Світові валютно-кредитні відносини

Міжнародні валютно-кредитні відносини – це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світовій господарській сфері.
Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару.
Поняття валюти використовується в таких значеннях:
національна валюта — грошова одиниця певної країни (долар США, японська ієна, французький франк) або той чи інший її тип (золота, срібна, паперова, електронна);
іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях, які використовуються в міжнародних розрахунках;
міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР — спеціальні права запозичення (specialdrawingrights), ЕКЮ (Europeancurrencyunit) (згодом — ЄВРО).

Вільна конвертованість більшості національних валют капіталістичних країн на золото існувала до першої світової війни. В роки світової економічної кризи 1929—1933 pp. золотий стандарт було відмінено. Конвертованість національних валют на золото в більшості розвинених країн практично перестала існувати. Лише долари США, які належали центральним банкам та іншим офіційним органам зарубіжних країн, до серпня 1971 р. могли обмінюватися казначейством США на золото. Після серпня 1971 р. у зв'язку з кризою валютно-фінансової системи та знеціненням долара було припинено і конвертованість долара на золото.
Щодо взаємної конвертованості національних валют у валюти інших країн розрізняють оборотність (конвертованість) повну, часткову та повну необоротність (неконвертованість) національних валют.
Повністю оборотними, або вільноконвертованими (ВКВ). с валюти країн, де відмінено всілякі валютні обмеження як для резидентів (фізичних і юридичних осіб цієї країни), так і для нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб). Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту (долар США, німецьку марку, швейцарський франк, канадський долар тощо).
Частково оборотні, або частково конвертовані (4KB), — це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. До них належать валюти більшості західноєвропейських крапі.
Необоротними (замкнутими), або неконвертованим и (HKBJ, є валюти країн, які повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і нерезидентів.
Для повної конвертації гривневої валюти потрібно:

· Мати ефективну економіку і розвинений ринок внутрішній ринок якісних товарів та послуг;

· Завоювати зовнішній ринок якісними і дешевими товарами, яким довірятимуть іноземці;

· Поширити закордоном власну банківську мережу;

· Розширити внутрішній ринок валюти і капіталу, до якого мали б вільний доступ нерезиденти (громадяни інших країн).

· Для обслуговування всього комплексу міжнародних зв’язків формується світова валютна система.
Валютна система – це сукупність інститутів, механізмів і міжнародних організацій, за допомогою яких здійснюються розрахунки в межах рамках світового господарства.
Валютний курс – це ціна національної грошової одиниці виражена в грошових одиницях інших країн.
Розрізняють валютні курси фіксовані і плаваючі.
Валютний ринок – це сфера купівля і продажу іноземної валюти.

Міжнародна валютна система — це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше у міжнародних розрахунках почали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки на депозити). У 70-х роках з'являються спеціальні міжнародні й регіональні платіжні одиниці — СДР і ЕКЮ (згодом ЄВРО).
Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках, називають міжнародною ліквідністю. Цс золото, валютні запаси держав, що вільно обертаються, міжнародні гроші.
Другим елементом міжнародної валютної системи є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. Розрізняють валютні курси фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі). Фіксований валютний курс заснований на монетному паритеті (ваговому вміст і золота у національних грошових одиницях). Плаваючий валютний курс не пов'язаний з монетним паритетом, а визначається зіставленням паритетів купівельної сили валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного «кошика» товарів.
Третім елементом міжнародної валютної системи є валютний ринок. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де воно продавалося за офіційною ціною, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035 г чистого золота1) становила в 1837—1934 рр. —20,67 дол. США, 1934—1968 pp. — 35, у 1968 p. вона підвищилася до 38 дол. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. Цей ринок проіснував до серпня 1971 p., коли офіційну ціну на золото було ліквідовано. Тепер ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.
Змістом четвертого елементу міжнародної валютної системи є міжнародні валютно-фінансові організації. Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіалами — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) та Багатостороннім агентством щодо гарантій інвестицій (БАГІ) — утворюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку тощо.

Другою світовою валютною системою, юридичне оформлення якої було зафіксовано у міждержавній угоді, підписаній на Генуезькій міжнародній економічній конференції у 1922 p., була система золотовалютного стандарту, яка характеризується тим, що країни накопичують для своїх зовнішніх розрахунків певну кількість іноземної валюти економічно найсильніших держав, як еквівалента золота.

Третьою міжнародною валютною системою стала створена за рішенням Брепон-Вудської національної валютної конференції, що проходила в липні 1944 р. в США (місто Бреттон-Вудс), Бреттон-Вудська валютна система. Згідно з договором, основними інструментами міжнародних розрахунків ставало золото і так звані резервні валюти, статус яких одержали американський долар і англійський фунт стерлінгів.

На Бреттон-Вудській конференції був підписаний Заключний акт, складовими якого стали статути Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МВФ і МБРР).
Міжнародний валютний фонд, згідно з проектом угоди, передбачав встановлення широкого міжнародного співробітництва у сфері валютних відносин, забезпечення стійкості валютних курсів, поступову відміну валютних обмежень і запровадження оборотності валют. Капітал МВФ створюється з внесків країн — членів цієї організації відповідно до встановлених для них квот з урахуванням економічної й політичної ваги кожної країни. В повній залежності від квот розподіляються і голоси у керівних органах Фонду.

Поиск по сайту: