ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У ГАЛУЗІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧА

Поняття та сутність «політики ЄС у галузі захисту прав спожи­вача». Ця політика спрямована на захист прав людей, які не займають­ся підприємницькою діяльністю, а лише, купуючи товар або послуги, задовільняють власні чи родинні потреби. Споживачем є, наприклад, турист, що уклав угоду з туристичною фірмою, чи покупець - тобто фізична особа, яка, згідно з Брюссельскою угодою, може вимагати відповідальності за заподіяну шкоду чи втрати від виробника товару або того, хто надає послуги.

Захист прав споживача - це комплексне поняття. Чинні угоди встановлюють правила виробництва, продажу, але не існує правил споживання. Споживач ніколи не був предметом зацікавлення для законотворців. Поняття «споживач» в європейському праві існувало лише у вигляді пасивного елемента ринку. Проте створення спільного ринку щораз нагальніше вимагає визнати необхідність надання кате­горії захисту прав споживача особливої уваги. Одна з причин - ство­рення єдиних умов і усунення перешкод внутрішнього ринку, тобто європейське узгодження прав споживача продиктовано необхідністю гармонізації внутрішніх правил країн-членів Співтовариства задля нормального функціонування спільного ринку, в інтересах якого слід створити стандартні умови, зокрема, для технічної, гігієнічної безпеки споживача. Саме для цього необхідне об'єднання правил виробництва та розповсюдження товарів та послуг окремих країн.

Основні угоди завжди були зорієнтовані на виробництво і пропози­цію товару, акцентувалися передусім економічні фактори, спрямовані

на досягнення успіху виробників і забезпечення їм кращих умов ви­робництва і збуту продукції. Саме за таких умов починав створюватися спільний ринок. Основні свободи означали передусім право виходу на ринок. Безумовно, це також сприяє зростанню якісних показників життєвого рівня, у тому числі потреб споживача. Однак класичні прин­ципи європейської економічної інтеграції означали, що задоволення потреб споживача та якість життя мали стати якимось самочинним результатом основних прав і свобод. Різниця в підходах до розуміння прав споживача в різних країнах почала бути перешкодою для спіль­ного ринку та конкуренції.

Коротка історія становлення політики ЄС у галузі захисту прав споживача. Ідея про надання підтримки споживачеві та захист його інтересів вперше з'явилася на Паризькій зустрічі керівників держав і урядів 1972 p., а вже 1973 р. в Комісії ЄС було створено відділ із за­хисту навколишнього середовища та захисту прав споживача, який згодом реорганізували, і з 1989 р. існує окремий відділ захисту прав споживача. У 1973 р. Комісія вперше скликала консультаційну раду з проблем споживача, що складалася з 39 представників. Комісія двома своїми програмами (1975 і 1981 pp.) встановила каталог прав спо­живача і висунула вимогу внесення п'яти основних прав споживача в європейське право. Отож, основними є:

1. право на охорону здоров'я і безпеки;

2. право на охорону економічних інтересів;

3. право на відшкодування збитків;

4. право на інформацію та освіту;

5. право на судовий процес.

Такий підхід базується на розумінні того, що одним з основних за­вдань виробництва та економічних інтересів є задоволення інтересів споживача.

Поиск по сайту: