 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
ТУРИСТИЧНІ КРАЇНИ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ
Однією з найпопулярніших серед туристів країн цього регіону є Бразилія – найбільша держава Південної Америки з однойменною столицею. Тривалий час Бразилія була португальською колонією. Португальці вивозили звідси здебільшого червоне дерево, за назвою якого «пау-бразіл» стала називатися колонія, а згодом і держава. Бразилія належить до країн, що розвиваються. Вона має значну територію, багату мінерально-сировинну базу, унікальну екосистему тропічних лісів Амазонки, яку називають «легенями планети».
Головним символом столиці Бразилії Ріо-де-Жанейро є знаменита статуя Христа на горі Корковадо. Ще один символ міста – знаменита кристалічна вершина «Цукрова голова» біля входу в бухту Гуанабара. Цікавими архітектурними пам'ятниками Ріо-де-Жанейро є колоніальні церкви, монастирі Сан-Бенто, Сан-Антоніо та ін. У місті багато музеїв: Національний історичний музей, Національний музей витончених мистецтв та ін. Щороку численні туристи приїжджають в Ріо-де-Жанейро на карнавал, щоб насолодитися цим красивим, музичним, яскравим видовищем – танцювальним святом, барвистими костюмами. Вулиці міста потопають в екваторіальній рослинності. Широко відомі один з найбільших у світі стадіон «Маракана» і океанічні пляжі Копакабана, Іпамена, Лебнон, що тягнуться на декілька кілометрів по південно-східній околиці міста.
Серед природних рекреаційних ресурсів Бразилії виокремлюються річка Амазонка і екваторіальні джунглі – амазонська сельва. Індіанці називають Амазонку «Парано-Тінго», що означає «Королева річок». Басейн Амазонки займає найбільшу з усіх річкових басейнів площу в світі – близько семи мільйонів квадратних кілометрів. У витоку річки розташований найбільший у світі річний острів – острів Маражо, площа якого дорівнює території Голландії. Глибина річки в окремих місцях сягає 200 м, що дозволяє морським судам проходити через усю Бразилію і добиратися до Перу. Усе це створює чудові можливості для екологічного і екстремального туризму.
Не меншою популярністю у туристів користується Аргентина. Назва країни походить від латинського «Argentum», що в перекладі означає «срібло». Її поява сягає часів подорожей іспанських конкістадорів до берегів Ріо-де-ла Плата у XVI столітті. Висадившись на берег незнайомої землі іспанські завойовники отримали в подарунок від індіанців срібні прикраси. Повіривши у багатство нової землі на цей метал, вони дали їй назву Аргентина, тобто Срібна.
В Аргентині можна виділити декілька природних зон і районів, що мають неповторні особливості і туристичну привабливість.
Пампа – це великі простори родючих земель без висотних перепадів і з розгалуженою мережею річок. Це район традиційного розвитку сільського господарства і тваринництва. Як відомо, Аргентина є великим постачальником на світовий ринок зерна і м'яса.
Південні провінції Аргентини, а країна складається з 23 провінцій, займає Патагонія. У Патагонії представлені різноманітні ландшафти: гірські хребти, розділені озерами і долинами, і плоскогір'я з пагорбами і низинами.
Спокійні води заток Нуево і Сан Хосе півострову Вальдес (провінція Чубут) приймають щороку від червня до грудня своїх знаменитих гостей, південних китів «Франка». Порт Мадрін – відправний пункт для екскурсій на півострів Вальдес. На початку 1980-х років він став туристичним центром.
Провінція Санта Крус (Святий Хрест) – це чарівна шкатулка, повна різноманітних і в той же час неповторних ландшафтів. Її узбережжя рясніє нескінченними атлантичними пляжами, а Кордильєри розкривають перед туристами свою красу – гори, парки і льодовики. У 300 км від центру провінції Санта Крус знаходиться Ель Калафате. Звідси починається національний заповідник Лос Гласіарес з відомим льодовиком Періто Морено.
«Землею кінця світу» називають острів Вогненна земля. Його столиця Ушуайа – найпівденніше місто світу і ворота до Антарктиди. Ушуайа означає «затоку, проникаючу до Заходу». Місцеві озера дозволяють насолоджуватися обширною різноманітністю птахів. Морські екскурсії – ще одна можливість цих місць. Одна з них проходить повз лежбища тюленів і фантастично величезної колонії бакланів.
Як свідчить легенда, сам Христофор Колумб привіз виноградну лозу до Аргентини під час своєї другої подорожі. У 20-х роках XIX століття, після звільнення країни від іспанського панування виноробство Аргентини дістало можливість бурхливого розвитку, особливо після завершення будівництва залізниці між Буенос-Айресом і основною виноробницькою провінцією – Мендоса. В даний час країна займає одне з провідних місць у світі з виробництва вина.
У Буенос-Айресі, Столиці Аргентини, можна здійснити прогулянку старовинними портовими кварталами. В столиці знаходиться відомий театр Колон – центр оперного і балетного мистецтва всієї Південної Америки.
Водопад Ігуасу на кордоні з Бразилією – одне з природних чудес світу. На кордоні Аргентини з Бразилією і Парагваєм знаходиться знаменитий національний парк «Ігуасу», що займає площу у 55 тис. га. Парк вважається одним із сучасних чудес світу – це 275 водоспадів, з яких щосекунди спадає 5000 кубічних метрів води з висоти 70 м. Вище водоспадів знаходяться зручні місця для занять водними видами спорту.
Аргентинці, увібравши традиції багатьох народів, створили власну неповторну культуру. Своєрідними символами країни стали гаучо, які не розстаються з гітарами, а їхні пісні знає уся країна. День танго є національним святом Аргентини.
Венесуела – країна іспано-індіанської культури, з майже 28-мільйонним населенням, «маленька Венеція» Південної Америки. Економічно країна відчутно залежить від видобутку і експорту нафти. До туристичних ресурсів країни відносять столицю Каракас – місто, затиснуте між двома гірськими хребтами Карибських Анд, з численними музеями, а також міста Маракайбо, район Меріда.
Острів Маргарита – головний курорт країни, де розташовуються найбільші готельні комплекси. До туристичних центрів острову можна віднести Порламар, Пампатар, Ла Асунсіон, Санту Ану, Ель Серкадо, Хуан Грієго.
Популярним місцем відпочинку в країні є також узбережжя Карибського моря. Тут можна займатися рибною ловлею, плаванням під вітрилом, дайвінгом.
У Венесуелі знаходиться найбільше у Південній Америці озеро Маракайбо. Річка Оріноко одна з найдовших у світі. В країні різноманітна і унікальна флора і фауна. Тут водяться ягуари, оцелоти і найдовша у світі змія – анаконда.
Неподалік від берегів Венесуели розташовані невеличкі острівні території Аруба, Кюрасао (володіння Нідерландів). Острів Аруба відомий, наприклад, тим, що тут розташований однин з найбільших у світі нафтопереробних заводів. Щоправда, це не заважає бути острову престижним місцем відпочинку. Кюрасао – місце проведення ексклюзивних турів. Тут отримали розвиток екстремальні види туризму – серфінг, дайвінг та ін. Існують ендемічні види флори і фауни.
Колумбію називають країною західного Ельдорадо, царством археологічних національних парків. До туристичних ресурсів країни можна віднести столицю Боготу, міста Картахену і Попаян, а також національні парки Колумбії, Долину статуй, Лос Катіос, Сан-Августин. Місто Картахена завдяки своєму порту і архітектурним пам’яткам колоніальної епохи є музеєм під відкритим небом.
Болівія. У 1825 році війська Симона Болівара одержали перемогу над іспанцями. На честь національного героя одна з країн Південної Америки була названа Болівією. Південно-західна частина території країни розташована в Андах, де гори сягають своєї найбільшої ширини. Столиця Болівії – місто Ла-Пас, розташована на висоті 4 тис. м над рівнем моря і вважається однією з найбільш високогірних столиць світу. Перлиною країни вважається озеро Тітікака, яке також розташовано високо у горах. Туристичний бізнес істотно не впливає на добробут Болівії, що вважається однією з найбідніших країн Південної Америки. Економіка Болівії суттєво залежить від поставок на зовнішні ринки здебільшого мінерально-сировинної продукції (олово, природний газ та ін.). Наприкінці XX століття країну було включено до популярного туру по континентальним пам’яткам Південної Америки, до яких у Болівії належить озеро Тітікака, залишки давніх будівель інків та інші об’єкти.
Еквадор – держава на північному заході Південної Америки, розташована по обидві сторони від екватора. Еквадор омивається Тихим океаном. Столиця країни – місто Кіто, знаходиться у мальовничій, злегка витягнутій рівнині на висоті 2800 м. Кіто відрізняється безліччю історико-культурних особливостей і своєрідних традицій. У архітектурі тут можна побачити прояви іспанських, голландських і навіть доколумбівських стилів. До найвідоміших пам'яток міста можна віднести площу Незалежності, монастирі Ла-Компанья, Сан-Франциско, Сан-Дієго. Дуже цікавий музей колоніального мистецтва.
Еквадор – аграрно-індустріальна країна, що займає одне з перших місць у світі за експортом бананів. У країні в значних обсягах видобувають нафту. Різноманітність і неповторність природних ландшафтів Еквадору зробили країну привабливою для туризму. Столиця Кіто і Галапагоські острови оголошені ЮНЕСКО культурним і природним надбанням людства. Галапагоські острови вважаються основним туристичним атрактором Еквадору. Популярністю користуються пляжі островів з м'яким піском оливкового, білого і чорного кольорів.
Гірський район Еквадору перетнутий Ланцюгом Анд, в який входить понад двісті вулканів. Це місце ще називають «проспектом вулканів». Одним з найкрасивіших місць Еквадору є околиці вулкана Чімборасо, що має висоту 6310 м. Тут проходить «Експресо Метрополітан» – одна з найбільш високогірних залізниць у світі, що прокладена мимо прямовисних скель по горах. Провінція Гуайс славиться своїми пляжами. Відпочиваючих привертають м'який, сприятливий клімат, відмінні умови для занять водними видами спорту.
У країні налічується понад 20 національних парків і екологічних заповідників, що займають близько 16% території країни. В національному парку «Орієнте», двох заповідниках і восьми охоронних територіях обладнані пішохідні стежки і стоянки. По одній з приток Амазонки, річці Напо, можна зробити цікаву подорож в індіанській пірозі або на кораблі.
Чилі. Самобутньою і неповторною країною є Чилі. Територія Чилі витягнута уздовж узбережжя Тихого океану на багато сотень кілометрів і зайнята хребтами Анд (заввишки 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина – головний економічний район країни. У адміністративному відношенні Чилі складається з 13 областей і 40 провінцій.
Незважаючи на те, що основна частина країни знаходиться на південноамериканському материку, друга частина її території належить до Океанії і ще одна – до Антарктиди. Зважаючи на таку географію, завдяки якій Чилі володіє майже усіма відомими кліматичними поясами і найрізноманітнішими зонами, а також на високий ступінь ізольованості від світу (уздовж усього східного кордону – непрохідна засніжена стіна Анд, на заході – Тихий океан, північ – найбільш засушлива пустеля світу і південь – початок вічного льоду Арктики), варіанти туризму в Чилі – найрізноманітніші.
У міжнародному розподілі праці країна відома передусім як великий виробник і експортер міді. Столиця Чилі – місто Сант-Яго. В історії країни багато знаменних віх. Це і багатовікова боротьба індіанців з іспанськими колонізаторами, і перший в країнах Південної Америки соціалістичний уряд Сальвадора Альєнде, і часи правління військової хунти Піночета, що повернула Чилі в русло проамериканського впливу.
Унікальна і природа цієї країни. На півночі розкинулася пустеля Атакама, місячний пейзаж якої надовго запам'ятовується туристам. На острові Пасхи у Тихому океані вражають своєю багатовіковою величчю загадкові кам'яні істукани зі спресованого вулканічного попелу. На крайньому півдні гігантські айсберги нагадують про близькість Антарктиди.
Місцевою пам'яткою є також острів Вогненна Земля, розташований на крайньому півдні. Своєю назвою острів зобов'язаний відомому мореплавцеві Магеллану, який у 1520 році побачив з палуби свого корабля в цих місцях численні вогні. Походження цих вогнів до кінця не з’ясовано. За однією з версій аборигени острову, які ловили в морі рибу, в човнах розпалювали багаття, щоб зігрітися. Ці вогні нібито і побачив Магеллан.
Останнім часом популярність Чилі принесла і її виноробницька промисловість. Сьогодні на Чилі змушені звертати увагу і європейські виробники, оскільки в їхніх країнах витрати на виробництво вина набагато вище. Чилійські вина відрізняються як відмінним смаком, так і доступними цінами.
Уругвай – країна з розвиненою інфраструктурою туризму. Вважається однією з найбезпечніших країн Південної Америки. Уругвай – це країна з аграрною спеціалізацією. Рослинництво спеціалізується на вирощуванні пшениці, кукурудзи, льону і соняшнику. В ході колонізації країни індіанське населення було повністю винищене, тому населення Уругваю складають іммігранти з різних країн.
Столиця країни – Монтевідео – крупний фінансовий центр. У архітектурі поєднуються елементи різних стилів і епох: бароко, модерну, а також колоніального періоду. Престижні курорти Уругваю розташовані на схід від столиці. До їх числа можна віднести Атлантиду, Піріаполіс, Мінас, Серро-Пан-де-Азкар. Найвідомішим і найдорожчим курортом країни вважається Пунта-дель-Есте.
Парагвай. Всередині південноамериканського континенту розташована Республіка Парагвай – одна з найвідсталіших в економічному відношенні країн Південної Америки. Основу її економіки складає пасовищне м'ясне скотарство.
Для туристів в Парагваї представляють інтерес перш за все національні парки і заповідники. Найцікавішим районом є область Гран-Чако – один з найбільших резерватів дикої природи в Південній Америці. Столиця країни – місто Асунсьйон.
Перу знаходиться на території Південної Америки. Країна граничить з Колумбією і Еквадором на півночі, Бразилією і Болівією на сході, з Чилі на півдні. Перу омивається водами Тихого океану. Столиця держави місто Ліма. Воно було засноване у 1535 році іспанським конкістадором Франціско Пісарро, коли його загін зі 100 піших і 60 кінних солдат зумів перемогти армію індіанців, що налічувала 80 тис. бійців. Ліма запам’ятовується об’єктами архітектури іспанської колоніальної епохи і численним хрущобами бідняків.
Середня температура на узбережжі Перу коливається від плюс 15 до 28°С. З майже 30-мільйонного населення країни близько половини складають індіанці кечуа. Іспаномовні перуанці проживають в основному на узбережжі Тихого океану, а в містах значну частину жителів складають іммігранти, зокрема японці та китайці.
У фізико-географічному відношенні територію Перу можна розділити на три райони: Коста – узбережжя Тихого океану; Сьєрра – гірська місцевість і Сельва – екваторіальні ліси Амазонки. Перу – країна фізико-географічних контрастів: на узбережжі – засушлива місцевість і мало дощів внаслідок впливу прохолодної течії Гумбольдта, а на сході – вологі ліси Амазонки.
У країні в основному розвинуті галузі гірничовидобувної промисловості. Ведеться видобуток нафти, свинцю, цинку, міді. Перу посідає одне з провідних місць у світі за видобутком срібла. Як і в інших латиноамериканських країнах (Чилі, Ямайка), економіка яких сильно залежить від експорту мінеральної сировини при малорозвиненій соціально-економічній інфраструктурі, значна частина населення (49%) перебуває за межею бідності.
Територія сучасного Перу була центром імперії інків, завойованої іспанськими конкістадорами у XVI столітті. Туристи приїздять до Перу для ознайомлення з численними храмами-пірамідами і фортецями інкської культури, багато з яких донині загублені у джунглях.
Частково на території Перу знаходиться одне з найбільш високогірних озер Південної Америки – озеро Тітікака (частина його знаходиться у прикордонній Болівії). Саме у районі Тітікаки індіанці почали вперше обробляти картоплю, яка згодом була розповсюджена в усьому світі.
Узбережжя Тихого океану Коста привабливе піщаними дюнами, зграями фламінго, колоніями інших диких птахів і тварин.
Чимало туристів приїздять до Перу з метою побачити побут корінних жителів країни – індіанців. Для того, щоб це зробити, необхідно вирушити у малоосвоєні райони країни, зокрема в амазонську сельву, а сучасні розваги (кафе, ресторани, дискотеки) можна знайти в столиці країни.
9.5. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ – КРАЇНА ДИВОВИЖНОЇ ПРИРОДИ, НЕОБМЕЖЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА ЦЕНТР ТУРИЗМУ АМЕРИКАНСЬКОГО МАКРОРЕГІОНУ
Сполучені Штати Америки іноді називають «плавильним котлом» багатьох рас, етносів і конфесій, що є доволі влучною метафорою для країни, у якій мешкає величезна кількість націй із різноманітними традиціями і культурою, де дивовижно поєднуються різні кліматичні умови і широкий спектр географічних і геологічних особливостей. Сонячна Каліфорнія з її пляжами, серфінгом і Голівудом, захоплюючі подих панорами відомого Великого Каньйону, Капітолійський пагорб і білосніжне царство Аляски – усе це Америка.
Офіційна назва та географічне положення. Сполучені Штати Америки, США (англ. The United States of America, USA) – держава у Північній Америці. Вона посідає четверте місце у світі за територією (9 518 330 км) і третє місце за чисельністю населення (304, 2 млн. чол.). Столиця – місто Вашингтон.
Термін «Америка» походить від латинського варіанту імені італійського мандрівника Америго Віспуччі, який першим доволі докладно, для широкої громадськості, описав власні подорожі до Нового Світу. Термін «Сполучені Штати» уперше було використано у Декларації Незалежності від 4 липня 1776 року, але ще не як назву країни, а лише як позначення того, що 13 британських колоній оголосили свою незалежність від метрополії.
США – одна з трьох країн, що омивається відразу трьома океанами: Тихим (і його Беринговим морем, зокрема), Північним Льодовитим (із морем Бофорта), Атлантичним (і його Мексиканською затокою з півдня). США межують на півночі з Канадою, на півдні – із Мексикою, а також мають морський кодон із Російською Федерацією.
Суспільно-політичний устрій. США – федерація у складі 50 штатів (48 суміжних, а також Аляска та Гавайї) і федерального (столичного) округу Колумбія, які є повноправними суб’єктами федерації. Окрім того, США мають ряд залежних територій: Віргінські острови, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії.
У відомій Конституції США 1787 року закладено принцип розділення влад, згідно з яким федеральний уряд складається із законодавчих, виконавчих та судових органів, що діють незалежно один від одного.
Вищий орган законодавчої влади – двопалатний Конгрес США, що складається із Палати представників та Сенату. Вищий орган виконавчої влади – Президент США, який обирається на 4 роки (із 2009 року – Барак Обама). Президент – глава держави і уряду, головнокомандувач збройних сил. Існує пост віце-президента. Вищий орган судової влади – Верховний суд США. Основні політичні партії – республіканська і демократична. Також існує велика кількість інших, більш дрібних партій.
Внутрішня політика США визначається конституцією, яка надає певні повноваження для здійснення державної влади федеральному уряду США. Державні повноваження, не визначені для передачі у відання федерального уряду конституцією, здійснюються штатами США. Конституція дозволяє окремим штатам приймати деякі власні закони.
Кожен штат має власну конституцію, законодавчу, виконавчу і судову влади. Більшість назв штатів походить від назв індіанських племен і імен королів Англії та Франції.
Штати США: Округ Колумбія, Айдахо, Айова, Алабама, Аляска, Арканзас, Вайомінг, Вашингтон, Вермонт, Вірджинія, Вісконсін, Гавайї, Делавер, Джорджія, Західна Вірджинія, Іллінойс, Індіана, Каліфорнія, Канзас, Кентуккі, Колорадо, Коннектикут, Луїзіана, Массачусетс, Мен, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Мічиган, Монтана, Меріленд, Небраска, Невада, Нью-Хемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Нью-Мексико, Огайо, Оклахома, Орегон, Пенсільванія, Род-Айленд, Північна Кароліна, Північна Дакота, Теннессі, Техас, Флорида, Південна Кароліна, Південна Дакота, Юта.
Штати поділяються на округи – дрібніші адміністративні одиниці, менші за штат і не менші за місто. Усього, за даними Бюро перепису США, у країні нараховується 3141 округ. Повноваження адміністрації округів і взаємовідносини з муніципальною владою розташованих на їх території населених пунктів у різних штатах розрізняються. Місцевим життям населених пунктів управляють муніципалітети.
Зовнішня політика США спрямована на досягнення двох основних цілей – на забезпечення безпеки держави і її громадян та на забезпечення добробуту громадян країни. В умовах сучасного світу американська зовнішня політика тяжіє до гегемонізму, що зумовлено руйнацією біполярної (за участю колишнього СРСР) системи міжнародних відносин. Національні інтереси США простираються на усі континенти і охоплюють усі сфери суспільного життя, що й зумовлює активну протидію багатьом зовнішньополітичним акціям США і викликає підйом антиамериканських настроїв у багатьох країнах.
Природні умови та ресурси. Розміри країни визначають велику різноманітність природнокліматичних умов. Протяжна берегова лінія, велика кількість озер і річок, гірські системи в різних районах країни, різноманітні природні ландшафти, численні унікальні природні об'єкти (каньйони, водопади, печери, мінеральні джерела) створюють умови для розвитку різних видів туризму.
Будова поверхні відрізняється різноманітністю, при цьому західна частина країни – переважно гориста (Кордильєри, висота понад 4000 м), на сході тягнуться обширні Великі і Центральні рівнини. Кордильєри складаються з декількох гірських ланцюгів (Береговий хребет, Каскадні гори, Сьєрра-Невада, Скелясті гори), між якими розкинулися обширні внутрішні плато і плоскогір'я: вулканічне Колумбійське плато, пустельне плоскогір'я, Великий Басейн з безстічними впадинами (найбільша – Долина Смерті), плато Колорадо. Уздовж Атлантичного узбережжя протягнулися старі і зруйновані часом Аппалачські гори, лише окремі верхів’я яких перевищують 2000 м. Найвища точка країни (вона ж – вершина усієї Північної Америки) – гора Мак-Кінлі (6193 м) знаходиться на Алясці. Гавайський архіпелаг є групою вулканів, верхів’я яких піднімаються над поверхнею океану.
Велика частина країни розташована у межах помірного і субтропічного кліматичних поясів. Лише південь Флориди і Гавайські острови знаходяться в області тропічного клімату. Аляска знаходиться у субарктичному і арктичному поясах. Середні температури січня від -25°С на Алясці до 20°С на півострові Флорида. Температури липня змінюються від 14-20°С на західному узбережжі, до 16-25°С на східному. Період без морозів триває – від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і Гаваях. Більш зволожена східна частина країни, опадів тут випадає від 500 до 2000 мм на рік. Тоді як західна половина відрізняється посушливістю, тут випадає від 200 до 500 мм, а в пустельних районах південного заходу – менше 100 мм.
На території США знаходяться великі річкові системи. Головні річки: Міссісіпі з притоками Міссурі і Огайо, Колумбія, Колорадо, Юкон. Багато озер – різни за розміром і походженням. Особливо численні озера Аляски. Вони розташовуються у тектонічних улоговинах і пониженнях, зроблених льодовиками, відрізняються чистотою води і живописністю берегів. На межі з Канадою знаходиться система Великих озер (Верхнє, Гурон, Ері, Мічиган, Онтаріо). У межах Великого Басейну багато безстічних солоних озер, найбільше – Велике Солоне озеро.
Рослинність країни дуже різноманітна. На північному сході розташована зона змішаних лісів (ялина, сосна, бук, клен, береза). У Аппалачах ростуть широколисті ліси (бук, дуб, клен). На південному сході країни – субтропічний сосновий ліс. На півдні Флориди збереглися тропічні ліси, на узбережжі перехідні в чагарники мангрові. Природна рослинність Центральних рівнин – лісостепова і степова, але вона не збереглася, оскільки вся територія розорана. Сухі степи вкривають Великі рівнини і використовуються в основному як природні пасовища. Колумбійське плато, плато Колорадо, Великий Басейн, що відчувають дефіцит вологи, зайняті сухими степами, напівпустелями і пустелями. У Кордильєрах яскраво виражена вертикальна поясність. На Алясці домінує тундра і лісотундра, у південній частині – тайгові ліси.
Тваринний світ значно зріднився в результаті господарського освоєння території. Багато тварин, особливо великі ссавці, піддалися майже повному знищенню. У зоні змішаних лісів зрідка зустрічаються олень вапіті, бурий ведмідь, рись, росомаха, куниця. На південному сході в тропічних лісах Флориди зустрічається алігатор, алігаторова черепаха, пекарі, сумчастий щур; з птахів – фламінго, пелікани, колібрі.
У невеликій кількості збереглися тварини степів: бізони (тільки у заповідниках), вілорога антилопа, степовий вовк койот. На схилах Кордильєр зустрічаються: сніжний козел, товсторогий баран, ведмідь гризлі; на півдні гірської системи – ягуар, броненосець. На Алясці мешкають тварини тайги і тундри, у т.ч. північний олень карібу. У районі Алеутських островів (штат Аляска) мешкають цінні морські ссавці – калан (морський бобер) і сивуч.
Природоохоронні території США та їхнє використання у туристичних цілях. Велика кількість живописних місць сприяє розвитку рекреаційної діяльності у США. Для цього у країні створено велику кількість заповідних територій, що отримали світову славу. Вони користуються неабияким попитом у мешканців США, більшість яких проживає у містах, на відстані від дикої природи. У 1978 році в країні було прийнято Закон про національні парки і рекреацію. А початок створення системи природоохоронних територій було покладено ще у 1916 році. Нині у США налічується близько 350 різних паркових зон федерального підпорядкування загальною площею понад 300 тис. км2 (3,2 % усієї території країни). Ще понад 4 тис. таких територій знаходяться у віданні урядів окремих штатів. До природоохоронних територій відносять національні парки, число їх постійно росте, перевищивши 50. Їхня загальна площа перевищує 200 тис. км2. Основне призначення національних парків – збереження природних ландшафтів, але одночасно вони широко використовуються для туризму і відпочинку, щорічно приймаючи близько 300 млн. відвідувачів. Значну частину національних парків зосереджено на заході країни, в її гірській частині. До найбільш відомих парків належать Йєллоустонський, Йосемітський, Глейшер, Секвойя, Гранд-Каньйон, Гранд-Тітон.
Чотири головних національних парки розташовано у Скелястих горах. Йєллоустонський національний паркбув першим не тільки у США, але і у світі (1872 рік). Розташувався він у північно-західній частині штату Вайомінг на висоті 2300, площа парку близько 900 тис. га. Щорічно його відвідують понад 3 млн. чол. До головних визначних пам'яток відносяться озеро Йєллоустон (найбільше високогірне озеро Північної Америки), витікаюча з нього річка Йєллоустон, створює живописний каньйон і ланцюжок водопадів; гарячі джерела; грязьові вулкани; долина гейзерів.
Найбільшою популярністю користуються гейзери «Старий служака», який кожні 65 хвилин вивергає струмінь води, і Екселіор (висота струменя до 90 м). Тут під охороною знаходяться хвойні ліси і фауна (бізон, чорний ведмідь, гризлі, вилорога антилопа, вапіті – благородний американський олень, близько 200 видів птахів).
На південь від Йєлоустонського розташовані національні парки Гранд-Тітон, Рок-Маунтін, а на північ, на межі з Канадою – Глейшер. Тут зберігаються природні ландшафти Скелястих гір – сяючі снігом верхів’я, хвойні ліси, луги, долини, прорізані льодовиками, гірські озера, різноманітна флора і фауна.
Йосемітський національний парк отримав цей статус ще в 1890 році. Знаходиться він у Каліфорнії, у горах Сьєрра-Невада. Відомий парк своїми водоспадами; тут знаходиться найвищий водоспад Північної Америки Йосеміт-Фол, падаючий каскадом з висоти 800 м (третій у світі за висотою). Тут збереглися також сади секвої – однієї з найбільших і стародавніших рослин на землі, деяким деревам майже 3000 років.
Секвої, що досягають висоти 100 м при товщині 8-9 м, складають основну визначну пам'ятку іншого відомого національного парку – Секвойя, розташованого також у горах Сьєрра-Невада. Йосемітській національний парк став «Меккою» альпіністів з усього світу, надаючи у розпорядження тих, хто займається цим видом туризму, прямовисні гранітні стіни, виступи, скелі різноманітних форм.
Декілька національних парків знаходяться на плато Колорадо. Найвідоміший з них – Гранд-Каньйон (Аризона) заснований у 1919 році. Парк знаходиться у середній течії річки Колорадо, простягнувшись на 170 км, річка Колорадо прорізала тут якнайглибшу ущелину, розміри якої 460 км в довжину, 30 км завширшки і близько 1,6 км в глибину. Щороку парк відвідують понад 20 млн. чол., милуючись красою, що відкривається зверху на долину Колорадо; передбачені і маршрути, що ведуть вниз до річки крутими схилами. Каньйон настільки великий, що краще за все його оглядати з літака.
На півдні країни (Нью-Мексико) у районі карстових печер знаходиться національний парк «Карлсбадські печери». Утворені під дією води у вапнякових товщах, печери повні сталактитів і сталагмітів (до 18 м заввишки). Печери слугують притулком величезної колонії кажанів. У печері Біг-Рум знаходиться найбільший підземний зал завдовжки 540 м, шириною 330 м і заввишки 77 м. Печери обладнані для екскурсій доріжками, леєрами, підсвічуванням. Загальна протяжність туристичних доріжок у печерах національного парку близько 5 км. Це одна з найвідвідуваніших печер світу.
На сході США (Кентуккі) в національному парку «Мамонтова печера» знаходиться найбільша в світі печера – Флінт-Мамонтова.Це 563 км звивистих тунелів і переходів. Її щороку відвідують 2 млн. туристів. На сході країни є й інші національні парки, але найпопулярніший з них «Грейт-Смокі-Маунтінс». Його розташування в щільно-заселеному районі і хороша транспортна доступність призводять до того, що протягом року парк відвідують до 7 млн. чол. Уздовж південного краю півострова Флорида розкинулися прісноводі болота, що поступаються на океанському березі місцем смузі чагарників мангрів. Тут розташувався національний парк «Еверглейдс».
Є національні парки і на Алясці, вони з'явилися відносно недавно. Як правило, їх відрізняють величезні розміри, наприклад, парк «Деналі» займає територію близько 23 тис. км2. Два національних парки розташовані на Гавайських островах. Головний з них – Гавайський вулканічний парк, на території якого знаходяться активні вулкани.
Ще одна група природоохоронних територій, які використовують в туризмі, включає національні зони відпочинку, національне морське і озерне узбережжя, національні пейзажні річкові і сухопутні шляхи, національні паркові автостради. До них також належать окремі гірські верхів’я, долини, каньйони, озера, окремі острови і миси, узбережні дюни і скелі. У 1968 році була створена система національних стежок, що об'єднує близько 250 об'єктів протяжністю у багато тисяч кілометрів. Найбільша з таких стежок пролягає на 5,2 тис. км – від штату Нью-Йорк через Північну Дакоту і далі на захід.
Історична довідка. Не зважаючи на порівняно невеликий «вік» США, її історія багата на різні події: колонізація, боротьба за незалежність, громадянська війна. Самі ж американці із надзвичайною пошаною ставляться до власної історії і тому дбайливо оберігають свою історичну і культурну спадщину у вигляді меморіалів, історичних і навіть тематичних парків. У списку Національного регістру історичних місць США понад 50 тис. об’єктів, що мають історичну цінність національного значення. Далеко не усі вони відвідуються туристами, але багато з них є популярними об’єктами туризму.
Звісно, пам’ятки історичної і культурної спадщини – об’єкт, передусім, внутрішнього туризму. Усім відомий дещо навіть гіперболізований патріотизм американців, тож не дивно, що пам’ятки – символи американської нації (Білий Дім, Статуя Свободи, гора Рашмор) є центрами «паломництва» туристів.
В очах світової спільноти (особливо для європейців) культурно-історичний потенціал США не такий виразний, що пов’язано, як відзначалося, із порівняно нетривалою історією держави. Як відомо, освоєння території США пов’язано з історією географічних відкриттів і подальшою колонізацією земель Нового Світу. Початок активної колонізації території США відноситься до XVII століття, хоча перші поселення іспанців на річці Ріо-Гранде й у Флориді були засновані ще в середині XVI століття.
У першій половині XVII століття на атлантичному узбережжі виник ланцюг колоній англійців, голландців, шведів. Згодом усі вони перейшли у володіння Англії. До кінця XVIII століття кількість англійських колоній сягнула 13 з населенням майже у 4 млн. чол. У колоніях, розташованих на півночі (Нова Англія), розвивалися лісопиляння, суднобудування, рибальство, морська торгівля. У південних колоніях утворилося плантаційне господарство (тютюн, бавовна, рис, індиго), засноване на праці негрів-рабів, які ввозилися з Африки. Колонізація супроводжувалася винищуванням корінного населення, а також витісненням їх у спеціально створювані резервації. Суперечності між метрополією і колоніями з часом вилилися у війну за незалежність 1776-1783 років. Внаслідок цього утворилися США, що складалися тоді із 13 приатлантичних штатів; надалі площа країни збільшувалася за рахунок захоплень і купівлі нових територій. Продовжувався приток переселенців з Європи. Між північними і південними штатами поступово загострювалися суперечності з найважливіших економічних і соціальних проблем. Це призвело до Громадянської війни 1861–1865 років, в ході якої плантатори Півдня зазнали поразки, рабство було відмінено.
Економіка країни розвивалася швидко, хоча іноді її і приголомшували кризи, найбільшою з яких стала Велика депресія 1930-х років. Але жодного разу територія країни не страждала від руйнівних наслідків світових воєн. Численні пам'ятники історії, культури, архітектура, пам'ятні місця є в усіх штатах, вони активно використовуються у внутрішньому і міжнародному туризмі.
До того ж американці непогано розуміються на тому, як змусити навіть далеких від історії людей відвідувати історичні пам’ятки: потрібно дати туристові те, чого він прагне понад усе – розваг. Якщо замість нудної історичної лекції організувати костюмоване шоу, то від відвідувачів не буде відбою. Знаменитий винахід американців – тематичні парки – успішно використовуються і у сфері культурно-історичного туризму. Успіхом користуються, наприклад, Джеймстаун, штат Віргінія – відтворене поселення перших англійських колоністів, де представлений не тільки форт, але й індіанські селища – усі вони населені спеціально найнятими акторами, які допомагають відвідувачам відчути атмосферу початку XVII століття. Інший приклад – Віргінія-Сіті, штат Невада, де відтворена атмосфера «золотої лихоманки». Там туристи можуть відвідати салун, подивитися на ковбойську дуель або спробувати намити золота.
Історичні пам'ятники знаходяться під егідою Служби національних парків США. У країні функціонує близько 30 історичних парків. Серед них – поля битв у війні за незалежність – Саратога (Джорджія) і в Громадянській війні – Атланта і Чикамог (Джорджія), Вігсберг (Міссісіпі), Ченселлорісвіл (Пенсільванія), Фредеріксберг (Віргінія), Шайло (Теннессі).
До історичних пам'яток належать старі частини Бостона, Філадельфії, Клондайк і Сітка на Алясці, археологічні пам'ятники в місцях поселень і стоянок індійців. Адже історія доколумбової Америки також була багата на події, пам'ять про які зберігається донині. Чотири об'єкти, пов'язані з діяльністю аборигенів тутешніх місць, – індійців – включено до списку Всесвітньої спадщини; вони відтворюють умови життя осілих землеробських племен. Національний культурно-історичний парк «Чако» знаходиться в центральній частині штату Нью-Мексико. Його ядро – каньйон Чако, що простягнувся на 16 км по пустинній місцевості. Тут виявлені сліди матеріальної культури індійців анасазі, що відносяться до IX-XIII століть: близько 100 поселень, що складаються з багатоповерхових (до 5 поверхів) будинків, в яких могли розміститися тисячі людей. Індійці анасазі займалися землеробством, тканням, знали гончарне ремесло.
У південно-західній частині штату Колорадо на плато Месса-Верде знаходиться однойменний культурно-історичний комплекс. Його визначні пам'ятки – скельні міста індійців анасазі, вирізані з каменя на схилі гірської ущелини. Район Месса-Верде отримав статус національного парку ще у 1906 році за ініціативою президента Теодора Рузвельта.
Ще у 1911 році серед заповідних територій було встановлено таку категорію, як меморіал. Нині до неї відносяться меморіали президентів США Вашингтона, Джефферсона і Лінкольна у столиці США; меморіал Костюшко в Пенсільванії, меморіал Громадянської війни в Геттисберзі – загалом 23 меморіали.
Крім того, із 1935 року виділяються національні історичні місцевості, їх близько 70. Це, перш за все, торгові факторії і військові форти, пов'язані з першими етапами колонізації країни. Це також місця народження або проживання президентів США і місця, пов'язані з життям і діяльністю відомих американців. Ще більше число об'єктів відноситься до категорії національних монументів – вже згадувана статуя Свободи у Нью-Йорку, десятки інших історичних і культурних пам'ятників.
Економіка. Нині США мають найбільшу у світі економіку. Національне господарство за масштабами набагато перевищує усі інші країни, навіть найбільші. Рівень розвитку виробничих сил, структура американської економіки, її науково-технічний потенціал, ступінь національної конкурентоспроможності сильно впливають на всю систему міжнародних економічних відносин. Більше того, американська модель економічного росту слугувала взірцем спочатку для багатьох розвинутих країн, а потім зі значними модифікаціями і для нових індустріальних держав. Сьогодні розвиток економіки США багато у чому визначає напрямки зрушень у всьому світовому господарстві. Рівень життя у США один з найвищих у світі.
США володіють потужними збройними силами, у тому числі найбільшим військово-морським флотом, мають постійне місце у Раді Безпеки ООН, є державою-засновником Північноатлантичного альянсу та першою державою на Землі за сукупною потужністю ядерного потенціалу.
Населення. Населення США досить різноманітне за своїм складом. Тут здобули славу представники різних народів, які принесли з собою різні релігії, звичаї та мови. Однак усіх мешканців США називають американцями.
Перші люди (індіанські племена) заселяли територію США близько 10 тис. років тому, а їх потомки залишалися переважаючим етнічним компонентом до кінця XVII століття. Сучасне населення США значно менше відображає генетичну спадщину корінних мешканців, адже сучасні мешканці здебільшого потомки відносно недавніх (XVII–XX ст.) переселенців із Європи і Африки. Необхідно відзначити, що повне право називатися американцями отримують лише діти емігрантів, що народилися у США. У країні зберігається чіткий поділ на іноземців і уродженців, між якими існує значна культурно-мовна дистанція. Однак цією різницею внутрішній поділ обмежується.
Американці – різнорідна, гетерогенна нація із конфліктним расовим складом. Домінуючою у всіх відношеннях і регіонах (окрім штату Гаваї) нині є європеоїдна раса – вихідці із Великої Британії, Німеччини, Ірландії та інших європейських країн. Далі виокремлюються афроамериканці, латиноамериканці, азіати, індіанці та інші, на яких припадає більше третини населення.
Мова. Найпоширеніша у США рідна мова – англійська. Нею як рідною мовою володіють майже 74% американців. Іспанська є рідною майже для 11%. У штаті Гаваї англійська мова і гавайська мова мають статус офіційних. Деякі острівні території також надають офіційне визнання мовам корінних мешканців. Поряд з англійською мовою на Самоа і Гуамі визнанні, відповідно, самоанська і чаморро. Каролінська і чаморро визнані на Північних Маріанських островах, іспанська мова є офіційною у Пуерто-Рико. У штаті Нью-Мексико діє закон, що забезпечує використання англійської і іспанської, у штаті Луїзіана – англійської і французької (при цьому жодна мова не названа офіційною).
Релігія. США – одна з найрелігійніших із усіх розвинутих країн світу; найбільш місткий і багатий ринок для релігійних послуг різної спрямованості. При цьому Конституція США проголошує відділення церкви від держави, що розумілося батьками-засновниками як заборона на встановлення державного віросповідання, на кшталт того, що мало місце у Великій Британії. Американський уряд не веде офіційної статистики щодо релігії.
За даними на 2007 рік, 53,3% вважають себе протестантами, 23,9 – католиками, 12,7 – не належать до жодної з конфесій, 1,7 – мормони, 1,6 – члени інших християнських конфесій, 1,7 – іудеї, 0,7 – буддисти, 0,6 – мусульмани та ін.
Особливості розвитку й організація туризму. США розташовані на значній відстані від провідного туристичного регіону світу – Європи, що робить поїздки туди заняттям недешевим (через використання дорогого повітряного транспорту і збільшення тривалості перебування в країні). Стан і основні риси розвитку туристичної індустрії у США визначаються місцезнаходженням країни у межах Американського туристичного регіону, що посідає друге місце у міжнародному туризмі. Але міжнародний туризм – лише невелика частина туристичного ринку. Значно більша доля у ньому припадає на внутрішній туризм, також розвинутий у США.
Індустрія туризму відіграє важливу роль в економіці країни. Це друга найбільша сфера застосування праці, що забезпечує роботою близько 7,5 млн. чол. (з урахуванням пов’язаних з туризмом галузей – 18 млн. чол.), другий за обсягом бізнес у сфері роздрібних продажів, третє джерело валютних надходжень до країни. У 2006 році прибутки від туризму становили 107,4 млрд. дол.
Туризм як спосіб проведення дозвілля набув поширення у США на початку ХХ століття. У 1950 році було створено Федеральну Комісію з вивчення ресурсів туризму і відпочинку, а також Федеральне бюро туризму і відпочинку, які повинні були сприяти розвитку туризму в країні. Починаючи з 1960-х років виїзний і в'їзний туризм зростав високими темпами, і нині країна посідає провідне місце у світі за прибутками від туризму. Тож у міжнародному туризмі роль США стала значною тільки у післявоєнні роки.
Найчастіше американці з туристичними цілями відвідують Канаду, Мексику, відпочивають на берегах Карибського моря, Багамських островах, Ямайці, Коста-Риці. Чимало американських туристів виїздить до Європи. Здебільшого прямують до тих країн, з яких у минулому емігрували їхні предки: Великої Британії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Франції, Ірландії та ін. Багато американських туристів їдуть на узбережжя Середземного моря, де їх приваблює головним чином французька й італійська Рив’єра.
З 1980-х років помітно збільшився потік туристів зі США до Ізраїлю, Японії, країн Південно-Східної та Східної Азії, до Австралії і на острови Тихого океану. Значним і стабільним є виїзд американських туристів у країни Латинської Америки.
Відпочинку і лікуванню американці віддають перевагу на курортах Центральної Америки, на Барбадосі, Кубі і Багамських островах, але мають попит і вітчизняні курорти. Основний тип північноамериканських курортів – бальнеологічні. Вони є у багатьох штатах. На узбережжі Атлантичного і Тихого океанів отримали розвиток приморські курорти. Стрімко розвивається діловий туризм. США є основним постачальником премійованих туристів. Здебільшого напрямками заохочувальних турів виступають Мексика, Великобританія, країни Азії і Тихоокеанського басейну. Найпопулярнішим за метою подорожі у США є подорожування з метою відпочинку і розваг.
В’їзний потік до США у 2008 році сягнув рекордної риски. Туристична індустрія прийняла 50,5 млн. іноземців. Не завадила встановленню рекорду і світова фінансова криза. Приріст відбувся здебільшого завдяки збільшенню кількості туристів і тих, хто в’їхав на територію США по роботі із сусідніх країн – Канади та Мексики, що утворюють разом зі США зону вільної торгівлі НАФТА. На громадян із цих двох країн припало близько половини іноземців: 18,9 млн. із Канади і 6,2 млн. із Мексики. Третє місце посідає Велика Британія – 4,6 млн., за нею слідує Японія – 3,2 млн. і Німеччина – 1,8 млн. Експерти гадають, що однією з причин привабливості США для туристів у 2008 році стало доволі різке збільшення курсу долара по відношенню до інших валют.
Водночас, вже у першому півріччі 2009 року кількість туристів у США зменшилася на 10% порівняно з аналогічним періодом у 2008 році. У червні потік туристів зменшився на 11% і склав 3,6 млн. чол., туристичні витрати при цьому знизилися на 22% (порівняно з червнем 2008 року).
У туризмі США використовують деякі цивілізаційні особливості країни, що являють інтерес, перш за все у туристів з Європи – регіону з глибоким історичним корінням і сталими традиціями.
Туристів приваблюють природні об'єкти, культурно-історичні пам'ятники, чия унікальність, краса і популярність багато разів посилені рекламою.
Практично по усій території високо розвинена туристична інфраструктура. США належить близько 1/3 світового готельного фонду. Вони виступають новаторами у розвитку туристичної діяльності: створення «готельних ланцюгів», підключення до турбізнесу авіакомпаній, ресторанів, фермерів, мережі Інтернет, створення міжнародних систем бронювання, національних парків, парків розваг.
Туристичний ринок США має типову структуру. У кількісному відношенні на ньому переважають малі форми бізнесу – приблизно 95% працюючих фірм. Це невеличкі турагентства, сімейні мотелі, фірми з оренди автомобілів, сувенірні крамниці, місцеві туроператори, що конкурують один з одним за ринкову долю. Кількість таких підприємств перевищує 1 мільйон. На верхівці туристичного «айсберга» знаходяться американські ТНК – готельні ланцюги, корпорації в індустрії розваг, провідні авіакомпанії країни та ін.
Державне регулювання туристичного ринку зведено до мінімуму. Тим не менш у 1996 році у країні було створено національну туристичну адміністрацію – Службу у справах індустрії подорожей і туризму, що є структурним підрозділом Міністерства торгівлі США. До завдань Служби входить менеджмент системи статистичного обліку в туризмі для оцінки економічного значення галузі; просування національного туристичного продукту на світовому ринку; визначення стратегії розвитку туризму, здійснення туристичної політики і захист інтересів національних виробників туристичних продуктів; надання технічної допомоги індустрії в’їздного та внутрішнього туризму у країні.
Неабияку роль у розвитку туризму відіграє Асоціація туристичної індустрії Америки (ТІА). Її було створено 1941 року як незалежну некомерційну організацію для представлення і захисту інтересів туристичного бізнесу країни. ТІА лобіює інтереси галузі у Конгресі США. Одним із найважливіших напрямків діяльності ТІА є збір і аналіз статистичної інформації з туризму, вона також здійснює дослідження туристичного ринку і складає прогнози розвитку галузі. Окрім того, ТІА здійснює і координує маркетингову діяльність із просування США як туристичного напрямку на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Найбільші права у регулюванні туристичної діяльності надані владам штатів, здатних стати самостійними гравцями на туристичному ринку. Деякі з них – передусім, Каліфорнія, Флорида, Гавайї, Невада, Нью-Йорк, Массачусетс – проводять власні рекламні кампанії, розраховані як на внутрішніх, так і на закордонних туристів.
Останнім часом у США усе частіше лунає критика федеральної та місцевої влади за те, що вони не приділяють належної уваги туризму. Головне звинувачення полягає у недостатній його фінансовій підтримці. За обсягом коштів, спрямованих на стимулювання туризму, США поступаються Бермудським островам, Коста-Риці, Малайзії і Тунісу. Особливу занепокоєність це викликає у тих частинах США, де туризм є основним джерелом прибутків.
Як відзначають фахівці, туризм зазвичай сприймається як належне, тому у програмах державного фінансування він або відсутній, або до нього ставляться не так серйозно, як, наприклад, до індустрії високих технологій. Хоч сприяння розвитку туризму має входити до обов’язків федерального уряду, поряд із підтримкою інших видів економічної діяльності. Головна проблема у розвитку галузі, на думку американських науковців, полягає у відсутності централізованого регулювання, механізму, який би координував діяльність сотні тисяч дрібних підприємств для досягання економічного росту.
Основні туристичні райони і центри. Поєднання природних і соціально-економічних чинників роблять найбільш сприятливим для розвитку туризму Атлантичне і Тихоокеанське побережжя, гірський Захід і Гаваї. Всього у США виокремлюють 12 туристичних регіонів.
Північно-Атлантичний регіон включає штати Мен, Нью-Гемпшир, Вермонт, Коннектикут, Массачусетс, Род-Айленд, Нью-Джерсі, Делавер, Меріленд, південно-східні частини штатів Нью-Йорк і Пенсільванія, а також столичний округ Колумбія.
Регіон відрізняється зручним географічним положенням (вихід до океану, кордон із Канадою), високим рівнем соціально-економічного розвитку, високою щільністю населення, чисельною міською агломерацією (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Вашингтон), що злилася у великий мегаполіс. Характерний високий рівень розвитку транспорту і транспортної інфраструктури (густа мережа сухопутних високошвидкісних магістралей, морські порти, аеропорти, зокрема міжнародні).
У рельєфі поєднуються невисокі гори і обширні приморські рівнини (Берегова низовина). Тут багато порожистих річок і льодовикових озер (у минулому район піддавався обледенінню). Природна зовнішність регіону сильно змінена людиною. Проте тут багато місць, пов'язаних з історією освоєння і розвитку США, сучасні висотні споруди є візитною карткою країни. Майже усі міста регіону перетворилися на великі туристичні центри.
Вашингтон цікавий вже тому, що це столиця країни і знаходиться на межі Півночі і Півдня. Його засновано у 1791 році і названо на честь першого президента США Джорджа Вашингтона. Тут знаходиться комплекс урядових будівель – Капітолій, і резиденція президента – Білий Дім (обидві споруди XVIII століття). Висота усіх споруд у місті обмежена, оскільки вони не повинні бути вище за Капітолій. До інших визначних пам'яток належать: Арлінгтонське національне кладовище, будівля військового відомства – Пентагон, мавзолей Джефферсона, пам'ятники Джефферсону, Лінкольну і Вашингтону, Національний музей США, Національний музей повітроплавання і космонавтики, Національна галерея мистецтв.
Нью-Йорк – одне з найбільших міст світу, найбільше місто і порт у США. Здебільшого через нього під час європейської колонізації прибували до країни нові хвилі переселенців. Нині Нью-Йорк – найбільш багатонаціональне місто у багатонаціональній країні. Серед численних етнічних спільнот, що живуть «своїми» кварталами, – єврейська (Бруклін), негритянська (Гарлем), латиноамериканська, італійська, китайська (Чайнатаун).
Розташований Нью-Йорк на березі Атлантики, у гирлі річки Гудзон. Історія міста починалася з голландського поселення Новий Амстердам на острові Манхаттан, що виник в 1614 році. У 1664 році воно було захоплене англійцями і перейменоване на Нью-Йорк.
Нью-Йорк називають містом хмарочосів. Найбільшими будівлями (412 м) до 11 вересня 2001 р. були дві башти Центру міжнародної торгівлі, зруйновані під час терористичного акту. Інший відомий хмарочос Манхеттена – Емпайр-Стет-Білдінг висотою 381 м, а з телевізійною баштою 449 м. Зі старих будівель збереглися споруди XVII-XVIII століть, ратуша і церква XIX століття; з сучасних споруд інтерес для туристів являє будівля Секретаріату ООН. У місті багато оригінальних архітектурних споруд: Бруклінській міст (XIX століття), міст Дж. Вашингтона (ХХ століття).
Всесвітньо відома статуя Свободи (включено до списку Всесвітньої спадщини), вона підноситься на невеликому острівці біля входу в гавань Нью-Йорку. Розміри статуї вражають: при висоті п'єдесталу 47 м і висоті самої фігури 46 м, статуя піднімається над землею на 93 м. Усередині каркаса статуї знаходиться порожнистий простір, обладнаний ліфт, який піднімає відвідувачів вгору, на оглядовий майданчик. З неї відкривається чудовий вид на широку гавань, на сусідній острівець Елліс, що слугував протягом багатьох десятиліть місцем проходження карантину для мільйонів іммігрантів і перетворений у 1972 році на музей.
Вабить туристів відомий театральний Бродвей (єдиний діагональний проспект у місті, що має чітке прямокутне планування), «вулиця банків» Уолл-Стріт, будинок Ф.-Д. Рузвельта. Місто багате на музеї: Метрополітен-музей (один з найбільших у світі), Музей сучасного мистецтва, Американський музей природної історії, Музей американських індіанців, єврейський музей, музей міста. У Нью-Йорку знаходиться найбільший концертний зал «Карнегі-хол». Для відпочинку і огляду міста використовуються прогулянки по Гудзону.
Філадельфія розташувалася на березі Атлантичного океану, в гирлі річки Делавер. Місто засноване 1682 року, у XVIII столітті стало головним культурним центром англійських колоній у Північній Америці. Протягом 1790 – 1800 років, поки йшло будівництво нової столиці країни – міста Вашингтона, Філадельфія виконувала функції тимчасової столиці Сполучених Штатів Америки. В ній збереглися історичні пам'ятники епохи англійського володіння і перших років незалежності. До визначних пам'яток Філадельфії належать: Карпентер-хол (зала теслярів), де у 1774 році відбувався Перший Континентальний конгрес представників англійських колоній, Конгрес-хол, де протягом 1790 – 1800 років засідав Національний конгрес країни, Олд Сіти-хол, де в той же період знаходилася резиденція виконавчої влади. До цього переліку входять також: публічна бібліотека, відкрита Бенджаміном Франкліном, будинок, де народився Франклін (перетворений нині на великий меморіальний комплекс).
Але найвідомішою будівлею залишається Індепенденс-хол (Будинок незалежності) – включений до списку Всесвітньої культурної спадщини. Це невелика двоповерхова будівля із цегли, збудована для засідань найвищого органу влади англійської колонії Пенсільванія. Але в історію країни воно увійшло як місце проведення у 1776 році Другого Континентального конгресу, який прийняв Декларацію незалежності США. Відтоді день 4 липня відзначається у США як національне свято – День незалежності. У грудні 1787 року у цій же будівлі була прийнята Конституція США. Нині Індепенденс-хол перетворений на історичний музей. Тут можна побачити меблі того часу, чорнильницю, яку використовували делегати конгресу; збереглося різьблене крісло, на якому при обговоренні Конституції сидів Джордж Вашингтон. Пам'ятник йому встановлений перед будівлею Індепенденс-холу, де Конституція вперше була зачитана городянам.
Ще один відомий пам'ятник у Філадельфії тієї ж епохи – дзвін Свободи (Ліберті Белл) вагою в 943 кг. Він призначався для дзвіниці перед Індепенденс-холом. Відливання виявилося невдалим і дзвін тріснув, тому майже не був у використанні, але це не заважає йому залишатися ще одним з найважливіших символів незалежності США. У 1975 році дзвін Свободи перенесли від Індепенденс-холу до спеціального скляного павільйону, де він виставлений для огляду. Уся центральна частина Філадельфії оголошена Національним історичним парком.
Відомі й інші міста: Хартвард – тут знаходиться будинок, у якому народився Марк Твен, а у Балтіморі – музей мистецтв (зібрання картин Пікассо і Матісса) і Художня галерея Уолтерса (колекції єгипетських мумій, персидських килимів, ранньохристиянського мистецтва). У місті Портсмутбуло підписано угоду про завершення російсько-японської війни 1905 року. У Плімуті відтворені селище першопоселенців і судно «Мейфлауер». Туристів привертає: комплекс лабораторій в Уест-Оріндже(Нью-Джерсі), де винаходив корисні речі (електролампочка, фонограф, кінопроектор) Томас Едісон.
Взагалі, північний схід США відіграв велику роль у формуванні національної культури. Тут народилися класики американської літератури Вашингтон Ірвінг, Герман Мелвілл, Юджін О ’ ніл, Уолт Уїтмен, композитори Джордж Гершвін, Аарон Копленд, оперна співачка Марія Калласс і естрадна – Барбара Стрейзанд. Уродженцями цього регіону є перший в світі мільярдер Джон Рокфеллер і винахідник фотоапарата «кодак» Джордж Істмен.
Не зважаючи на високу щільність заселення і освоєння, збереглися природні куточки, які привертають шанувальників греблі, скелелазіння, полювання, купально-пляжного і лижного відпочинку. Вже наприкінці XIX століття тут з'явилися літні курорти, а з 30-х роках ХХ століття до них додалися гірськолижні. Ланцюжок курортних міст тягнеться уздовж узбережжя океану. Найвідоміший курорт – Атлантік-Сіті, центр грального бізнесу. Найшикарніше казино (з готелем) – «Тадж-Махал».
Найфешенебельніший приморський кліматичний курорт – Ньюпорт(відомий із XIX століття). Лижні і гірськолижні курорти розташовуються у межах гірської системи Аппалачі, що заходить на територію регіону і відома тут під назвою Білі гори (зимою їх верхів’я вкриті шапками снігу). У підніжжя Білих гір знаходиться найвідвідуваніше туристами озеро Уїннепесокі. Цікаві місцеві фестивалі – картопляний, омаровий, кленовий (у березні, коли на цукровому клені з'являється сік). Кожне літо в Балтіморі проводиться Ярмарок Націй – низка етнічних фестивалів з танцями, піснями, дегустацією різних національних страв.
Приозерний регіон включає штати Вісконсін, Мічиган, північно-західні райони Пенсільванії і штату Нью-Йорк, а також північні частини штатів Іллінойс, Індіана і Огайо.
До особливостей географічного положення відноситься наявність протяжного кордону із Канадою. При цьому кордон пролягає по водній системі Великих озер. Регіон відрізняється зручним транспортним розташуванням, тут розвинені усі види транспорту, «родзинкою» є наявність водного шляху по Великих озерах і річці Святого Лаврентія.
Приозер'я – високоіндустріальний район, де зосереджено підприємства металургії, машинобудування, хімічної промисловості. Населення характеризується багатонаціональним складом, з переважанням нащадків вихідців з Скандинавії і Німеччини. Переважає міське населення, що проживає в агломерації, яка злилася і утворила Приозерний мегалополис. У рельєфі переважають гористі рівнини, приозерні ділянки заболочені. Багато повноводних річок, озер льодовикового походження. Є піщані пляжі. Природні ландшафти представлено змішаними лісами, які збереглися здебільшого у межах численних природоохоронних територій. Розвиток промисловості призвів до забруднення озерної води і берега. У цьому районі США є умови для відпочинку на воді, рибного лову, полювання, а також для пізнавального туризму. До основних природних визначних пам'яток належать: Великі озера, Ніагарський водоспад, національні парки.
Парк Сліпінг-Беар-Дюнс, що протягнувся на 53 км на правому узбережжі озера Мічиган, відомий величезними піщаними дюнами, які через вітри знаходяться у постійному русі. У парку Такуаменон-Фолс – живописні скелі, водоспад Апер-Фолс (15 м). Парк Національне озерне узбережжя Пікчерд-Рокс знаходиться на березі озера Верхнього, уздовж якого, нависаючи, протягнувся обрив (24 км), складений із піщаника. Вітер, хвилі, лід вирізали у м'якому камені гроти, арки, химерні фігури. Парк Поркьюпайн-Маунтінс-Уїлдернесс відомий довгими (145 км) туристичними стежками, які пролягають північним лісом, уздовж численних озер. На озері Верхньому знаходиться національний парк Айл-Ройал. Парк складається з безлічі островів, у ньому немає доріг – суцільні змішані ліси, болота, озера. Тут зустрічаються 700 видів рослин, серед яких 32 види орхідей, з тварин – лосі, вовки, бобри; 226 видів птахів, зокрема рідкісні сапсани і білоголові орлани.
Численні об'єкти пізнавального туризму. Виставковий комплекс у Дірборне (Мічиган) включає музей Генрі Форда (з унікальною колекцією колісних засобів транспорту) і Грінфілд-Вілідж – музей просто неба, куди звезено історичні споруди зі всієї Америки. У Гранд-Рапідсе (Мічиган) знаходиться меморіальний будинок, де пройшло дитинство президента Джеральда Форда. Для туристів являють інтерес великі міста: Чикаго (хмарочоси, відома зернова біржа, музей природної історії, музей науки і промисловості); Детройт (автомобільні заводи форда), Мілуокі («найбільш німецьке місто» Америки), Клівленд, Буффало, Толідо. На великий туристичний центр, завдяки величезному інтересу до Ніагарськоговодоспаду, перетворилося містечко Ніагара-Фолс.
Розвагою для туристів є участь у традиційних фестивалях – вишневому у Траверс-Сіті, тюльпановому у Холланде – місті, заснованому голландцями, а також численних етнічних фестивалях. Серед них: шведський (у долині Сент-Кройо), норвезькі (у Стафтоні і Блюю-Маундсі), німецькі (Мілуокки, Шебойгане, Ла-Кросі), голландський (у Расині), індіанський (у Грин-Бей). У Хейуорде (Вісконсін) проводиться «Чемпіонат світу» серед лісорубів. Вихідці зі Швейцарії проводять свято Вільгельма Телля у Нью-Гларусі.
У цій частині США немало місць, пов'язаних із життям відомих американців. Звідси походять: кінорежисер Френсіс форд Коппола, співачки Мадонна і Дайана Рос, кіноактор Стівен Сігал.
Огайський регіон (штати Кентуккі, Віргінія, Західна Віргінія, більша частина Огайо та Індіани, південно-західна частина Пенсільванії). На сході регіон омивається Атлантичним океаном. У рельєфі поєднуються гористі рівнини, річкові долини; з північного сходу на південний захід тягнеться гряда старих Аппалачських гір. Через Аппалачі проходить національна пейзажна стежка протяжністю 3437 км (пролягає через 14 штатів, починається у Джорджії, закінчується у Мені). Розвинені карстові форми рельєфу, зокрема багато печер: Флінт-мамонтова, Уайандотт, Шенандоа.
Регіон розташований у басейні Міссісіпі, тут багато річок. Річка Огайо (зливається з Міссісіпі на стику трьох штатів – Кентуккі, Іллінойсу і Міссурі) – головна водна магістраль, але в туризмі майже не використовується. Район відноситься до староосвоєних, тут багато великих міст і видобувних центрів (вугілля, природний газ). Розвиток отримали багато «брудних» виробництв: теплоенергетика, металургія, виробництво гуми.
Природне середовище сильно змінене і забруднене, що погіршує умови для розвитку рекреації і туризму. Є умови для занять альпінізмом, спелеотуризмом, здійснювати пішохідні маршрути.
Головна природна визначна пам'ятка регіону – Флінт-Мамонтова печера(штат Кентуккі), що знаходиться на території однойменного національного парку. В межах Аппалачської гірської системи знаходиться національний парк Шенандоа (змішані ліси, водоспади, печера з підземними озерами, сталактитами і сталагмітами).
У регіоні багато місць, пов'язаних з історією Громадянської війни, життям американських президентів. За кількістю історичних пам'яток не знає собі рівних Віргінія. Не рідко цей штат називають «Матір’ю президентів», адже тут народилися 8 президентів США. Мільйони туристів щороку відвідують маєток першого президента США Джорджа Вашингтона, де знаходиться і його могила. Маєток Томаса Джефферсона у Монтічелло, спроектований і збудований самим президентом, віднесено до пам'яток Всесвітньої спадщини. Тут також знаходяться будинки інших американських президентів: Монро, Медісона, Гаррісона, Тайлера, Тейлора, Вільсона.
Багата на історичні пам'ятки столиця Віргінії місто Річмонд (було столицею Конфедерації – південних рабовласницьких штатів). Там знаходиться Білий дім конфедератів (нині музей). На сході Віргінії у гирлі річки Джеймс знаходиться місце першого постійного англійського поселення на території США – Джеймстаун.
У регіоні отримав розвиток подієвий туризм. У травні в Луїсвіллі проходять найвідоміші у США «Кентуккійські дербі», ці змагання проводять з 1875 року, нині – у рамках кінноспортивного фестивалю. У невеличких містечках проводяться численні свята і фермерські фестивалі: гречаний, полуничний, помідорний, волоських горіхів. Шанувальники пізнавального туризму можуть здійснити подорож до вугільних ша
Поиск по сайту: