Як вони живуть

У Китаї дивує сусiдство хмарочосiв i халуп, а ще бiльше — «вуличне iснування» людей. Життя бiльшостi з них проходить на тротуарi бiля будинку. Тут i обiд готується-споживається, i посуд миється, i одяг сушиться. Мабуть, це не так бiднiсть (у халупках — кондицiонери, у мешканцiв — мобiльнi телефони), як просто традицiя.

Дорожнiй рух — окрема розмова. Правило тут одне: хто менший, той i поступається. Пiшоходи тiкають вiд велосипедiв i мопедiв, тi — вiд легковикiв, машини — вiд автобусiв. Нiхто нiкого не пропускає — «рятуйся, хто може!». Нiхто нi на кого не кричить, усi їдуть iз незворушним виразом обличчя. Але їдуть! Велосипедiв i мопедiв стiльки, що не надивуєшся. Бiльшiсть моторного двоколiсного транспорту на випадок дощу обладнана парасолями, а велосипедисти якось примудряються тримати їх у руцi. Це при такому русi! Тим часом затори менi не зустрiлися, дороги — чудовi, бiльшiсть мiських автобусiв обладнанi кондицiонерами...

Домашнiх тваринок, особливо собак, не помiтила. Розгадка проста: власник песика має сплачувати державi 400 американських доларiв. Натомiсть пернатi не оподатковуються, тому на вулицях часто можна помiтити клiтки iз барвистими пташками: нехай i вони свiжим повiтрям подихають.

З iноземними мовами в Пiднебеснiй не склалося. Хiба що старшi дiти та студенти можуть вам хоч трохи допомогти. З жестами теж не вийде: тут їх не лише не розумiють, а й не хочуть розумiти. Охочi до мiсцевих принад мусять знайти в готелi людину, що володiє англiйською, i попросити її написати назву тiєї мiсцини iєроглiфами. На зворотi конче необхiдно зазначити ще й назву вашого готелю, бо треба ж якось i повернутися... Отак бiгаєш iз папiрцем i тицяєш його таксистам. Не зайве прихопити вiзитну картку готелю — там пiсля фрази «вiдвезiть мене» зазначається китайською мовою мiсце призначення. Губити картку категорично не рекомендується! Можна ще озброїтися мапою чи путiвником, але з перекладом китайською. Пiсля кiлькох спроб жестами i благальним поглядом можна спонукати когось iз мiсцевих пiдiйти i допомогти знайти правильний напрямок руху.

Кухня в Китаї особлива. Причому настiльки, що пiсля двох тижнiв мiсцевих харчiв я радiла ненависному «Макдональдсовi», як дитина! Лишилося загадкою — чи то готелi на менi економили, чи то я в такому регiонi була, але всi (i представники iнших країн теж) сварили мiсцеву їжу на всi заставки. З iншого боку, моя сестра пiсля повернення з Пiднебесної розхвалювала тамтешню кухню так, аж не вiрилося, що вона побувала саме в Китаї. Навчена досвiдом, навiть на привабливi зовнi страви я не накидалася — чекала, коли хтось зробить першу пробу. Чого варте, наприклад, морозиво зi смаком гороху та кукурудзи...

Чаю в Китаї багато, i чаю смачного. Деякi види викликають подив — наприклад, iз квiтiв хризантем або з абсолютно шпинатовим запахом. Але що бiльше п’єш, то бiльше подобається. В результатi моя валiза була на чверть наповнена пачками з чаєм.

Незважаючи на всi китайськi несподiванки, я б iз задоволенням iще раз вiдвiдала цю країну. Бо зрештою, коли згадую свої пригоди, на обличчi з’являється усмiшка. А що iще потрiбно?

Ключові поняття та терміни: Туристичні ресурси Азіатсько-Тихоокеанського макрорегіону. Східна Азія. Південно-Східна Азія. Південна Азія. Австралія та Океанія. Туристичний розвиток Азіатсько-Тихоокеанського макрорегіону. Туристичні країни Східної Азії: Південна Корея, Північна Корея, Монголія, Тайвань, Японія. Туристичні країни Південно-Східної Азії: Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Східний Тимор, Таїланд, Філіппіни. Туристичні країни Південної Азії: Індія, Непал, Шрі-Ланка, Мальдіви, Пакистан, Бутан, Бангладеш. Туристичні країни Австралії та Океанії: Австралія, Нова Зеландія, Острови Кука, Фіджі, Західне Самоа, Таїті, Нова Каледонія, Соломонові острови, Вануату. Туристичний потенціал Китаю як провідної туристичної країни Азіатсько-Тихоокеанського макрорегіону.

Контрольні запитання

Поиск по сайту: