територій є туристичними центрами, однак і у самій Франції багато місць, які гідні відвідин: Париж, Іль-де-Франс та Лазурний берег залишаються на першому місці серед улюблених туристичних маршрутів. Все більше і більше людей відкривають для себе такі регіони, як Рона-Альпи, Лангедок-Русильйон, Бретань, Овернь, Землі Луари, Баскську землю.

Для відвідувачів Франція вже не тільки країна бістро, петанги (гра в кулі) та беретів. Вона привертає поєднанням традиційного (знамениті пам'ятки, кухня та виноградники) з сучасністю (TGV – високошвидкісний потяг, Футуроскоп – парк-музей в Пуатьє, Діснейленд в Парижі, тунель під Ла-Маншем).

Франція – найбільш відвідувана країна у світі. У 2007 році кількість туристів, які відвідали Францію, перевищила 80 млн. чол. Туризм у Франції розвивається і розвиватиметься в майбутньому. В ній неможливо все побачити і відвідати за декілька днів. Кожна провінція Франції (всього їх 22) повністю відрізняється одна від одної своєю архітектурою і природою, звичаями і традиціями, але всі вони мають стиль, колір і смак. Найбільш відомі – Бретань, Нормандія, Гасконія, Шампань, Бургундія, Ельзас, Прованс. Міста Франції – це віддзеркалення її природи. Строгий готичний профіль Страсбурга, квітуча Ніцца, п'янкий Бордо, однак «серцем» Франції залишається Париж.

За кількістю туристів (26 млн. чол. на рік) Париж упевнено лідирує серед усіх світових столиць і ось уже чверть століття є містом номер один на планеті за кількістю проведених ділових зустрічей. Процес створення супербренду з назвою «Париж», безперечно, вартий належного місця в усіх підручниках з туризму. Це саме про нього кажуть «Побачити – і померти!», досить лише вимовити «Париж...», як настрій відразу ж «переформатується» на романтичний лад, а уява змалює силует найзнаменитішої у світі вежі. Створення такого образу, воістину геніальної легенди – багато в чому справа рук самих французів та фахівців Паризького бюро з туризму та конгресів.

Основні туристичні райони і центри країни. Париж. Париж – столиця La Belle France – «Прекрасної Франції». Париж – столиця світової моди і мистецтва, елегантних бутіків і витончених бульварів, місто музеїв і театрів, старовинних пам'яток і сучасних досягнень. Місто вабить до себе ореолом романтизму і прийдешнього щастя.

БлакитнийБерег – загальноєвропейський центр відпочинку. Відносно невелика територія, всього сотня кілометрів узбережжя від Йєреса до Ментони, захищена від північних вітрів підніжжям Альп і гірським масивом Меркантур. Все узбережжя усіяне розкішними готелями, ресторанами, приватними пляжами, бутіками й дорогими віллами. Тут безліч історичних пам'яток – старий собор Грасса, абатство Вальбонн, укріплений монастир Леренов, форт Мональбана, Симієзький монастир, церква Люсерама, церква Бара-сюр-Лу, а також прекрасні природні пам'ятки – ущелина де-Рестефон-Боннетт вважається найвищою ущелиною Альп (2802 м заввишки).

Ніцца – «столиця» Блакитного берега, що розкинулася на березі бухти Байє-дез-Ангез («Бухта Ангелів»), оточена передгір'ями Приморських Альп. Серце міста – центральна набережна Променад-дез-Англе – розкішний приморський бульвар завдовжки 5 км, ідеальне місце для піших прогулянок і відпочинку. У місті безліч палаців, церков і музеїв, знаменита Опера Ніцци, палац Вальроз, собори Сен-Репарат (XVII століття) і Сен-Мартен, Будинок кугурдонів, Капела Милосердя, Пагорб Шато із замком, прекрасним парком і водоспадом, Музей сучасного мистецтва, Музей Матіса з однією з найкращих експозицій цього художника, Обсерваторія, церква Св. Жанни Д’арк, Музей археології і Музей Марка Шагала із сімнадцятьма полотнами на сюжети зі Старого заповіту. Палац Конгресів «Акрополіс» – центр ділового туризму регіону, де регулярно проводяться різноманітні виставки і спектаклі. У сукупності з Національним театром Ніцци і Музеєм сучасного мистецтва Палац утворює барвистий комплекс будівель Променад Д`арт. Місто наповнене прекрасними парками і садами зі статуями і фонтанами. На Сході знаходиться пагорб Симієз, на схилах якого розташувалися римські арени і дев'ять палаців Белль-Епок, готель Реґіна – резиденція королеви Вікторії, Симієзький монастир з розкішним вівтарем та шикарні вілли, а в парку «Флорал Фенікс» є тропічний сад «Зелений Алмаз», де представлено безліч екзотичних риб, птахів і метеликів.

Канни (Канн) розташовані всього у 27 км від Ніцци на березі Напульської бухти. Це місто архітектурних пам'яток та всіляких фестивалів, прекрасних піщаних пляжів і церков, каплиць і стародавніх будинків. Головна вулиця міста – набережна Круазетт – місце проведення всіх урочистих заходів і улюблене місце відпочинку туристів. З інших визначних пам'яток цікаві живописна вершина Палм-Біч, Палац Фестивалів і Алея Зірок, Червоні Сходи, Алея Свободи і фортеця-музей XII століття на пагорбі Сюке, куди протягнутий підйомник, «Оберже Провансаль» (найстаріший ресторан у Канні), готель «Казино Роял» і знаменитий готель «Картон». Пропонуються екскурсії катером до острова Леренс, відомого своїм евкаліптовим лісом і місцевим лікером, секрет якого суворо оберігається місцевими ченцями, а також тим, що тут розташовано знамениту фортецю, в якій було поміщено таємничого в’язня «Залізну маску». Поблизу знаходиться Монте-Карло, а між Каннами і Ніццою розташований один з найбільших і кращих в Європі центрів таласотерапії і фітнесу – «Біовімер».

Ментона – найзахідніший курорт Рив’єри, розташований на кордоні з Італією. Ментону називають «столицею лимонів», вона відома своїм собором Сен-Мішель, величною віллою Фонтанароза, казино і міжнародним музичним фестивалем, а також живописною набережною Променад-дю-Солюіль у старій частині міста.

Антіб (стародавній Антиполіс) – найбільш «молодіжне» місто Рив’єри і центр яхтового спорту. Тут безліч клубів, ресторанів, барів і дискотек. До найяскравіших пам'яток міста належать замок Грімальді (XII століття), музей Пікассо, фортифікаційні споруди Вобана, вілла Тенард, собор, прекрасний провансальський ринок, квітковий парк, що займає 5 гектарів площі, та лісорозсадник (2 тис. видів дерев), музеї Наполеона і Морський музей. У місті чудові піщані пляжі, є власний Дельфінарій і Аквапарк.

На весь світ відомі й інші прекрасні курорти Блакитного берега – Грас, з Міжнародним музеєм парфумерії і знаменитими парфумерними фабриками «Фрагонар» і «Мелінар», центр світського життя – Сен-Тропе, фешенебельний Вільфранш-сюр-Мер, один з найшикарніших курортів середземномор'я – Жуан-ле-Пен, тихий «сімейний» Гольф-Жуан, місто-кафе – Сен-Рафаель, «місто майбутнього» – Вільнев-Лобе та ін. В узбережному департаменті Нім-Гарон також зосереджено безліч пам'яток римської епохи – цирки, віадуки, вілли і т. ін.

Атлантичний Кот Д’аржан («Срібний берег») – це нескінченно широкий 230-кілометровий пляж з м'яким піском. Щоб зупинити пересування дюн в регіоні, у XIX столітті тут було висаджено соснові і пінієві ліси, що перетворилися сьогодні на суцільний лісовий масив, – найбільший у Франції. Дюна де-Піла є найвищою в Європі, а весь ланцюг дюн простягнувся уздовж Бассен д’Аркашон на багато кілометрів. З дюн відкривається фантастичний вигляд на Кап-Ферре і Аркашон з їх прекрасними яхтовими стоянками і віллами. Частину величезної (близько 250 км²) затоки Бассен відведено під «устричну ферму», найбільшу в Європі. Перлинами Срібного берега вважаються історичне містечко Мімізан з його Мімізан-пляжем і чарівними портовими набережними. У містечках Оссегор і Капбретон, що розділені лише яхтовою стоянкою, цікаві вілли в баскському стилі серед старих сосен.

Одним з найкрасивіших міст узбережжя Біскайської затоки є Біаріц, яке було відомим європейським курортом вже в середині ХIХ століття. У 1854 році для дружини Наполеона III тут, у відрогах Піренеїв, було збудовано віллу Євгенія, на місці якої зараз знаходиться готель Дю-Палас – традиційне місце зустрічей «вищого світу» країни. У місті є живописний маяк, Музей моря, Музей мініатюрних автомобілів, безліч бутіків, ресторанів, чайних салонів і барів, що розташовані поряд з дивовижними віллами й маленькими палацами, де в різні часи зупинялися під час відпочинку королі і князі. У Біаріці розташовано відомий таласотерапевтичний інститут «Луізон Бобі», що пропонує величезний спектр процедур, а також безліч бальнеологічних лікарень. Прямовисні скелі, обрамлені піщаними пляжами, прикрашають довколишнє узбережжя до Сен-Жан-де-Люз на іспанському кордоні.

Регіон Бургундія – історична провінція Франції, перехрестя шляхів і цивілізацій північної і південної Європи, розташована навколо масиву Морван в басейні річки Сени, відома своїми озерами і виноградниками. Це унікальний і благословенний край, з невеличкими селами, стародавніми замками і церквами, кулінарними традиціями і річками. В околицях Сансу багато озер, район Шароле – це зелені пасовища і луки. У серці Бургундії, в регіоні Невр, розташовано національний парк Морван, в якому організовуються кінні і піші прогулянки. Історичні пам'ятки (яких у Бургундії так багато, що про неї говорять, що вона «не уміщається в своїх кордонах») розкидані всією територією – церква Св. Марії (Оксона), церква де-Бру, стародавні споруди Брессу, Везелей і Сен-П’єру, абатство Фонтеней (засновано 1119 року, взято під егіду ЮНЕСКО в 1981 році) та ін. Монастир Клюні, заснований в 910 році неподалік від Макону, завжди був центром інтелектуального і культурного життя країни. Його й сьогодні щороку відвідують більше 60 тис. паломників зі всього світу. Замок Коше (XI століття) – чудова фортеця, де є тюремна башта, глибокі підземелля і справжній підйомний міст. Замок Сент-Пуент у стилі «готичних трубадурів», з могутнім донжоном, галереєю і зубчастими стінами, відомий тим, що його власником був відомий французький поет і політик XIX століття Альфонс де-Ламартін, чия могила також знаходиться в цьому місці. Один з головних замків графства Макон – Берз-ле-Шатель, відомий своєю каплицею, що збереглася з X століття, а також трьома кільцями стін, побудованих у XIII столітті.

Візитна картка Бургундії – її вина. Безперервною смугою з півночі на південь тягнуться знамениті виноградники. Центром виноробства вважається стародавній Бон. Він донині зберіг вплив фламандської культури, особливо це виявляється в архітектурі. У середньовіччі місто захищали глибокий рів і укріплений замок, чиї бастіони і дозорні башти і сьогодні прикрашають міський пейзаж, а його рови і канави перетворені на сквери й сади. Туристам рекомендується обов’язково відвідати Музей вина або бургундські винні льохи, а також довколишні села, в кожному з яких своя архітектура і свій місцевий сорт вина.

Шаблі також відомий з римських часів. Його прославили ченці абатства Сіто, які створили неперевершені вина «Шаблі» з винограду «піно-нуар», що поставлялися до королівського столу. Серед визначних пам'яток міста – колегіальна церква Св. Мартена (XII століття), розкішний триптих богадільні (XII століття) з каплицею Св. Іоанна Хрестителя (XIV століття) і торгові ряди Ле-Пті-Понтіні, де проводяться традиційні банкети, спектаклі і «прийоми гастрономів» під час свята вина (відзначається щороку в останню неділю листопада).

Головне місто цієї історичної області – Діжон. Свідоцтвамийого славетного минулого слугують колодязі Мойсея, могили Герцогів, Музей Роллен Отун, Музей Діжона (другий за багатством експозиції серед провінційних музеїв країни), готична церква Нотр-Дам (XIII століття), на фасаді якої розташовано годинник «Жак Мар» (1383 рік), центр реформаторства – собор Св. Беніньї, старий замок бургундських герцогів, який перетворили на Музей витончених мистецтв, руїни монастиря Шанмоль (XIV століття), Музей гірчиці, Музей археології та ін. У центрі міста збереглося безліч приватних будинків, побудованих у XVI–XVII століттях. Діжон не є центром виноробства, втім навколо нього розташовано такі знамениті виноградники, як Кот-де-Брюїллі, Пуйі-сюр-Луар, Латур, Кот-де-Нютс, Кот-де-Бон, Йон, Шатійон, Шалон і Божоле.

Регіон Прованс – це понад 900 км пляжів і бухт від Блакитного берега до Камарга, тисячі кілометрів гірських схилів Альп усього в годині їзди від пляжів, утопаючі у виноградниках пагорби, замки і оливкові гаї. Тут можна знайти багато цікавого – можна відвідати виноробні області в Провансі – Кот-де-Прованс, Бандоль і Кот-дю-Рон, римські пам'ятки Глануму, оливкові гаї (можна навіть побачити виготовлення масла ручним способом), каньйон річки Вердон, гончарні майстерні Мустьє або Апта, Обань, де роблять унікальні фарфорові мініатюри, палац-фортецю Тат, маленькі села Люберону, римські амфітеатри в Арле і Німе, грот неподалік від Ексу, в якому переховувалася Марія Магдалена, грандіозну базиліку в Санкт-Максим, вілли Везону або особняки XVII століття в Мірабо.

У дельті Рони, на заході регіону, розташовано знаменитий біосферний заповідник Камарг, населений рожевими фламінго і більш ніж 300 видами перелітних птахів, тут також мешкають єдина південноєвропейська популяція бобрів, водяні черепахи і знамениті білі коні. Уздовж узбережжя від гирла Рони до Сен-Марі-де-ля-Мер простираються широкі піщані пляжі, та і Рив’єра – це теж власне Прованс.

Марсель – друге за розмірами місто Франції і величезний порт з давньою історією (заснований греками як Массалія у 600 році до н. е.), що отримав назву «Ворота Сходу». Марсель цікаво відвідати, щоб помилуватися маленькими вулицями старого міста («паньє»), старим портом з фортами Св. Жана і Св. Миколи (1660 рік), символом міста – римсько-візантійською базилікою Нотр-Дам-де-ля-Гард з позолоченою статуєю Пречистої Діви заввишки 10 м і бронзовим дзвоном вагою понад 8 т, 17-поверховою будівлею «Сяюче місто», збудованою за проектом Ле Корбюзьє.

Невід'ємна частина Марселю – ринки і ярмарки. Марсельські пляжі, звісно, не такі хороші, як на Рив’єрі, втім зручні й чисті. Пляж Прадо розташовано поруч з метро, він оточений прекрасним зеленим лугом, що нагадує Променад дез Англе в Ніцці, гальковий пляж де-Лав популярний серед молоді, а Корбєр, Фортен і де ла-Баттрі відрізняються дрібним піском. Неподалік від Марселю знаходяться острови Фріул, де розташовано стародавній санітарний комплекс, а також знаменитий острів Іф з його замком-в'язницею, відомою завдяки легенді про графа Монте-Крісто. З островів відкривається прекрасна панорама на місто і бухту.

Бордо – одне з найбільших міст Франції, розташоване на південному заході країни у гирлі Гаронни. Це центр знаменитих бордоських вин і «ворота» в Кот д’Аржан. За кількістю історичних пам'яток і храмів місто може позмагатися з будь-якою столицею світу – руїни палацу Гальєн (III століття), Гранд-театр (1773–1780 роки, збудований за зразком паризької Гранд-опери), собор Сент-Андре (XII–XIV століття), тріумфальна арка Кайо (збудована в 1493 році на честь перемоги Шарля VIII під Форну), архієпископська резиденція Роан (1771–1781 роки), площа Біржі (1729–1751 роки), збудована на місці римського порту церква Сен-Пьєр, Палацова площа, церква Сент-Елалі, церква Сент-Круа, церква Сен-Мішель з найвищою баштою на півдні Франції (114 м), найбільша площа в Європі – еспланада Кенконс або мощені вулиці кварталу Шартрон і велика кількість інших, не менш цікавих пам'яток.

Найоригінальніший музей міста – «Винорама», в якому воскові фігури розповідають про історію виноробства і виноторгівлю регіону. Неподалік розташовані і прекрасні «шато» (замки) – виноградники Бордо, що вважаються одними з найкращих виноградників світу, – Шато Марго, Медок, Пессак Леоньян, Грав, От-Брійон, Сотерне, Бейшевель, Сен-Жульєн, Пойяк, Сент-Естеф, Лафіт і Мутон-Ротшильд. Кожен з них не тільки зберігає вікові традиції бордоських винарів, але й прикрашений палацами і прекрасними садибами XVII–XVIII століть, найбільш відомими з них є палац Маль, маєток Монтеск’є – Ла-Бред, шато Ікем, середньовічна фортеця Ламарк на півострові Медок, палац Бейшевель (XVIII–XIX століття) і Кос.

Бретань оточена з трьох боків морем і опоясана численними бухтами, мисами і островами (3700 км берегової лінії разом з островами). З висоти скелі Рок-Треверзель або абатства Мон-Сен-Мішель відкриваються безкрайні панорами сильно порізаного рельєфу, що нагадує Шотландію або Ірландію. Вплив людини суттєво перетворив цю місцевість. Бретонські ландшафти, що являють череду невеликих полів і лугів з лісовими і чагарниковими смугами, отримали навіть власне ім'я – «бокаж».

Столиця Бретані – невелике місто Рен. До визначних пам'яток міста належать стародавні дерев'яні будинки (XVI–XVIII століть) на площі Св. Анни, базиліка Спасителя, собор Нотр-Дам, величний Палац Юстиції, музей Бретані в Палаці музеїв і Музей витончених мистецтв. У Нанте рекомендують відвідати Герцогський замок (XV століття), де нині розташовано Музей мистецтв, Музей декоративного мистецтва і Морський музей, а також собор Сен-Пьєр-Сен-Поль, церкву Сен-Круа, Музей церковного мистецтва і міську ратушу XVII століття. У місті Кіброн знаходиться крупний центр таласотерапії «Кіброн Таласа».

Нормандія славиться красою свого суворого узбережжя, тінистими лісами і престижними курортами – Довіль, Дьєпп, Ле-Тук, Кабур та ін. Тут сотні полів для гри в гольф, казино, нічних клубів, іподромів та інших спортивних споруд, а біля берегів швартуються цілі флотилії яхт – це один з найпопулярніших центрів яхтового спорту Європи. Візитна картка туристичної Нормандії – гранітний острів із старовинним абатством Мон-Сен-Мішель на півдорозі між Нормандією і Бретанню. Це диво архітектури на верхів’ї скелі, сполученої з берегом лише двокілометровою греблею, будувалося протягом XI–XVI століть. Туристам рекомендується пройти крізь «Королівські брами» на вулицю Гранд-Рю, відвідати ресторанчик в одному з крихітних будинків XV–XVI століть, піднятися на вершину західної тераси або відвідати каземати старої державної в'язниці.

Найбільше нормандське місто – стародавній Руан. Визначні пам'ятки міста – собор Нотр-Дам (заснований у XIII столітті, основні споруди XIII–XIV століть), де було страчено Жанну д`Арк, на честь якої зараз названа башта і встановлений монумент, Університет, Палац Юстиції, церкви Сен-Маклу (XV століття) і Сент-Уан. Від міста відправляються екскурсії на знаменитий «Омаха-Біч» і до інших місць висадки союзників під час Другої світової війни. У містечку Вілледью-де-Поль знаходиться одна з найстаріших у світі майстерень по литтю дзвонів, що одночасно є й діючим музеєм. У долині річки Орн безліч термальних джерел, на базі яких створено велику кількість невеликих курортів.

Один з головних туристичних центрів країни – Реймс – розташовано на північному сході Франції. Це один з перших центрів християнства в країні (вже на початку V століття тут будується перший собор) і місце народження королівства Франція. Саме тут у 496 році н.е. перший король франків Хлодвіг приймає християнство, і з тих пір тут пройшли миропомазання на трон двадцять п'ять королів Франції. Тут знаходиться і «головний собор Франції» – собор Реймської Богоматері (1210–1275 роки, неодноразово перебудовувався протягом XIV–XV століть) завдовжки понад 138 м. Багатство розпису собору, його витончена архітектура і прекрасні вітражі та стрілчасті арки зливаються у вражаюче гармонійний єдиний ансамбль. Неподалік від собору знаходиться і знаменитий Палац Tо – колишній палац архієпископів, перетворений в наші дні на музей зі скарбницею гобеленів, літургійних і коронаційних атрибутів. У 1991 році Собор і Палац Tо були прийняті під охорону ЮНЕСКО. Також цікаві археологічні розкопки римського городища і форуму, що проводяться під самими стінами собору, а також давньоримська арка Марса (II століття) і абатство Сен-Ремі.

Страсбург – «столиця об'єднаної Європи», розташований в 486 км від Парижа на кордоні з Німеччиною. Місто ввібрало в свою зовнішність вплив французької і німецької культур, набувши неповторної індивідуальності. Історичний центр Страсбурга розташовано на острові (взятий під егіду ЮНЕСКО в 1988 році), утвореному річкою Ілль і каналами. «Великий острів» славиться своїми численними історичними пам'ятками: монументальний готичний собор Нотр-Дам – найвищий костьол в Європі (висота 142 м), кріпосні башти в районі «маленької Франції», павутина вузьких вулиць, 6 костьолів і Палац Роан (1732–1742 роки) – середньовічна резиденція принців, а також Академія верхової їзди і кінний завод д’Аржансон. Цікаві колишній імператорський Палац Рейну, Університетська бібліотека, Університетський Палац з чисельними колонами і Національний театр у будівлі колишнього палацу Сейму Ельзасу і Лотарингії. Поблизу парку Оранжері постає новий символ міста – комплекс будівель Ради Європи, Європейського суду з прав людини і Палацу Європи, що займають площу 220 тис. м². В місті безліч музеїв – Евр-Нотр-Дам (ельзаська скульптура і живопис середньовіччя), Історичний, Археологічний, Музей Ельзасу, Зоологічний та ін., а також театрів, концертних залів і художніх галерей.

Долину Луари за велику кількість королівських замків і палаців часто називають «Долиною Замків». Тут височіють похмурі цитаделі Ланже і Шенону, а також ренесансні палаци Азе-ле-Рідо і Шенонсо. Тут же розташовані увінчаний десятками башточок ренесансний Шамбор, класичний Вілландрі, де знаходиться один з найкращих англійських парків країни, а також величні Блуа і Шеверні.

Долина річки Везер налічує 147 доісторичних пам'яток і 25 печер, що датуються епохою палеоліту. Тут знаходиться знаменита печера Ласко, в якій було виявлено близько 100 неперевершених малюнків тварин, виконаних «художниками» епохи палеоліту. Долина узята під егіду ЮНЕСКО 1979 року.

Історичне місто-фортеця Каркассонн – одне з найдавніших міст світу. Воно існувало на цьому місці споконвіку, в передуючу Римській імперії епоху його ім'я вже згадується в манускриптах як неприступна фортеця. До кінця III століття н.е. вона налічувала 36 башт – небачений на ті часи рівень фортифікації. Це унікальний зразок середньовічного укріпленого міста-фортеці, захищеного масивними стінами, усередині якого ховалося справжнє середньовічне місто з будинками, вулицями і прекрасною базилікою Сен Назер.

Острів Корсика без перебільшень може бути зарахований до «семи чудес світу». Це бурхливі річки з різноколірною галькою, прекрасні пляжі, тихі бухти і гранітні скелі затоки Порто, підводні печери, «місячний пейзаж» пустелі Агріати, горіхові гаї пагорба Кастаньічча, зелена гірська дубова долина Гуіззані, затока Боніфаціо з крутими білими узбережними скелями, чисті гірські озера Агріат, Мело, Глорія, Ніну і Капітеллу, гора Монте-Сінту (2710 м) і ще 20 гірських верхів’їв, що перевищують 2 тис. метрів, м'які мускатні вина і церкви з рожевого і зеленого мармуру. Щороку Корсика приймає понад 1 млн. туристів, що в 5 разів перевищує все населення острова.

Столиця острова – місто Аяччо – за переказами була заснована самим Аяксом. Це типово середземноморське місто, з вузькими вулицями і вічно галасливим портом. До визначних пам'яток міста зазвичай відносять Ратушу з музеєм Наполеона, будинок Бонапартів на площі Летиції, затишні пляжі в численних бухтах і живописну затоку. Туристам радять відвідати місто Кальві – один з опорних пунктів Генуї, тут збереглася стара фортеця (XIII століття) і церква Св. Іоанна Хрестителя (1528 рік). При відвіданні острова варто зайти й у найкрасивіший порт Корсики – Центурі з його укріпленими баштами старого форту, розвалинами замку, живописним монастирем і церквами, а також у приморське містечко Бастія з палацом і соборами, засноване генуезцями 1380 року. Миси Жіролату, Порто, природний заповідник Скандола і Піана Каланчес, узяті під егіду ЮНЕСКО у 1983 році.

Французькі Альпи – найвищі гори Західної Європи, найбільший у світі центр зимового спорту. Популярні курорти регіону – Шамоні і Куршевель, Валь д’Ізер і Тінь у Валь-Торансе, Ле-Дез-Альп, Ля-Плянь, Межев, Мерібель та ін. Активно розвиваються кліматичні і термальні курорти.

Туризм пожвавив розвиток гірських районів країни, які за умов його відсутності відчували б суттєву економічну кризу. Завдяки туризму відродилися колишні невеличкі бретонські рибальські порти, вандейські села. Побічно він створює робочі місця в будівництві, на транспорті, у виробництві туристичного обладнання, стимулює культурну активність, збереження пам’яток історії та архітектури. Втім, з його розвитком пов’язані й певні екологічні проблеми, передовсім ерозія гірських ґрунтів та забруднення узбережних вод.

Поиск по сайту: