|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ПОЛІТИКА КОНКУРЕНЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУСутність та значення політики конкуренції ЄС. Основою функціонування спільного ринку Європейського Союзу виступає політика конкуренції. Саме вона регулює відносини підприємств, створюючи для них рівні конкурентні можливості на території усіх країн-членів Співтовариства шляхом централізованого правового регулювання. Регулювання відбувається на підставі принципу наддержавності, суть якого полягає в наданні переваги нормам ЄС над нормами національного законодавства. Такі норми є частиною законодавства країн-членів і мають пряму дію. Принципи конкуренції Європейського Союзу виступають гарантом цілісності внутрішнього ринку ЄС, а об'єктом конкуренції є економічні відносини та економічна діяльність в межах спільного ринку. Отже, політика конкуренції Товариства не виходить за межі першої опори Європейського Союзу. Політика конкуренції є необхідною умовою економічного розвитку та створення сприятливого середовища для інновацій і технічного прогресу. За ефективної політики конкуренції права та інтереси споживачів захищаються шляхом створення найвигідніших умов придбання товарів і послуг, а також надання рівних можливостей товаровиробникам. Забезпечення конкурентноспроможності малого товаровиробника сприяє, своєю чергою, створенню нових робочих місць, прискорень обігу коштів, поповненню бюджету та економічному зростанню країн-членів Європейського Союзу. Конкуренція забезпечує цілісність внутрішнього ринку та допомагає уникнути монополізації ринків окремих товарів через заборону розподілу ринку окремими підприємствами шляхом укладання обмежувальних угод або злиття (концентрації) певних компаній, а також захистити менші підприємства від зловживання монопольним становищем великими підприємствами. Політика конкуренції покликана попереджувати дії держави, уряду, органів державної влади, спрямовані на встановлення дискримінаційних умов для державних підприємств або на надання дискримінаційної державної допомоги підприємствам приватного сектора (державна допомога). Політика конкуренції Європейського Союзу має універсальний характер та є стрижнем усіх напрямів політики ЄС, оскільки реально впливає майже на всі інші сфери діяльності Співтовариства, встановлюючи загальні правила поведінки. Необхідність вивчення основ конкуренційної політики сьогодні зумовлена значними перетвореннями, які відбуваються в самому Європейському Союзі, зокрема розширенням ЄС на десять країн Центрально-Східної Європи, яке вимагає структурних змін в Європейському Союзі. Конкуренційна політика Європейського Союзу розвивається паралельно з інтеграційними процесами в Європі, тож не дивно, що саме вона посідає чільне місце в системі функціонування ринкових механізмів, які сьогодні регулюють діяльність не лише спільного ринку. Прийняття засад конкуренційної політики ЄЄ асоційованими членами відкриє їм двері до Європейського Союзу. Політика конкуренції та державна допомога. Політика конкуренції використовується як основа надання державної допомоги, метою якої виступає зменшення розбіжностей в рівнях розвитку різних регіонів Європи та створення сприятливих умов для розвитку певних видів економічної діяльності та деяких економічних районів. Норми права конкуренції узгоджуються з нормами регіональної політики в сфері державної допомоги, а саме узгоджуються правила надання державної регіональної допомоги регіонам, в яких рівень розвитку та зайнятості є низьким, порівняно з середнім рівнем в Європейському Союзі. Регіональна допомога відрізняється від інших категорій державної допомоги (допомоги на проведення наукових досліджень, допомоги малим і середнім підприємствам, фінансування проектів з професійної підготовки кадрів), однак саме засади конкуренційної політики визначають правила надання такої допомоги. В 2000 р. були розроблені умови регіональної допомоги: визначено максимальний розмір національної регіональної допомоги та виділено регіони, які найбільше потребують такої допомоги. Державна допомога в Європейському Союзі спрямована також на захист найвразливіших секторів економіки ЄС, якими на даний момент виступають металургійна промисловість, виробництво синтетичних волокон, суднобудування та автомобілебудування. Однак до кінця цього року Комісія повинна скласти новий перелік галузей економіки, які потребують підтримки з боку держави. Основні рівні права конкуренції ЄС. В Європейському Союзі існує два рівні права конкуренції: право конкуренції ЄС та право конкуренції країн-членів. Норми права конкуренції, передбачені Договором про ЄС, застосовуються лише тоді, коли виявлено порушення або загрозу порушення умов конкуренції на спільному ринку та торгівлі між країнами-членами. В окремих випадках це положення справедливе для усіх розділів конкуренції ЄС. В таких випадках європейське право переважає над внутрішньодержавним правом. Якщо ж буде встановлено, що норми ЄС щодо конкуренції не можна застосувати, то застосовуються норми національного законодавства. Правила конкуренції застосовуються як на національному рівні -органами країн-членів, так і на наднаціональному рівні - органами ЄС. Однак розробляються та приймаються норми конкуренції лише на національному рівні. Національні органи влади можуть вживати заходів проти укладання угод, керуючись нормами національного законодавства, навіть якщо положення цих угод не суперечить нормам Європейського Союзу. Вони можуть застосовувати також право конкуренції ЄС. Однак рішення, прийняті національними органами влади, не повинні суперечити рішенням Комісії. Серед національних правових органів, які застосовують право ЄС, можна відокремити спеціалізовані та неспеціалізовані. До перших належать антимонопольні органи, які можуть займати різне місце в структурі органів держави. Як правило, національні антимонопольні органи здійснюють контроль за дотриманням національного законодавства щодо конкуренції, однак у випадках, коли по відношенню до національних підприємств неможливо застосувати національне право, а лише право конкуренції ЄС, ці органи використовуються для збору інформації у підприємств, для контролю за дотриманням санкцій, накладених Комісією. До неспеціалізованих національних органів, які беруть участь у застосуванні права конкуренції ЄС, належать судові органи, насамперед суди, які розглядають спори між суб'єктами економічної діяльності, а також спори між державою та суб'єктами економічної діяльності. Найчастіше це суди загальної юрисдикції, хоча в деяких країнах існують спеціальні органи, які вирішують спори між підприємствами (комерційні суди). Органи ЄС, які реалізують політику конкуренції. Головну роль у розробці та застосуванні правил конкуренції ЄС відіграє Комісія, оскільки саме вона займається підготовкою, приймає нормативні акти в цій сфері і слідкує за їхнім застосуванням, володіючи контрольними та навіть каральними функціями. За питання конкуренції відповідає один з членів Європейської комісії, в сфері повноважень якого знаходиться Генеральна дирекція №4 - спеціалізований структурний підрозділ Комісії з питань конкуренції. Генеральна дирекція №4 складається з п'яти дирекцій. Дирекція А відповідає за розробку політики, законодавства, координацію політики ЄС в сфері конкуренції. Дирекція В займається перевіркою концентрації підприємств. Дирекція C-F займається оглядом індивідуальних справ. Комісія, згідно зі ст. 85 Договору про ЄС, має право отримувати необхідну інформацію від урядів і відповідних державних органів країн-членів, від підприємств чи асоціацій підприємств з питань, які належать до її компетенції. Якщо у будь-якому секторі економіки такі заходи, як торгівля між країнами-членами, цінові коливання, стабільність цін, свідчать про те, що порушуються умови конкуренції, комісія може вимагати від підприємств інформацію про застосування ст. 81 та 86 (Договору про ЄС), а також про всі укладені угоди, прийняті рішення та дії, які не підлягають нотифікації. Комісія також може подати запит на отримання від підприємств, які посідають домінантне положення на ринку, інформації про структуру чи поведінку, яка є необхідною для оцінки їх становища на ринку в світлі ст. 82 Договору про ЄС. Національні органи влади, в сферу компетенції яких входить конкуренція, національні суди, суди Спільноти та Комісія виконують свої завдання та зобов'язання, керуючись принципами, розробленими прецедентним правом Суду ЄС. Комісія в своїй доповіді від лютого 1993 р. та в повідомленні від жовтня 1997 р. висловила зацікавлення зміцненням співпраці між нею та судами з метою децентралізації імплементації правил конкуренції Спільнот на основі принципу прямої дії права ЄС. Комісія наголосила, що адміністративні органи влади несуть відповідальність за імплементацію конкуренційної політики в межах Спільноти і тому повинні діяти в суспільних інтересах. Національні органи влади, зі свого боку, повинні здійснювати контроль над тими підприємствами, наслідки діяльності яких відчуваються головним чином на їхній території і можуть виконувати роль захисника суб 'єктивних прав приватних осіб у їхніх взаємовідносинах. Якщо застосування ст. 81 та 82 Договору про ЄС (колись ст. 85 та 86 Договору про ЄЕС) становить якісь труднощі, національні суди можуть звернутися за консультацією до Комісії. В доповіді від 31 жовтня 1995 р. Комісія пояснює, як вона допомагатиме національним судам у сфері державної допомоги підприємствам. Згідно зі ст. 53 та 54 Договору про Європейський економічний простір (ЄЕП) Комісія повинна перевіряти, чи підлягають порушення правил конкуренції країнами-членами ЄЕП під ці статті. Вона повинна діяти, якщо впливу зазнає торгівля між державами в межах ЄЕП, коли порушуються умови торгівлі між однією країною-членом ЄС і однією чи кількома країнами членами EFTA, за умови, що товарообіг компаній ЄЕП становить 67% на території ЄС. Водночас Орган з питань технічного нагляду EFTA вирішує питання, якщо товарообіг на території ЄЕП дорівнює або перевищує 33% товарообігу на території ЄЕП, крім випадків, коли умови торгівлі порушуються в межах ЄС. Концентрація підприємств великого масштабу залишається в межах повноважень Комісії. Спеціальною постановою Комісія затвердила деталі імплементації норм конкуренції, передбачені Угодою про ЄЕП. Дії Комісії в сфері конкуренції, контролюються з юридичної точки зору Європейським Судом, який може анулювати чи внести зміни до будь-якого формального рішення Комісії, тобто нотифікації, рішення про звільнення від зобов'язань про припинення порушення тощо. Суд також може підтверджувати, скасовувати, зменшувати чи збільшувати розмір штрафів і грошових покарань, накладених Комісією. Будь-яка фізична чи юридична особа, відносно якої було прийнято рішення, може порушити справу в Суді. Європейська політика конкуренції з політичної точки зору, контролюється Європейським парламентом, який перевіряє щорічну доповідь Комісії з питань конкуренції. Основні правила конкуренції ЄС. Правила конкуренції, закріплені ще в Договорі про Європейську спільноту вугілля та сталі та в Договорі про Євроатом, містяться зараз в розділі 4, главі 1 «Правила конкуренції», ст. 81-89 Амстердамського договору. Правила конкуренції регулюють поведінку підприємств на спільному ринку (ст. 81 та 82). Вони запобігають порушенням ринкових механізмів, передбачають уникнення монополізації ринків товарів і послуг шляхом укладання угод, які є несумісними із політикою конкуренції. Починаючи з 1 січня 1994 р. правила конкуренції Європейського Союзу поширюються на весь Європейський економічний простір. Ст. 85 та 86 Договору про ЄЕС (колись ст. 81 та 82 Договору про ЄЕС), які забороняють укладання угод та зловживання домінантним становищем, зараз застосовуються в Норвегії, Ісландії та Ліхтенштейні і відповідають ст. 53 та 54 Договору про ЄЕП. Європейські угоди, укладені країнами Центрально-Східної Європи, містять правила конкуренції, які і є тими правилами, які передбачаються Договором про ЄС. Менш строгі правила конкуренції містяться в угодах про співробітництво, укладених з колишніми республіками Радянського Союзу. Угода між Європейським Союзом та урядом Сполучених Штатів Америки передбачає умови співпраці та координації діяльності органів влади двох сторін для боротьби з анти-конкуренційними явищами глобального масштабу. Запитання і завдання: 1. Що таке політика конкуренції? 2. Якими є правила конкуренції? 3. До компетенції яких органів ЄС належить політика конкуренції? 4. Окресліть взаємозв'язок політики конкуренції та державної допомоги. 5. Опишіть два рівні права конкуренції. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |