Поняття, основна мета та значення культурної політики ЄС

Завданнями культурної політики є сприяння розвиткові культур кра-їн-членів, а також пропаганда спільності культурної спадщини. Крім цього, співпраця між країнами-членами Спільноти має додаткову, так звану комплементарну, функцію в наступних галузях: поліпшен­ня знань і поширення інформації про історію європейських народів; охорона культурних надбань європейського значення; підтримка ху­дожньої та літературної творчості: захист прав мас-медіа на створення власних програм як частини культурної програми. Культурна політика передбачає міжнародну співпрацю як з іншими державами, так і з міжнародними організаціями відповідного спрямування, а також із Радою Європи.

Культура- важливий елемент емоційного самоусвідомлення. Ж. Де-лор, колишній голова Європейської Комісії, визнаючи пріоритетність економічної інтеграції, водночас називає культуру важливою ланкою, яка допомагає створенню довіри між суспільствами країн-членів ЄС. Його наступники теж позитивно оцінюють об'єднувальну силу куль­тури. Важливою є роль культури як компонента політики безпеки. Культурний обмін створює можливість взаємного ознайомлення і за­побігає конфліктам. Доречно згадати також і про значення культурних звичаїв для охорони навколишнього середовища.

Культура як галузь має також економічне значення, бо створює місця праці і сприяє залученню інвестицій. Крім стимулювання еко­номічного потенціалу, культурна політика спрямована передусім на максимальний розвиток приватної ініціативи в культурі. Передбачений

Маастрихтським договором некомерційний культурний обмін все ще не набув конкретних форм. Однак європейська культура залишається приватною ініціативою і її розвиток визначатиметься окремими оди­ницями.

Міжнародно-правова база культурної політики ЄС. До під­писання Маастрихтського договору 1992 р. Європейська спільнота могла ініціювати культурні починання тільки на підставі рішення Ради ЄС. Не існувало чіткої правової бази реалізації культурної політики Європейського співтовариства. Договір про ЄС, зокрема його ст. 128, створив правову базу для зарахування культури до сфер діяльності Спільноти, які потребують одноголосного схвалення рішень, при­йнятих у Раді ЄС, а також консультацій із Комітетом регіонів. Хоча темпи реалізації культурних програм ЄС часто збігаються з темпами діяльності Ради Європи, методи у них різні, особливо стосовно питань розвитку і фінансування практичних дій.

Інституції ЄС, які реалізують культурну політику. Усі інститу­ції Союзу є учасниками культурної політики. Однак найважливішими серед них є Європейська комісія, яка отримала повноваження для са­мостійного втілення програм, наповнених духом Спільноти, а також Європейська Рада. Загальні аспекти цієї політики визначаються на засіданнях Ради ЄС, зокрема міністрів культури і освіти. Європейська Комісія відповідає за підготовку і виконання рішень Генеральної ди­рекції, у віданні якої знаходиться інформаційне забезпечення, засоби масової інформації, культура та аудіовізуальні засоби. Відповідно до своїх бюджетних повноважень Європейський парламент може визна­чити обсяги фінансування культурних програм.

Як правило, Союз застосовує у сфері культури ті ж правові інстру­менти, що й в інших сферах. Однак абсолютно гармонізувати наці­ональне законодавство та адміністративне регулювання неможливо. Рада ЄС обмежується переважно прийняттям рішень, у яких держави-члени беруть на себе політичні, а не правові зобов'язання.

Крім перелічених інституцій, у деяких державах існують приватні установи, які фінансуються урядом і є активними суб'єктами європей­ського культурного простору. Такі інституції є у Німеччині (Інтер - На-ціонес, Гьоте - Інститут, Німецька академічна служба обміну ДААД та

ін.), Великобританії (Британська рада), Швеції (Шведський інститут), Данії (Данський культурний інститут), Іспанії (Інститут Сервантеса), Португалії (Інститут Камю), Австрії (Австрійський інститут), Швей­царії (Про Гельвеція) і Франції (Французький інститут).

Основні програми та проекти, які реалізуються у сфері куль­турної політики. З 1985 р. реалізується проект «Європейське місто культури». Цей титул вже отримали Афіни, Берлін, Флоренція, Ам­стердам, Веймар та ін. Реставрація пам'яток архітектури, підтримка перекладацької творчості, допомога в організації престижних проектів, кінофестивалів, сприяння розвитку кінематографії та багато інших ініціатив доповнюють діяльність Єврокомісії у сфері науки (поміж іншими - програми «Еразмус», «Темпус», «Петра», «Лінгва»), які призначені перш за все для розвитку обмінів між молоддю Європей­ського Союзу.

Успішно функціонує програма «Калейдоскоп», в рамках якої фі­нансуються фестивалі, виставки і семінари, організовані почергово принаймні трьома країнами-учасницями ЄС, а також культурні заходи у сфері музики, театру, танцю чи пластичного мистецтва, на конгреси, присвячені проблемам культури, різноманітні професійні тренінги для молоді, зайнятої в культурному секторі, збереження культурної спад­щини за програмою «RAPHAEL», заохочення літературного перекладу за програмою «ARIANE».

У 1992 р. Рада ЄС разом з представниками країн-членів затвердила «Головні напрями концепції розвитку культури Співтовариства» від­повідно до норм Маастрихтської угоди, яка на той час ще не набула чинності, хоча і була підписана країнами-членами Спільноти. Рада визнала своїм завданням необхідність турбуватися як про багатогранні національні та регіональні культури, так і про спільні надбання. Це означає підтримку культурної діяльності європейського спрямування У всіх країнах-членах Співтовариства та їх співпрацю. У майбутні програми повинні бути включені заходи на підтримку європейської культурної мережі та закладів культури - музеїв, архівів, бібліотек, пам'яток; особливої уваги заслуговує усвідомлення цінності інших культур та мов. Пропонується залучати до програм та спеціальних культурних акцій, що представляють спільний інтерес, інші європей­ські країни та міжнародні організації.

У квітні 1996 р. оприлюднений «Перший рапорт у справі узгоджен­ня культурної діяльності Європейського Союзу», який зобов'язував Єврокомісію контролювати всі починання Співтовариства, пов'язані з культурою, приділяти значно більше уваги взаємодії між окремими управліннями Європейської Комісії та підрозділами ЄС.

Дуже важливими є також висновки Ради від 17 червня 1994 р. «Дитина і культура», де, окрім іншого, наголошується на тому, що культурний розвиток дитини повинен починатися з наймолодшого віку, це сприяє гармонійному розвиткові особистості. У цьому ж році створена програма Аріане (ARIANE) для перекладів творів європейської літератури на інші мови Співтовариства, і насамперед на мови малих націй.

Предметом рішення Ради в галузі культурної політики від 4 квітня 1995 р. стала культурна співпраця ЄС з асоційованими членами Співтовариства з Центральної і Східної Європи. Підтримка обміну надбаннями культурної спадщини в Центральній і Східній Європі є надзвичайно важливим завданням культурної політики, виконанню якого сприятимуть:

• створення правових, адміністративних та економічних умов для підтримки розвитку художніх і аудіовізуальних творів і обміну ними;

• створення життєздатних ринків збуту для певних секторів куль­тури, таких як книги, аудіопродукція та фільми;

• збереження, реставрація і пошуки культурної спадщини.

Рада запропонувала Комісії звернути особливу увагу на розвиток культури, аудіовізуальної продукції та ринки її збуту в країнах Центральної та Східної Європи. На це, зокрема, спрямовані заходи програми PHARE.

Поиск по сайту: