Політика ЄС щодо окремих сфер транспортної галузі

Шосейний вантажний транспорт. Згідно з відповідними домов­леностями про доступ на ринок шляхового вантажного транспорту ЄС до або з будь-якої країни-члена Спільноти, а також пересування через територію декількох чи однієї держави, трансагентства, розміщені на території ЄС, з 1 січня 1993 р. можуть вільно здійснювати транспортні послуги між країнами-членами. Відтоді систему двосторонніх угод і комунітарних транспортних квот було скасовано. Єдиною умовою вільного надання транспортних послуг між країнами-членами спіль­ноти було виконання квалітативних (якісних) вимог, що передбачало право на отримання п'ятирічної внутрішньоспільнотної транспортної ліцензії. На випадок, коли повна лібералізація послуг у сфері вантаж­ного транспорту призвела б до порушення ринку транспортних послуг, передбачалося прийняття тимчасових регулятивних заходів. Надання транспортних послуг всередині країни-члена Спільноти трансагентством з іншої держави-члена стало можливим з 1 червня 1998 р. З огляду на те, що лібералізація послуг в галузі вантажного транспорту відбувалася за умов, коли в країнах-членах існували різні шляхові мита, споживчі податки і тарифи на використання шляхів та іншої інфраструктури, що призводило до нерівного конкурентного становища трансагентств з різ­них країн-членів Спільноти, була прийнята директива, яка, принаймні частково, узгоджувала ці податки і тарифи.

Туристичний автобусний транспорт. Трансагенти туристичного автобусного транспорту, розміщені на території Європейського Союзу, можуть здійснювати пасажирські автобусні перевезення без кванти­тативних (кількісних) обмежень. Однак вони повинні дотримуватися певних квалітативних (якісних) і технічних вимог, щоб отримати дозвіл на реалізацію цих послуг. Відповідні директиви щодо міжнародних до­рожніх документів регламентують зразки технічних, сертифікаційних і транспортних документів для міжнародних автобусних перевезень. З 1 червня 1996 р. до каботажу пасажирських автобусних перевезень допущені також трансагенти, які не розміщені на території країни-члена Спільноти. Було прийнято низку заходів, зокрема, обов'язкове застосування пасів безпеки, обмеження швидкості для окремих видів транспортних засобів, здійснення технічного огляду транспортних засобів, контролю небезпечних видів вантажів, а також впроваджен­ня єдиної бази даних ДТП в рамках програми з поліпшення безпеки перевезень.

Залізничний транспорт. Громадсько-правовий і монопольний ха­рактер експлуатаційних організацій залізничного транспорту більшос­ті країн-членів Спільноти став причиною повільного впровадження вільного ринку в галузі залізничного транспорту. Першою реальною та необхідною передумовою поступового впровадження вільного ринку в цій галузі стало прийняття відповідної директиви щодо розвитку за­лізниць в межах Європейського Союзу. Після цього в країнах-членах відбулося розмежування експлуатаційних організацій залізничної інфраструктури та тих, що безпосередньо займаються залізничними перевезеннями. Наступна директива впорядкувала умови надання експлуатаційних ліцензій підприємствам залізничного транспорту країн-членів ЄС, а також було узгоджено тарифи на використання за­лізничної інфраструктури та визначено умови її експлуатації з метою уникнення будь-якої дискримінації окремих держав.

Авіатранспорт. Ринку авіаційного транспорту в Європейському співтоваристві до початку 90-х років була властива замкнутість і режим виняткового регулювання, створений на підставі двосторонніх міждер­жавних угод. Завдяки реалізації так званих трьох пакетів лібералізацій-них заходів в авіатранспорті, прийнятих 1992 p., трансагентства країн-членів отримали доступ до ринку цих послуг. Основними документами цих трьох пакетів були дві директиви: перша з них запровадила єдину

авіатранспортну ліцензію для авіапідприємств Союзу, встановивши недискримінаційні технічні та економічні критерії отримання ліцензії для усіх авіаперевізників; друга - встановила правила доступу для авіа­підприємств Європейського Союзу до внутрішньокомунітарних трас; таким чином був практично повністю відкритий ринок пасажирських, транспортних і чартерних перевезень для авіапідприємств Спільноти. Пізніше були прийняті недискримінаційні транспарентні правила при­значення злітних і посадочних смуг на переповнених аеродромах. Ще один документ стосувався цін на авіаквитки та вартості транспортних послуг. У цьому питанні діє принцип вільних договірних цін, схвале­ний усіма країнами-членами Спільноти, однак із застереженням, що вони мають право відмовитися від невиправдано високих договірних цін, або навпаки, надто низьких демпінгових цін. Для усунення деяких технічних перешкод на ринку авіатранспорту ЄС слугують також до­кументи, які впорядковують взаємне визнання ліцензій пілотів і членів екіпажу, встановлюють спільні технічні стандарти тощо.

Запитання і завдання:

1. Розкрийте особливості спільної транспортної політики ЄС.

2. Назвіть та охарактеризуйте інструменти спільної транспортної політики ЄС.

3. Висвітліть політику ЄС щодо шосейного вантажного транспор­ту.

4. Якими є основні принципи функціонування єдиного ринку авто­бусних перевезень в ЄС?

5. Охарактеризуйте принципи функціонування залізничного тран­спорту в ЄС.

6. На яких засадах функціонує ринок авітранспорту в Європей­ському Союзі?

Поиск по сайту: