ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ТА ЙОГО ГРОМАДЯНИ

Європейські співтовариства створювалися не тільки для того, щоб прискорити економічне зростання держав, а й для поліпшення умов праці та життя населення, для згуртування спільноти громадян та на­лагодження позитивних зв'язків між громадянином та інститутами інтеграції (Європа громадян). Сприяти цьому покликані різні заходи, які б проводилися під егідою спільнот (наприклад, у сфері соціальної політики), а також розбудова прав індивідів.

Під час обговорень Маастрихтського договору було визнано, що дуже мало зроблено в соціальній сфері. В зв'язку з цим до основних цілей ЄС додано «зміцнення охорони прав та інтересів громадян держав-учасниць через запровадження громадянства Союзу». Таке громадянство не повинно замінити чи скасувати національне гро­мадянство, а повинно бути лише доповненням. Громадянами ЄС є громадяни держав-учасниць.

Громадянство ЄС означає, що встановився правовий зв'язок між Со­юзом та особами, які володіють громадянством держав-учасниць. Вони можуть користуватися правами, які надаються їм ЄС, а обов'язком Союзу є повага та охорона цих прав.

Перелік прав громадян ЄС досить невеликий. До нього входять:

1. Право вільного пересування і перебування на території кожної держави-учасниці ЄС.

2. Право вибору (активне і пасивне) до місцевих органів та до Євро­пейського Парламенту за місцем проживання на території кожної держави-учасниці. Це означає, що особа з однієї держави-учасниці, яка проживає в іншій державі-учасниці ЄС, володіє в обмеженій

кількості такими ж виборчими правами, як і громадяни країни, в якій вона на даний момент перебуває. На підставі положень Спів­товариств, держави-учасниці мають право обмежувати деякі права іноземців або встановлювати особливі умови набуття виборчих прав. Наприклад, можуть зробити застереження, що іноземці не мають права займати виборних посад.

3. Право на дипломатичний захист будь-якої держави-учасниці у випадку перебування в третій країні, в якій немає представництва своєї держави.

4. Право подання прохання до Європарламенту та Уповноваженого з прав громадян. Петиції, які подаються до Парламенту, повинні стосуватися безпосередньо громадянина. За останні роки гро­мадяни все більше звертаються до Парламенту з петиціями, які переважно стосуються охорони навколишнього середовища та соціальних послуг в умовах спільного ринку.

Уповноважений з прав громадян приймає і вивчає скарги щодо ви­падків протиправної діяльності інституцій чи органів Співтовариств. Він не може займатися справами, які вже розглядаються судом.

Права громадян охороняються двома способами: в судовому та по-засудовому порядку. В першому випадку вони підлягають юрисдикції Європейського Суду, в другому - Європейській Комісії, Уповноваже­ному з прав громадян (подання скарг) та Парламенту (подання петицій та можливість скликання спеціальної слідчої комісії).

Свободи громадян у межах спільного ринку. Починаючи з 60-х років керівництво Співтовариств намагалося полегшити пересування осіб та розширити свободу підприємництва на їх території. З цього скористали деякі суспільні групи, але й вони наштовхувалися на різ­ні бар'єри, що існували між державами. В 1985 р. для всіх громадян були введені європейські паспорти, які полегшували перетин кордону. Однак міждержавні бар'єри були скасовані лише після підписання договору про створення спільного ринку, офіційно відкритого на по­чатку 1993 р.

Однією з основних засад спільного ринку є свобода пересування. Вона стосується громадян усіх держав-учасниць. її складають свобода пересування, свобода вибору місця праці і проживання на території всього ЄС.

Зі створенням спільного ринку значною мірою було обмежено контроль на прикордонних переходах всередині ЄС, завдяки чому кордон можна перетинати без усяких перешкод, а довгі черги для перевірки багажу чи документів залишилися в минулому.

Кожна особа може купити за кордоном і ввезти до своєї країни товари будь-якої вартості, не декларувати їх і не сплачувати мита за однієї умови: ці товари повинні використовуватися для власних потреб. Завдяки цьому можна робити покупки там, де дешевше.

Щоб уникнути зловживань на деякі товари, зокрема, на тютюнові та алкогольні вироби, введені ввізні обмеження.

Кількість деяких товарів, які дозволено ввозити з-за кордону:

• 400 сигарет,

• 200 сигар,

• 1 кг тютюну,

• 10 л алкоголю з високим вмістом спирту,

• 20 л аперитиву,

• 90 л вина,

• НО л пива.

Також спеціальні умови введені на закупівлю за кордоном нових автомобілів чи інших транспортних засобів.

Варто додати, що на деяких прикордонних переходах, передусім у портах та аеропортах, і надалі діє паспортний контроль. Це робиться з міркувань безпеки, - щоб запобігти міжнародному тероризму, неле­гальній міграції та торгівлі наркотиками. Надзвичайними залишаються умови контролю при перетині кордонів Великобританії та Ірландії.

Повну свободу пересування мають тільки громадяни країн Шенген-ської групи. До неї входять країни, які 1985 р. підписали угоду в Шенгені (село в Люксембурзі), та країни, які приєдналися до неї пізніше.

Окрім свободи пересування, спільний ринок передбачає можливість вибору місця проживання та праці в кожній крані ЄС.

З цих умов користають:

1) наймані працівники, бо мають можливість без дискримінації шукати і отримувати роботу в будь-якій країні-учасниці ЄС. Од­нак для іноземців не доступні посади, займаючи які особа бере участь у виконанні публічної влади;

2) особи, які працюють за свій рахунок, а зокрема ті, хто заснував підприємство для надання послуг (наприклад, лікарі, адвокати, медсестри) або хоче це зробити. Вони мають право проживання в тій країні, в якій розташована їхня фірма;

3) особи, пов'язані з працівниками, насамперед, подружжя, діти (до 21 року) та батьки, які перебувають на їхньому утриманні. Працівник повинен надати їм відповідні умови проживання;

4) пенсіонери і члени їхніх сімей, бо можуть оселятися в будь-якій країні-учасниці ЄС, якщо мають відповідне медичне забезпечення (страхівку) та отримують з країни походження достатні доходи (бо не будуть тягарем для соціальних служб країни-реципієнта);

5) студенти і члени їхніх сімей можуть перебувати в країні-учасниці, якщо мають достатньо коштів, медичну страхівку;

6) інші громадяни можуть оселитися у будь-якій країні-учасниці ЄС, якщо мають відповідну медичну страхівку і достатньо грошей.

Окреслені обмеження були запроваджені для того, щоб запобігти масовим міграціям людей у країни з більш розвиненою соціальною політикою щодо соціального забезпечення.

Вирішення соціальних проблем. З розвитком інтеграції європей­ські інституції все більше займаються соціальними питаннями: поліп­шенням умов праці і життя, охороною здоров'я, безпекою громадян, поліпшенням житлових умов молоді та безробітних. Однак через опір місцевих властей європейські інституції мають мало прав у цій сфері і залишаються тільки дорадчим органом.

ЄС провадить діяльність, спрямовану на підтримку різних соці­альних груп. Одним з напрямів такої діяльності є соціальна політика, сконцентрована на питаннях працівників. Предметом її зацікавлення є питання зайнятості, право праці, умови та безпека праці, соціальне забезпечення, навчання та підвищення кваліфікації працівників.

Ще 1961 р. був створений Європейський соціальний фонд, через який почали фінансуватися різні заходи, передусім, зі скорочення безробіття. Серед таких заходів можна назвати: переселення людей у місця, де не вистачає робочої сили, перекваліфікація робітників, залучення неповно-справних та безробітної молоді до професійного життя. До 90-х років фонд займався переважно людьми, котрі втратили роботу в галузях еко-

номіки, що занепадають (видобувна, сталеварна, текстильна промисло­вість).Зараз його увага сконцентрована на підготовці безробітної молоді та допомозі тим, хто довгий час не може знайти роботу.

Враховуючи високий рівень безробіття в ЄС (приблизно 11%, з яких 45% - це особи, які залишалися без роботи понад рік), можливості фонду невеликі. В 1990 р. допомогу надано близько 2,8 млн. осіб.

У 1989 р. в Страсбурзі прийнято Соціальну Хартію. Вона не має обов'язкового характеру, а є лише прикладом моделі прав робітників і слугує основою для формування подальшої соціальної політики. її поява засвідчила те, що «соціальний вимір» внутрішнього ринку не менш важливий, аніж економічний.

Перелік прав робітників у Соціальній Хартії:

• право на працю в будь-якій країні ЄС на тих самих умовах, що й у громадян держави-реципієнта;

• право на справедливу винагороду і користування соціальними послугами в державі-реципієнті;

• право на поліпшення умов праці та життя;

• право на соціальну опіку;

• право на створення товариств та проведення колективних пере­говорів з працедавцями;

• право на професійне навчання;

• право рівності між чоловіками та жінками;

• право на отримання інформації, консультацій та участь в управ­лінні підприємствами, передусім міжнародними;

• право на охорону здоров'я та безпеку за місцем праці;

• право дітей та молоді на працю у віці після 15 років, заборона нічної праці у віці 15-18 років;

• право пенсіонерів на пристойне життя, соціальну та медичну допомогу;

• право неповносправних осіб на спеціальну опіку в умовах про­фесійного та соціального залучення.

Запроваджуючи вільне пересування товарів, ЄС водночас запро­ваджує заходи, спрямовані на охорону прав споживача. Європейське право окреслює норми, яким повинні відповідати товари, що реалізу­ються на внутрішньому ринку. Виробник зобов'язаний вміщувати на етикетках повну інформацію про товар. Кожна держава ЄС, вилучаючи з ринку якийсь небезпечний для споживача товар, повинна відразу

повідомити про це Єврокомісію, яка, своєю чергою, зобов'язує решту держав зробити те саме стосовно даного товару. На рівні Спільнот інтереси споживачів представляє Європейська унія споживачів.

ЄС також займається проблемами здоров'я населення, в його розпо­рядженні є науково-дослідні установи, які вивчають вплив промисло­вих і продуктових товарів на здоров'я людей. Крім того, ЄС розробляє і фінансує програми запобігання найважчим хворобам (наприклад, «Європа проти раку»). Поліпшення рівня здоров'я та життя людей на­лежить також до цілей політики охорони навколишнього середовища, яку ЄС реалізує з початку 70-х років.

Особливе місце в справах ЄС відведене питанням молоді. Йдеться насамперед про підготовку молодих людей до життя та праці за умов спільного ринку. Цьому служать різні допоміжні програми навчання, підвищення кваліфікації, вивчення іноземних мов. До найпопуляр-ніших належить програма «Еразмус», за якою студенти можуть без­коштовно навчатися протягом року у вищих навчальних закладах за кордоном, але в межах ЄС.

Однією з основних проблем держав є забезпечення безпеки гро­мадянам в умовах відкритих кордонів, запобігання злочинності. На основі Маастрихтського договору держави зобов'язалися співпрацю­вати у цій галузі. Багато в цій сфері зроблено державами Шенгенської групи. Створена Шенгенська інформаційна система (SIS), завданням якої є накопичення та обмін даними між поліцейськими управліннями держав та можливість проводити операції із затримання злочинців на територіях сусідніх держав-учасниць Шенгенської групи.

Запитання і завдання:

1. Які права входять до Переліку прав громадян Європейського Союзу?

2. Які обмеження введені в межах ЄС для того, щоб запобігти масовим міграціям людей в країни з більш розвинутою соціальною політикою щодо соціального забезпечення?

3. Які основні завдання ЄС у сфері соціального захисту?

4. Яка основна мета соціальної політики ЄС та які заходи її здій­снення?

Поиск по сайту: