Храм Амона в Карнаке

У храмі було застосовано прийом поперечного базилікального прорізу, коли центральні колони мали висоту, значно більшу, ніж бічні. Це дозволяло краще освоювати центральну частину споруди (рис. 1). Гіпостільний зал, побудований Сеті і Рамзесом II мав ширину 103 і глибину 52 м. Покриття підтримувалось 16 рядами колон. Середні колони були вище - 24,4 м при діаметрі 3.57 м, у вигляді відкритих квіток лотоса. Капітелі бічних колон - у вигляді бутонів лотоса. Колони, складені з пісковика, були покриті кольоровими частково врізаними, а частково рельєфними зображеннями.
У залі Инени особливо яскраво проявився синтез мистецтв - поєднання архітектури, скульптури та живопису на колонах, стелях (небо), на стінах - ієрогліфічні тексти. Для храму характерно майстерне розміщення на ландшафті в 300 м від Нілу.

Алея з вівце голових сфінксів (довжиною 120 м) веде до храмового комплексу. Біля стін-33-метрові обеліски, які виготовлялись 35 років, і 43,3-метрові пілони.
У плані храм має багаторазово повторювані гипостили і відкриті перистильні двори. Загальні габарити комплексу 320 х 110 м Згодом зал Инени був повністю зруйнований.

Храм Амона в Луксорі (1455 - 1251 рр.. До н.е.)

Храм дещо менший за розмірами. Він має зал ромбовидної форми з 140 папірусовидними колонами діаметром 3,5 м у вигляді пучків закритих квітів. Форма плану обумовлена ​​розташуванням храму щодо Нілу.
Опори храму перекривалися кам'яними архітравними балками з невисокою міцністю на вигині, тому прольоти між колонами невеликі. Настил виконаний з тонких кам’яних плит. Щоб підсилити ефект неба, на верх капітелей були укладені абаки, непомітні знизу.
У період Нового царства в Нубійських скелях на березі Нілу триває будівництво напівскельних і скельних усипалень. Унікальним за своїм формам є скельна усипальня Рамзеса II і його дружини Нефертарі в Абу-Сімбелі.

Скельний (печерний) заупокійний храм Рамзеса II (XIV - XIII ст. До н.е.)

Представляє єдиний ансамбль: Великий храм, посвячений фараону Рамзесу II і трьом богам - Амону, Ра-Хорахте і Пта, і Малий, споруджений на честь богині Хатор, в образі якої представлена ​​дружина Рамзеса II - Нефертарі.
Храм, вирубаний в Нубійських скелях на березі Нілу, відкривається могутньою поверхнею пілонообразного укосу з 4 витесаними в моноліті скелі 20-метровими скульптурами (рис. 8). У центрі пілона - вхід, що веде до храму з класичною схемою наземного планування. Зал з 2 рядами осіричних стовпів, замінюють двір; від нього в товщу скелі відходить кілька тунелеподібних погребельних камер і гіпостильний зал зі святилищем, віддаленим від входу на 53 м. Лише двічі в році промені сонця на сході досягали дальньої стінки із зображенням фараона і богів.
Храм потрапив в зону затоплення Асуанського моря і по рішенню ЮНЕСКО був розпиляний на блоки і перенесений на інше місце 21 травня 1965
У мистецтві і архітектурі Єгипту Нового царства виділяється час царювання Аменхотепа IV (1424-1388 рр.. До н.е.). Замість культу численних богів їм вводиться єдиний культ бога Атона - сонячного диска, який уособлює горизонт і небосхил і зображується у вигляді диска з безліччю променів-рук.
Столицю Аменхотеп переносить в місто Ахетатон.
Архітектура Ахетатона характеризується планувальним рішенням центру міста, міських ансамблів і ступенем благоустрою. У храмових будівлях вперше робиться спроба розкрити храмові приміщення до світла, вівтар виноситься у відкритий перістільний дворик. До міста вели кам'яні дороги, в багатих кварталах існував водопровід, цілі рощі були посаджені навколо храмів і багатих садиб. Бідні квартали не змінили свого обличчя, хоча завдяки продуманій орієнтації (місто був побудований на порожньому місці за певним планом) і в цих кварталах враховувалося напрямок найбільш сприятливих вітрів і єдині норми для житла.
Через 17 років державним богом знову стає Амон, але тепер глухі стіни храмів замінюються колонними портиками і світло використовується як додатковий засіб сприяння при релігійних обрядах. Першим прикладом такого типу храмів став храм на острові Елефантіна, де з'явилися віконі отвори, високий цоколь зі сходами і відкриті портики.
Небагато підземних гробниць того часу, вціліли від грабіжників, в їх числі гробниця Тутанхамона – фараона VII династії. Чотири камери гробниці: вестибюль з допоміжним приміщенням, похоронна камера і скарбниця, складові 90 кв. м, були наповнені культовим інвентарем і предметами художнього ремесла, вражаючими своєю витонченістю і лаконічністю форм.

Поиск по сайту: