ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕРЖАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА її НАСЛІДКИ

Розпочинаючи інтеграційний процес, держави керуються різними мотивами, проте домінують серед них економічні. Цей процес, над­звичайно складний і часто не передбачуваний, поряд з перевагами несе з собою і втрати для держав, що залучені до нього. Отож, розглянемо ближче головні аспекти економічної інтеграції та її наслідки.

Розвиток економічної інтеграції в межах Європейського спів­товариства. Порівняно з інтеграційними процесами в межах інших угруповань, інтеграція держав Співтовариства полягає не лише в лік­відації бар'єрів, що відділяють економіки, а й у виробленні спільної політики у певних галузях і сферах. Слід також зазначити, що вона досягнула найвищого у світі рівня.

За період, який тривав понад 40 років, західноєвропейська інтегра­ція охоплювала нові території та набувала все більш досконалих форм. До її головних проявів (в хронологічному порядку), належать:

• запровадження Митного союзу (1968);

• запровадження спільної сільськогосподарської політики (1962-1968);

• запровадження спільної торговельної політики (1970);

• створення спільного ринку (внутрішнього, монолітного європейсько­го ринку), офіційне відкриття якого припало на початок 1993 p.,

• створення економічно-валютного союзу в 1990-2002 рр;

• запровадження спільної транспортної політики, яка мала на меті створення єдиного транспортного ринку, розвиток інфраструктури та охорону навколишнього середовища від негативних наслідків

транспорту. Робота над її впровадженням ще не завершена, проте вже зроблено чимало для уніфікації цих процесів.

Окрім перелічених інтеграційних заходів, держави Співтовариства започаткували в 70-х роках уніфікацію та координацію політики в ба­гатьох інших галузях, таких як промисловість, енергетика, питаннях валюти, а також регіональної політики.

Процеси інтеграції та співробітництва охопили всі галузі економіки, тому й діапазон аналізу їхніх наслідків може бути широким. Ми обме­жимося висвітленням найважливіших проявів інтеграції та її наслідків, а це - Митний союз, спільний ринок, спільна сільськогосподарська політика, спільна торговельна політика, економічний та валютний со­юзи, а також регіональна політика.

Митний союз був створений для того, щоб поліпшити стан про­мисловості держав-членів ЄЕС. Раніше кожна з держав дотримувалася політики захисту власних виробників від конкуренції з-за кордону. Вона полягала в обмеженні імпорту, зокрема за допомогою високого мита. Така політика не сприяла модернізації промисловості та знижен­ню собівартості продукції, а також розвиткові торгівлі промисловими товарами. Звісно, на цьому втрачали також споживачі, оскільки їм пропонувався не надто великий вибір товарів, та ще й дорогих і не завжди якісних.

Від Митного союзу очікували передусім відкриття нових віт­чизняних ринків збуту, а отже, утворення нового, великого ринку збуту, що охоплює територію всіх держав-членів ЄЕС (результат відміни мита та інших заходів з лібералізації торгівлі всередині Співтовариства).

Виникнення такого ринку створює вигідні умови для розвитку торгівлі між державами ЄЕС, оскільки сприяє значному зростанню конкуренції та виробництва. Завдяки цьому на підприємствах від­бувається модернізація та раціоналізація виробництва, а також зни­жуються витрати на виробництво товарів, що, своєю чергою, веде до зниження цін, розширення асортименту товарів. Відбувається спеціалізація виробництва та ефективніше використання капіталу. Остаточний ефект від цих змін полягає у прискоренні економічного зростання та піднесенні загального рівня добробуту. Механізми їх досягнення наведено у таблиці:

Поиск по сайту: