ТУРИСТИЧНІ КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Країни Бенілюксу. Угоду про союз між Бельгією, Нідерландами та Люксембургом було підписано у 1960 році. Бельгія і Нідерланди – конституційні монархії, Люксембург – Велике герцогство.

Бельгія. На початку 1789 року у найбільш розвиненій провінції Брабант, що була у ті часи частиною бельгійських земель, спалахнуло народне повстання проти іспанських завойовників. У 1790 році було проголошено незалежність Бельгії. Патріотів об’єднував стяг – «Брабансон» – червоно-жовто-чорне полотнище, що утвердилося як національний прапор Бельгії.

Столиця Бельгії – Брюссель – є економічним, політичним і культурним центром країни. У місті також знаходяться штаб-квартири Ради міністрів Європейського Співтовариства і НАТО. В Брюсселі розвинений переважно діловий туризм. У центрі міста розташована відома площа Гранд Плас, що визнана однією з найкрасивіших площ світу. Тут знаходяться готична ратуша XV століття і вишуканий готичний собор XIII–XV століть. Напроти муніципалітету в невеличкій ніші розташований всесвітньо відомий фонтан. У Брюсселі багато рибних ресторанів.

У плані територіальних відмінностей Бельгія поділяється на дві частини: Фландрію, де говорять на діалекті голландської мови, і Валлонію, де переважають спільноти франкомовних валлійців.

На південному сході країни розташовані середньовисотні гори Арденни, де маса прекрасних трас для гірськолижників. Тут розвинені велосипедний туризм і піші походи, а також спуск на байдарках по гірським річках. Північноморське узбережжя Бельгії простягнулося на 67 км. Найвідомішим курортом тут є Остенде.

До туристичних центрів можна віднести середньовічну столицю Фландрії – місто Гент, маленьку «Венецію» Бельгії – місто Брюгге, що перетнуте каналами, через які перекинуті живописні, увиті плющем містки. У місті збереглися пам'ятники середньовічної архітектури – ратуша XVI століття, квартали житлових будинків, собори XVI–XVII століть. Найбільше місто Фландрії – Антверпен – центр майстрів огранки алмазів і світової торгівлі діамантами. Тут знаходиться велика кількість старовинних готичних будівель. Крім того, Антверпен – крупний промисловий центр, відомий центр моди.

Нідерланди – унікальна країна, землю якої майже по міліметру було відвойовано у моря. Уся берегова лінія вкрита складними гідротехнічними спорудами, що не дозволяють воді затопити територію держави.

У Середньовіччя Нідерланди, або Голландія, були передовою в економічному відношенні країною. Розвинене виробництво і велика кількість міст визначали обличчя держави. Однак у XVI столітті країна опинилася під владою іспанської корони і повела боротьбу за свою незалежність. Цю боротьбу очолив принц Вільгельм Оранський. Відомо, що принц носив оранжевий плащ. Звідтоді оранжеві кольори вважаються національними кольорами Голландії. Нідерландська революція мала величезне історичне значення – це була перша переможна національно-визвольна і буржуазна революція у Європі. За нетривалий час Голландія перетворилася на взірцеву капіталістичну країну.

Голландія є однією з найбільш густонаселених країн світу. Середня щільність населення складає понад 450 чол. на 1 км² – у десять разів більше, ніж у середньому по планеті. В країні дозволено подвійне громадянство. Серед проживаючих в країні іноземців переважають турки, марокканці та сурінамці. Значна кількість вихідців з Бельгії, Німеччини, Італії, Іспанії, Китаю, США, колишньої Югославії.

Відмітна особливість Нідерландів – квіти, у першу чергу поля тюльпанів. Туристичні центри Нідерландів – Амстердам з численними каналами і мостами, найбільший за вантажообігом порт світу – Роттердам, стародавнє місто Гаага. Північна Голландія – улюблене місце відпочинку туристів. Тут розташовані великі і маленькі курорти різного профілю. Вітряні млини – невід'ємна частина голландського пейзажу. Подорож по воді в Кіндердайк дає можливість побачити 19 справжніх млинів, збудованих у середині XVIII століття.

На увагу заслуговує своєрідний музей під відкритим небом «Опенлюхтмузеум», де відвідувачі можуть ознайомитися з сільською архітектурою. Тут на невеликій території зібрані справжні фермерські будинки, млини. Гуляючи по парку, можна побачити справжню молочну ферму або колекцію традиційних костюмів голландців.

Всього у Нідерландах понад 20 історичних містечок і селищ. До їх числа належать такі відомі міста, як Дельфт, Лейден, Хурн. Відомим старовинним університетським містом вважається Утрехт. До міст з великою кількістю пам'яток давнини належить також Маастріхт. У Амстердамі інтерес представляють музеї Ван Гога, Рембрандта, історичний музей Амстердама. Світове значення має Рейксмузеум, де зібрані полотна видатних майстрів кисті. У другій столиці – Гаазі – засідає уряд і парламент країни. Тут розташовані представництва міжнародних організацій. У місті багато історико-культурних пам'яток – палацовий комплекс Бінненхоф, музей з колекцією картин Рембрандта та ін.

Герцогство Люксембург – передусім центр ділового туризму. Тут розташовані великі банки і штаб-квартири ряду міжнародних організацій. Сучасна назва країни походить від слова «Люклінбурхук», що на місцевому наріччі означало «маленький замок».

Відомі місцеві виноградники, що розташовані у Мозельській долині. Тут виготовляють знамениті вина, лікери, фруктові соки. Визнаними центрами виноробства вважаються містечка Реміх і Гревенмахер. Столиця країни – місто Люксембург, уперше загадується під 963 роком. Вона складається із двох частин – Верхнього і Нижнього міста. У Верхньому місті знаходяться залишки могутньої фортеці, а також герцогський палац, це – діловий центр столиці, район нових кварталів, промислових підприємств і установ.

У межах міста знаходяться величезний віадук – «міст Адольфа», численні пам'ятки історії і культури: палац Великого Герцога, парадна площа, собор Богоматері, Національна бібліотека та ін.

Місто Еш-Сюр-Сюр – відомий центр сукноробства. Ехтернах – одне з найдавніших міст країни, йому близько 1000 років. Східніше Ехтернаха розкинулися простори так званої «Люксембурзької Швейцарії». Тут на межі тріасових вапняків і юрських піщаників утворилися химерні загострені вершини і глибокі ущелини з прямовисними скелями. Над ущелинами підносяться кам'яні глиби. На межі з Францією розташовані курорт Мондорф, відомий своїми мінеральними водами, і бальнеологічний курорт Мондор-ле-Бен.

Велика Британія з населенням понад 61 млн. чол. розташована на Британських островах і сполучає в собі чотири історико-географічні області: Англію, Уельс, Шотландію і Північну Ірландію. Острівне географічне положення створює вигідні умови в плані розвитку контактів із зовнішнім світом і робить країну вигідно розташованою в геополітичному відношенні. Сучасні природно-кліматичні ресурси країни характеризуються вологим морським кліматом і бідністю мінерально-сировинної бази (за винятком нафти).

Велика Британія – конституційна монархія, що поєднує парламентські і монархічні форми правління, в адміністративному відношенні розділена на графства. Постіндустріальна економіка Великої Британії з розвиненим банківським, страховим, судо-фрахтовим сектором сполучає наявність депресивних (вугільна, текстильна промисловість, суднобудування) і прогресивних (автомобілебудування, нафтовидобуток, електроніка) галузей промисловості, а також сільського господарства, орієнтованого головним чином на розвиток тваринницької продукції.

В релігійному відношенні Велика Британія переважно протестантська країна. Панівна релігія – англіканство, окрім того, поширені пресвітеріанство і католицизм. Англіканська церква має в Англії статус державної, нараховує близько 34 млн. прибічників. Відповідне положення в Шотландії посідає Пресвітеріанська церква (близько 800 тис. чол.). Існують також й інші протестантські групи: методисти, баптисти. В країні мешкає близько 6 млн. католиків. Крім того, існують чисельні групи індуїстів, буддистів, прибічників іудаїзму. Стрімко зростає мусульманська община, що нараховую понад 1,5 млн. чол.

У Великій Британії виділяються найбільш розвинені регіони на південному заході і південному сході. Столиця Великої Британії – місто Лондон, історичний і культурний центр, розташований на берегах Темзи. Вестмінстерське абатство, Тауер, Біг Бен, Трафальгарська площа, колона адмірала Нельсона – ось далеко не повний перелік пам'яток столиці Великої Британії. У Лондоні понад 30 музеїв, зокрема Британський музей, Національна галерея та ін. У місті близько 80 театрів – «Ковент-гарден», Королівський шекспірівський театр та ін. Великою популярністю користується всесвітньо відомий Музей воскових фігур мадам Тюссо. Лондон – крупний діловий центр і фінансова столиця світу. Тут розташовані одна з найбільших у світі біржа кольорових металів, крупні банки і страхові компанії.

Незважаючи на ускладнення життя і у самій фінансовій столиці світу (за останні десять років ціни на нерухомість потроїлися, а саме місто вважається одним із найдорожчих і перенавантажених транспортом міст світу), поєднання потужної економіки і ліберального ринку праці дає Лондону неабиякі переваги. Він залишається одним із найміцніших і найгнучкіших ринків Європи і є базовим для економіки країни: за масштабами його порівнюють із ринками Фінляндії і Норвегії. Щороку зростаючи приблизно на 2%, Лондон дає понад 20 млрд. фунтів стерлінгів до загальнонаціональної економіки. Попит на товари і послуги високий: середня зарплата складає 21 тис. фунтів стерлінгів на рік. Існує мінімальна почасова оплата праці для низькооплачуваних робочих. Безробіття утримується на рівні 5% при середньому показникові по ЄС у 7,8, в Польщі 15,7.

Як і Нью-Йорк, британська столиця вирізняється неабияким різноманіттям. Тут розмовляють майже на 300 мовах. Протягом останнього десятиріччя кількість бар’єрів для охочих працювати легально (не говорячи вже про нелегальне працевлаштування) залишається несуттєвою. У 2005 році у Лондоні працювало 1,5 млн. іноземців. Навіть попри зростаючу дорожнечу життя, його фінансова привабливість для молодих, мобільних працівників залишається поза сумнівом.

У світі вже давно сформувався стереотип про англійський консерватизм. Втім, «консерватор» це не лише противник будь-яких змін, але й той, хто оберігає спадщину минулого, консервує його. Англійське суспільство пропагує історичне минуле своєї країни, звідки виходить свідоме культивування давніх обрядів, ритуалів, особистої свободи, підтримання національних норм поведінки. Це виявляється вже на рівні дотримання розпорядку дня, що є однією з найхарактерніших особливостей англійців. Особливо увійшов у звичку режим харчування: ранковий сніданок – о 7-8 годині (він вважається більш ситним, ніж на континенті), близько 11 години – кава, між 13 і 14 по всій країні звичаєвий другий сніданок – «ланч», о 16-17 годині неодмінно прийнято пити чай. Обід буває о 18-19 годині.

Укріпленню консерватизму сприяє збереження в країні з часів Середньовіччя різних ритуалів і обрядів. Одним з таких звичаїв став інститут аристократичних титулів. Іншими стали виїзд у строго встановлені дні королеви в золоченій кареті у супроводі пишної світи; зміна караулу біля Букінгемського палацу; щорічна процедура передачі влади старим лордом – мером лондонського Сіті новому, що з XII століття супроводжується процесією представників найбільших компаній Сіті, а також піших і кінних гвардійців у формі тих часів. Донині судді при веденні процесів вдягають напудрені парики і мантії, а червона подушка, набита шерстю, як і багато століть тому, лежить у спікера парламенту. В Англії зберігається лівосторонній рух транспорту і окремо встановлені крани для гарячої і холодної води (без змішувачів). Цей перелік можна продовжувати, бо подібного роду традиції є нормою повсякденного життя.

Національний характер всюди живучий, але ні до якого народу це відноситься в більшій мірі, ніж до англійців. Їхня найочевидніша риса – стабільність і постійність. Цьому сприяло й географічне положення країни. Будучи острівною державою, Велика Британія протягом багатьох століть зуміла уникати зовнішнього впливу.

Англійці високо цінують спроможність зберігати спокій і навіть недооцінювати ступінь небезпеки в екстремальних ситуаціях. Їхня уроджена відсутність демонстративності підкріплюється боязню втручатися в особисте життя. Англійська мораль наказує людині відгороджувати особисте життя від зовнішнього світу.

Поріг будинку слугує при цьому прикордонною межею. Які б стосунки не склалися між сусідами, кожен з них тримається своєї сторони огорожі. З сусідами прийнято поводитися люб’язно, запобігливо, без будь-якої фамільярності, що може здатися втручанням в особисте життя. Культ приватної власності сформував відношення до будинку як до фортеці. Англійці дуже люблять і поважають домашнє вогнище. Будинок для них – центр існування і посідає у житті провідне місце. Розмови про сімейне життя або про доходи вважаються непристойними. Тема розмов надзвичайно регламентується етичними нормами, що в дійсності приводить до традиційних розмов про погоду.

Самоконтроль, самоповага, чесність, вірність, порядність, відчуття правоти – характеристики, найбільш властиві англійцям. До цього можна додати урівноважений характер. Критичні зауваження, висловлені на адресу британської дійсності, особливо з боку представників інших націй і у вигляді «лобової атаки», англійцями відкидаються, а такого роду комунікатори викликають відчуття досади або роздратування.

Для англійців властиво почуття гумору, спрямоване на самих себе або на представників їхніх національностей, спільнот. Вони люблять висміювати свої національні якості, втім не дозволяють цього робити іншим. В Британії доброзичливо ставляться до туристів, англійці завжди раді показати іншим, що вони належать до однієї з найбільш цивілізованих культур світу.

В середині XIX століття у Великій Британії зароджується сучасний туризм як форма проведення культурного дозвілля. В основу цієї хронологічної межі покладено відому масову (570 чол.) подорож залізницею із Ланкастера до Лонгобурга з чаєм, випічкою та духовим оркестром, організовану 1841 року в Англії баптистським пастором Томасом Куком. Це вважається першим випадком організації надання масового відпочинку як єдиного комплексу послуг. Т. Кук швидко усвідомив вигідність цієї справи, і невеличка подорож перетворилася на справжній туристичний бізнес.

Наприкінці XIX століття туристичні подорожі у Великій Британії набули масового характеру і перетнули кордони Європи. Так, протягом 1860–1870-х років організовувалися туристичні подорожі до США, а у 1878 році на Всесвітню виставку до Парижа з Великої Британії прибуло 75 тис. чол.[154]

До Другої світової війни внутрішній туризм в Англії суттєво перевищував міжнародний. І сьогодні значна частина населення проводить свої відпустки в межах країни. Цьому сприяє розмаїтість ландшафтів (у кожній частині країни є гірські або пагорбкуваті райони), велика кількість річок та озер. За деякими даними, у приватній власності населення знаходиться понад 400 тис. морських і більше 100 тис. річних прогулянкових суден. Англія має одну з найкращих у світі мережу автомобільних шліхів, що також сприяє розвитку внутрішнього туризму.

Понад 10% території країни займають національні парки і так звані «ландшафтні території», вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами національні парки в Шотландії (Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдір Далес), Уельсі (Ексмур, Дартмур) і Північній Англії (Дервент). Щороку їх відвідує понад 15 млн. чол.

Із найбільш урбанізованих районів основний потік туристів відправляється до морського узбережжя Південно-Східної Англії, в райони курортів Брайтону, Уертінгу, Сіфорду, Маргіту та ін. Близько 15% туристів прямують до гірських районів Шотландії і Уельсу, 8% відпочивають на узбережжях річок і озер у різних частинах країни.

З другої половини XX століття стрімко зростає міжнародний туризм. Серед найважливіших напрямків туристів з Великої Британії слід назвати середземноморське узбережжя Іспанії, Франції, Італії, куди відправляються більше половини туристів. Крім того, британські туристи відвідують Німеччину, Нідерланди, Бельгію, Данію та інші напрямки. В цих країнах важливе місце посідає діловий, конгресний і спортивний туризм. Взимку британські туристи виїздять до гірськолижних курортів Німеччини і Швейцарії. Останніми роками збільшилися потоки до США, Канади, Австралії, а з європейських країн – до Португалії і Греції, де літній відпочинок обходиться значно дешевше, аніж в Іспанії, Франції та Італії. Така географія виїзного туризму зумовлена близькістю Західної Європи і зручним сполученням з цими країнами. Кількість британських туристів, що виїздять до країн СНД і Східної Європи, незначна. Нині щороку понад 20 млн. англійців проводять відпустку за кордоном.

Починаючи із 1960-х років стрімко зростають темпи росту в’їзного туризму. Відтоді кількість іноземних туристів, що приїздять до Великої Британії, значно перевищує чисельність британських туристів, які відправляються до інших країн. Якщо на початку 1960-х років до Великої Британії приїздило близько 2 млн. чол., то нині цей показник перевищує 30 млн. чол., а доходи країни від міжнародного туризму сягають 47 млрд. дол. США. За цим показником вона посідає п’яте місце у світі. Середня тривалість перебування іноземних туристів у Великій Британії становить 15-16 днів.

За своєю метою в’їзний туризм до Великої Британії різноманітний. Як відомо, в країні збереглося чимало унікальних пам’яток історії та архітектури, велика кількість музеїв: художніх, історичних, літературних, пов’язаних з життям відомих письменників (У. Шекспіра, Ч. Діккенс а, Р. Стівенсона, Дж. Кіплінга, У. Теккерея, В. Скотта, Дж. Байрона та ін.), науковців (І. Ньютона, М. Фарадея, К. Маркса), державних діячів і воєначальників (У. Черчилля, Г. Нельсона). Все це створює чудові умови для розвитку пізнавального туризму.

Враховуючи те, що Велика Британія належить до числа найрозвинутіших країн світу і в ній розташовані світові фінансові й торгівельні (Лондон, Ліверпуль, Глазго), а також наукові (Лондон, Оксфорд, Кембридж, Единбург) центри, велике значення має діловий і конгресний туризм. Крім того, доволі часто Велика Британія приймає футбольних вболівальників зі всього світу.

Переважна більшість іноземних туристів приїздить до Англії з найближчих європейських країн: Ірландії, Франції, Нідерландів, Бельгії, Германії, скандинавських країн, а також зі США, Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південно-Африканської республіки. Останніми роками кількість туристів з неєвропейських країн, особливо зі США, значно збільшилася. Частка туристів з країн СНД є менш значною.

Суттєве місце у в’їзному туризмі посідає транзит. Прямуючи до країн Західної Європи, туристи зі США і Канади прибувають до британських аеропортів, переважно в Хітроу, і, пробувши в Лондоні один – два дні, вирушають до потрібної країни. До Лондона, зазвичай, заходять і судна круїзних маршрутів, що пролягають Північним і Балтійським морями, навколо Європи і Атлантичним океаном.

Велику Британію важко назвати курортною країною. Принаймні порівняно з такими країнами, як Франція, Італія і Німеччина. Морські курорти задіяні здебільшого влітку. Переважна більшість британців воліє відпочивати на морі за кордоном. Існуючі в країні мінеральні джерела позбавлені особливої ексклюзивності і, на думку деяких науковців, програють центральноєвропейським (Німеччина, Італія, Чехія). З іншого боку, вони мають тривалу історію і сягають до давньоримських часів.

Друге місце за популярністю, після відпочинку на морі, у Великій Британії (як і у багатьох Європейських країн) посідає нині сільський туризм. Тамтешні фермери пропонують широкий вибір різноманітних послуг за доступними цінами та зі спеціальними знижками для дітей. Великий попит у мандрівників на пристосовані для туристичних потреб старовинні ферми. В Ірландії стіни будинків, у яких надають «сільсько-туристичні» послуги, ідентифікуються відповідними символами: їх прикрашають зеленими листочками. Знайти «зелене» житло допомагають спеціальні покажчики, довідники, каталоги, в яких пропонується ночівля на фермах або віллах із багатим частуванням.

Сусідня з Великою Британією Ірландія також цікава з точки зору туризму. Давні мешканці Ірландії – кельти дали назву острову Ейрін – Західний, римляни називали країну Хібернією. Здавна вона була заселена язичниками, але у V столітті священик Патрік розповсюдив серед населення християнство. Пізніше його було зараховано до «лику святих», він став покровителем Ірландії – Святим Патріком. У Дубліні – столиці країни – знаходиться собор Святого Патріка. Це головний храм ірландських католиків.

Ірландія є одним з центрів релігійного туризму. Щороку в липні близько 50 тис. чол. здійснюють паломництво на святу гору Кроу. На Кроу піднімався свого часу Святий Патрік. Тут він молився сорок днів та ночей без води та їжі. Гора знаходиться на заході країни біля затоки Клу Атлантичного океану.

Ірландія посідає одне з перших місць серед європейських країн за кількістю середньовічних замків і феодальних маєтків. На особливу увагу заслуговують ірландські форти. Вони були озброєні 18- або 24-футовими гарматами, встановленими на рейках у верхній частині брустверів. Товщина захисних стін фортів складала 2,5 м. Майже усі форти збереглися, деякі переобладнані під кафе та готелі для туристів.

В Ірландії розвинений також освітній і елітарний туризм. Трініті-коледж – одна з найвідоміших пам’яток Дубліна. Заснований королевою Єлизаветою I у 1592 році, цей університетський комплекс славиться великою кількістю чудових давніх будівель і вимощеними бруківкою прямокутними внутрішніми двориками.

Класичний тур країною зазвичай починається в аеропорту Шеннон. Під час поїздки туристи обов’язково відвідують столицю Дублін, прикрасами якого є собор Святого Патріка, храм Христа, музей міського середньовічного життя Дубліна, Трініті-коледж та ін.

В Ірландії туристи зможуть насолодитися численними пабами, прогулянками по середньовічним вуличкам, шопінгом (особливо цінується якісний одяг та взуття).

Ірландія користується повагою у шанувальників морського туризму. Королівський ірландський яхт-клуб було засновано ще у 1851 році.

Популярною є одноденна поїздка з міста Корк, другого за розмірами міста країни, до замку Блерні, де збирається велика кількість туристів, щоби побачити відомий Камінь Блерні. Камінь нібито приносить вдачу і дарує красномовство. Його, згідно з легендою, подарувала хазяїну замку відьма, яку він врятував, коли вона тонула. Камінь вмонтовано у стіну башти, і щоби взяти його силу, потрібно поцілувати камінь.

Більше всього Ірландію відвідують англійці, які регулярно приїздять сюди на вихідні. Багато з них мають на ізумрудному острові (як часто називають Ірландію) нерухомість. У країні дуже ефективно використовуються її туристичні умови і ресурси: дороги – авто- і велотуризм, залізнична мережа – подорожі на поїздах, сільська місцевість – агротуризм, археологічні та архітектурні пам’ятки – пізнавальний туризм. Останніми роками темпи розвитку міжнародного туризму в Ірландії були одними з найвищих серед європейських країн.

Німеччина після об'єднання у 1990 році стала найбільшою за чисельністю населення країною Західної Європи (понад 80 млн. чол.). Географічне положення в центрі Європи серед розвинених країн сприяє економічному процвітанню. Вихід до морів компенсує за рахунок торгівлі відносну бідність мінереально-сировинної бази (постачання залізняку, нафти, кольорових металів).

Феодальна роздробленість Німеччини у Середньовіччя зумовила сучасну поліцентричну систему розселення країни. У Німеччині багато дрібних і середніх міст, особливістю яких є середньовічна забудова в стилі «фахверк» (білі глиняні стіни і дерев'яні перекриття), велика кількість феодальних замків. На території країни немає чітко вираженого міста-лідера. Особливістю демографічної ситуації є збільшення чисельності населення за рахунок мігрантів (переважно вихідців з Туреччини і колишньої Югославії) при скороченні корінного населення.

Федеративна Республіка Німеччина в адміністративному плані поділяється на 16 федеральних земель. Володіючи одним з найбільших у світі економічним потенціалом, Німеччина має залежну від зовнішніх ринків енергетику і металургію, переробну промисловість, організовану у вигляді вертикально-інтегрованих концернів, а також автомобілебудування («Опель» «БМВ», «Ауді») і хімічну промисловість.

Туристичний попит в Німеччині зумовлений діловими поїздками, освітнім і елітарним туризмом. Для Німеччини перспективний конгресно-виставковий туризм. Німецька освіта завжди була престижною, тому в країні навчається багато іноземних студентів, у тому числі й з України.

Елітарний туризм пов'язаний з престижними курортами на заході країни, такими, як Баден-Баден. Відпочинок на цих курортах – це, перш за все, лікування термальними водами, джерела яких відомі ще з часів стародавнього Риму. Відомі гральні будинки Баден-Бадена з рулеткою та іншими іграми. В кінці XIX століття гральний будинок платив місту 500 тис. флоринів орендної плати і стільки ж виділяв на впорядкування місць, де прогулювалася відпочиваюча публіка. У 1857 році у гральному будинку Баден-Бадена Л. М. Толстой програв усі свої гроші – 3000 франків. Як центр грального бізнесу відомий також Вісбаден. З середини XIX століття Вісбаден став знаменитим своїм гральним будинком з рулеткою і картковими іграми.

Відомий інтерес в Німеччині являє відпочинок в Альпах, тут знаходиться знаменитий курорт Гарміш-Партенкірхен. Це один з найбільших кліматичних курортів Баварських Альп, визнаний центр зимового спорту Німеччини. Ще у 1936 році тут проводилися зимові Олімпійські ігри.

У Німеччині популярні відпочинок на озерах Баварії, річкові круїзи по Рейну і Ельбі, особливо серед осіб похилого віку. Великі річки Німеччини доволі привабливі для туристів. У їхньому розпорядженні ціла флотилія сучасних кораблів. Найдовший тур пропонується по Рейну, через Роттердам у Нідерландах до Базеля у Швейцарії. Дуже романтична ділянка між Кельном і Майнцем, а також круїз по Мозелю. З Регенсбурга або Пассау зручно починати поїздку по Дунаю.

Адміністративні центри Німеччини також привертають багато туристів. Найпопулярнішим є столиця Німеччини – місто Берлін. У центрі Берліну знаходиться площа Александерплатц, названа на честь російського імператора Олександра II. Тут же неподалік туристи прогулюються центральною вулицею міста Унтер Ден Лінден (вулиця під липами), яка закінчується біля Бранденбурзьких воріт, що колись відокремлювали Західний і Східний Берлін. Серед популярних туристичних об’єктів Берліна – чисельні музеї, зоопарк, телевізійна башта. Символ міста – ведмідь. Неподалік від Берліна знаходиться місто Потсдам – місце проведення післявоєнної конференції голів урядів держав-переможців у Другій світовій війні.

Серед відомих туристичних центрів Німеччини варто назвати місто Дрезден, розташоване на річці Ельба. Дрезден відомий своїм чудовим палацовим ансамблем Цвінгер, Дрезденською картинної галереєю.

Гамбург – друге за розмірами (після Берліна) місто Німеччини, один з найбільших морських портів Європи. У місті велика кількість мостів – близько 2400. У північних приельбських кварталах підносяться чисельні церкви. У місті є «квартал розваг» Сан-Паулі з ресторанами, нічними клубами, барами. На північ від Ельби навколо штучно створеного озера розміщується аристократичний район.

Історичним центром Німеччини є Бремен. У центрі міста адміністративні будівлі сусідять з пам'ятками минулого: середньовічним собором і міською ратушею. Починаючи з XI століття Бремен мав торгівельні зв’язки з усіма північними країнами, з XII століття з Середземноморськими містами. Пізніше місто стало членом Ганзейського союзу. В його історичному центрі – Альтштадт – з попередніх часів збереглася купецька будівля «Шюттінг», у якій розташувалася торгівельна палата.

Живописні міста Любек і Кіль відомі як давні центри морської торгівлі. Нині Кіль – це військово-морська база і крупний центр суднобудування. У Кілі регулярно проводяться регати. Кільський канал – найкоротший шлях із Північного у Балтійське море.

У далекому минулому невеличке ринкове селище Ганновер сьогодні може пишатися своєю величчю. Вже протягом багатьох років столиця Нижньої Саксонії – Ганновер – є місцем проведення великого міжнародного промислового ярмарку. У межах міста багато живописних парків, озер, садів.

Багато туристів відвідують Кельн, який був заснований римлянами ще у I столітті н.е. як торговельний вузол на перетині Рейну і сухопутних шляхів. У місті підноситься будівля всесвітньо відомої пам'ятки готичної архітектури – Кельнського собору. Багато інших стародавніх церков.

Дюссельдорф є місцем проведення промислових і торговельних виставок світового масштабу. Це крупний фінансовий і зовнішньоторговельний центр. Широкою популярністю користуються дюссельдорфські салони модного одягу.

Франкфурт-на-Майні відомий як місто банків, страхових агентств і міжнародних ярмарків. Тут розташовані крупні фондова і валютна біржі. Сучасні хмарочоси ділових центрів були зведені на місці руїн, що залишилися після Другої світової війни. З містом пов’язане життя та творчість Гете.

Штутгарт – місто у південно-західній Німеччині, що знаходиться в котловині і оточене живописними лісами. Неповторну своєрідність місту додають парки, які відокремлюють райони один від одного. У місті є музеї Мерседесу та Поршу. Штутгарт – великий університетський центр.

Мюнхен – столиця Баварії, федеральної землі, розташованої на півдні Німеччини. Місто є крупним курортним центром. Тут розміщені численні видавництва і театри. Мюнхен відомий також своїми пивними закладами. Тут, як і в інших містах Німеччини, багато пивних.

Лейпциг – друге за розмірами місто Східної Німеччини, крупний центр книгодрукування і музичного життя країни. У місцевому університеті навчався Гете.

Перша згадка про Нюрнберг належить до XI століття. Свого часу тут навіть обирали імператора Німеччини і зберігали імператорські реліквії. Всесвітню відомість місто отримало після судового процесу над фашистськими злочинцями після Другої світової війни.

Внутрішні розбіжності Німеччини зводяться до поділу на більш розвинену західну і менш розвинену східну частини. Економіка Німеччини стає все більше соціально орієнтованою. Щойно прийнятому на роботу співробітникові доводиться виплачувати досить високу зарплату, його важко звільнити.

Якщо більша частина земель Західної Німеччини стрімко розвиваються, то економіка Східної Німеччини перебуває у стагнації. Це стосується багатьох галузей, у тому числі сільського господарства. Тому у східних землях активно реалізуються альтернативні види діяльності, зокрема аграрний туризм. Західна Німеччина відома, передусім, своїми дорогими аристократичними курортами. Концепція розвитку національної туристичної галузі Німеччини базується на чотирьох китах: культурному туризмі, агротуризмі, подієвому туризмі, інтернет-технологіях.

Серед найбільших учасників туристичного ринку Німеччини можна назвати три корпорації: TUI Doutschland, REWE-Touristik та Tomas Cook, що зосереджують у своїх руках 70% ринку туристичних послуг. Принцип усіх німецьких концернів, що займаються туризмом, полягає у наявності власної авіакомпанії, власної мережі готелів і транспорту.

Поиск по сайту: