До теми: ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ І СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА. ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Основна

1. Баулін Ю. Кримінальне право як публічна галузь права // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 83-85.
2. Кирись Б. А.Прекращение уголовных правоотношений ответ­ственности // Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. – 1990. – Вып. 28. – С. 75-82.
3. Кирись Б. А. Становление и изменение уголовных правоотно­шений // Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. – 1980. – Вып. 19. – С. 64-70.
4. Кирись Б. А. Субьекты уголовного правоотношения // Правове­дение. – 1976. – № 6. – С. 73-79.
5. Ковалев М. И. Советское уголовное право: Курс лекций. – Вып. 1. Введение в уголовное право. – Свердловск: СвЮИ, 1971.
6. Коган В. М. Социальный механизм уголовно-правового воз­действия. – М.: Наука,1983.
7. Лихова С. Конституція України та кримінальне законодавство України (окремі питання взаємодії) // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 95-100.
8. Наден О. Загальні принципи кримінально-правового регулювання // Право України. – 2006. – № 7. – С. 35-42.
9. Наден О. Структура кримінального правовідношення // Підпри­ємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 125-128.
10. Наклович М. Л., Кирись Б. А. Возникновение уголовных право­отношений ответственности // Вестн. Львов. ун-та. Сер. юрид. – 1981. – Вып. 20. – С. 88-99.
11. Наумов А. В. Обновление методологии науки уголовного права // Сов. гос. и право. – 1991. – № 12. – С. 23-31.
12. Ной И. С. Метод уголовного права // Личность преступника и уголовная ответственность: Правовые и криминологические вопросы: Межвуз. науч. сб. – Саратов, 1981. – С. 17-29.
13. Огурцов Н. А. Правоотношения и ответственность в советском уголовном праве. – Рязань: Рязан. ВШ МВД СССР, 1976.
14. Панов М. Понятійні апарати наук кримінального циклу: спів­відношення і взаємозв’язок // Вісник Акад. прав. наук України. – 2000. – № 4. – С. 37-45.
15. Прохоров В. С., Кропачев Н. М., Тарбагаев А. Н. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответствен­ность. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989.
16. Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права: (Предмет, задачи и способы уголовно-правового регулирования). – Л.: ЛГУ, 1965.
17. Спиридонов Л. Н. Социология уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1986.
18. Тихий В. Кримінальне право України і Конституційне право Ук­раїни // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 63-72.
19. Чугуніков І. До питання про предмет кримінально-правового регулювання // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 6. – С. 45-48.
20. Шапченко С. Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 40. – С. 63-67.
21. Шапченко С. Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: основні режими функціонування // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 2002. – Вип. 47. – С. 198-203.

Додаткова

1. Наумов А. В. Введение в уголовное право. (Лекция) // Госу­дарство и право. – 1993. – № 11. – С. 71-78.

2. Петрова Г. О. Норма и правоотношение – средства уголовно-правового регулирования: Монография. – Н. Новгород: Изд-во ННГУ, 1999.

3. Фефелов П. А. Механизм уголовно-правовой охраны. Основные метологические проблемы. – М.: Наука, 1992.

4. Филимонов В. Д. Охранительная функция уголовного права. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003.

До теми: ЗАКОН ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (КРИМІНАЛЬНИЙ ЗАКОН)

Основна

1. Алиев Н. Б. Теоретические основы советского уголовного право­творчества. – Ростов-на-Дону, 1986.

2. Блум М. И., Тилле А. А. Обратная сила закона. – М.: Юрид. лит., 1969.

3. Блум М. И. Действие советского уголовного закона в про­странстве. – Рига: Латв. ун-т, 1974.

4. Борисов В. И. Закон Украины об уголовной ответственности: понятие, функции и источники // Уголовное право: стратегия развития в XXI веке: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (29-30 янв. 2004 г.). – М., 2004. – С. 434-437.

5. Брайнин Я. М. Уголовний закон и его применение. – М.: Юрид. лит., 1967.

6. Василаш В. М. Зворотна сила «проміжного» кримінального зако­ну // Віс­ник Львівського університету. Серія юридична. – 1993. – Випуск 30. – С. 98-100.

7. Василаш В. М. Способи пом’якшення та посилення караності діяння // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіональної наукової конференції. 13-14 лютого 1997 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 1997. – С. 233-237.

8. Василаш В. М. Втрата та зупинення чинності кримінального закону // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1999. – Випуск 34. – С. 184-189.

9. Воробей П. А., Коржанський М. Й., Щупаківський В. М. Завдання і дія кримінального закону. – К.: Генеза, 1997.

10. Грищук В. К. Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми історії і методології. – Львів: Світ, 1993.

11. Грищук В. К. Окремі проблеми ретроактивності кримінального закону // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіональної наукової конференції. 13-14 лютого 1997 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 1997. – С. 222-228.

12. Грищук В. К., Канцір В. С. Тлумачення і конкретизація кримінально-правової норми як форми реалізації судового угляду (роз­суду) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Випуск 35. – С. 417-423.

13. Дурманов Н. Д. Советский уголовный закон. – М: МГУ, 1967.

14. Елеонский В. А. Поощрительные нормы уголовного права и их значение в деятельности органов внутренних дел. – Хабаровск: Хабаров. ВШ МВД СССР, 1984.

15. Келина С. Г. Советский уголовный закон. – М: ВЮЗИ, 1961.

16. Кирись Б. О. Деякі пропозиції щодо побудови Загальної частини нового Кримінального Кодексу України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали II регіональної наукової конференції.
13-14 лютого 1996 р. – Львів: Юридичний факультет Львів­ського національного університету імені Івана Франка, 1996. – С. 130-133.

17. Кирись Б. О. Деякі зауваження щодо Загальної частини Кри­мінально кодексу України 2001 року // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – 2003. – № 2 (1). Додаток (ма­теріали науково-практичної конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення кримінального законодавства». 4-5 квітня 2003 р.). – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 167-173.

18. Ковалев М. И. Советское уголовное право: Курс лекций. Вып. 2. – Свердловск: СвЮИ, 1971.

19. Козлов А. П. Уголовно-правовые санкции (проблеми построения, классификации и измерения). – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989.

20. Кондратьєв Ю. А., Щупаківський Р. В. Конституційні засади кримінального законодавства України // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2000. – Вип. 3. – С. 41-49.

21. Коржанський М. Й. Уголовний Закон України (наукова модель): Монографія. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2004.

22. Костенко О. Кримінальний кодекс і доктрина // Право України. – 2004. – № 7. – С. 43-47.

23. Костицький М. Теоретичне та практичне значення рішень Кон­ституційного Суду України для реалізації норм кримінального права // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 79-82.

24. Мельник М. Кримінально-правова норма чи соціальна аномалія? // Право України. – 2004. – № 9. – С. 115-119.

25. Навроцький В. О. Визначення поняття «якість кримінального закону» // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 1995. – Випуск 32. – С. 57-59.

26. Навроцький В. О. Врахування вироку суду іноземної держави в Україні // Життя і право. – 2004. – № 1. – С. 46-54.

27. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства Укра­їни (порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). – К.: Атіка, 2001.

28. Навроцький В. О. Опублікована судова практика у кримінальних справах – джерело права // Кримінальне право України. – 2006. – № 1. – С. 116-125.

29. Наден О. Щодо поняття норми кримінального права // Право України. – 2006. – № 2. – С. 26-31.

30. Наумов А. В. Применение уголовно-правовых норм. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1973.

31. Наумов А. В. Реализация уголовного права. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1983.

32. Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций. – Л.: ЛГУ, 1976.

33. Пономаренко Ю. А. Чинність і дія кримінального закону в часі: Монографія. – К.: Атіка, 2005.

34. Тилле А. А. Время, пространство, закон. – М.: Юрид. лит., 1965.

35. Ткешелиадзе Г. Т. Судебная практика и уголовной закон. – Тбилиси: Мецниереба, 1975.

36. Тоболкин П. С. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм. – Свердловск: Сред.-Урал. кн. изд-во, 1983.

37. Уголовный закон. Опыт теоретического моделирования / Под ред. Кудрявцева В. Н., Келиной С. Г. – М.: Наука, 1987.

38. Шапченко С. Д. Принцип верховенства права і Кримінальний кодекс України 2001 року: деякі теоретичні, законодавчі та правозасто­совчі проблеми // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 5. – С. 85-92.

39. Шляпочников А. С. Толкование советского уголовного закона. – М.: Госюриздат, 1960.

Додаткова

1. Бойцов А. Й. Действие уголовного закона во времени и про­странстве. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1995.

2. Бойцов А. Й. Выдача преступников. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.

3. Ткачевский Ю. М. Соотношение уголовного и уголовно-исполнительно­го законодательства // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1998. – № 2. – С. 12-24.

4. Филимонов В. Д. Норма уголовного права. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.

5. Якубов А. Е. Общая часть уголовного кодекса и обратная сила уголовного закон // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1998. – № 3. – С. 36-46.

До теми: ЗЛОЧИН І ЙОГО ВИДИ

Основна

1. Беньківський В. О. До питання про злочин та його структуру // Держава і право / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2002. – Вип. 15. – С. 447-451.

2. Герцензон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1955.

3. Гуцало О. Протиправність злочину та аналогія кримінального закону // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1999. – Вип. 4 (19). – С. 155-164.

4. Дурманов Н. Д. Понятие преступления. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948.

5. Ковалев М. И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск: СвЮИ, 1987.

6. Кривоченко Л. Н. Классификация преступлений. – Х.: Вища школа, 1983.

7. Кривошеин П. К. Преступление: Историческое исследование. – К.: УАВД, 1993.

8. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность. – М.: МГУ, 1969.

9. Ляпунов Ю. И. Общественная опасность деяния как универ­сальная категория советского уголовного права. – М.: Юрид. лит., 1989.

10. Маляренко В. Т. Про соціальну зумовленість злочину і справед­ливість покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 32-44.

11. Марцев А. И. Преступление: сущность и содержание. – Омск: ВШМ МВД СССР, 1986.

12. Матусовський Г. Юридична характеристика злочинів // Вісник Академії правових наук України. – Х.: Право. – 1998. – Вип. 2 (13). – С. 120-125.

13. Мурзинов А. И. Преступление и административное правонару­шение. – М.: Юрид. лит., 1985.

14. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и де­криминализация) / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев, А. М. Яковлев. – М.: Наука, 1982.

15. Панов Н. И. Преступление: методологические аспекты исследо­вания и отражения в уголовном праве // Проблеми законності / Націо­нальна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х.: Основа, 1995. – Вип. 30. – С. 121-127.

16. Панов М., Тихий В. Поняття злочину (коментар до Криміналь­ного кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88-95.

17. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уго­ловному праву. – М.: Госюриздат, 1961.

18. Прохоров В. С. Преступление и ответственность. – Л.: ЛГУ, 1984.

19. Фефелов П. А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проб­лемы. – М.: Юрид. лит., 1972.

20. Чубарев В. Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища школа, 1991.

Додаткова

1. Гонтарь И. Я. Преступление и состав преступления как явления и понятия в уголовном праве: Вопросы теории и правотворчества. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997.

2. Козлов А. П. Понятие преступления. – СПб: Изд-во «Юриди­ческий центр Пресс», 2004.

До теми: КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ЇЇ ПІДСТАВА

Основна

1. Багрий-Шахматов Л. В. Социально-правовые проблемы уголов­ной ответственности и формы ее реализации. Т. 1. – Одесса: Одесский госуд. морской университет, 2001.

2. Багрий-Шахматов Л. В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Высшая школа, 1976.

3. Баулін Ю. В. Кримінальна відповідальність: сутність, зміст та пра­вова форма // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 626-633.

4. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1963.

5. Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964.

6. Карпушин М. П., Курляндский В. И. Уголовная ответственность и состав преступления. – М.: Юрид. лит., 1974.

7. Козаченко И. Я. Уголовная ответственность: формы и мера выра­жения. – Свердловск: СвЮИ, 1987.

8. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972.

9. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: МГУ, 1984.

10. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: ЛГУ, 1968.

11. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

12. Огурцов Н. А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. – Рязань: Рязан. ВШ МВД СССР, 1976.

13. Прохоров В. С. Преступление и ответственность. – Л.: ЛГУ, 1984.

14. Ретюнских И. С. Уголовная ответственность и ее реализация. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1983.

15. Санталов А. И. Теоретические вопросы уголовной ответствен­ности. – Л.: ЛГУ, 1982.

16. Соловій Я. Щодо визначення меж кримінальної відповідальності // Право України. – 1995. – № 12. – С. 52-57.

17. Стручков Н. А. Уголовная ответственность и ее реализация в борьбе с преступностью. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1978.

18. Тарбагаев А. Н. Понятие и цели уголовной ответственности. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1986.

19. Тихий В. Підстава кримінальної відповідальності за новим Кри­мінальним кодексом України // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 3. – С. 50-52.

20. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления. – М.: Госюриздат, 1957.

Додаткова

1. Звечаровский И. Э. Уголовная ответственность: понятие, виды, формы реализации: Учебное пособие. – Иркутск: ИрГУ, 1992.

2. Кругликов Л. Л., Василевский А. В. Дифференциация ответствен­ности в уголовном праве. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003.

3. Лесневски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответ­ственности. Теория и законодательная техника. – М.: Норма, 1998.

4. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. – М.: Норма, 1999.

5. Ткачевский Ю. М. Понятие уголовной ответственности, ее суть и цели // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 11. Право. – 2000. – № 6. – С. 3-20.

6. Хомич В. М. Теоретические проблемы уголовной ответственности (формы реализации). – Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1997.

До теми: ОБ’ЄКТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Основна

1. Благов Е. В. Механизм причинения вреда объекту преступления // Совершенствование уголовного законодательства и практики его приме­нения: Межвуз. сб. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – С. 63-69.

2. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.

3. Гельфер М. А. Обьект преступления. – М.: ВЮЗИ, 1960.

4. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны обществен­ных отношений: (Обьект и квалификация преступлений). – Л.: ЛГУ, 1979.

5. Грищук В. К., Ортинський В. Л. До питання про поняття об’єкта злочину в сучасній науці кримінального права // Наукові записки Харківського економіко-правого університету. Серія право, економіка, гуманітаристика: Зб. наук. статей. – Харків: ХЕПУ, 2004. – Вип. 1. – С. 30-38.

6. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. – М.: Юрид. лит., 1975.

7. Дутка Г. Предмет злочину // Право України. – 2001. – № 4. – С. 98-101.

8. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.

9. Каиржанов Е. К. Интересы трудящихся и уголовный закон: Проблемы обьекта преступления. – Алма-Ата: Казахстан, 1973.

10. Коржанский Н. И. Обьект посягательства и квалификация преступлений. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976.

11. Коржанский Н. И. Предмет преступления (понятие, виды и значение для квалификации). – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976.

12. Коржанский Н. И. Обьект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Акад. МВД СССР, 1980.

13. Кривуля О. М., Куц В. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 1997. – Вип. 2. – С. 70-75.

14. Лащук Є. В. До питання про «безпредметні» злочини // Держава і право / Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2000. – Вип. 8. – С. 372-379.

15. Никифоров Б. С. Обьект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960.

16. Полубинский В. Й. Правовые основи учения о жертве преступ­ления. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1979.

17. Сенаторов М. В. Об’єкт злочину та його відображення в зако­нодавстві про кримінальну відповідальність // Питання боротьби зі зло­чинністю: Зб. наук. праць. – Вип. 7. – Х.: Право, 2003. – С. 133-145.

18. Сенаторов М. В. Потерпілий від злочину в кримінальному праві / За науковою редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України В. І. Борисова. – Х.: Право, 2006.

19. Таций В. Я. Обьект и предмет преступления в советском уго­ловном праве. – X.: Изд-во при Харьков. гос. ун-те, 1988.

20. Тацій В. Я. Предмет і об’єкт злочину в кримінальному праві України: Навч. посібник. – Х.: Вища школа. Изд-во при ХТУ, 1994.

21. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2000. – № 1. – С. 80-88.

22. Фесенко Є. Цінності як об’єкт злочину // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75-78.

23. Фролов Е. А. Спорные вопросы общего учения об обьекте преступления. Сб. учен. тр. Вып. 10. – Свердловск: СвЮИ, 1969.

24. Шевченко Є. В. Про основний і додатковий безпосередні об’єкти злочинів з похідними наслідками // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – Вип. 4 (23). – С. 260-266.

Додаткова

1. Анощенкова С. В. Уголовно-правовое учение о потерпевшем / Отв. ред. Н. А. Лопашенко. – М.: Волтерс Клувер, 2006.

2. Бикмурзин М. П. Предмет преступления: Теоретико-правовой анализ. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006.

3. Марцев А. И., Вишнякова Н. В. Развитие учения об объекте пре­ступления: Лекция. – Омск: Омская академия МВД России, 2002.

4. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методоло­гические аспекты. – М.: Норма, 2001.

5. Улезько С. И. Предмет преступления, предмет общественного отношения. предмет преступного воздействия // Материалы ІІІ Междунар. науч.-практ. конференции «Международное и национальное уголовное законодательство: проблемы юридической техники». – М.: МКСЭСТ, 2004. – С. 178-182.

До теми:. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Основна

1. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления. – М.: Юрид. лит., 1974.

2. Грищук В. К. Способи вчинення злочину: насильство, напад, обман // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 1996. – Вип. 4-5. – С. 328-332.

3. Жордания И. Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1977.

4. Кудрявцев В. Н. Обьективная сторона преступления. – М.: Госюриздат, 1960.

5. Кудрявцев В. Н. Противоправное бездействие и причинная связь // Сов. гос. и право. – 1967. – С. 28-36.

6. Музика А., Багіров С. Диференціація відповідальності за нео­бережні злочини з урахуванням різновидів детермінаційних зв’язків // Право України. – 2004. – № 7. – С. 114-118.

7. Кузнецова Н. Ф. Значение преступных последствий для уго­ловной ответственности. – М.: Госюриздат, 1958.

8. Левертова Р. А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву. – Омск: Ом. ВШМ МВД СССР, 1978.

9. Мальцев В. В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1989.

10. Михлин А. С. Последствия преступления. – М.: Юрид. лит., 1969.

11. Панов Н. И. Квалификация преступлений, совершаемых путем обмана. Учебное пособие. – X.: ХарЮИ, 1980.

12. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х.: Вища школа, 1982.

13. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступлений. – Xарьков: ХарЮИ., 1984.

14. Панов Н. И. Средства совершения преступления: понятие и види // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Вип. 64. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2003. – С. 127-133.

15. Преступная деятельность: понятие, характеристика, принципи, изучение: Монография / Бахин В. П., Карпов Н. С., Цымбал П. В.; ред. П. В. Мельник; Акад. Гос. налоговой службы Украины. – К.: Акад. Гос. налоговой службы Украины, 2001.

16. Сабитов Р. А. Обман как средство совершения преступления. – Омск: Ом. ВШМ МВД СССР, 1980.

17. Тарарухин С. А. Преступное поведение. Социальные и психоло­гические черты. – М.: Юрид. лит., 1974.

18. Тер-Акопов А. А. Бездействие как форма преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1980.

19. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступ­ления. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1977.

20. Церетелли Т. В. Причинная связь в уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1963.

21. Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками: Монографія. – Х., 2005.

22. Ярмыш Н. Н. Действие как признак обьективной стороны пре­ступления (проблеми психологической характеристики). – Х.: Основа, 1999.

23. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причино-следственной связи в уголовном праве. Философско-правовой анализ. – Х.: Право, 2003.

Додаткова

1. Акоев К. Л., Кауфман М. А. и др. Обьективная сторона пре­ступления (факультативные признаки). – М., 1995.

2. Бойко А. И. Преступное бездействие – СПб: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2003.

3. Землюков С. В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда. – Новосибирск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

4. Ковалев М. И. Проблемы учения об обьективной стороне состава преступления. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

5. Малинин В. Б. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2000.

6. Успенский А. В. Проблема обоснования причинной связи при соучастии в совершении преступления // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 11. Право. – 1998. – № 5. – С. 93-107.

7. Шарапов Р. Д. Физическое насилие в уголовном праве. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

До теми: СУБ'ЄКТ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Основна

1. Бейсенов Б. С. Алкоголизм: уголовно-правовые и криминоло­гические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1981.

2. Беро М. П. История развития понятия невменяемости: Учебно-методическое пособие. – Донецк: УкрНТЭК, 2001.

3. Богомягков Ю. С. Уголовно-правовая невменяемость: критерии и признаки // Сов. гос. и право. – 1989. – № 4. – С. 103-108.

4. Владимиров В. А., Левицкий Г. А. Субъект преступления по совет­скому уголовному праву. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1964.

5. Кирись Б. Розділ IV Загальної частини Кримінального кодексу України 2001 р. потребує удосконалення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний фа­культет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 358-359.

6. Лазарев А. М. Субъект преступления. – М.: ВЮЗИ, 1981.

7. Лейкина Н. С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: ЛГУ, 1968.

8. Лунц Д. Р. Проблема невменяемости в теории и практике судеб­ной психиатрии. – М.: Медицина, 1966.

9. Магарін М. С., Баранєнко Д. В. Суб’єкт злочину за новим кримінальним законодавством України / Під ред. д.ю.н., професора Є. Л. Срельцова. – О.: Астропрінт, 2001.

10. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости и невменяемости в совет­ском уголовном праве. – Владивосток: ДВГУ, 1983.

11. Михеев Р. И. Уголовное право и психиатрия: Конспект лекций / Р. И. Ми­хеев; Министерство висшего и среднего специального образования РСФСР. Дальневосточний государственный университет. – Владивосток, 1988.

12. Михеев Р. И. Уголовная ответственность лиц с психофизиоло­гическими особенностями и психогенетическими аномалиями: Спорные вопросы правовой теории и трудности практической деятельности органов правоприменения: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабар. ВШ МВД СССР, 1989.

13. Музика А. А. Примусові заходи виховного і медичного характеру. – К.: НАВСУ, 1997.

14. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958.

15. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. – Алма-Ата: Наука, 1977.

16. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уго­ловному праву. – М.: Госюриздат, 1961.

17. Приходько Т. Н. Проблемы уменьшенной вменяемости в уго­ловном праве. – О.: Маяк, 1998.

18. Трахтеров В. С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). – Х.: Укр. юрид. академия, 1992.

19. Устименко В. В. Специальный субъект преступления. – Х.: Вища школа, 1989.

Додаткова

1. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступное поведение и пси­хические аномалии / Под ред. В. Н. Кудрявцева. – М.: Спарк, 1998.

2. Волженкин Б. В. Уголовная ответственность юридических лиц. – СПб.: Санкт-Петербург. юрид. ин-т Ген. прокуратури РФ., 1998.

3. Иванов Н. Г. Аномальный субъект преступления: проблемы уго­ловной ответственности. Учеб. пособие для вузов. – М.: Закон и право,
ЮНИТИ, 1998.

4. Назаренко Г. В. Невменяемость. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2002.

5. Никифоров А. С. Юридическое лицо как субъект преступления и уголовной ответственности. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002.

6. Павлов В. Г. Субъект преступления. – СПб.: Изд-во «Юриди­ческий центр Пресс», 2001.

До теми: СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ

Основна

1. Вереша Р В. Вина у кримінальному праві: навчально-методичний вимір: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2006.

2. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005.

3. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступлений. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1968.

4. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование). – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1982.

5. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1965.

6. Воробей П. А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. – К.: Вид-во Нац. акад. внутр. справ Ук­раїни, 1997.

7. Ворошилин Е. В., Кригер Г. А. Субъективная сторона преступления. – М.: МГУ, 1987.

8. Дагель П. С. Неосторожность: Уголовно-правовые и кримино­логические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1977.

9. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве // Учен. зап. ДВГУ. – 1968. – Вып. 21. – Ч. 1.

10. Дагель П. С., Котов Д. П. Субъективная сторона преступления и ее установление. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974.

11. Дагель П. С., Михеев Р. И. Теоретические основы установлення вины. – Владивосток: Боевая вахта, 1975.

12. Зелинский А. Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – X.: Вища школа, 1986.

13. Злобин Г. А., Никифоров Б. С. Умысел и его форми. – М.: Юрид. лит., 1972.

14. Злочинна необережність: Карно-правове та кримінологічне дослідження / (І. П. Лановенко, Ф. А. Лопушанський, О. М. Кос­тенко та ін.; Відп. Ред. І. П. Лановенко, Ф. А. Лопушанський); АН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Наукова думка, 1992.

15. Квашис В. Е. Преступная неосторожность: Социально-правовые и криминологические проблемы. – Владивосток: ДВГУ, 1986.

16. Квашис В. Е., Махмудов Ш. Д. Ответственность за неосторож­ность. – Душанбе: Ирфон, 1975.

17. Кригер Г. А. Понятие и содержание вины в советском уголов­ном праве // Вестник Московского ун-та. Серия 11. Право. – 1983. – № 5. – С. 3-11.

18. Лукьянов В. В. К вопросу о «раздвоении» вины в преступлениях со сложным составом // Сов. гос. и право. – 1988. – № 10. – С. 70-78.

19. Макашвили В. Г. Уголовная ответственность за неосторожность. – М.: Госюриздат, 1957.

20. Маслак Н. В. Намір як суб’єктивна ознака злочинної діяльності // Кримінальне право України. – 2006. – № 5. – С. 22-29.

21. Пинаев А. А. Вина и уголовная ответственность // Уголовная ответственность: проблемы содержания, установления, реализа­ции. – Воронеж: Из-во Воронежского ун-та, 1989. – С. 46-51.

22. Пинаев А. А. Особенности составов преступлений с двойной и смешаной формами вины. – Харьков: ХарЮИ, 1984.

23. Преступная неосторожность: уголовно-правовое и криминоло­гическое исследование / Авт. кол. Лановенко И. П., Лопушанский Ф. А., Костенко А. Н. и др.; Отв. ред. Лановенко И. П., Лопушанский Ф. А. – К.: Наукова думка, 1992.

24. Проблемы боротьбы с преступной неосторожностью: Межвуз. темат. сб. – Владивосток: Изд-во ДВУ, 1981.

25. Рарог А. И. Вина в советском уголовном праве / Науч. ред. Б.В. Здравомыслов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987.

26. Рарог А. И. Вина и квалификация преступлений. – М.: ВЮЗИ, 1982.

27. Рарог А. И. Общая теория вины в уголовном праве. – М.: ВЮЗИ, 1980.

28. Савченко А. В. Мотив і мотивація злочину. – К.: Атіка, 2002.

29. Угрехелидзе М. Г. Проблемы неосторожной вины в уголовном праве. – Тбилиси: Мецниереба, 1976.

30. Утевский Б. С. Вина в советском уголовном праве. – М.: Гос­юриздат, 1950.

31. Филановский И. Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. – Л.: ЛГУ, 1970.

32. Шавгулидзе Т. Г. Аффект и уголовная ответственность. – Тби­лиси: Мецниереба, 1973.

33. Якушин В. А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1988.

Додаткова

1. Красиков Ю. А. Субъективная сторона преступления. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1996.

2. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения. – М.: Наука, 1991.

3. Лунеев В. В. Субъективное вменение. – М.: Спарк, 2000.

4. Миненок М. Г., Миненок Д. М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

5. Назаренко Г. В. Вина в уголовном праве: Монография. – Орел: ОрЮИ МВД РФ, 1996.

6. Нерсесян В. А. Неосторожные преступления: проблемы и реше­ния. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991.

7. Нерсесян В. А. Ответственность за неосторожные преступления. – СПб: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2002.

8. Панченко П. Н. Случай, вина и ответственность в уголовном праве // Правоведение. – 1995. – № 1. – С. 36-45.

9. Рарог А. И. Субьективная сторона и квалификация преступлений. – М.: Правообразование, 2001.

10. Скляров С. В. Вина и мотивы преступного поведения. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004.

11. Якушин В. А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. – Тольятти: ТолПИ, 1998.

До теми: СТАДІЇ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

Основна

1. Дрьомов С. В. Виявлення наміру: кримінально-правова харак­теристика та роль у виконанні завдань щодо запобігання злочинам // Кри­мінальне право України. – 2006. – № 5. – С. 30-34.

2. Дурманов Н. Д. Стадии совершения преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1955.

3. Иванов В. Д. Ответственность за покушение на преступление. – Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1974.

4. Караулов В. Ф. Стадии совершения преступления. – М.: ВЮЗИ, 1982.

5. Кузнецова Н. Ф. Ответственность за приготовление к преступ­лению по советскому уголовному праву. – М.: МГУ, 1958.

6. Маслак Н. В. Підстава кримінальної відповідальності за готу­вання до злочину // Кримінальне право України. – 2006. – № 4. – С. 3-9.

7. Навроцький В. О. Злочини, при вчиненні яких замах неможливий // Концепція формування законодавства України: ІІ міжрегіональна науково-практична конференція, (листопад 1997 р.). Наукові статті та доповіді. – Запоріжжя: Запорізький державний університет, юридичний факультет. – 1998. – С. 134-138.

8. Панько К. А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1975.

9. Тер-Акопов А. А. Добровольный отказ от совершения преступ­ления. – М.: Юрид. лит., 1982.

10. Тихий В. Готування до злочину (коментар статті 14 Кри­мінального кодексу України) // Вісник Конституційного Суду Ук­раїни. – 2004. – № 3. – С. 70-72.

11. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 5. – С. 117-120.

12. Тихий В. Закінчений та незакінчений злочин (коментар статей 13, 16 Кримінального кодексу України) // Вісник Консти­туційного Суду Ук­раїни. – 2004. – № 2. – С. 104-109.

13. Тихий В. Замах на злочин (коментар статті 15 Криміналь­ного кодексу України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 4. – С. 91-94.

14. Тихий В. Стадії злочину як інститут кримінального права // Тер­нопільська Академія народного господарства. Актуальні проб­леми право­знавства: Науковий збірник ЮІ ТАНГ. – Вип. 4. – Тер­нопіль, 2002. – С. 232-237.

15. Тихий В. П. Питання застосування норм Кримінального ко­дексу України щодо стадій злочину // Законодавство України. – 2002. – № 1. – С. 69-73.

16. Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин // Вісник Академії правових наук України. – 1996. – № 6. – С. 128-136.

17. Тихий В. П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. – Х.: НЮАУ, 1996.

18. Тишкевич И. С. Приготовление и покушение по советскому уголовному праву. (Понятие и наказуемость). – М.: Госюриздат, 1958.

19. Цвіліховський Л. Кваліфікація дій, пов’язаних з відмовою від повторення замаху на злочин // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1996. – № 6. – С. 5-6.

Додаткова

1. Козлов А. П. Учение о стадиях преступления. – СПб: Изд-во «Юридический Центр Пресс», 2002.

2. Редин М. П. Преступления по степени их завершенности. Монография. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2006.

3. Ситникова А. И. Приготовление к преступлению и покушение на преступление: Монография. – М.: Ось-89, 2006.

4. Щерба С. П., Савкин А. В. Деятельное раскаяние в совершении преступления. – М.: Спарк, 1999.

До теми: СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ

Основна

1. Бурчак Ф. Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. – К.: Наукова думка, 1969.

2. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и пра­вовые проблеми. – К.: Вища школа, 1986.

3. Галиакбаров Р. Р. Групповое преступление: постоянные и пере­менные признаки. – Свердловск: СвЮИ, 1973.

4. Гришаев П. И., Кригер Г. А. Соучастие по уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959.

5. Гуторова Н. А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины: Учеб. пособие. – Харьков: ООО «Рубикон П», 1997.

6. Джекебаев У. С., Вайсберг Л. М., Судакова Р. Н. Соучастие в преступлении: криминологические и уголовно-правовые проблеми. – Алма-Ата: Наука, 1981.

7. Зелинский А. Ф. Соучастие в преступлении. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1971.

8. Иванов Н. Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991.

9. Кваша О. О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корець­кого, 2003.

10. Кваша О. О. Форми співучасті у злочині: історія і сучасність // Правова держава. – 2004. – № 15. – С. 156-165.

11. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. – Ч. 1. Понятие соу­частия. Учен. тр. Т. 3. – Свердловск: СвЮИ, 1960.

12. Ковалев М. И. Соучастие в преступлении. – Ч. 2. Виды соучастни­ков и формы соучастия в преступлении. Учен. тр. Т. 5. – Свердловск: СвЮИ, 1962.

13. Костенко В. Посередництво як форма співучасті у вчиненні злочину (питання криміналізації) // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 129-132.

14. Новицький Г. В. Поняття і форми співучасті у злочині за кри­мінальним правом України: Наук.-практ. посіб. – К.: Вища школа, 2001.

15. Тельнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит., 1974.

16. Трайнин А. Н. Учение о соучастии. – М.: Юриздат, 1941.

17. Царегородцев А. М. Ответственность организаторов преступле­ний. – Омск: Омская высшая школа милиции, 1978.

18. Шапченко С. Д. Деякі питання тлумачення і застосування статті 28 Кримінального кодексу України // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. – № 3. – С. 116-124.

19. Шнейдер М. А. Соучастие в преступлении по советскому уго­ловному праву. – М.: ВЮЗИ, 1958.

Додаткова

1. Козлов А. П. Соучастие: Традиции и реальность. – СПб: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2001.

2. Лемешко О. М. Кримінально-правова оцінка потурання вчи­ненню злочину. – Харків: ФІНН, 2003.

3. Разгильдиев Б. Т. Уголовно-правовые проблемы прикосновен­ности к преступлению. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981.

Поиск по сайту: