АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Читайте также:
  1. Антициклічна політика уряду
  2. Асортиментна політика і товарна марка
  3. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  4. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  5. Вигоди і механізми Митного союзу
  6. Геополітика та сучасне геополітичне становище України.
  7. Глобальна інформаційна інфраструктура як інституціональна база інформаційного суспільства
  8. Демографічна політика держав
  9. Державна інформаційна політика та її забезпеченість Законами України
  10. Державна політика зниження природної норми безробіття
  11. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕРЖАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА її НАСЛІДКИ
  12. Економічна політика

Роль інформаційного суспільства у розвитку європейських дер­жав. Починаючи з середини 90-х pp. XX ст. проблема побудови інфор­маційного суспільства стає у багатьох розвинених країнах світу одним із пріоритетних напрямів державної політики. Якщо раніше, з середини 60-х років XX ст., цією проблемою цікавилися окремі кола науковців, передусім філософів (Белл, Турен, Масуда, Тофлер і ін.), то в наш час вона перебуває у центрі уваги держави, стає вимогою і передумовою ефективного функціонування усього державного механізму.

Свідченням цього є досвід побудови інформаційного суспільства Європейського Союзу. Як зазначається в документах Європейської спільноти: «Інформаційне суспільство стане в майбутньому важли­вою рушійною силою економічних, соціальних і технологічних змін та впливатиме на функціонування суспільства загалом і на відносини між окремими особами, групами і країнами на транскордонному рів­ні, через глобалізацію доступних для суспільства мереж і служб... З метою забезпечення кращого балансу у доступі до нових технологій і нових комунікаційних та інформаційних служб, для того щоб розви­ток інформаційного суспільства був корисним для усіх європейських держав, а також усіх індивідів та соціальних груп, що проживають у цих країнах, Європейське співтовариство з 1994 р. розглядає завдання побудови інформаційного суспільства як найбільш пріоритетне».

Основні документи ЄС, прийняті в рамках інформаційної по­літики. З 1994 по 1998 р. діяла Четверта Рамкова програма Євро-

пейського Союзу, реалізація якої здійснювалася через 18 цільових програм. Серед важливих ініціатив щодо побудови інформаційного суспільства слід відзначити проект, спрямований на збереження куль­турної спадщини шляхом її цифровізації із застосуванням нових інфор­маційних і комунікаційних технологій: «Мультимедійний доступ до європейської культурної спадщини. Меморандум взаєморозуміння» (1995-1998); а також його наступника - «Мультимедія для освіти і зайнятості через інтеграцію культурних ініціатив».

Надзвичайно важливе значення для вироблення стратегії побудови інформаційного суспільства Європейського Союзу игла П'ята Євро­пейська конференція міністрів з політики у галузі засобів масової інформації (Салоніки, 11-12 грудня 1997 р.). У Декларації конференції відзначалося, що, з одного боку, розвиток інформаційних і комуніка­ційних технологій сприяв поширенню свободи слова й інформації, творчості й обмінам між культурами, освіті й участі окремих осіб у суспільному житті і служінні на благо прав людини, демократичних цінностей і соціальної згуртованості, а з іншого, відзначається небез­пека того, що ці технології і служби за відповідних обставин можуть бути використані на шкоду або всупереч дотриманню прав людини і людської гідності, захисту неповнолітніх і основних демократичних цінностей. Об'єктивність засобів масової інформації, особливо у сфері повідомлень новин і висвітленні поточних подій, збережена й у новому цифровому середовищі, враховуючи, зокрема розширення використання віртуальних зображень як у традиційних електронних засобах масової інформації, так і новими комунікаційними й інфор­маційними службами.

На цій конференції також ухвалено «План дій розвитку свободи слова та інформації на загальноєвропейському рівні в межах ін­формаційного суспільства», який передбачав відповідні дії держави щодо: моніторингу розвитку інформаційного суспільства; доступу до нових комунікаційних та інформаційних служб; саморегулювання і регулювання; запобігання неналежному використанню нових техно­логій і нових комунікаційних та інформаційних служб; запобігання відображенню насильства і нетерпимості; концентрації і плюралізму засобів масової інформації і виключних прав; підтримку участі при­ватних осіб у суспільному житті; авторського права і суміжних прав, а також дії на підтримку країн Центральної і Східної Європи.

У Резолюції №1 «Вплив нових комунікаційних технологій на права людини і демократичні цінності», прийнятій на цій конфе­ренції, утверджено принцип універсальної служби, згідно з якою на національному рівні повинен забезпечуватися доступ приватних осіб до комунікаційних і інформаційних служб за доступною ціною і не­залежно від місця проживання. Окрім того, значна увага в резолюції приділяється питанням захисту приватності, прав людини і боротьби з неналежним використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій, свободи слова й інформації, культурного розмаїття, по­ширення демократичних цінностей.

ПочпнаючизП'ятоїРамковоїпрограми Європейського Союзу (1999- 2002) пропагується новий підхід, який полягає в тому, що результати на­укових досліджень і розробок, виконананих згідно з науково-технічними програмами ЄС, повинні мати практичну цінність для звичайних грома­дян, впливати на їхнє повсякденне життя в таких соціальних сферах, як охорона здоров'я, навколишнє середовище, освіта і зайнітість. У цьому контексті слід відзначити Декларацію про європейську політику в об­ласті нових інформаційних технологій (Будапешт, 6-17 травня 1999 p.), яка підсумувала все напрацьоване Європейським Союзом за період 1994-1999 pp. в царині побудови інформаційного суспільства, і водночас констатувала етап у формуванні і здійснення інформаційної політики за змінених умов суспільного життя. Так, на відміну від попередніх доку­ментів, у ній чітко визначені основні напрями, принципи інформаційної політики, зокрема, зазначається, що «істинно демократичне інформацій­не суспільство, засноване на фундаментальних цінностях Ради Європи, може побудоване за наявності основ політики, яка заохочує доступ і участь, компетентність і підготовленість, творчість і різноманіття та за­безпечує відповідний захист».

У Декларації основними напрямами формування і реалізації інфор­маційної політики Європейського Союзу визначені:

• доступ до нових інформаційних технологій і участь у них;

• освоєння нових інформаційних технологій;

• творчий потенціал особистості і підприємств сфери культури;

• розмаїття мов;

• захист прав і свобод.

Починаючи з 2002 р. розробляється і впроваджується Шоста рамкова програма Європейського Союзу (2002-2006), яка передба-

чає більш конкретні підходи до побудови інформаційного суспільства Спільноти. Пріорітетним напрямом цієї програми стала реалізація Програми і Плану дій «е-Європа». Розглянемо детальніше його основні аспекти. Згідно з планом, дії повинні фокусуватися навколо трьох основних об'єктів:

• Дешевий, швидкий, безпечний Інтернет.

• Інвестиції в людей і вміння.

• Стимуляція використання Інтернету.

Відокремлено також три основних методи, за допомогою яких буде реалізуватися програма «е-Європа»:

• прискорене регулювання відповідного правового середовища -низка законодавчих пропозицій на європейському рівні перебуває у стані розробки та обговорення, завдання програми прискорення їх адаптації у стислі терміни для всіх держав-членів;

• підтримка нової інфраструктури і послуг в усій Європі передбачає переважний розвиток підприємств приватного сектора, розгортан­ня субсидіювання приватного сектора. Така діяльність може бути підтримана європейським фінансуванням, але основну допомогу повинні надавати держави-члени;

• відкритий метод координації та проведення досліджень (конт­рольних вимірювань) гарантує ефективність дій, їх заплановані (передбачувані) наслідки в усіх державах-членах. Ці процеси повинні узгоджуватися з загальним оцінковим дослідженням (контрольним вимірюванням), яке буде спеціально проводитися кожної весни Радою Європи.

Отже, План дій щодо реалізації програми «е-Європа» на 2002-2006р. розроблений Європейською Комісією, пропонує загальну стратегію співробітництва з цієї програми, спільні завдання для країн-учас-ниць, загальні принципи і скоординовані механізми прискорення і розширення масштабу дій. Наведемо приклади конкретних заходів, передбачених Планом:

• для забезпечення дешевого, швидкого і безпечного доступу до ін­тернету передбачається завершити лібералізацію місцевого зв'язку і запровадити регламент регулювання електронних комунікацій;

• основні зусилля, пов'язані з інвестуванням у навчання громадян, передбачається спрямувати на підвищення ІКТ-грамотності всього населення країн Європейського Союзу шляхом підключення шкіл

до мереж і оснащення їх засобами доступу до інтернету, підготов­ки необхідної кількості викладачів і розвитку системи постійного (довічного) навчання, що дає змогу скоротити розрив між людьми за рівнем кваліфікації;

• для сприяння масовому підключенню до інтернету та його ви­користанню заплановане створення завершеного загальноєвро­пейського і національного ринків електронної комерції, а також забезпечення онлайнового доступу до суспільних і урядових по­слуг; вже у 2004році;

• сприяння участі громадян у діяльності електронних урядів. Оскільки інформаційні і комунікаційні технології (ІКТ) сприяють зміцненню демократії і допомагають створювати і розвивати різні електронні співтовариства, міністри будуть підтримувати заходи, спрямовані на використання ІКТ у європейських демократичних процесах;

• сприяння зверненням громадян і бізнесу до онлайнових послуг, які повинні бути легкодоступні. При цьому необхідно забезпечи­ти громадян і бізнес можливістю самостійного вибору каналів і шляхів одержання послуг, виключивши будь-яку їхню залежність від виробників і провайдерів послуг;

• сприяння організаційним змінам, яке означає, що створення ефективних е-урядів вимагає внесення змін в організацію діяль­ності урядових органів. Ці зміни можуть включати нові внутрішні структури і ділові процеси, організацію навчання і передпідготовку персоналу, працевлаштування вивільнених співробітників тощо;

• підвищення безпеки роботи в електронних мережах і довіри до них. Ці два фактори найважливіші при організації послуг е-уряду. У зв'зку з цим міністри прийняли зобов'язання щодо посилення в межах Європи координації дій для забезпечення безпеки мереж, гарантування безпечного доступу до послуг е-уряду, сприяння використання електронного підпису.

План дій «е-Європа 2005», мета якого - створення інклюзивного суспільства, був затверджений на Севільському саміті у червні 2002 р. На відміну від Плану дій 2002 p., увага в ньому концентрується на ефективному доступі, використанні і спроможності інтернету. У центрі плану дій - користувачі, включаючи людей з особливими потребами. Передбачається, що ключові послуги повинні бути доступні не лише

через персональний комп'ютер, а й через інтерактивне цифрове теле­бачення, третю генерацію мобільних телефонів і кабельних мереж. Новий план дій фокусується на поширеній присутності та використанні широкополосних мереж всюди у Європейському Союзі та безпеці ме­реж й інформації, е-уряді, е-навчанні, е-здоров'ї та е-бізнесі. Зусилля е-Європи спрямовані не на створення нових інститутів чи законів, а на координування цілей і політичних дій (акцій).

Європейський Союз все більше усвідомлює небезпеку, яка виникає з побудовою інформаційного суспільства, а саме виникнення і по­глиблення цифрової нерівності. (До речі, з цією проблемою зіштовх­нулися й інші країни, вона знайшла відображення і в Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства, прийнятій 2000 р. країнами «вісімки».) Внаслідок швидкого розвитку інформаційних і комунікаційних технологій зростає ризик нерівності між регіонами, це стосується передусім питань доступу до інформації і знання в сус­пільстві. Саме тому, Європейська Комісія рекомендує, щоб кожним регіональним планом розвитку була передбачена діяльність зі сприяння доступу до інформаційного суспільства. Для вирішення цих завдань передбачено 6 млрд. евро з фондів Спільноти, які повинні бути ви­користані протягом 2000-2006 pp.

Запитання і завдання:

1. Що таке інформаційне суспільство?

2. Які основні завдання інформаційної політики ЄС?

3. Назвіть основні документи, прийняті для реалізації інформаційної політики ЄС і перелічіть їх основні положення.

4. У чому полягає План «е-Європа»?


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)