Введення

Ніхто не стане заперечувати той факт, що смерть це ті двері, через які кожному доведеться пройти. Що нас чекає завтра, через місяць чи рік і більше - невідомо, і говорити про своє майбутнє ми можемо по перевазі теоретично. Але день смерті обов'язково настане і весь пафос і значущість його в тому, що він буде ні чийсь, а твій. Це змушує нас ставитися гранично уважно до власної смерті. Живучи, радіючи і вітаючи життя, ми неодмінно стикаємося з небуттям і смертю. І факт неминучості смерті змушує нас, при скільки-небудь пильній увазі, поставитися до життя, як притаманною нам реальності, по-іншому. Смерть знаходить до кожного певний шлях: через природний процес старіння, тяжку хворобу, насильство ззовні, нещасний випадок, наше власне втручання в життєдіяльний процес. Ось середні статистичні дані:

Кожен рік у світі, за різними оцінками вмирає від 50 до 55 мільйонів осіб. За даними ООН, у розвинених країнах щорічно вмирають 11700000 чоловік, з них приблизно 10% припадає на Росію. З них 750 тисяч помирають насильницькою смертю (включаючи дорожньо-транспортні пригоди), 130 тисяч закінчують життя самогубством, а інші стають жертвами різних захворювань.

Можна заперечити словами відомого народного вислову: "Чому бути, того не минути". Так, звичайно, ми не можемо точно сказати як помремо і де це трапиться. І незнання цього породжує тимчасове спокій. Люди живуть так, ніби ніколи не помруть. Про це говорити якось не прийнято. Але при більш глибокому роздумі, невідомість смертної години викликає тривогу, побоювання, страх. Лякає ні скільки біль, яка може виникнути при смертному кінець, скільки невідомість, яка чекає за смертним порогом. Бояться зазвичай люди не готові до смерті. І в цей момент доречно порадити такій людині, охопленому тривогою післясмертних небуття, серйозно замислитися над питанням сенсу свого життя і життя після смерті. Задуматися поки ще є час...

Головне ж увагу в цій роботі буде приділено проблемам, які пов'язані зі смертю людей, що входять в останню цифру статистичних даних, які вмирають щорічно насильницькою смертю не з вини обставин і зовнішніх сил, а за рішенням власної волі. Ця стаття присвячена дослідженню психологічних, етичних і богословських питань, пов'язаних з проблемою самогубства (суїциду).

Згідно вищенаведеної статистикою, приблизно кожен шостий з числа загиблих насильницькою смертю, помер від власних рук, тобто число самогубств складає 14,75% від загального числа людей, загиблих насильницькою смертю. Це досить високий показник. Але навіть, якщо б цей відсоток був значно нижче, від цього сама проблема суїциду не стала б менш актуальною. І християнські громади, покликані бути світлом і допомогою всім, котрі втратили надію і сенс життя у цьому світі, повинні прийняти у вирішенні цієї проблеми активну участь.

Через це дослідження я хочу звернути увагу Церкви на проблему суїциду і закликати до участі в спасенні роботі з людьми, схильними до суїцидальної образу думок. Розглядаючи це явище з позиції християнської етики, яка засуджує суїцид, я прагну дати найбільш точне визначення тому, що слід називати самогубством, тобто аморальним (гріховним) вчинком, через відміну самогубства в чистому вигляді від акту саморуйнування. При цьому я намагаюся привести основні причини, що провокують суїцид, показати християнське ставлення до цього явища в контексті сучасних етичних поглядів і вказати шляхи можливої ​​допомоги людям, схильним до суїцидальної мисленню. Поряд з цим, я не ставлю собі за мету знайти відповіді на питання, які стосуються перспективи післясмертних буття самогубці. Це питання типу: "Чи втратить християнин, який покінчив життя самогубством, свій порятунок чи ні?". На підставі наведених нижче біблійних текстів, вважаю, що відповідь на цей і подібні питання знаходяться більше в Божій, ніж у нашій, компетенції, тому мені не хочеться проникати в ту область, де мову можна вести тільки на рівні припущень, а не обгрунтованих тверджень. Ми можемо тільки будувати припущення з цього приводу, але не більше. Біблія попереджає нас:

"Не судіть, і не судимі будете, бо яким судом судите, таким самі будете судимі і якою мірою міряєте, такою і вам будуть міряти" (Мф.7.1-2).

"Один Законодавець і Суддя, що може спасти й погубити: а ти хто такий, що осуджуєш ближнього?" (Іак.4.12).

Для нас же досить знати те, що є пороком і злом у цьому світі, щоб не допускати подібного у своєму житті і застерігати від зла й пороку оточуючих нас людей, надаючи їм посильну спасенну допомогу.

"Ви - світло світу!" (Мф. 5.13)

"Брати мої, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, хай знає, що грішника навернув від його блудної дороги його спасе душу від смерті і покриє безліч гріхів." (Іак.5.19-20).

Далі, для розуміння актуальності проблеми суїциду в сучасному контексті, ми перейдемо до статистичних фактам і розглянемо найпоширеніші причини.

Поиск по сайту: