Ринкові та цінові принципи сільськогосподарської політики

Положення про управління сільським господарством, котрі є віссю ринкових і цінових засад сільськогосподарської політики, обмежують внутрішній ринок Співдружності щодо впливу світового ринку і ста­білізують ціни. Обмеження здійснюється не лише за допомогою мита, а й через систему змінних компенсаційних податків, що накладаються при імпорті і відповідають різниці між нижчою ціною світового рин­ку і ціною, яку встановлено таким чином, щоб імпортовану продук­цію не можна було продавати за ціною, нижчою від орієнтовної або контрольної ціни, встановленої для внутрішнього ринку Спільноти. При експорті надаються відшкодування, що вираховуються подібним чином. Усі ціни в межах спільної аграрної політики щорічно встанов­лює Рада. Витрати, пов'язані з дотаціями, покриває орієнтувальний та гарантійний фонд сільського господарства, зокрема, відділ гарантій. В цілому 21 положення про управління сільським господарством можна розподілити за трьома організаційними принципами:

1 • З ціновими дотаціями. Приблизно для 70% сільськогосподар­ських продуктів положення, окрім захисту щодо закордонної про­дукції, надають збутові та цінові гарантії. До таких належать най­важливіші види зернових, цукор, молочні вироби, м'ясо, деякі види овочів та фруктів і столові вина. Ці положення також передбачають інтервенційні заходи на внутрішньому ринку. Якщо частину товару неможливо продати за певною ціною, тобто ціною інтервенційною, в такому випадку його викуплять інтервенційні організації та помістять на складах для збереження. Цей товар згодом або знов поступить у ^пРодаж, якщо це дозволить ситуація на ринку, або ж буде експорто-

ваний. Спочатку інтервенційна політика передбачала для виробників необмежені цінові гарантії, однак з часом інтервенційні механізми були змінені у більшості положеннях, завдяки чому вони стали гнуч­кішими. Тепер інтервенція застосовується лише тоді, коли ринкова ціна нижча встановленої норми, а при інтервенції вже також недійсна повна інтервенційна ціна. Стосовно молока і цукру, положення перед­бачають також квантитативне (кількісне) впорядкування, тобто дотації надаються лише на обсяг виробництва, встановлений на рівні даного підприємства. За перевищення кількості сплачується податок.

2. Зі спільним захистом щодо закордонної продукції. Приблизно одна четверта сільськогосподарських виробів захищена від конкуренції третіх країн лише митом і компенсаційними податками, і навіть на внутрішньому ринку надається гарантія цінам. Це стосується яєць, домашньої птиці, деяких видів овочів і фруктів (тих, що не входять до першої групи), квітів та нестолових видів вин. Цей захист, як правило, здійснюється за допомогою мита, що встановлюється сезонно згідно з врожаєм. Якщо ціна пропозиції продавців є нижчою певного цінового порога, то в цьому випадку до мита додається податок, що відповідає різниці між ціною пропозиції і даним порогом.

3. З прямою підтримкою. На деякі сільськогосподарські продукти аж до реформування ССП надавалися додаткові узагальнюючі відрахування, які мали на меті забезпечення відповідного прибутку виробникам без підвищення цін для споживача. Наприклад, олійні та стручкові рослини імпортувалися без мита. До реформи за цю продукцію, закуплену у влас­них виробників, допомогу отримували обробники, після реформування -виробники. Щодо маслин, тютюну і твердої пшениці, то виробники отри­мують додаткову допомогу до ринкових цін, що дотуються за рахунок зов­нішнього захисту та інтервенційних заходів. Ці відрахування надаються лише на продукти, які виготовляються у Співтоваристві у малих кількос­тях. До таких належать льон, конопля, бавовна, кокони шовковицевого шовкопряда, хміль, посівний матеріал і сухі корми.

Структурна сільськогосподарська політика. Про цю політику почали говорити після ухвалення директиви 1972 р. Згідно з планом Мангольда, було вирішено обмежити інвестиційну підтримку під­приємствам, що спроможні розвиватися самостійно. Прискоренню структурних змін сприяла також директива, яка підтримувала при-

зупинення прибуткової діяльності в сільському господарстві і ви­користання сільськогосподарських площ для поліпшення структури, а також директива про соціолого-економічну інформацію і фахову кваліфікацію осіб, зайнятих в сільському господарстві. Іншу мету переслідувала директива від 1975 р. щодо землеробства у гірських областях, а також інших місцях, що мають невигідне становище чи постраждали. У ній йшлося про те, що землі повинні оброблятися за будь-яких умов, щоб уникнути втечі людей з цих місць і посла­блення економічного потенціалу таких областей. Найважливішим інструментом впливу на таку ситуацію стала компенсаційна доплата на кожен гектар поля чи одиницю худоби.

У 1985 р. структурна сільськогосподарська політика для підвищення її ефективності була впорядкована новою директивою, що зменшила інвестиційну підтримку для підприємств, спроможних працювати самостійно, і запровадила особливу доплату молодим працівникам сільськогосподарської галузі. Строгішими стали межі програми з підтримки тваринництва. Країни-члени отримали право виплачувати доплати тим землеробам, котрі зобов'яжуться вести сільське госпо­дарство з найменшою шкодою для довкілля. Щоправда, з 1987 р. це почало стосуватися лише тих областей, в яких проблема збереження навколишнього середовища була найгострішою. Для забезпечення структурної сільськогосподарської політики кошти виділялися із сек­тору орієнтації Аграрного фонду, причому тарифи країн з меншими доходами були вищі, ніж тарифи багатших країн.

У межах реформи структурних фондів 1988 р. почалася координація використання засобів із сектору орієнтації Аграрного фонду і коштів Європейського фонду регіонального розвитку та Європейського со­ціального фонду для забезпечення завдання № 1, а саме: «Підтримки розвитку і структурного пристосування відстаючих регіонів», завдання 5 «а» - «Пристосування виробничих і оброблювальних структур у землеробстві та лісництві» і завдання 5 «б» - «Підтримка розвитку села». Ця реформа була далекосяжною і продовжувала діючу струк­турну сільськогосподарську політику.

Реформування спільної сільськогосподарської політики. У

межах ринкової та цінової політики тривалий час ціни встанов­лювалися на користь виробників, що, разом із впливом технічного

прогресу та практично необмеженою гарантією збуту, призвело до зростання надприбутків і витрат у межах ринкового регламенту. Оскільки продовження такої політики наштовхувалося на фінансові межі, Рада Міністрів вирішила змінити «правила гри». Першим кроком у 1984 р. стало кількісне впорядкування гарантії на молоко. На інші вироби ціни в межах ринкових регламентів вже не підви­щувалися, або піднімалися мізерно, ціни на зерно і олійні рослини відчутно знизилися. Ці заходи підтримувалися звільненням інтер­венційної системи, зокрема, щодо молочних виробів і яловичини. Стосовно пшениці, подібного ефекту було досягнуто завдяки підви­щенню норм якості. Таким чином, інтервенція, що виконувала роль паралельного ринку без ризику, знову отримала первинні функції захисту при надзвичайних ситуаціях на ринку.

Нововведення реформи отримали новий імпульс завдяки постанові Європейської Ради в Брюсселі в лютому 1988 р. Одним із найваж­ливіших рішень стало запровадження стабілізаторів для зернових, олійних і білкових рослин. При цьому встановлювалася гарантована кількість, збільшення якої означало автоматичне зниження інтервен­ційної ціни.

Згідно з постановою Ради Міністрів всі країни-члени були змушені запропонувати програму обмеження посівних площ. У разі добровіль­ної згоди впродовж п'яти років обмежити посівні площі, землевлас­ники отримували грошову премію. Щоправда, ця програма виявилася лише частково успішною і не мала продовження. Ще менш ефективною була так звана програма екстенсифікації, згідно з якою землероби пови­нні були протягом п'яти років знизити виробництво продукції на 20%, а також програма передчасної пенсії, за якою працівники сільського господарства від 55 років можуть отримувати пенсію за віком за умо­ви, що протягом щонайменше п'яти років не вироблятимуть жодної продукції, призначеної для ринку, або ж віддадуть свою землю іншим підприємствам для розширення.

У червні 1991 р. були запропоновані наступні проекти заходів, на підставі яких 21 травня 1992 р. Рада Міністрів прийняла рішення про докорінну реформу, центральним пунктом якої було припинення цінових дотацій. Протягом наступних трьох років (1993-1996) інтер­венційна ціна на пшеницю поступово знизилася на 33 %. Замість цього виробники отримували доплату, яка зростала в міру зниження ціни.

Заходи щодо політики цін були компенсовані підвищеною підтрим­кою екстенсифікації і продуктивних методів, що сприяють навколиш­ньому середовищу, наприклад, залісненню. Мотивація цих заходів по­силювалася завдяки фінансуванню з фондів Співтовариства.

Перспективи розвитку сільськогосподарської політики. Євро­пейський Союз повинен свою політику в деяких галузях пристосову­вати до нових завдань згідно з угодою ГАТТ. Оскільки зрозуміло, що з плином часу технічний прогрес розвиватиметься, а кількість продукції зростатиме, в результаті чого висновки ГАТТ діятимуть в напрямі об­меження навіть там, д сьогодні ще не діють, перед Співтовариством знову постане проблема щодо прийняття відповідних заходів або в сторону обмеження виробництва, або ж зниження цін. Щораз гострі­ше поставатиме також питання прийнятності вирівнювальних виплат, запроваджених реформою. У зовнішньополітичному аспекті спільна сільськогосподарська політика матиме перед собою мету впоратися із надзвичайно важливим завданням - сприяти розвитку та уніфікації сільськогосподарського виробництва новим членам Союзу з Централь­ної та Східної Європи.

Запитання і завдання:

1. Висвітліть історію становлення і розвитку сільськогосподарської політики ЄС.

2. Які завдання, принципи та основні інструменти спільної сіль­ськогосподарської політики?

3. Охарактеризуйте європейські системи регулювання ринку сіль­ськогосподарської продукції.

4. Назвіть ринкові та цінові принципи сільськогосподарської по­літики.

5. Що таке структурна сільськогосподарська політика?

6. Вкажіть шляхи реформування спільної сільськогосподарської політики Європейського Союзу.

7. Які перспективи розвитку сільськогосподарської політики?

Поиск по сайту: