Пристрої введення інформації

Пристрої введення інформації — це пристрої комп'ютера, призначені для передаван­ня інформації від користувача комп'ютеру.

З часів створення комп'ютерів до 90-х років минулого сторіччя користувач міг вводити в комп'ютер тільки текстову інформацію за допомогою пультів (прообразів сучасних клавіа­тур), перфокарт (аркушів паперу з отворами) та перфострічок. Перфокарти були в той час основним засобом введення програм у комп'ютер, тому що швидкість зчитування інформації з них у сотні разів перевищувала швидкість введення з клавіатури.

У сучасних комп'ютерах користувач має змогу вводити в комп'ютер інформацію будь-якого виду: текстову, числову, графічну, звукову.

Клавіатура призначена для введення до комп'ютера текстової інформації (літер, цифр, розділових знаків) та керування його роботою.

Зазвичай клавіатура стаціонарного ПК — це самостійний конструктивний блок. У пе­реносних ПК клавіатура входить до складу корпуса; кількість її клавіш значно менша, ніж у стаціонарного.

Клавіатури мають по 101 — 104 клавіші, які розміщені за стандартом QWERTY (у верхньо­му лівому куті літерної частини клавіатури містяться клавіші "Q", "W", "Е", "R", "T", "Y"). Розріз­няють їх лише за незначними варіаціями розташування і форми деяких службових клавіш, а також особливостями, зумовленими мовою, що використовується.

За своїм призначенням всі клавіші умовно поділяють на чотири групи:

• алфавітно-цифрові і знакові клавіші;

• функціональні клавіші;

• службові клавіші;

• допоміжна (або мала цифрова) клавіатура.

Ця класифікація умовна, тому що залежно від програми, яка виконується, одна й та сама клавіша може здійснювати і функціональні, і службові обов'язки. Кожний про­грамний продукт, як правило, супроводжується поясненням призначення основних фун­кцій клавіш.

Алфавітно-цифрові і знакові клавіші призначаються для введення латинських літер від А до Z, символів українського алфавіту (А—Я), цифр (0 — 9), розділових знаків (,.-!?:; 3 " "), службових символів (+-#$%& *). Серед клавіш цієї групи є і клаві­ша проміжку (англ. Space bar), яка розташована у нижньому рядку клавіатури. Вона призначена для введення проміжку між символами. При цьому курсор переміщується на один символ праворуч.

Для введення великих літер або символів, що знаходяться у верхньому регістрі призначена клавіша "Shift".

Для введення тексту, який складається з великих літер, можна натиснути клавішу ~~l "Caps Lock" (від англ. Caps Lock — фіксація верхнього регістра). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому верхньому куті клавіатури. Повторне натискання на цю ж саму клавішу призводить до переходу в режим введення малих літер.

Другу групу клавіш складають 12 функціональних клавіш — від "F1" до "F12". Ці клавіші призначені для виконання певних функцій, які залежать від конкретної програми. Третя група клавіш містить службові клавіші: "Enter", "Tab", "Esc", "Delete", "Insert", кла­віші управління курсором "←", "↑, "→","↓", "Home", "End", "PgUp", "PgDn".

Клавіша "Enter" (англ. enter — ввести, увійти) призначена для завершення введення ко­манди. Натискування на цю клавішу може сприйматися і як вказівка виконувати команду. У текстових редакторах "Enter" може означати перехід на наступний рядок або абзац тексту.

Клавіша "Tab" (табуляція) при редагуванні текстів використовується для швидкого переміщення на екрані — не на одну позицію, а на певну відстань.

Клавіша "Esc " (від англ. escape — відміна) зазвичай використовується для відміни пе­вної дії, виходу з режиму виконання програми тощо.

Клавіша "Delete" використовується для вилучення символу, який знаходиться під кур­сором або праворуч від нього.

Клавіша "<— Backspace" розташовується над клавішею "Enter" і призначена для вилу­чення символу, що знаходиться ліворуч від курсору.

Клавіша "Insert " призначена для переключення між режимами вставки і заміщення при введенні текстової інформації.

Натискування на клавіші управління курсором призводить до переміщення курсору у відповідному напрямку: ліворуч, вгору, праворуч, вниз, на початок і кінець рядка, сторінку вверх, сторінку вниз відповідно.

Клавіші "Ctrl" (читається "контрол" від англ. control — управління), Shift (від англ. shift— зсув, переміщення) і "Alt" (читається "алт" від англ. alternate — інший, додатковий) називаються управляючими і використовуються для зміни призначення інших клавіш. На­приклад, для виходу з програм часто використовуються "Alt + X", "Ctrl + Q", "Alt + F4". Комбінація "Ctrl + Alt + Delete" призводить до перевантаження персонального комп'ютера, а "Ctrl + Pause" завершує виконання поточної програми.

Клавіша "PrintScreen" (від англ. print — друкувати, screen — екран) виконує друку­вання поточного текстового екрана (у DOS) або зберігає у буфері обміну графічну копію екрана (у Windows).

Клавіша "Pause" (від англ. pause — пауза, робити зупинку) призначена для тимчасового припинення виконання програми. Для продовження виконання треба натиснути на будь-яку клавішу.

Клавіша "ScrollLock" (від англ. scrolling — прокрутка, lock — фіксація) — у деяких програмах використовується для включення або виключення режиму вертикального про­кручування інформації на екрані.

Четверта група клавіш — це допоміжна клавіатура. Вона містить деякі дублюючі кла­віші для набору цифр, знаків арифметичних операцій, для управління курсором. Перехід до режиму введення цифр здійснюється при натисканні на клавішу "NumLock" (від англ. Number Lock — фіксація цифр). При цьому підсвічується відповідний індикатор у правому куті клавіатури (ліворуч від індикатора "CapsLock"). Повторне натискання на цю клавішу переводить клавіші допоміжної клавіатури у режим управління курсором.

Маніпулятор "миша" — це пристрій, за допомогою якого користувач керує позиці­єю курсору на екрані монітора та обирає об'єкти для роботи.

Миша містить всередині кульку, яка може обертатися у різних напрямках. При пере­міщенні миші по поверхні стола чи планшета курсор відповідно переміщується по екрану. Миші, що використовуються для роботи з програмами фірми Microsoft, є двокнопковими. Програми, розраховані на комп'ютери типу Apple, потребують мишу з однією кнопкою. Рані­ше використовувалися миші з трьома кнопками, існувала навіть миша з 41 кнопкою, яка призначалась спеціально для комп'ютерних систем креслення.

Джойстик (від англ. joy — радість, stick — палка) — це пристрій, який використову­ється в комп'ютерних іграх. Джойстик має вигляд рукоятки з кнопками (для "пострілу", "стрибка" тощо), при обертанні якої курсор переміщується на екрані.

Сканер — це пристрій, для введення в комп'ютер чорно-білого або кольорового пів-тонового зображення, графічної та текстової інформації. За допомогою спеціального програ­много забезпечення можна розпізнавати текст, введений за допомогою сканера, і це дає змогу швидко переносити у комп'ютер надрукований (на принтері, друкарській машинці, а іноді — навіть рукописний) текст. Введена інформація може оброблятися за допомогою графічних або текстових редакторів, зберігатися, виводитися на друк тощо.

Основними показниками сканерів є глибина кольору та оптична роздільна здатність. Глибина кольору — це обсяг пам'яті (звичайно в бітах), який відводиться для кодування кольорової палітри.

Оптична розподільна здатність вимірюється кількістю точок, які містяться в одному дюймі, від оптичної здатності напряму залежить якість зображення. Одиниця виміру оптичної здатності називається "dpi" (від англ. Dot Per Inch — кількість точок на одному дюймі).

Зараз існують сканери ручні, сторінкові (листові), барабанні, планшетні і проекційні. Крім цих видів, активно розвиваються і спеціальні ручні сканери, які вводять текст ряд­ками.

Мікрофон — це пристрій для введення звукової інформації. Мікрофон підключається до звукової плати, яка вмонтовується в системний блок.

Поиск по сайту: