АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Читайте также:
  1. Антициклічна політика уряду
  2. Асортиментна політика і товарна марка
  3. БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  4. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
  5. Вигоди і механізми Митного союзу
  6. Геополітика та сучасне геополітичне становище України.
  7. Демографічна політика держав
  8. Державна інформаційна політика та її забезпеченість Законами України
  9. Державна політика зниження природної норми безробіття
  10. ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЕРЖАВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА її НАСЛІДКИ
  11. Економічна політика
  12. Експортна політика України

Принципи та завдання енергетичної політики ЄС. Енергетична політика ЄС грунтується на трьох загальних принципах, визначених ще 1952 р. Паризьким договором про створення Європейського співтовариства вугілля і сталі та покладених в основу об'єднання європейських країн: спільний ринок, спільні завдання та інститути. Конкретизація та визначення згаданих спільних цілей та основних на­прямів їх досягнення залежить від актуальних викликів енергетичній безпеці країн-членів ЄС.

Завдання та напрями енергетичної політики ЄС визначаються самим характером енергетичного сектора Євросоюзу та тенденціями змін у ньому, що можуть бути зумовлені розширенням.

Енергетичний сектор ЄС залежить від імпорту енергоносіїв. Вхо­дження до ЄС країн-кандидатів суттєво підвищить рівень імпортної залежності. За експертними оцінками, загальна залежність ЄС від імпорту енергоносіїв до 2030 р. може зрости до 70 %, значно та на тривалий час погіршаться показники диверсифікованості джерел і шляхів транспортування енергоносіїв. Це, за умови невжиття карди­нальних заходів, може поставити енергетику ЄС у критично залежне становище.

Виходячи з цього та маючи на меті забезпечення сталого роз­витку й підвищення конкурентноспроможності європейської еко­номіки, ЄС формулює головні завдання енергетичної політики, на підставі яких можна виокремити її стратегічні напрями на сучас­ному етапі.

Завдання:

• забезпечення безпеки енергопостачання зростаючої зовнішньої залежності ЄС у цьому секторі;

• сприяння щільнішій інтеграції на енергетичних ринках Співто­вариства;

• включення як однієї з найважливіших енергетичної складової до стратегії підготовки до вступу країн-кандидатів.

Стратегічні напрями:

• забезпечення енергетичної безпеки країн-членів;

• формування внутрішнього енергетичного ринку;

• участь у підготовці енергетичних секторів країн-кандидатів до функціонування за умов ЄС.

Враховуючи, що на енергетичну політику поширюються загальні засади формування та реалізації спільної політики ЄС у різних сфе­рах, засади економічної діяльності та засади функціонування ринку, сформульовані та прийняті в межах Євросоюзу.

Правова основа енергетичної політики ЄС. Енергетичне законо­давство ЄС є частиною законодавства Євросоюзу та, мабуть, найпо­тужнішим засобом формування спільної політики ЄС. Його суть як засобу фомування спільної політики полягає у виробленні та прийнятті на наднаціональному рівні певних нормативно-правових актів, до яких адаптовуються національні законодавства, внаслідок чого досягається їх уніфікація. Сфери та ступінь гармонізації законодавства країн-членів також визначаються відповідними правовими актами ЄС.

Гармонізація законодавств країн-членів Римським договором про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) 1957 р. визначена як пріоритетне завдання. Крім того, Договір передбачав зближення законодавств країн-членів настільки, наскільки це необ­хідно для функціонування Єдиного ринку (ст. З, п h).

У процесі європейської інтеграції від Європейських співтовариств до Європейського Союзу країнами-членами накопичений значний обсяг правових норм, що отримав назву acquis communautare та є обов'язковим для дотримання країнами-членами та імплементації національними законодавствами країн-кандидатів.

Для правового нормування енергетичного сектора використовуються традиційні для ЄС види нормативно-правових актів (міждержавні угоди,

регламента, директиви, рішення, пропозиції, рекомендації), документи політичного характеру (Європейська енергетична хартія), а також так зва­ні Білі та Зелені книги, в яких наводиться інформація про стан виконанння заходів спільної енергетичної політики та декларуються стратегія і кон­кретні заходи на перспективу (Біла книга про внутрішній ринок 1985 p., Зелена книга «Назустріч Європейській стратегії безпеки енергопоста­чань» 2000 p., Біла книга про відновлювані джерела енергії).

Найпоширенішими актами, що використовуються в сфері регулю­вання енергетичного сектора ЄС є директиви. Це означає, що спільна енергетична політика ЄС перебуває на стадії становлення і тому надає значну свободу дій національним органам влади у виборі термінів і засобів виконання прийнятих на наднаціональному рівні рішень.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)