Глобальна нерівність:причини та наслідки

Головна роль у здійсненні економічної глобалізації «згори» належить ТНК та наднаціональним інституціям — Всесвітньому банку (ВБ), Міжнародному валютному фонду (МВФ) і Всесвітній торговій організації (В ТО). Критики глобалізації економіки під егідою ТНК та згаданої «тріади» звинувачують їх у тому, що вони підкорюють спроби периферійних держав регулювати свої національні економіки глобальній логіці капіталу, використовуючи при цьому політику «батога і пряника» у доступі до міжнародних кредитів і здійсненні структурної перебудови. В результаті бідні країни втрачають можливість регулювати складові частини глобально організованих виробничих процесів, які перебувають в межах їхніх власних кордонів, і, отже, вийти на більш високий рівень розвитку своєї економіки.
На думку противників «нового світового порядку», ТНК разом з ВБ, МВФ і ВТО володіють колосальною економічною потужністю, диктують свою волю і свої моделі розвитку периферійним і напівпериферійним країнам.
На чолі посилення експлуатації світу глобальним капіталізмом стоять США, які під прикриттям необхідності подолання сучасного хаосу намагаються встановити новітній варіант «PaxAmericana». З метою нового переділу світу за силою і капіталом Вашингтон використовує і сучасні економічні важелі неолібералізму, і традиційні механізми політичного тиску. Політика «сімки» на чолі зі США ще більше перетворює країни третього світу на сировинні придатки ядра. Це дає змогу країнам, де проживає 20 відсотків світового населення, споживати 85 відсотків світових алюмінію і синтетичних хімічних елементів, 80 відсотків чорних металів і сталі, 80 відсотків енергоносіїв, 75 відсотків пиломатеріалів, 65 відсотків м'яса, добрив і цементу, 50 відсотків риби і зерна. Спроби «нових економік» проникнути на світовий ринок зі своїми товарами знищуються в корені за допомогою антидемпінгових заходів, спрямованих на захист своїх виробників.
Засилля ТНК у світовій економіці супроводжується експансією міжнародних банків. Демонтаж державного контролю за рухом капіталів після краху Бреттон-Вудської системи призвів до колосального сплеску спекулятивної діяльності. Тепер понад 90 відсотків операцій реалізується зі спекулятивними цілями.
Усередині 90-х років щоденні фінансові потоки досягли 1,2 трлн дол. і перевершили резерви іноземної валюти в розпорядженні всіх країн «сімки». Подорожчання кредиту стало серйозною перепоною на шляху економічного розвитку третього світу. Країни, що розвиваються, маючи недержавну заборгованість, що перевищує 500 млрд. дол., змушені збільшувати витрати на її обслуговування на 5 млрд. дол. при кожному підвищенні відсоткової ставки на один пункт.
Фінансовий обвал, спровокований фінансовими імперіями, завдав тяжкого удару значній частині міжнародного співтовариства, але найбільше — країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою.
Ототожнення глобалізації з інтернаціоналізацією торгових, інвестиційних, виробничих процесів, які нібито ведуть до взаємовигідного зв'язку всіх національних економік за допомогою стратегічної «тріади» торгівлі, капіталовкладень і кредитів — безпідставне. Якби це відповідало дійсності, то глобалізація супроводжувалася б прогресуючим розвитком принаймні значної частини країн з ринковою економікою на периферії капіталістичного світу і скороченням розриву між Північчю і Півднем. Нічого подібного не відбувається.
Внаслідок глобалізації економіки багаті країни стають ще багатшими, бідні — ще біднішими, глобальна нерівність постійно зростає, пауперизація народів у країнах, що розвиваються, на початку XXI ст. набуває загрозливих масштабів.

Звільнення від колоніальної залежності не привело до припинення нерівності між Північчю і Півднем. Фінансова криза 1997—1998 pp. стала черговим поштовхом до ще більшого поглиблення і розширення глобальної нерівності.
Характерною ознакою сучасного зубожіння є позбавлення доступу мільярдів людей до адекватних матеріальних ресурсів.
Стала тенденція до концентрації бідності та багатства на різних соціальних полюсах чітко прослідковується і в країнах ядра.
Всупереч міфу про те, що на Заході всі соціальні прошарки виграють від глобалізації, її результати майже повністю дістаються великому бізнесу. Не стала винятком із правила зубожіння і Європа. Сьогодні Європа стикається з серйозними проблемами, які загрожують соціальним вибухом. У країнах Центральної та Східної Європи перехід до ринкової економіки і скасування комуністичної соціальної політики призвели до неадекватності та недоступності охорони здоров'я і соціальних інфраструктур. У країнах Західної Європи політика соціального захисту населення перебуває в занепаді та піддається сумніву. Бідність вразила десятки мільйонів європейців, — зазначено в доповіді Комітету з питань соціальної політики ПАРЄ.
Житлова проблема в ЄС набула критичного характеру. У 1996 р. в Німеччині було близько 930 тис. бездомних. 15 млн. чол. у країнах ЄС мешкають у перенаселених будинках, 2,5 млн. чол. — у фургонах і автопричепах, пристосованих під житло, 1,5 млн. чол. перебувають під загрозою виселення на вулицю. Економічна глобалізація супроводжується, з одного боку, зростанням економічної нерівності в світі, а з іншого — збагаченням монополій у країнах ядра. Про це свідчить той факт, що сукупний доход на вкладений капітал у підприємницькому секторі країн «сімки» зріс.Ці прибутки збільшувалися передусім за рахунок зниження заробітної плати як у своїх країнах, так і в країнах розташування ТНК за кордоном.
Переконливим виявом глобальної нерівності в сучасному світі є різниця у визначенні ВНП на душу»населення у різних країнах. У 1992 р. в 23 багатих країнах цей доход становив 21 740 дол., в 67 країнах з середнім доходом — 2351, 21, у 42 бідних країнах — 307,56 дол. США. У середині 90-х років понад 1,2 млрд. чол. опинилися в лещатах абсолютної бідності, понад 1 млрд. з них — у країнах, що розвиваються.
Більше ніж 100 млн. чол. були повністю безробітними, набагато більше — частково зайнятими. Понад 1 млрд. дорослих не вміли читати і писати, понад 300 млн. дітей не відвідували початкову школу. 1,5 млрд. людей не мали доступу до чистої питної води, 2 млрд. — до санітарного і медичного обслуговування. Сотні мільйонів людей були вилучені з економічного, політичного, соціального і культурного життя.
Стабільну економіку не можна побудувати у нестабільному суспільстві.
Першими жертвами бідності сьогодні стають безробітні, бідні, що працюють, та частково зайняті, значна частина молоді й жінок, неповні та великі сім'ї, громадяни похилого віку, інваліди, етнічні меншини, біженці й мігранти. Згадана Міжнародна зустріч трудящих запропонувала власну модель розвитку, що заснована на таких вимогах:
1) проведення економічної політики, спрямованої на створення і поліпшення робочих місць;
підвищення заробітної плати і доходів населення;
нове підтвердження інституції колективних переговорів як механізму регулювання відносин між працею і капіталом;
прийняття Соціальної та Міжнародної хартій на захист і повагу головних прав трудящих;
збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист і житлове будівництво;
втілення в життя політики, спрямованої на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на виробництві, забезпечення ефективного захисту здоров'я й життя людини праці.
Сучасна дійсність на всіх континентах не залишає сумніву в тому, що подальше ігнорування життєвих інтересів і демократичних прав трудящих не тільки прирікає на провал нинішні моделі модернізації та «наздоганяючого» розвитку, а й здатне спричинити глобальні соціальні потрясіння.
3.Суть глобальних проблем людства та їх класифікація

Протягом останніх десятиліть у світі виникло та загострилося певне коло проблем, що стосуються інтересів та долі всього людства. Розв'язання даних проблем не підсильне жодній з країн світу зокрема. Необхідні скоординовані зусилля всієї спільності землян, адже під загрозою їх подальша доля. Подібні проблеми дістали назву глобальних (від лат. " globus " - куля, фр. " global " - всеохоплюючий, загальний). Глобалістика як самостійна галузь знань та досліджень про найбільш загальні, планетарні проблеми сучасності та майбутній розвиток людства перебуває в процесі становлення. Причини виникнення глобальних проблем різноманітні. Їх можна поділити на три групи:

1) причини природного і демографічного характеру;
2) негативні наслідки господарської діяльності людей;
3) побічні наслідки розвитку науки і техніки.

Існують певні ознаки, що дають змогу визначити проблему глобальною. А саме:

1) вони мають загальносвітовий характер, тобто стосуються інтересів значної кількості або ж усіх держав світу;
2) невирішення їх викликає загрозу людству, погіршення умов життя людей та розвитку продуктивних сил;
3) вони потребують невідкладних та рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства.

Відповідно до перелічених ознак глобальні проблеми поділяються на три сфери дії. До першої належать проблеми, що виникають у сфері взаємодії суспільства з природою. Зокрема, надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством; збереження довкілля; освоєння ресурсів Світового океану, дослідження космічного простору тощо. У розв'язанні цих проблем людству слід пам'ятати: Земля - це не те, що ми успадкували від батьків, а те, що взяли в позичку у своїх дітей. Загальний економічний закон зростання потреб та й зростання чисельності самого людства вимагають все більше і більше відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів. Отже, загострюється суперечність між потребами людства та можливостями природи задовольнити їх на даному рівні розвитку продуктивних сил цивілізації.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин між державами різних економічних устроїв, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи тощо. Останнім часом серед проблем даної сфери на перший план вийшли проблеми, пов'язані з регіональними конфліктами. Слід зазначити, що за останній час окреслились певні відцентрові тенденції в багатьох країнах світу. Мова йде не лише про розвал СРСР, колишніх Югославії та Чехословаччини. Подібні процеси відбуваються в Італії (суперечність між багатою промисловою північчю країни і бідним сільськогосподарським півднем), Канаді (англомовна і франкомовна частини країни) тощо. Соціологи говорять про світову тенденцію суверенізації. В цьому розумінні особливо показовим є приклад Канади. Адже в багатьох випадках дану тенденцію пов'язують із кризами, зубожінням та перенаселенням. Канада ж сьогодні - це країна, що має один з найвищих у світі показників щодо рівня та якості життя.

Втручання НАТО в справи Югославії та використання сили регіональної організації до суверенної країни порушує усталені з часів закінчення світової війни міжнародні закони, норми та правила. Мовчазна згода світу з діями військового блоку може спровокувати подальше розростання війни та привести південь Європи до екологічної катастрофи. Слід зазначити, що війна на Балканах мала значний негативний вплив на всю міжнародну правову систему, порушуючи основи її формування.

У цьому контексті зростає значення проблеми відвернення світової війни. Протягом попереднього десятиліття здавалося, що дана проблема відходить, чи навіть відійшла у минуле. Сьогодні ж таку загрозу відновлює весь хід сучасної міжнародної політики. У розв'язанні цієї проблеми має взяти участь усе світове співтовариство. Адже спільними зусиллями можна відвернути загрозу загибелі людської цивілізації.

Третя сфера - розвиток людини, забезпечення її майбутнього. До цієї сфери належать, передусім, проблеми пристосування сучасної людини до умов природного та соціального середовища. На зміни цих умов сьогодні впливає багато факторів, зокрема, науково-технічний прогрес та урбанізація, внаслідок погіршення екологічних умов загострюються проблеми охорони здоров'я й боротьби з епідеміями та тяжкими захворюваннями (зростає захворюваність на туберкульоз, з'явилися нові різновиди його збудників, залишається високим відсоток серцево-судинних захворювань, раку, а чуму ХХ ст. - СНІД дехто з дослідників називає наслідком саме екологічних змін у світі).

Класифікація глобальних проблем за сферами дії провадиться лише для більш чіткого їх усвідомлення. В реальній дійсності ці проблеми тісно переплетені, взаємопов'язані та взаємообумовлені. Зокрема, продовольча криза в цілому ряді країн, зони голоду на Земній кулі - це результат не лише внутрішнього розвитку цих країн, можливо, в більшій мірі - це результат міжнародного поділу праці та диспропорцій світових господарських зв'язків.

Глобальні проблеми об'єктивні за своїм характером, далеко не малі і для їх розв'язання потрібні значні кошти, інтелектуальні та фізичні зусилля багатьох людей у багатьох країнах світу.

Поиск по сайту: