ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У СФЕРІ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Мета і правова база політики ЄС у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку. Документальне підґрунтя цієї політи­ки - ст. 55 Договору про ЄОВС, ст. 2а і 4-11 Договору про Євроатом; ст. 41(a) і 13Of- 13Op Договору про ЄС. її метою є підвищення промис­лової і технологічної конкурентноздатності європейських виробників, особливо за рахунок технологій майбутнього. Це створює спільні за­сади дослідницької і технологічної політики. Для стимулювання еко­номічного розвитку ЄС необхідна значна концентрація і координація зусиль по реалізації цієї політики. Довгострокові завдання досліджень і технологічного розвитку викладені у Білій книзі з проблем росту, конкурентноздатності і зайнятості.

Цей документ розробив низку заходів, що стосувались як міс­цевого рівня розвитку економіки, так і Співтовариства в цілому, механізмів створення мільйонів робочих місць. В цьому сенсі Біла книга надавала велике значення дослідженням і технологіям, а також телекомунікаціям, які розглядалися як важливий фактор забезпечення конкурентноздатності промисловості у майбутньому. Комісія, шляхом низки ініціатив, програм і фінансових механізмів концентрувала свою діяльність на скороченні технологічного від­ставання інформаційних технологій та трансєвропейських мереж, не тільки у сфері транспорту і енергетики, а й телекомунікацій і інформації, що у підсумку привело до розширення спільного євро­пейського інформаційного простору, сприяло успіху європейського внутрішнього ринку.

Етапи становлення та інструменти політики ЄС у сфері на­укових досліджень і технологічного розвитку. Інструментами про­ведення спільних дій у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку є ринкові програми досліджень та технологічного розвитку; спільний дослідницький центр; спеціальна програма Європейської Комісії «Еврика».

Із створенням Європейського економічного співтовариства і Єв-роатому наукові дослідження і технологічний розвиток набули ста­тус сформованої політики Співтовариства. Це становило особливу необхідність в атомній енергетиці, де були створені спільний до­слідницький центр і постачальне агентство Євроатому. На Гаазькому саміті 1969 року глави держав та урядів домовилися про розширення дослідницької політики для боротьби із конкурентною слабкістю і залежністю. У 1974 р. Європейське співтовариство представило дослідницькі програми, які фінансувались науковими центрами і промисловими фірмами. Прийняття у 1984 році програми ESPIRIT (Європейська стратегічна програма досліджень nf інформаційних технологій) по стимулюванню досліджень у сфері мікроелектроніки якісно просунуло вперед Європейську дослідницьку політику. Із 1984 року діяльність Співтовариства і окремих держав-членів та пробле­ми фінансування розв'язуються шляхом реалізації рамкових програм досліджень і технологічного розвитку. Із завершенням формування спільного ринку привертає увагу концепція Європейської технологіч­ної спільноти. Всупереч різниці в позиціях Співтовариства і окремих держав-членів, ця політика була викладена у «Спільному європей­ському акті» і частково у Маастрихтському договорі. Починаючи із 1993 року Європейська Комісія розглядає науково-дослідницький та технологічний розвиток як пріоритетну сферу діяльності, тим біль­ше, що цьому процесу сприяє прискорення темпів технічного про­цесу і всезростаючого конкурентного тиску з боку американських та японських партнерів на зовнішніх ринках. Очевидною залишалась слабкість європейських виробників не тільки у традиційних галузях промисловості, але й високотехнологічних. Це зумовило необхідність якісного реформування цієї сфери.

Хоча нині об'єднана Європа виправила свої позиції у багатьох важ­ливих сферах наукових досліджень, все ж помітні труднощі із засто­суванням наукових відкриттів, створення таких комерційних товарів

і послуг, які були б не лише конкурентноздатні, але й корелювались із засадами зрівноваженого (сталого розвитку).

Особливості Шостої рамкової програми ЄС у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку. Шоста рамкова програма ЄС у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку, з одного боку, запроваджує радикальні зміни в підходах до фінансування досліджень, з іншого, - є продовженням попередніх рамкових програм. її метою є розвиток справді європейської науки, забезпеченої найкращими талан­тами і know-how, а також підтримка науково-технічних праць найвищої якості, які проводяться у рамках міжнародних наддержавних проектів, із використанням мобільності науковців у межах ЄС.

Шоста рамкова програма передбачає освоєння 17,5 млрд. евро, але її мета значно перевищує звичне фінансування дослідницьких проектів. Програма покликана забезпечити засади амбітної панєвропейської під­тримки дій у сфері досліджень і технологічного розвитку. Вона була сконструйована як п'ятирічна стратегія розвитку на 2002-2006 роки. Важливою складовою програми є стимулювання наддержавної співп­раці між промисловістю і вищими навчальними закладами, а також створення досконалої мережі дослідницьких центрів та установ. Шоста дослідницька програма допоможе також забезпечити кращу охорону інтелектуальної власності. Крім того, на її виконання будуть широко залучатися кошти із інших фондів та інші засоби.

Після спільної сільськогосподарської політики і структурних фон­дів, Шоста рамкова програма у сфері наукових досліджень та техноло­гічного розвитку є третьою найбільшою бюджетною лінією у видатках ЄС. її частка в бюджеті ЄС у 2001 році становила 3,9%, а в сумарних немілітарних Європейських видатках у 2001 році - 5,4%.

Шоста рамкова програма стане важливим чинником у досягненні задекларованої мети окресленої на саміті Європейської Ради у Ліса­боні, згідно із якою до 2010 року об'єднана Європа повинна володіти найбільш конкурентноздатною економікою у світі, що спирається на наукові дослідження. Програма у значній мірі спричиниться до ство­рення європейського дослідницького простору (ERA), справжнього європейського внутрішнього ринку у сфері наукових досліджень і технологічного розвитку, який краще зінтегрує загальноєвропейські дослідницькі зусилля.

До пріоритетів Шостої рамкової програми належать природничі науки - геноміка і медичні біотехнології, інформаційні технології, наука про матеріали, нові виробничі процеси і пристрої; космічний простір; якість і безпека продуктів; зрівноважений розвиток; глобальні зміни і екосистеми; громадянське суспільство, функціонування влади, підтримка малих і середніх підприємств. Шоста рамкова програма займається також проблемою інноваційної діяльності, розбудовою дослідницької інфраструктури.

З метою забезпечення міжнародної участі у Шостій рамковій про­грамі можуть брати участь усі країни, що підписали договір із ЄС, а також країни, що мають статус асоційованого члена і кандидата. Треті країни можуть брати участь у цій програмі на підставі договорів про співпрацю, на засаді індивідуальних випадків, що розглядаються індивідуально.

Європа має сформовані традиції у сфері наукових досліджень. Од­нак наукові центри та інститути розпорошені по державах-членах і через брак відповідних мереж співпраці рідко об'єднують свої сили. Одним із своїх завдань Шоста рамкова програма ставить створення нової структури, яка має назву Європейський дослідницький простір (ERA), з метою використання усіх можливих форм підтримки ЄС на користь кращої координації дій, а також гармонізації політики у сфері наукових досліджень та застосування інновацій як на рівні ЄС, так і на загальноєвропейському. Створення ERA спиралось на ідею, згідно якої розв'язання майбутніх проблем і викликів буде можливим тільки тоді, коли європейський науковий потенціал і пов'язані з ним дії бу­дуть сильніше зінтегровані. Цей крок повинен стати новим етапом у дослідницькій політиці, яка стане підставою для опрацювання справді спільної стратегії і буде спрямована на об'єднання усіх існуючих ма­теріальних засобів, координації окремих державних дослідницьких програм з метою перетворення об'єднаної Європи у найбільшу на­укову потугу.

Програма передбачає діяльність по підготовці кадрів. Збільшені витрати на навчання та наукові нагороди з метою заохочення молоді до вибору і продовження кар'єри у сфері науки і техніки. Поміж цьо­го типу ініціатив належить згадати стипендію Марі Кюрі, нагороду Архімеда, конкурс молодих науковців ЄС, а також численні дії під за­гальною назвою «Розвиток людського дослідницького потенціалу».

Необхідно все ж розуміти, що політика у сфері досліджень і техно­логічного розвитку повинна підтримуватись політичною ініціативою в інших напрямах і особливо конкурентною, промисловою, соціальною політикою і політикою зайнятості. На жаль, при об'єднанні заходів різних сфер виникають політичні тертя. Ключовою проблемою є те, що дослідницькі та технологічні ініціативи, часто як заходи управлінської промислової політики, не вписуються у принципи конкуренції. Необ­хідні заходи модернізації європейської економіки гальмуються про- і антисубсидійними аргументами, а весь сенс відкритості і динамізму втрачається в дебатах прихильників вільного ринку із прихильниками державного адміністрування в економіці. Це засвідчує, що зміцнення технологічних позицій Європи повинно об'єднувати форми політичних дій та інструментів, узгоджених належним чином.

Запитання і завдання:

1. Окресліть правову базу політики ЄС у сфері наукових досліджень та технологічного розвитку.

2. Визначіть етапи становлення політики ЄС у сфері наукових до­сліджень та технологічного розвитку.

3. Назвіть інструменти та завдання Шостої рамкової програми ЄС.

Поиск по сайту: