Етапи розвитку пірамід

1. Спочатку підземна частина поховань робилась у вигляді погребальної камери, яка мала зверху земляний насип. В епоху перших фараонів гробниці з нахиленими стінами і плоским дахом так названі мастака мали схожість з хижчинами землеробів поступово підземна частина розширювалась а надземну стали облицьовувати каменем. Створювались декілька кінотапів – камер з недійсними похованнями влаштовувались приміщення для домашнього начиння, прикрас і робилось дійсне поховання при вході на невисокій платформі розміщували скульптурні голови биків.

В внутрішній обробці викор. дерево та камінь. В більш пізній період перед мастаба зявились двори – молитовні. В наземній частині розміщують заупокійні храми зі статуями богів і фараонів.

2. Ступінчасті піраміди зявляються шляхом настройки одної мастаби над іншою. Прикладом являється піраміда Джоссера в Саккара (2650р до н. е. архітектор Імхотеп). Це перша піраміда ступінчатого типу, вона збудована на місці піраміди засновника ІІІ Династії Санахта з дрібних кам’яних блоків. В плані піраміда прямокутна (107*116м). Велику роль відіграє декоративне оздоблення комплексу. Піраміда позбавлена декору, вона проста, динамічна, лаконічна. Вперше застосовуються напівколони і колони, стоячі поруч зі стіною і не несучи навантаження. У піраміди 6 ярусів та один підземний поверх, висота піраміди 60 м, всередині деяких приміщень збереглося панно із зелених фаянсових плиток. Геніальність Імхотепа який являвся першим будівельником кам’яних споруд, астрономом і лікарем полягала в тому що вперше в історії древньоєгипетської архітектури на площі 1.5 тис кв м не був сформований архітектурний комплекс, навколо головної будівлі він розмістив двори, в тому числі для ритуального бігу фараона, молитовні, заупокійні храми, коридороподібний прохід увінчаний напівколонами.

3. Трьох ступінчата піраміда в Медумі є по суті наступним етапом в будівництві пірамід. Вона побудована на місці піраміди фараона, ІІІ династії. Початково піраміда мала сім сходин які поступово при споруджені рядів кладки облицьовувались а проміжки між ними засипались обломками буд матеріалу і також облицьовувались. Зараз піраміда має 2 сходини і верхню сильно зруйновану частину.

4. Піраміда Снофру в Дашурі являє собою піраміду не з прямими, а з ломаними гранями, верхня має більший уклон. В середині неї вперше застосовані вільно стоячі стовпи, виконуючі конструктивну роль опор. Поруч знаходиться 2 заупокійних храми.

5. Класичні піраміди в Гізі, 27 ст до н є.

Знамениті піраміди в Гізі послідовно правлячих фараонів 4 династії Хуфу, Хафра і Менкаура, яких греки називали Хеопс, Хефрен та Міккерін, являлась наступною ланкою в цьому ланцюгу будівель. В них ідея величі і міцності знайшла своє найбільш повне втілення.

Піраміда Хеопса cкладена не з дрібних блоків, як в цегланій кладці, а з великих блоків вапняку щільно підігнаних один до одного без розчину. Вага їх від 2 до 40 тонн.
Для розподілу тиску над погребальним покоєм влаштована система розвантажувальних камер, що регулюють процес усадки, і склепіння з подвійних кам’яних блоків, притесаних похило один до одного. Гранітний саркофаг знаходиться в невеликій камері, до якої веде галерея довжиною 50м. В піраміді є система вентиляції та водовідвідних каналів.

Протягом 10 років прокладалася дорога для доставки блоків і 20 років йшло, за словами Геродота, будівництво піраміди.
100 тис. рабів поклали 2.3 млн. кам'яних блоків, що тримаються за рахунок сили тяжіння. Піраміда була облицьована відполірованими плитами з вапняку, а верх піраміди - алебастровми плитами. Нижня частина, можливо, була покрита плитами з червоного граніту.
Камінь доставлявся з каменоломень на правому березі Нілу. Блоки вирубувалися за допомогою змочуваних шматків дерева (клинків) і доставлялися на полозах, змащуваних жиром або мулом, а також на колодах - ковзанках. Через Ніл камінь переплавляли на плотах.

Піраміда Хефрена є другою за величиною. Біля неї зберігся один з заупокійних храмів. Міцні блоки його гранітних архітравів підтримують вільно стоячі масивні гранітні прямокутні стовпи. Стіни виконані з рожевого граніту, підлога - з білого вапняку. Статуї Хефрена, що стоять уздовж стін, виконані з чорно-зеленого діориту. Висота піраміди 139 м. Поруч з пірамідою знаходиться Великий сфінкс (довжина 60 м) в образі лева з людською головою в царській хустці. Сфінкси меншого розміру встановлені з 2 сторін прямокутних входів в нижньому заупокійному храмі. Це найбільші піраміди Єгипту. Кожна з пірамід у Гізі оточена архітектурним ансамблем з маленьких пірамід цариць і мастаба придворних.

6. Останньою сходинкою розвитку будівництва пірамід стали піраміди середнього царства. Вони набагато нижче, дуже часто замість повноцінної кам'яної споруди виконувався лише кам'яний остов піраміди, між підпірними стінами якого вироблялася засипка з будівельного сміття і битого каменю. Зверху піраміди облицьовувалися кам'яними плитами.
Про оселі стародавніх єгиптян нам відомо завдяки глиняним моделям, збереженим в похованнях і археологічним дослідженням.
Будинок бідняка зазвичай мав невеликий город, обнесений глиняною стіною, і хатину неправильної форми в 1-2 кімнатах з комишу, обмазаною глиною.

Середнє царство

Народні повстання і боротьба за владу відділяють Древнє і Середнє царства.
Нове об'єднання країни відноситься до XI - XIII династій. Завдяки інтенсивним піротехнічним роботам: збільшення і розширення зрошувальних каналів, осушенню великої території дельти Нілу, спорудженню гребель і водосховищ
(Мерідове озеро і 1-ша спроба провести Суецький канал в 1934 р. до н • фараоном Сезострісом) збільшується торговельний оборот і відбувається новий розквіт Єгипетської держави - Середнє царство. Столицею стає місто Фіви.
Для захисту від зовнішніх нападів і від повенів, міста обносяться валами і ставляться на тераси. Будуються фортеці зі стінами товщиною до 8 метрів і колодами, що виконують роль арматури. Для посилення оборонних властивостей, лінію стін роблять зламаною, виносячи вперед бойові вежі з контрфорсами (з сирцю).
Забудова міст в основному стихійна і тільки в культових центрах з урахуванням астрономічних орієнтирів. Храмові дороги обсаджували пальмами. Деяка ступінь благоустрою присутня в кварталах-садибах знаті. Квартали рабів і бідноти носить казармовий характер і мають прямокутну планувальну сітку.
Житло аристократії будують в 2-3 поверхи з внутрішніми сходами. Житлові приміщення орієнтуються на північ і виходять в сад з басейнами.
Палацові споруди будуються з цегли-сирцю, тому пам’ятників майже не залишилося, про них можна судити тільки по записам фараона Аменемхета I, який залишив и опис свого палацу.
Кожен фараон зазвичай будував собі нову резиденцію. Разом з ним перемішалися і садиби наближених. Старі квартали приходили в запустіння.
У Стародавньому Єгипті формуються кілька типів міст: царські резиденції (Фіви, Мемфіс), міста-фортеці на приграничних територіях, храмові центри (Луксор, Елсфаптіна), торгові міста і міста мертвих (Гіза),
У період Середнього царства складаються основні типи єгипетських колон. Колона складається з бази, стовбура і капітелі. В архітектурі житлового будинку часто застосувались дерев'яні колони - стовпи. У монументальних спорудах колони виконують із каменю. Їх типологія дуже різноманітна, часто залежить від форми капітелі.. Можна виділити найбільш характерні типи колон (рис. 4):

Колони – стовпи, в тому числі з канелюрами.

І Пальмовидні
II Папірусовидні, (з відкритими і закритими мітлами).
III Лотосовидні (з бутонами і розкритими квітами).
IV Композитні.
V Гаторичні (богиня краси Гатор або Хатор).
VI Осирічні стовпи.

Дерев'яні балки перекриттів житлового будинку часто укладалися безпосередньо на колону. Кам'яні колони монументальних споруд у верхній частині капітелі мали абак-плиту квадратного перетину, що охороняє колону від сколювання деталей. На абак укладалися кам'яні балки перекриття і плити покриття. У Древньому Єгипті вперше застосовується ордерна система.
Ордер - (порядок, лад, лат.) - Певна художня система стояково-балкової конструкції. Єгипетський ордер складався з рядів колон і художньо оформленого перекриття - антаблемента. Єгипетський антаблемент складався з архітрава, валика і високої викружки.
У період Середнього царства отримують розвиток скельні і напівскельні заупокійні храми, тобто відбувається відхилення від канонів, коли гробниці (часто з пірамідами) поєднуються з заупокійними храмами і молитовнями (рис. 5).
Прикладом являється комплекс в Дейр-ель-Бахрі, розташований недалеко від Фів. До його складу входять кілька храмових ансамблів. Найбільш збереженими є заупокійний храм Ментухотепов І, Аменемхета III і храм жінки-фараона Хатшепсут. Церемоніальні зали розташовувалися на терасах, куди вели пандуси. Колони портика були виконані у формі чотирьохгранних стовпів. Ієрогліфи першого ряду колон були викрашені в жовтий колір, а другого - в блакитний. Стіни портика мали кольорові рельєфи. Гробниця фараона перебувала під гипостильним залом, а під підлогою відкритого двору - поховання дружин фараонів, поховання наближених.
Загальна довжина ансамблів, що йдуть в товщу скель, досягала 300 м.
У храмі жінки-фараона Хатшепсут (1525 - 1503 рр.. До н.е.) архітектор Сененмут застосував гаторичні колони з головами богині Хатор, що мають портретну схожість з Хатшепсуг, багаті рельєфні зображення.
Ще одним значним ансамблем Середнього царства стала споруда при Аменемхеті ІІІ легендарного Лабіринту площею 74 тис. кв. м (305 х 244 м). Близько 1,5 тисяч приміщень наземних і стільки ж підземних формували складну структуру скарбниці, доступну лише для обраної касти жерців.
Мистецтво Середнього царства мало більш світський характер. У цей час удосконалювалося мистецтво рельєфу, стіни прикрашали прорізними контурними малюнками-текстами з розфарбовуванням.

Підйом культури Середнього царства закінчився з вторгненням азіатських племен гіксосів.

Нове царство

Після вигнання гиксосів на престол вступила 18 династія фараонів (Тутмос ІІІ). В період Нового царства остаточно склалось планування древнє єгипетського храму. Перед входом в храми ставелись обеліски – камяні монолітні стовпи з забудованою верхівкою, символи сонячного променю.

Вхід був оформлений банями –пілонами у вигляді двох глухих звужуючихся до верху башт. За ними прямував перистильний двір – відкритий внутрішній двір, оточений колонадою. За двориком – гіпостильна зала- багатоколонна зала з базилікальним розрізом. В глубині знаходилось святилище і службові приміщення.

Класичним прикладом єгипетського храму являється храм Хонсу.

Біля храмів насаджувались священі рощі. Ідея осьової композиції культової споруди, зародженої в мегалітичних будовах, досягає своєї найвищої виразності в храмових ансамблях Карнака та Луксора.

Поиск по сайту: