ТУРИСТИЧНІ КРАЇНИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Австрія – федеративна республіка, розділена на вісім федеральних земель: Бургенланд, Карінтію, Нижню Австрію, Верхню Австрію, Зальцбург, Штірію, Тіроль, Форальберг і місто Відень (на правах землі). Населення країни – 8,3 млн. чол.

В Австрії поєднуються дві кліматичні зони. Якщо на заході переважає волога погода, то на півдні і сході клімат континентальний. Значну частину Австрії займають Альпи. Східні Альпи на території Австрії мають в основному широтне розміщення. Група альпійських льодовиків покрита льодовиками і вічними снігами. Тут розташована вища точка країни – вершина Гросглокнер. У цьому районі розкинувся один з найвідоміших австрійських національних парків. У горах зустрічаються різні прояви карсту із сталактитовими і сталагмітовими печерами, крижаними напливами, підземними озерами і струмками. Однією з особливостей австрійських Альп є їхня розчленованість глибокими і широкими поперечними долинами. Найбільш освоєна туристами долина Дунаю. Одним з популярних видів туризму тут вважаються річкові круїзи.

Історія країни багато в чому пов'язана з королівською династією Габсбургів. Протягом 1618–1648 років тривала так звана «Тридцятирічна війна» – протистояння католицького габсбурзького блоку і антигабсбурзького протестантського. В результаті боротьби багатьох європейських країн, що брали участь у цій війні за домінування в Європі, Габсбурги відійшли на другий план, а політична гегемонія перейшла до Франції.

Позбавившись від турецької навали, Австрія протягом XVI–XVIII століть стає однією з наймогутніших європейських держав. До австрійських земель були приєднані Чехія, Силезія, Угорщина, частина польських, західно-українських, південнослов'янських, італійських та інших земель.

Географічне положення країни у центрі Європи, багаті природні ресурси, висококваліфікована робоча сила сприяють стійкому економічному розвитку Австрії. Хоча відома дорожнеча життя в країні може слугувати певним бар'єром для масового туризму.

Туристів в Австрії привертають екскурсійні програми столицею Відень, а також містами Зальцбург, Грац, гірськолижні тури, програми оздоровлення на лікувальних курортах. Австрія – країна музики. Це батьківщина відомих композиторів – Моцарта, Шуберта, «короля вальсу» Штрауса.

Традиційно Австрія вважається одним з найпопулярніших напрямків гірськолижного туризму. Визнаними центрами гірськолижників є курорти трьох австрійських земель: Тіролю, Зальцбургеленду та Карінтії.

Регіон Тіролю, розташований між гірськими масивами Арльберг і Кітцбюель, вважається найвідомішим гірськолижним курортом. Популярним місцем відпочинку тут є Майєрхофе, розташований у 60 км від Інсбрука – столиці Тіролю.

Кітцбюель (50 км від Інсбрука) відомий серед гірськолижників вже понад 80 років і належить до числа елітних курортів Австрії. Саме тут в січні традиційно проходить етап кубка світу з гірських лиж. Влітку важливою подією в спортивному житті міста є престижний міжнародний турнір з великого тенісу.

Популярні катання на гірських лижах в землі Зальцбургленд. Тут розташовані відомі гірськолижні курорти Цель-ам-Зеє і Капрун.

Найпівденніша область Австрії – Карінтія. Вона вважається прекрасним гірничо-озерним регіоном літнього і зимового відпочинку. Одне з найпопулярніших місць відпочинку розташоване на озері Вертерзеє. Довжина озера сягає 16 км, а ширина – 1600 м, максимальна глибина – 84,6 м. Температура води влітку доходить до 27°С, що чудово підходить для купання дітей. Крім того, вода в озері чиста, питна. На берегах Вертерзеє розташовано декілька містечок, кожне з яких може стати місцем літнього сімейного відпочинку: Фельден, Перчах, Марія Верт, Шифлінг, Крумпендорф та ін. Столицею Карінтії є місто Клагенфурт, розташоване в безпосередній близькості від Словенії та Італії. Відпочинок у Карінтії привабливий можливістю поєднання гірськолижного спорту і бальнеологічних процедур. Всього в Карінтії розташовано близько 20 гірськолижних курортів, кращими з яких вважаються Бад Кляйнкірхайн та Лаванталь.

Важливим об’єктом міжнародного туризму є столиця країни – місто Відень, одне з найкрасивіших міст світу. Відень розташований на перехресті європейських доріг, на березі Дунаю. Будучи протягом декількох століть столицею однієї з найбільших держав в Європі, Відень зберіг в собі імперський дух, залишаючись при цьому демократичним і відкритим містом.

Відень багатий на історико-культурну спадщину. Особливо вирізняється у цьому сенсі центральна частина міста у межах Рінгшрассе (Бульварного кільця), де сконцентровано більшість пам’яток – знаменитий готичний собор Св. Стефана, зведений протягом XIV–XV століть, Віденська опера, резиденція австрійського канцлера, численні музеї, міський парк та ін. На протилежній від старого міста стороні Дунай-каналу видніються контури ділового центру. Тут знаходиться штаб-квартира Організації країн – експортерів нафти (ОРЕС), офіси багатьох банків.

Центральна частина міста – місце для пішохідних прогулянок. Тут поряд з численними архітектурними пам'ятками розташувалися бари і ресторани. Любителі шопінгу відвідують тут вулицю Марія-Хільфер-штрассе, де знаходиться багато магазинів. Відень вважається одним з найдорожчих міст Європи. Особливо високі ціни в першокласних готелях у центрі міста.

Однією з найвідоміших архітектурних споруд Відня є палац Бельведер – колишня літня резиденція принца Євгенія Савойського. Архітектурний ансамбль Бельведеру складається з двох замків. Його прототипом є Версаль. Бельведер вважається одним із символів бароко у світі.

До пам'ятних місць Відня можна віднести також міський парк «Пратер», Віденський будинок мистецтва, численні музеї і місця, пов'язані з життям та діяльністю великих композиторів Гайдна, Моцарта, Бетховена, Брамса, Штрауса. Для прогулянок туристи вибирають Віденський ліс.

У місті багато незвичайних архітектурних пам'яток. Так, на вулиці Грабен підноситься похмурий колос з сірого каменю – барочна Чумна колона. Вона споруджена у 1682 році на знак позбавлення від епідемії чуми, що забрала понад 100 тис. життів.

Відень вважається музичною столицею світу. Символ музичного Відня – Віденська опера, де в лютому проходить найвідоміший бал Австрії. Зал для глядачів і сцена перетворюються на величезний танцювальний майданчик.

Відень – місто кабачків і кав’ярень. Питні заклади у Відні мають особливу назву «хойрігер». Більшість віденських хойрігерів знаходиться на околиці міста. Одним з напрямків розваг туристів у Відні є організації річкових круїзів.

Популярним серед туристів є місто Зальцбург, що виникло на місці колишніх соляних копій. Популярність Зальцбурга пов'язана перш за все з ім'ям Моцарта. Під час екскурсії по місту туристи можуть відвідати будинок, де народився Моцарт. Один із символів міста – фортеця, історія якої починається у XI столітті.

Болгарія, омивана Чорним морем, привертає туристів курортами чорноморського узбережжя (Сонячний берег, Золоті піски, Бургас, Албена та ін.). Курорт Сонячний берег вважається найбільшим і найвідомішим туристичним комплексом Болгарії. Він розташований у 36 км на північ від Бургасу і у 90 км від Варни, усередині невеликої затоки. Північну частину курорту замикають останні піднесення гірського масиву Стара Планіна, що створює прекрасну гармонію з'єднання гірських і морських пейзажів. Пляжі Сонячного берега простираються на відстань 16 км і складаються в основному з дрібного золотисто-жовтого піску. Море мілке, тому курорт є прекрасним місцем для сімейного відпочинку з дітьми.

Морський курорт Золоті піски знаходиться у 18 км північніше від Варни і розташований на території народного парку «Золоті піски». Своїй назві курорт зобов'язаний ніжному золотистому дрібнозернистому піску, який «розсипаний» уздовж всього узбережжя. Знамениті мінеральні джерела гармонійно доповнюють місцеві можливості для відпочинку і відновлення сил. Столиця Болгарії, Софія, має стародавню історію, утопає в зелені і квітах, тут багато історичних пам'яток: храм-пам'ятник Олександра Невського, Історичний музей та ін.

Відомий болгарський курорт Албена розташований у 35 км на північ від Варни і гармонійно вписується у пейзажі узбережжя. Албена – один з наймолодших курортів Болгарії. Тут знаходиться крупний бальнеологічний центр. У безпосередній близькості розташований природний заповідник Балата, куди можна вирушити на екскурсію по унікальному ліановому лісу. Як і інші морські курорти Болгарії, Албена орієнтований на сімейний відпочинок.

На чорноморському узбережжі країни є також й інші відомі курорти: Бальчік, Варна, Кранево, Пріморско, Рив’єра, Святий Влас, Святий Костянтин та Олена.

Історія Болгарії починається з найдавніших часів. У VIII столітті до н.е. на цих землях стародавніми греками були засновані міста. До I століття н.е. територія Болгарії була завойована Римською імперією. На початку VII століття тут осідають слов'янські племена. Болгарія відстояла свою культуру, не зважаючи на п'ять століть перебування під гнітом Османської імперії. Після поразки Туреччини у війні з Російською імперією 1877–1878 років Болгарія була звільнена.

Популярністю користується історико-культурна спадщина столиці країни – Софії, зокрема храм-пам’ятник Олександра Невського, зведений на честь 200 тис. солдат армії Російської імперії, загиблих у боротьбі за незалежність Болгарії. Туристичні маршрути пролягають багатьма історичними містами: Пловдіву, Тирново (давня столиця країни), «місту жартів» Габрово та ін. Чорноморське місто Несебр стало музеєм під відкритим небом завдяки численним давнім храмам. Болгарія – країна з глибокими православними традиціями, які з трудом, разом з Грецією і Сербією, вдалося відстояти в роки османського поневолення. Болгарські монастирі вражають своєю чудовою архітектурою, красками та витонченими малюнками ікон.

Більшу частину країни займають гірські хребти Стара-Планіна, Середня-Гора, Ріла. Гірський рельєф місцевості створив сприятливі передумови для розвитку гірськолижного туризму. У країні є недорогі гірськолижні курорти Боровец, Пампорово, Бансько.

Гірськолижний курорт Боровец – найстаріший і найбільший гірськолижний курорт Болгарії. Курорт був заснований у XIX столітті як мисливська база болгарських царів. Він розташований у 72 км на південний схід від Софії і у 126 км на південний захід від Пловдіва. Курорт Боровец знаходиться серед вікового хвойного лісу на північних схилах Рільських гір.

Бансько вважається порівняно молодим гірськолижним курортом Болгарії. Він розташований у 160 км від Софії в гористій місцевості на висоті трохи більше 900 метрів над рівнем моря. Бансько знаходиться в гірській улоговині, що зумовило тривалу зиму. Сезон катання триває тут з грудня до середини квітня.

Пампорово – найпівденніший гірськолижний курорт Болгарії. Він розташований в Родопських горах, біля підніжжя верхів’я Снежанська (1926 м над рівнем моря). Курорт знаходиться в 85 км від Пловдіва і в 260 км від Софії, неподалік від Егейського моря. Місцевий клімат має цілющі властивості іонізованого повітря цієї місцевості.

Перехід економіки Болгарії на шлях ринкових реформ, вступ до ЄС та інші чинники привели до економічної кризи в країні, падіння рівня життя населення. У цих умовах країна взяла курс на залучення іноземних інвестицій. В Болгарії активно реалізуються інвестиційні проекти з будівництва курортної нерухомості.

Не маючи багатої мінерально-сировинної бази, але володіючи сприятливими природно-кліматичними ресурсами, Болгарія має індустріально-аграрний характер економіки, виокремлюючись, передусім, виробництвом сільськогосподарської продукції, а також перспективами розвитку індустрії туризму і гостинності. Країна займає перше місце у світі з виробництва і експорту трояндової олії.

Аграрна спеціалізація економіки Болгарії також використовується для потреб туризму. Чимало екскурсій висвітлюють традиції та побут болгарських селищ. Як правило вони передбачають відвідання декількох мальовничих місцевостей, фруктових садів та виноградників. Зазвичай весела компанія туристів сідає за багатий стіл зі смачними закусками і салатами, запиваючи їх домашнім вином. Вечір туристи продовжують болгарським фольклором та ритмічними танцями.

Ліхтенштейн. Князівство Ліхтенштейн розташоване між Австрією і Швейцарією, в басейні верхнього Рейну. Близько трьох чвертей території країни займають відроги Альп. Столиця держави – місто Вадуц. Офіційна мова – німецька. Віросповідання – здебільшого католицьке.

Як єдина держава Ліхтенштейн існує з 1719 року. Протягом 1815–1866 років князівство знаходилося у складі Німеччини. Протягом 1876–1918 років країна була щільно пов'язана з Австро-Угорщиною. З 1924 року Ліхтенштейн знаходиться в митній унії з Швейцарією, яка представляє його інтереси за кордоном.

Країна є крупним міжнародним фінансовим центром. Тут розвинені галузі оброблювальної промисловості. Важливі статті прибутку – туризм і продаж поштових марок.

Гори Ліхтенштейну прекрасні для альпінізму, лижного спорту і ходьби пішки. Ліхтенштейн є визнаним центром зимового відпочинку, особливо гірськолижного, а також популярним центром дельта- і парапланеризму.

Столиця Вадуц багата істотко-культурною спадщиною: княжий замок IX століття, готична капела XV століття, Національний музей, унікальний Музей поштових марок.

Польща (населення понад 38 млн. чол.) є однією з найбільших країн Східної Європи. Вона розташована між Балтійським морем на півночі, Карпатами і Судетами на півдні.

На території Польщі виокремлюють три фізико-географічні регіони: північний, центральний і південний. Північний регіон – це зона рівнин і невисоких пагорбів. Центральний регіон є в основному рівнинною місцевістю, що перетинається річками і долинами. Південна зона більш гориста. Тут розташовані Західні Карпати, Судети, Східні Татри, Бескіди.

Польща – країна з багатовіковою історією. Традиційна назва польської держави з кінця XV століття – Річ Посполита. Це була станова монархія на чолі з королем, який обирався сеймом. У XVI столітті Польща була однією з наймогутніших держав Європи. У країні сильні релігійні католицькі традиції. У кожному місті або селі є костьоли.

Економічно Польща є індустріально-аграрною країною з розвиненою гірничодобувною промисловістю, різноманітним машинобудуванням, текстильною промисловістю. Важливу роль в економіці відіграє сільське господарство – вирощування іржи, картоплі, пшениці, цукрового буряка. В адміністративному плані Польща поділяється на 16 воєводств.

Польща привертає любителів історії численними архітектурними пам'ятниками, такими, як королівські замки у Варшаві та Кракові, старовинні замки польських магнатів. До списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО увійшли архітектурні ансамблі Кракова, Варшави, Торуня, але не менш привабливі для туристів Гданськ, Познань та інші міста.

У горах, розташованих на території Польщі, а це Карпати і Судети, практикуються гірськолижні тури, які набагато дешевші, ніж в дорожчих для туристів країнах – Австрії і Швейцарії. На відпочинок до Польщі приїздять жителі сусідньої Німеччини, серед яких популярні кінні тури в польській провінції.

На території Польщі можна виділити наступні туристичні райони: Помор'я, Балтійське узбережжя і Кашуби; Вармія, Мазури і Підляшшя; Любуська земля, Велика Польща і Куявсько-Поморський регіон; Судети і Сілезія; Мала Польща і Карпати.

Помор'я, Балтійське узбережжя і Кашуби – це північно-західна частина країни з 500-кілометровим узбережжям Балтики, поморським поозер'ям і так званою «Кашубською Швейцарією». Тут розташовані великі міста Щецін і Гданськ.

Гданськ – колишнє ганзейське місто. З ним пов'язані важливі віхи світової історії. Постріли на Вестерплаті 1 вересня 1939 року ознаменували початок Другої світової війни. Утворення профспілки «Солідарність» на гданській судноверфі у 1980 році визначило кінець соціалістичної Польщі. У місті багато історичних пам'яток – ратуші, костьоли. На півночі Старого міста підноситься семиповерхова будівля «Велькі Млин» (Великий млин). Будівлю було зведено тевтонським орденом у XIV столітті. Млин був найбільшим промисловим об'єктом у Північній Європі. У ньому розміщувалося 18 млинових коліс. Ще в 30-ті роки XX століття тут мололи 200 тонн зерна на день.

Район відомий природними парками. Особливої уваги заслуговує заповідник зубрів. У Словінському національному парку на узбережжі Балтійського моря можна побачити дюни, що знаходяться у русі. У цьому районі знаходиться місто Сопот, відоме своїм музичним фестивалем.

Північно-східну частину Польщі (Вармія, Мазури і Підляшшя) називають «зеленими легенями» Європи. У цьому малолюдному районі переважають ліси і озера (Великі Мазурські озера). На схід розташовуються Бебжанські болота і Біловезька пуща. Ця територія привертає перш за все любителів природи. Вармія – область, де багато старих замків і храмів, що становлять інтерес для шанувальників історії.

Любуська земля, Великопольща і Куявсько-Поморський регіон – це переважно сільськогосподарський район у центральній і західній частинах країни. Тут також є декілька промислових центрів. Багато озер, річки і ліси створюють хороші умови для відпочинку. У цьому цікавому з історичної точки зору регіоні є багато замків і палаців. Великопольща вважається колискою польської державності: Гнезно – перша столиця Польщі. Крупними центрами цього регіону є міста Познань, Бидгощ і Торунь.

Для туризму найцікавіше в регіоні місто ярмарків Познань – стародавнє місто, що веде свою історію з IX століття. У місті багато історико-культурних пам'яток, зокрема архітектурних споруд, пов'язаних з іменем відомого польського поета Адама Міцкевича. Його ім'ям названі площа і університет.

Варшава і Лодзь – найбільші міста в центральній Польщі. Це також і найбільші промислові центри. Варшава – столиця країни з 1918 року. У Варшаві розташовані цінні архітектурні пам'ятки, понад 30 театрів, майже 50 музеїв і картинних галерей. У Варшаві є Старе і Нове місто. Старе місто занесене в список світової спадщини ЮНЕСКО. Перші споруди належать здебільшого до XVI–XVII століть. Багато магазинів і ресторанів Старого міста мають свої традиції. Ресторан (раніше винний погріб) «У Фукера» існує вже 300 років і вважається одним з найкращих в місті. Тут бували видні державні діячі, наприклад, колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер. На вулиці Фрета знаходиться будинок, у якому народилася Марія Складовська-Кюрі – видатний фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії.

Ринкова площа Старого міста має форму трапеції. Довоєнні фасади площі після війни було відновлено. Однією з дивовижних пам'яток є собор ордену Сакраменток, збудований у 1683 році. На захід від ринкової площі розташована площа Красінськіх. Тут у 1944 році почалося Варшавське повстання.

На південній стороні Старого міста, на Замковій площі підноситься королівський замок з п'ятикутним внутрішнім двором. Від Замкової площі починається королівський тракт, що веде до палацу у Вілянуве. Спочатку тракт проходить по стародавній вулиці Краківське Передмістя, на якій розташувалися будівлі у стилі бароко. Величава, виблискуюча білизною архітектурна споруда – палац Радзівілів, який побудований у XVII столітті. Нині він є резиденцією президента країни.

Неподалік від президентського палацу розташований готель «Брістоль», один з найвідоміших варшавських готелів, збудований у 1899 році. Не зважаючи на сильну конкуренцію, цей готель до сьогодні вважається найкомфортабельнішим у місті.

До інших важливих пам'яток міста слід віднести Палац культури і науки на площі Дефіленд – будівля висотою 234 м, споруджена на початку 1950-х років за ініціативою Й. Сталіна. На Театральній площі підноситься будівля Великого театру в стилі класицизму, збудованого у першій половині XIX століття.

На іншому березі річки Вісли, в житловому кварталі Прага, переважають доходні будинки XIX століття. У цьому кварталі розташований відомий базар, де свої товари пропонують численні зарубіжні комерсанти.

Велику частину низовинного центрального регіону займають сільськогосподарські угіддя. Мазовія – найгустонаселеніше воєводство в Польщі. Майже 5 млн. жителів доводиться на Варшавську агломерацію. До туристичних дестинацій цього регіону, окрім Варшави, можна віднести міста Лодзь, Кельце, Свентокшиські гори (один з найстаріших гірських масивів Європи), Мазовію, місто Люблін.

Південно-західна частина Польщі – Судети і Сілезія – здавна відома як старопромисловий район з такими базовими галузями, як гірничодобувна, металургійна, текстильна промисловість. Однак структурні зрушення в економіці, еволюція суспільної свідомості все більше і більше примушують звертати увагу на рекреаційні можливості цих місць, представлених різноманітністю рельєфу, прекрасними ландшафтами, великою кількістю історико-культурних пам'яток. До туристичних дестинацій цього регіону можна віднести міста Ополе, Крконоші, Катовіце, центр паломництва – місто Ченстохів.

Центральним містом регіону є Вроцлав. Європейська спадщина відчувається у тисячолітній історії цього нижньосілезького міста. Планування міста типове для усіх польських міст. Тут є Старе місто з центральною площею, ринком і ратушею. Кафедральний собор святого Яна з двома характерними баштами будувався протягом XIII–XIV століть. Будівля храму вважається одним з найстаріших готичних пам'ятників на польській землі. Вроцлав – один з наукових центрів Польщі. У місцевому університеті навчається близько 90 тис. студентів.

Мала Польща і Карпати розташовані на півдні країни. Краківський район і Високі Татри вважаються найважливішими туристичними центрами країни. Бескиди і Бещади, розташовані на сході регіону, неподалік від кордону з Україною і Словаччиною, є одним з малонаселених районів в Європі і одночасно найцікавішим для проведення відпусток на лоні природи.

У межах Малої Польщі розташоване місто Краків. В середні віки Краків був резиденцією короля. У 2000 році Краків удостоєний звання європейського міста культури. Старе місто Кракова у межах бульвару «Планти» занесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У місті є численні пам'ятники середньовічної архітектури: Храм Діви Марії, храм Святого Войцеха, костел Святих Петра і Павла та ін. Ринок Глувни вважається центральним місцем Кракова. Тут розмістилися численні кафе і ресторани.

Майже 70 тис. євреїв мешкали у Кракові до початку Другої світової війни. Фашисти знищували їх у гетто і концтаборах, що розташовувалися на території Польщі. Концтабір Освенцім нагадує про тяжкі злочини проти людства, здійснені гітлерівцями. Нині він перетворений на музей. Щороку росте інтерес до єврейської історії і культури, пов'язаної перш за все з районом Казімеж.

У Високих Татрах розташований гірськолижний курорт Закопане. В околицях є ряд національних парків.

Румунія – індустріально-аграрна країна, порівняно багата покладами корисних копалин, передусім нафти. Столиця країни – Бухарест.

Національні кольори румунського прапора – синій, жовтий і червоний. Синій колір означає мирне небо, жовтий – поля з хлібами, а червоний – народну кров, пролиту в багатовіковій боротьбі.

Останніми роками прогресуючим компонентом економіки країни можна назвати міжнародний туризм. Одним з найважливіших туристичних ресурсів країни є гори Карпати. Карпати, розташовані всередині країни, у вигляді дуги поділяються на три гірські ланцюги: Східні Карпати, Південні Карпати і Західні Карпати.

Дуже популярні альпінізм і гірський туризм. Найважливіший центр альпінізму в Румунії знаходиться у містечку Буштінь. У румунських Карпатах організовується полювання. До поширених видів туризму в Карпатах можна віднести також гірський велоспорт, спелеологію. Популярні відвідини заповідників і природних парків.

У всіх зонах Карпат можна зустріти гірські курорти, призначені для зимових видів спорту і літнього відпочинку. Тут також розташовані бальнеологічні курорти. Найвідоміші гірські курорти Румунії – Пояна Брашов, Предял, Сіная, Буштень, Семенік, Дуреу, Пелтініш.

Курорт Пояна Брашов розташований у 167 км від Бухареста на висоті 1030 м над рівнем моря і спеціалізується на зимових видах відпочинку. На курорті обладнано більше 10 гірськолижних трас різної ступені складності.

Буштень – гірськолижний курорт, а влітку центр альпінізму в горах Бучедж. Курорт розташований на відстані 135 км на північний захід від Бухареста. Він славиться тонізуючим кліматом, особливо рекомендованим для лікування депресії, багатий ультрафіолетовим промінням і свіжим повітрям.

Курорт Сіная називають «перлиною» Карпат. Це одне з наймальовничіших і самобутніх містечок Румунії, розташоване в долині річки Прахова у 105 км від аеропорту Бухареста. Спеціалізація курорту – гірськолижний спорт.

Гірськокліматичний курорт Предял розташований на висоті 1160 м над рівнем моря на відстані 147 км від Бухареста. Це ідеальне місце для любителів зимового спорту, оскільки є можливість скористатися гірськими трасами найвищого рівня, деякі з них освітлені й у вечірній час.

На території Румунії розташовано ряд відомих бальнеологічних курортів, спеціалізація яких полягає у лікуванні термальними водами, лікувальними грязями і чистим повітрям. До їх числа належать Ефоріе Норд, Ефоріе Суд, Сленік Молдова, Ковашана, Бейле Фелікс та ряд інших.

Чорноморське узбережжя Румунії менш популярне в порівнянні з іншими курортними районами. Можливо, це пов'язано з недостатньо високим рівнем сервісу. Однак на чорноморському узбережжі є також чимало відомих морських курортів. Це – Мангалія, Констанца, Мамайя та ін.

В комуністичні часи в Румунії було зруйновано 7000 житлових будинків і 26 церков, що розташовувалися у південній історичні частині Бухареста. Правління Чаушеску негативно вплинуло на багато сторін життя в Румунії. Це суттєво змінило зовнішній вигляд міста, яке раніше називали «Парижем Сходу». На місці знесених будівель Чаушеску планував збудувати найбільший у світі адміністративний центр. Однак революційні події в країні завадили цьому будівництву. Лише останнім часом місто стало більш чистим і придатним для відпочинку, але все ще не має того статусу, який би дозволив зарахувати його до числа найкрасивіших міст Європи.

Втім, ані землетруси, ані бомбардування часів Другої світової війни, ані втрати, заподіяні під час правління Чаушеску, не змогли знищити краси столиці Румунії. Тут як і раніше є що подивитися: Палац правосуддя, президентський палац в будівлі палацу Котрочень, палац Констакуділо, Тріумфальна арка, будівля Національного банку, Атеней та ін. Цікаві передмістя Бухареста. Серед багатовікових лісів і озер розташувалися православні монастирі. Для охочих зануритися в атмосферу глибокої давнини, почути середньовічні легенди, можна відвідати монастирі, де за легендою похований сам граф Дракула.

По-своєму прекрасна і провінційна Румунія. Між дельтою Дунаю і Карпатами розташована Дакія – житниця країни і місце зосередження цікавих об’єктів. Тут розташований гідроенергетичний комплекс з мережею водосховищ.

На північному заході Румунії знаходиться Трансільванія, яку називають «колискою румунського народу». У Трансільванії розташовані численні історичні міста: Алба-Юлія, Брашов, Клуж-Напока.

На північному сході країни розкинулася область Молдова з адміністративним центром у місті Ясси. Численні церкви в Яссах є об'єктами паломництва.

На увагу заслуговує і район дельти Дунаю, який перетворений на біосферний заповідник ЮНЕСКО.

У румунському містечку Тиргу-Окна знаходиться найбільший підземний санаторій в Європі, розташований у стародавній соляній шахті.

Сербія. Географічно Сербія розташована відразу в двох регіонах – Центральній і Південно-Східній Європі. Її території простираються на Панонську рівнину і Балканський півострів. Північна та центральноєвропейська частини країни знаходяться на рівнині, тоді як південна частина припадає на гористу місцевість.

На більшій частині переважає помірний континентальний клімат, і лише на півдні країни він близький до середземноморського. Включає Центральну Сербію і 2 автономні краї – Воєводину і Косово (у 2008 році парламент Косово прийняв декларацію про державний суверенітет, що не визнається урядом Сербії).

У недалекому минулому Сербія була центром колишньої Югославії. У 1991 році спалахує громадянська війна і починається розвал країни. Як наслідок, Югославія розділилася на такі національні держави, як Сербія і Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, Македонія. У 2006 році в Чорногорії відбувся референдум про вихід зі складу союзної держави Сербії і Чорногорії. Паралельно Скупщина Сербії оголошує республіку наступницею союзної держави.

Сербія багатонаціональна країна. Поряд із сербами, які становлять більшість населення (85%), тут мешкають албанці (Косово), чорногорці, угорці, боснійці, цигани, словаки, румуни, болгари. Останнім часом у країні збільшилася кількість мігрантів з Азії (китайці). Найколоритніша за національною ознакою частина країни – Воєводина. У Воєводині прижилися декілька десятків різних національностей (тут виокремлюється і українська діаспора). Загалом у Сербії проживає близько 7,4 млн. чол. (без урахування Косово).

Основні релігії – православ’я та мусульманство. Православ’я переважає у Центральній Сербії, а у Косовському краї – мусульманство.

Економіка країни базується на аграрній та індустріальній галузях. Серед корисних копалин – лігніт і буре вугілля, нафта, руди міді, свинцю, цинку, урану, бокситів. У країні розвивається машинобудування, металообробка, хімічна, фармацевтична, деревообробна, текстильна, взуттєва, харчова промисловість. Основна галузь сільського господарства – рослинництво. У Сербії вирощують зернові, цукровий буряк, соняшник, тютюн, картоплю, овочі, фрукти, ягоди. Експортуються сировина і напівфабрикати, споживацькі і продовольчі товари, машини, промислове обладнання.

Підґрунтям сербського туризму виступає величезне різноманіття ландшафтів, велика кількість пам’яток історико-культурної спадщини, оздоровчі курорти, мисливські та рибальські угіддя. Через країну проходять повітряні й залізничні шляхи із Західної і Центральної Європи в Грецію, Туреччину, на Близький Схід, в Азію і Африку.

Не зважаючи на те, що Сербія не має виходу до моря, уряд всіляко прагне розвивати туризм. У 2008 році в країні побувало 2,2 млн. іноземних туристів, які витратили тут 944 млн. дол. У планах урядовців подвоїти прибуток. Останнім часом значна увага приділяється популяризації культурних заходів, зимових видів відпочинку, музичних фестивалів, а також ресурсів історичних міст, таких як Белград і Нові-Сад. Пропонуються цікаві екскурсійні програми – «Спогади про Римську імперію», «Дунайські замки», які передбачають відвідання багатьох фортець, замків, палаців та міст країни.

Привабливими виглядають річковий туризм, винні тури, спостерігання за птахами, місцевою флорою і фауною, сільський туризм, а також поїздки на найбільші музичні свята, такі як фестиваль трубачів у Драгачево або фестиваль «Exit» у Нові-Сад. Останній збирає понад 150 тис. чол. щороку.

Історичне минуле Сербії являє перехрестя різних цивілізації – від Візантійської до Оттоманської, які залишили в її архітектурі свій неповторний відбиток. Тут панує природне, історичне, культурне та етнічне різноманіття.

З часів стародавнього Риму на території Сербії залишилося декілька пам’ятників античного мистецтва та зодчества. Найдавніший з них знаходиться у містечку Лепенські Вір, тут знайдено поселення, вік якого – 7000 років.

Балканські гори створюють чудові умови для зимового відпочинку. Помірна висота і м’який клімат дають можливість для відпочинку не тільки взимку, але й влітку. Містечка Копаонік, Тара, Шар-Планіна, Фруска Гора, Джердап, відомі красою пейзажів, оголошені національними заповідниками. Найрозвинутіша інфраструктура для гірського туризму знаходиться у Копаоніке, розташованому на висоті 2,017 м над рівнем моря. Копаонік являє собою гірський хребет довжиною 120 і шириною 50 км.

В околицях курортних центрів розташовані середньовічні монастирі, збудовані у X–XVII століттях, – Жича, Студеніца, Сопочани. Останні два перебувають під охороною ЮНЕСКО. Православних храмів і монастирів, які відвідують паломники і екскурсанти, багато і в інших районах Сербії. Витончена зовнішня архітектурна форма і живописні фрески свідчать про особливу духовність в Сербії і символізують багатовікову традицію сербського народу, який оберігає свою культуру, писемність і релігію.

Відомий центр спортивного і рекреаційного туризму знаходиться у містечку Златібор. Серед інших курортів – Нішка баня, гора Гоч, Дівчібаре, Буяновачка баня, Врнячка баня та ін.

Найбільше місто і столиця Сербії – Белград. Белград є одним з найдавніших міст Європи. Заснований кельтами у III столітті до н.е. у місці злиття рік Сави і Дунай, він спочатку називався Сінгідунум. Белград розташований в історичній провінції Банат. Географічне положення міста було однією з причин численних завоювань Белграда. Місто завойовували 40 разів, 38 разів воно було зруйноване і відновлене знов. Тут були армії кельтів, готів, римлян, слов’ян і турок.

Сучасний Белград – це великий діловий, культурний, банківський центр. Белград – один з найважливіших річних портів Європи. У місті сконцентровано найбільшу кількість освітніх, наукових та культурних установ, що мають національне значення. Тут розташовані Сербська академія наук і мистецтв (1886 рік), Сербська королівська академія, Національна бібліотека Сербії (1832), Національний музей (1841 рік), Національний театр (1869 рік), Белградський університет (1808 рік).

Белград розташований на висоті 116 м над рівнем моря. Місто поділяється на райони: Старий Белград, Новий Белград і Земун.

Середньовічна фортеця – Калемегдан з білого каменю знаходиться в історичній частині міста на правому березі річок Дунаю і Сави. Це одна з найдавніших фортець Європи, нині тут розташований Військовий музей. Більшість будівель на території фортеці, у тому числі середньовічні ворота, православні церкви, мусульманські могили і турецькі лазні, датовані XVIII століттям. Перед входом у фортецю знаходиться пам’ятник вдячності Франції (1930 рік), а навколо оборонних споруд розкинувся прекрасний парк, на території якого представлена майже уся флора європейського материка, а також збереглися залишки австрійської фортеці.

Неподалік із цими місцями знаходиться Старі-Град. Це найдавніший квартал міста, нині тут розташовані фешенебельні місця Белграда.

В якості туристичних об’єктів варто відзначити старий квартал Скадарліє, парк Ада-Сіганлія, Національний музей (1844 рік) на площі Республіки з великою археологічною колекцією і колекцією живопису, дім князя Мілоша (1831 рік), Старий палац (1882 рік), Етнографічний музей на площі Студентські-Трг з зібранням сербських костюмів і народного мистецтва, палац княгині Любіци (1831 рік) у балканському стилі з великою колекцією меблів XIX століття, Музей сучасного мистецтва, залишки давніх укріплень, мечеті XVI–XVII століть і колоритні будинки XVIII–XIX століть.

Нове місто розросталося південніше белградської фортеці, його світлі і просторі квартали збудовані за останнім словом архітектури, з великою кількістю парків, алей, бульварів. Тут цікаві будівля Народної Скупщини (сербський парламент, 1937 рік), комплекс споруд промислової ярмарки, православна церква Св. Марка (1932–1939 роки), Союзне виконавче Віче (1958 рік), Музей революції, резиденція і могила маршала Тіто та ін.

Неподалік від Белграда, у Смедерево, знаходиться найбільша рівнинна фортеця у Європі – фортеця Бранковіча (XV століття), що займає площу в 11 гектарів і оточена комплексом споруд «Малого» і «Великого» міст.

У Крагуеваце розташований прекрасний собор у візантійському стилі. Південніше від столиці, поблизу невеличкого містечка Прієпольє, знаходиться один з найвідоміших і найдавніших сербських монастирів – Мілешево (1218–1219 роки), заснований племінником Св. Сави Сербського – королевичем Володиславом. Саме сюди у 1237 році були перенесені з Тирнова мощі Св. Сави, тут же знаходиться всесвітньо відома фреска «Білий ангел на гробі Господнім».

Словаччина. Після розпаду Чехословаччини утворилася незалежна держава Словаччина зі столицею містом Братиславою. Населення країни на 86% складається зі словаків. До найбільших національних меншин належать угорці. Туристичний попит зумовлений наявністю гірськолижних курортів (Високі і Низькі Татри), а також можливістю дешевого шопінгу для мешканців сусідніх країн, передусім дорогої для життя Австрії.

Столиця Словаччини – Братислава – багата на історико-культурну спадщину. Передусім місто відоме своїми архітектурними пам’ятками епохи бароко. У далекому минулому Братислава була кам'яною фортецею на Дунаї, невеликим форпостом Римської імперії. Братиславський замок став стоянкою римської варти. Потім Братислава була прикордонною угорською фортецею, через місто проходили полчища завойовників. Поступово Братислава перетворюється на місто стильних палаців, стає центром, де процвітає мистецтво. У Братиславі дає свої перші концерти юний Моцарт, виступає дев'ятирічний Ференц Ліст.

Пам’яткою національного значення словаків є легендарний замок Девін, залишки якого височіють у Братиславі на скелі над злиттям річок Дунаю і Морави. У Братиславі багато музеїв: Словацький національний музей, Братиславський міський музей, Музей виноробства, Музей історичної зброї, Словацька національна галерея та ін.

Важливий туристичний об'єкт Словаччини – гори Татри, частина гірської системи Карпат. Вони займають площу 260 км² і досягають висоти 2663 м. Хоча ці гори і нижче за Альпи, але в порівнянні з Альпами Татри доступніші. Дороги тут чудово обладнані для туризму. У Татpax зустрічається багато високогірних озер – залишків обледеніння. Найбільше з них – Штребське плесо, площа якого складає 19 га. Дивовижні за красою також татранські водоспади.

Південні схили гір, на сонячній стороні порослі поясом хвойних лісів, багатих озоном, вельми сприятливі для санаторіїв, у яких лікують туберкульоз, астму, неврози. Виділяють Високі і Низькі Татри. Найбільш обладнаним для туризму вважається район Високих Татр. Але і в Низьких Татрах є ряд цікавих об’єктів. Так, на північ від Низьких Татр розташована Деменовська долина. Вона оточена крутими скелястими кручами, перелісками і пасовищами, тут знаходяться відомі у всьому світі карстові Деменовські печери. Словаччина відома також своїми лікувальними курортами: Бардеєв, Жіліна, Дудінце, Ковачева, Тренчін та ін.

Словенія. Зміни політичної карти Європи, що відбулися наприкінці XX століття, привели до утворення на Балканах нових держав, зокрема Словенії, яка швидко стала одним з центрів міжнародного туризму.

Словенію часто називають «зелений куточок Європи». Здебільшого це однонаціональна країна. Розташована у передгір'ях Альп і має вихід до Адріатичного моря (довжина берегової лінії – 46 км). Ці географічні особливості перетворюють країну на важливий об’єкт туристичного попиту, основою якого є відпочинок на морському узбережжі (курорти Порторож, Піран, Ізола, Струн'ян), а також на гірськолижних курортах Кранська Гора, Бовец та ін. Хоч альпійські озера також є популярними туристичними об’єктами.

Кранська Гора – престижний гірський курорт у передгір'ях Юліанських Альп. Неподалік розташований національний парк «Тріглав». Тріглав – найвище альпійське верхів’я Словенії (2864 м), яке є символом країни і зображено на її національному прапорі.

Бовец не тільки гірськолижний центр, але й місце рафтінгу на річці Соша. Тут проводяться змагання з екстремальних водних видів спорту.

Перевагою відпочинку на морському узбережжі Словенії є те, що за природно-кліматичними умовами воно схоже з французькою й італійською Рив’єрою, проте ціни на туристичні послуги, в першу чергу засоби розміщення, тут набагато нижче. Узбережжя Словенії не таке відоме, як Лазурний берег Франції, але якість послуг цілком відповідає європейському рівню.

Найвідоміший морський курорт словенської Рив’єри є місто Порторож, або «порт троянд». Уздовж набережної Порторожа розкинулися готельні і лікувально-оздоровчі комплекси «Море», «Бернардін», «Метрополь».

Одним з популярних місць відпочинку в Словенії є озеро Блед. Туризм в околицях озера став розвиватися з 1854 року завдяки заповзятливому швейцарцеві Арнолду Ріклі. Він оцінив рекреаційну привабливість тутешніх місць і стимулював освоєння місцевих туристичних ресурсів. До 1900 року в околицях озера було збудовано декілька готелів, що вміщали 1000 гостей. Вже у 1903 році Блед і його околиці отримали золоту медаль у Відні як найкраще місце відпочинку в Австро-Угорській імперії. Саме тут, в околицях озера, розташована відома Вілла Блед – місце, де любив відпочивати югославський лідер Йосип Броз Тіто. Озеро використовується також як центр підготовки спортсменів академічної греблі. В околицях озера багато полів для гри у гольф.

Словенці прагнуть перетворити район озера Блед на сучасний рекреаційний район, де будуть розвинені багато видів туризму, зокрема аграрний туризм, що стає чимраз більш популярним в Європі.

Безумовний інтерес для туристів являє столиця країни – Любляна, багата на архітектурні пам’ятки. У центрі міста на пагорбі підноситься середньовічний замок – своєрідна «візитна картка» Любляни. Містом протікає невелика річка Любляніца, що впадає в Саву і використовувалася у минулому як транспортна артерія. Любляна – університетське місто. Тут навчається близько 50 тис. студентів. Видатну роль у розвитку міста відіграв словенський архітектор Дж. Плешнік (1872–1957). В результаті впровадження його проектів провінційна раніше Любляна перетворилася на столичне місто.

Словенія відома як центр лікувально-оздоровчого туризму. Провідним лікувальним курортом країни є Рогашка Слатіна. Цей курорт відомий передусім завдяки унікальній мінеральній воді «Донат» з підвищеним вмістом магнію. Використання цієї води допомагає при лікуванні цукрового діабету, гіпертонії та захворювань шлунково-кишкового тракту.

Цілюща сила мінеральної води з Рогашки уперше була відзначена алхіміками ще у 1572 році. Потім тут був створений бальнеологічний курорт, де лікувалися видатні особистості, так як композитор Франц Ліст. Нині в Рогашці розвиваються сучасні види туризму – аграрний, інсетів-туризм, екстремальні види відпочинку.

Зі Словенії, як і з Хорватії, організуються одноденні туристичні поїздки в сусідні країни, зокрема до Італії (до Венеції і Трієста). Якщо ціль поїдки до Венеції – це екскурсія по місту-музею, то Трієст у туристичному середовищі розглядається як місце вдалого шопінгу. Особливо цінується дешеве, але якісне італійське взуття. У Словенії популярні й інші види туризму. Один з них – риболовля на гірських чистих річках, зокрема на річці Соша.

До інших туристичних об’єктів Словенії можна віднести карстову Постойнську печеру, конезавод у місті Ліпіца. На території Словенії знаходиться крупний морський порт Копер, відомий ще з часів Венеціанської республіки. Найстарішим містом Словенії вважається Птуй, що було колись поселенням стародавніх римлян.

Досвід Словенії в розвитку туризму багато в чому показовий. Словенці зуміли переломити тенденцію переважання виїзного туризму над внутрішнім. Тепер більшість громадян Словенії віддають перевагу відпочинку на батьківщині, а не за кордоном. Запорукою цього стала стрімко зростаюча конкуренція на внутрішньому ринку, що призвела до зниження цін і вдосконалення туристичної інфраструктури.

Угорщина розташована на південь від Чехії і Словаччини, знаходиться в межах Середньодунайської рівнини і перетинається річками Тисою і Дунаєм. Угорщина має великі поклади бокситів (первинної сировини для алюмінієвої промисловості). Тут розвинені фармацевтична, легка промисловість, автомобілебудування. Сприятливий інвестиційний клімат і вигідне географічне положення у центрі Європи роблять країну привабливою для іноземних інвестицій.

Для міжнародного туризму Угорщина цікава передусім історичними пам'ятками Будапешта, міста із стародавньою історією. Країна славиться також курортною зоною озера Балатон, лікувальними бальнеологічними курортами.

Дунай поділяє Будапешт на дві історичні частини: Буду і Пешт. Сполучають береги сім мостів для автомобільного руху і два для залізничного. Будапешт – одне з найкрасивіших міст світу. Найбільші пам’ятки міста – Будайська фортеця, набережна Дунаю і проспект Андраші. Район Буди представлений такими об’єктами, як Музей фортеці, Військово-історичний музей, Музей Людвіга, Угорська національна галерея, будівля парламенту на набережній Дунаю.

Будапешт відомий не тільки як культурно-історичний центр, але і як місце проведення різноманітних заходів. Тут часто проходять спортивні змагання. На одному з островів Дунаю в межах міста щороку в серпні проходить рок-фестиваль сучасної музики «Сігід», що збирає меломанів, в основному молодь, з багатьох країн.

Будапешт відомий також тим, що це єдина в світі столиця, де в межах міста розташовуються купальні з мінеральними джерелами. Всього близько 80 мінеральних джерел і купалень з багатовіковою історією.

Ймовірно, варто скористатися позитивним досвідом з сучасного міського планування крупних історичних центрів Європи, таких як Будапешт, Загреб та ін. Центр міста, у якому зосереджуються численні об’єкти історико-культурної спадщини, не забудовується. Бурхливе ділове життя з обслуговування багатьох гостей кипить під землею, де на декілька поверхів углиб розташовані торгові комплекси.

В Будапешті, як і в інших містах Європи, туристам пропонується так звана «Картка Будапешта», що дозволяє економити гроші за рахунок знижок на різні послуги, безкоштовний проїзд у суспільному транспорті та ін.

Курортна зона озера Балатон – також важливий туристичний ресурс Угорщини. Південний берег озера особливо привабливий для сімейного відпочинку, дітей і для тих, хто не вміє плавати. Тут навіть на відстані 200-300 м від берега глибина води не перевищує 1 м. Любителі плавання зазвичай відпочивають на північному березі Балатону, де глибина більша. В околицях Балатону є бальнеологічні курорти, клуби верхової їзди, численні кемпінги. Ріст популярності велнесу і лікувального туризму розширив межі відпускного сезону на Балатоні. Балатон, як і раніше, залишається популярним серед німецьких туристів, датчан, голландців і поляків. Можливості відпочинку на озері постійно розширюються.

Ще один з відомих бальнеологічних курортів Угорщини – Хевіз. Популярності він набув завдяки найбільшому з термальних озер Європи. Навіть взимку температура озера не опускається нижче +25°С.

Хорватія – держава, розташована на південь від Словенії. Відмітною особливістю географічного положення Хорватії є наявність довгої берегової смуги уздовж Адріатичного моря (близько 1800 км), яку можна розділити на три частини.

На півночі знаходиться депресивний в економічному відношенні район півострова Істрія з екологічно чистими турцентрами (Пореч, Пула, Ровинь, Умаг, Опатія, Рабац, Новіград, Врсар).

У центрі берегової лінії (район Далмація) розташовані відомі адміністративні центри Хорватії – Задар і Спліт. В районі Середньої Далмації знаходиться відомий курортний район Макарська Рив'єра. Він простягнувся від міста Брела на заході до міста Градач. Дорога від аеропорту міста Спліт до курортів Макарської Рив'єри займає до півтори години. Макарська Рив'єра є національним заповідником. Море тут найчистіше на всьому узбережжі Хорватії. Завдяки своєму центральному місцеположенню на східному узбережжі Адріатики, Далмація завжди відігравала важливу історико-культурну роль у розвитку Хорватії. Численні міста і селища Далмації мають багатющу історію. Багато з них були засновані ще в античні часи та у Середньовіччя. Для цієї частини узбережжя Хорватії характерні галькові пляжі, соснові ліси, оливкові гаї, гори, затишні бухти. Все це робить Макарську Рив’єру популярним місцем відпочинку.

Відомими туристичними центрами Макарської Рів'єри є також міста Брела, Башка Вода, Макарска, Подгора, а на півдні знаходиться перлина Адріатичного моря Дубровнік, що входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Столиця Хорватії – місто Загреб. Він розкинувся від підніжжя Загребських гір в обширній долині річки Сави. Походження назви міста Загреб часто пов'язують з однією з місцевих легенд. Згідно з однією з них, під час бойового походу хорватського загону його предводитель на привалі увіткнув меч у землю. Звідти забив фонтан холодної води. «Загрібайте», – вигукнув він, і воїни – хто шоломом, хто долонями – почали «загрібати» і пити довгождану воду. Інші вважають, що назва міста походить від давньохорватського слова «загреб», що означало насип, зміцнення, городище.

У Хорватії багато природних пам'яток. Природний пам'ятник Плітвіцькі озера щорічно привертає тисячі туристів. Національний парк Пакленіца розташований в околицях міста Задар. Ущелини тут сягають глибини 400 м і є особливо привабливими для альпіністів. Державний заповідник Рисняк – лісистий гірський масив північніше від порту Ріекі. Державний заповідник Крка охоплює течію річки Крка, красивої карстової річки, що протікає по глибоких каньйонах.

В Хорватії нараховується понад тисячу островів, з яких населеними є тільки 66. Острови Хорватії являють інтерес для любителів пляжного відпочинку і яхтсменів. Особливо вирізняється архіпелаг Бріоні, колись престижний центр відпочинку європейської аристократії. Архіпелаг має вигідне географічне положення, він відокремлений від півострова Істрія (північ Хорватії) трикілометровою Фажанською протокою і знаходиться у 10 км від міста Пула – одного з адміністративних і транспортних центрів Істрії. На Бріоні м'який середземноморський тип клімату: середня зимова температура – 6,3°С, весняна – 12,2°С, літня – 22,2°С, осіння – 14,8°С.

Для використання у туристичних цілях архіпелаг був освоєний ще у кінці XIX століття австрійським підприємцем П. Купелвайзером. Після закінчення Другої світової війни югославський президент Йосип Б. Тіто шість місяців на рік проводив саме тут. В даний час на архіпелазі функціонує національний парк з екзотичними видами тварин і рослин. Деякі з них вільно переміщуються по території всього архіпелагу. Тому дерева на островах огороджені, щоб олені не об’їдали кору.

Острів Млет розташований між островами Корчула і Дубровнік. Третина його території оголошена національним парком.

Корнаті є найбільшим острівним архіпелагом Середземного моря. У межах цього національного парку знаходяться понад 100 островів. Для яхтсменів тут створено два парусні центри – Жут і Пішкера.

Нині влада Хорватії прагне всіляко привернути туристів і підвищити престиж своєї країни. Для цього організуються різноманітні заходи. Так, вже вкотре влітку в місті Умаг проводиться відкрита першість Хорватії з великого тенісу за участю відомих міжнародних спортивних зірок.

Хорватія багата на історико-культурну спадщину. У місті Спліт можна ознайомитися з палацом-мавзолеєм римського імператора Діоклетіана, в Дубровнику – з єпископським палацом і монастирями, в Пуле – з давньоримським амфітеатром, у Загребі – з руїнами собору XI століття і палацом XVIII століття.

Чехія стала незалежною державою після розпаду в 1993 році Чехословаччини на Чехію та Словаччину. Центральне положення країни серед розвинених країн слугує важливим чинником економічного зростання. Територія Чехії складається з рівнин, пагорбів, плато, оточених низькими горами. Країна має поклади корисних копалини: вугілля, каоліну, графіту.

Чехія здебільшого однонаціональна країна (чехи). З країн колишнього соцтабору вона досягала доволі помітних перетворень в економіці. Тут розвинені переважно базові галузі економіки, а також харчова промисловість і сільське господарство. У Чехії виготовляється всесвітньо відоме пиво і розливається вода з понад 900 джерел.

Останніми роками важливим чинником зростання економіки Чехії став туризм. Значний інтерес для туристів являє огляд пам'яток столиці Чехії – Праги. Протягом багатьох століть вона захоплює своєю красою. Прагу називають «містом сотні шпилів».

Основу сучасної Праги склали дві середньовічні фортеці – Вишеград і Празький Град. Відомою пам’яткою міста є Карлів міст через річку Влтаву, який був побудований у 1357 році за наказом Карла IV. За Карловим мостом починається празький квартал Старе Место (Старе місто) з центральною Староместською площею, що була колись торговим центром міста. До найбільш значних історичних будівель на Староместській площі належать Староместська ратуша XIV століття з надзвичайно цікавим годинником. Тут же знаходиться середньовічний Тинській храм з двома дзвіницями.

Криві вулиці з історичними будинками ведуть зі Староместської площі на Бетлемську площу, де розташована каплиця, найвидатнішим проповідником в якій був магістр Ян Гус – національний герой Чехії.

Інший відомий історичний празький квартал – Нове Место (Нове місто). Центр Нового міста і одночасно центр нинішньої Праги – це Вацлавська площа, де знаходяться Національний музей і найкрасивіші магазини Праги.

Чехія – країна з великою кількістю середньовічних замків. В околицях Праги знаходиться фортеця Карлштейн, заснована королем Карлом IV у XIV столітті.

Початок лікування на термальних курортах Чехії сягає далекого минулого. Одним з перших курортів, що донині користується всесвітньою славою, є Карлові Вари. Гарячі джерела, а їх тут близько 80, відомі людям здавна. Однак сам курорт виник на початку XIV століття. З виникненням Карлових Вар і курорту пов’язано багато переказів. У найбільш поширеному з них безпосереднім засновником вважається Карл IV. У легенді розповідається про те, що якось король з дружиною полював у тутешніх лісах. Собаки переслідували оленя, який стрибнув зі скали. Раптом один з них жалібно скиглив. Підбігши до нього охотники побачили, що собака впав у гаряче джерело. Ця подія, начебто, і стала початком заснування курорту. Про цю легенду донині нагадує скала з скульптурою оленя, що виситься над курортом.

Західночеський курортний район, окрім Карлових Вар, включає також курорти Маріанське Лазне і Франтішкови Лазне. Маріанське Лазне – другий з трьох прославлених західночеських курортів. Він відрізняється вельми сприятливим місцеположенням. Курорт знаходиться в гірській долині на висоті 630 м над рівнем моря. Місто оточене лісистими схилами гір, що захищають долину від північних і північно-західних вітрів і створюють субальпійський тип клімату.

Маріанське Лазне славиться великою кількістю мінеральних джерел. Не дивлячись на те, що джерела зосереджені на порівняно невеликій території, вони мають найрізноманітніший хімічний склад. Водою цих мінеральних джерел виліковують багато хвороб.

У Східночеській області знаходяться Крконоші – найвищі гори Чехії, національний парк країни. По верхів’ях цих гір проходить чесько-польський державний кордон. Над всією цією областю підноситься гора Снежка – 1600 м. Над своєрідними крконошськими долинами нависають схили з розкиданими гірськими будиночками. Більшість з них використовують для аграрного туризму. Крконоші є важливим курортним районом Чехії. Найвідоміший тут туристичний центр – Янске Лазне з теплими джерелами, де лікують поліомієліт.

В Чехії відомі й інші курортні місця. Так, Тепліце вважають найстарішим курортом Чехії. Про використання місцевих джерел у далекому минулому свідчать знахідки монет епохи Римської імперії. Розквіт курорту припав на початок XIX століття. У той час тут лікувалися багато поранених учасників наполеонівських воєн.

Природною пам'яткою країни є Моравський карст, розташований на захід від міста Брно. Численні печери були відомі вже у XVII столітті. Печери привертали відвідувачів тому, що в них можна було розшукати кістки «допотопних тварин». Їх розмелювали в порошок, якому приписувалися чудодійні властивості виліковувати від усіх хвороб.

Чехія – країна історичних міст, серед яких вирізняються Ческе Будеєвіце, Кутна-Гора, Оломоуц, Кромержіж, Славоніце, Табор, Тельч та ін. У Чехії поширений також освітній туризм. Найвідоміший Карлів університет у Празі.

Чорногорія. Берегова курортна зона Чорногорії має відомий попит у туристів. Узбережжя Чорногорії представлене відомими курортами: Котор, Герцег Нові, Будва, Св. Стефан, Ульцін, Ада Бояна, курортна територія в околицях порту Бар та ін.

Середземноморська Чорногорія здавна була престижним місцем відпочинку. Так, пляж у Бечічах ще у 1936 році був визнаний найкращим у Європі.

Про узбережжя Чорногорії із захопленням відгукувалися Джордж Байрон і Бернард Шоу. Особливо привабливим виглядає місто Будва, що знаходиться в одному з найкрасивіших місць Адріатичного узбережжя. Тут між буйною рослинністю і морем пролягають довгі піщані пляжі, у безпосередній близькості від яких розміщені комфортабельні готелі. Стару Будву опоясують стіни епохи Відродження – унікальний архітектурний пам'ятник XV століття. У місті регулярно проводяться художні фестивалі та свята.

Герцег Нові та Котор знаходяться на півночі чорногорської частини узбережжя Адріатичного моря. Котор знаходиться нібито усередині узбережжя на берегах Бока Которські – найбільшого і дивовижно красивого фіорду цієї частини Середземномор'я. Фіорд врізається углиб узбережжя на 28 км.

Герцег Нові називають середземноморським ботанічним садом. Це місто карнавалів і мистецтва. Неподалік від Герцег Нові розташований невеликий оздоровчий курорт Ігало. Він знаменитий своїм сучасним центром фізіотерапії і грязелікуванням. Пляжі Ігало допомагають хворим на хронічний ревматизм, захворювання суглобів, м'язів, хворим з порушенням нервової системи.

Св. Стефан відомий як престижний аристократичний курорт. З початку 60-х років XX століття тут відпочивають короновані персони зі всього світу, а також відомі актори і громадські діячі.

Ульцінь – одне з найстаріших міст на Адріатичному узбережжі. Прекрасний лікувальний пісок місцевих пляжів багатий сіллю і йодом. Він сприяє лікуванню ревматизму, нервових розладів і жіночих хвороб.

Ада Бояна – одне з найпривабливіших місць на півдні Чорногорського узбережжя. Останніми роками воно стало «столицею» любителів щільного контакту з природою – нудистів.

Бар – найбільший чорногорський порт. Місто з’єднане залізничним сполученням з Белградом. Бар оточений оливковими гаями. Суто море – найпопулярніший місцевий курорт з піщаними пляжами і комфортабельними готелями.

Столиця Чорногорії – місто Підгориця – найбільше за чисельністю населення місто Чорногорії. Підгориця розташоване у злиття річок, в родючій долині, на рівнинній місцевості (що мало характерно для Чорногорії). Своєю назвою місто зобов’язане декільком невисоким пагорбам, що підносяться в його історичному центрі. Найбільший з них називається «Гориця».

Переш – поселення на місці сучасної Підгориці, було засноване ще у кам’яному віці. До нашої ери тут мешкали іллірійські племена, а потім ці землі завоювали римляни. Вони заснували місто під назвою Бірзімініум.

На відстані близько 3 км від Підгориці розташовані руїни іншого римського міста – Діоклеї. Вважається, що римський імператор Діоклетіан був родом з цієї місцевості. З моменту заснування місто було перехрестям важливих торгівельних шляхів (річок Зета, Морача, Рібніца і Сітніца), розташовувалося у долині зі сприятливим кліматом, порівняно неподалік від Скадарського озера на торговому шляху до Адріатичного моря і далі – у країни Заходу. У V столітті на території міста оселилися слов’янські племена. Вони заснували власну державу, постійно воювали з Візантією і збудували нове місто, яке отримало назву Рібніца, за назвою річки, на берегах якої воно розташовувалося. Вперше ця назва згадується у часи правління сербської королівської династії Неманічів.

Назва Підгориця вперше зустрічається у 1326 році. Місто було багате, оскільки через нього велася торгівля між Дубровніком і Сербією. Розвиток міста призупинила Османська окупація Підгориці 1474 року. Турки збудували тут велику фортецю. Лише у 1878 році рішенням Берлінського конгресу була визнана незалежність Чорногорії як суверенного князівства, і Підгориця стала частиною нової країни. Це поклало кінець турецькому владицтву і стало початком нової ери в історії всієї Чорногорії.

Підгориця сильно постраждала у часи Другої світової війни. По закінченні війни місто стало назватися Тітоград – на честь маршала Й. Тіто. Історичну назву було повернено лише у 1992 році.

Хоча у Підгориці розташовано не так багато закладів культури, як у історичній королівській столиці Цетіне, тут також існує чимало театрів, музеїв і галерей. Серед них варто відзначити: Чорногорський національний театр, Міський театр, Міський музей, Музей природничої історії, Археологічний дослідницький центр, Музей Марко Мілянова в Медуні – етнографічний музей, що відтворює життя Чорногорії у XIX столітті.

Галерея палацу Петровічей-Негошей працює у палацовому комплексі короля Ніколи I Петровіча-Негоша. Він включає Дім почесної варти, палацову каплицю і прилеглі будівлі. В Підгориці розташований Університет Чорногорії. Також тут знаходиться Чорногорська академія наук і мистецтв, Національна бібліотека Радослава Люмовіча. Підгорицький Собор Воскресіння Христова – найбільший православний храм в Чорногорії.

У Підгориці можна побачити дивовижне переплетіння різноманітних архітектурних стилів – спадщина бурхливої історії міста і країни. Кожне правління залишало сліди в камені. За чотириста років оманського панування в Підгориці було збудовано немало будинків турецької архітектури. У старій частині міста багато будівель такого типу – тут можна побачити дві мечеті, часові башти і вузькі хвилясті вулички.

Швейцарія. Державним прапором країни є червоне полотнище з білим хрестом по центру. Хрестові знамена відомі у країні з часів раннього Середньовіччя. У 1291 році волелюбні горці лісного кантону Швіц об’єдналися з двома іншими в оборонний вічний союз проти Габсбургів. Ця дата вважається роком народження Швейцарської конфедерації.

Природно-кліматичні умови Швейцарії, висока поясність Альп зумовили зміну екосистем цієї країни: пальми і мімози змінювалися широколистяними лісами, потім хвойними лісами, далі – альпійськими лугами і льодовиками.

Швейцарія не чисельна (близько 7,5 млн. чол.), але багатонаціональна країна. Тут говорять чотирьма мовами – німецькою, французькою, італійською та ретороманською. Північ Швейцарії з центром в Цюріху тяжіє до Німеччини, південь з центром в Лугано – до Італії, захід з центром у Женеві – до Франції. Столиця Швейцарії – місто Берн.

Розвинені банківський сектор, хімічна, годинникова промисловість, гідроенергетика, які до певної міри компенсують бідну мінерально-сировинну базу країни. Політичний нейтралітет і участь у численних міжнародних організаціях є ще однією особливістю Швейцарської конфедерації, об'єднуючої нині 23 незалежні кантони.

У Швейцарії розвинений міжнародний туризм, що забезпечує здебільшого дивовижна природна привабливість країни. Швейцарія знаменита своїми гірськолижними курортами (Вербьє, Церматт, Зас-Фе, Грінденвальд, Давос, Кран-Монтана, Санкт-Моріц), відпочинком на живописних озерах (Боденському, Женевському, Цюріхському), історико-культурною спадщиною великих міст (пішохідна зона Нідердорф в Цюріху, середньовічні ратуші, фонтани, укріплення в Берні, розписний міст в Люцерні). У Швейцарії розташований найдовший у світі (16,9 км) автодорожній тунель під Сен-Готардським перевалом. Країною прокладені численні туристичні залізничні маршрути: «Льодовиковий експрес», «Золотий перевал», «Пальмовий експрес».

У країні багато цікавих міст із середньовічною архітектурою. Наприклад, місто Лозанна, що розкинулося на березі Женевського озера, є визнаним центром олімпійського руху. У 1994 році місту було надано титул «Олімпійської столиці». Швейцарія відома також як центр виноробства. Традиції виноробства Швейцарії мають давнє коріння. Відомим місцем є музей сироваріння у селищі Штайн.

Поиск по сайту: