Економічна інтеграція її суть та стадії

Об’єктивні підвалини та теоретичні засади міжнародної економічної інтеграції
Міжнародна економічна інтеграція – це етап у процесі розвитку міжнародного поділу праці, для якого характерним є утворення однорідного, внутрішньоєдиного господарського організму, що охоплює декілька країн, виникнення цілісності відокремленого комплексу держав. Хронологічно інтеграційний тип міжнародних економічних відносин почав формуватися після другої світової війни.
В основі інтеграції лежать об’єктивні потреби розвитку продуктивних сил.
Інтеграційні процеси за своєю природою – явище складне та суперечливе. Їх розгортання та розвиток може бути зумовлене:

а) економічними;
б) політичними чинниками.
Економічні чинники міжнародної економічної інтеграції виступають першопричиною інтеграції, як правило, коли мова йде про інтеграційні процеси серед високорозвинених країн.
Політичні чинники виступають першопричиною інтеграції, коли мова йде про інтеграційні процеси серед країн, що розвиваються. У 60-ті роки майже у всіх регіонах «третього світу» стали виникати торговельно-економічні угруповання. Їх нараховується більше 50.
Інтеграція для країн, що розвиваються, – це основний засіб економічного зростання. Що більш конкретно означає:
– проведення індустріалізації;
– створення оптимальної структури господарства;
– диверсифікацію зовнішньоекономічних зв’язків;
– послаблення залежності від колишніх метрополій.
Але більш як 40-річний досвід функціонування інтеграційних союзів серед країн, що розвиваються, показав, що в жодному з них рівень реальної взаємозалежності національних господарств не сформував інтеграційних комплексів, подібних до тих, які були створені в індустріально розвинутих країнах.

Серед причин, які стримують досягнення намічених інтеграцією цілей в країнах «третього світу», можна виділити:
а) суперечність з принципами ринкових відносин;
б) внутрішні особливості економіки кожної окремої країни (низький рівень розвитку продуктивних сил, монокультурність);
в) характер взаємозв’язку держав, що інтегруються (недостатній розвиток інфраструктури, низька міра взаємодоповнення, нестача фінансових ресурсів);
г) фактори зовнішні (фінансова залежність від промислово розвинутих країн, контроль ТНК над експортним виробництвом та зовнішньою торгівлею);
д) політична нестабільність.

Міжнародна економічна інтеграція означає взаємопристосування національних економік, підключення їх до єдиного процесу відтворення. Це передбачає певну територіальну, економічну, структурну, технологічну спорідненість країн-учасниць міжнародної інтеграції і пояснює її регіональний характер.
Сукупність нижчезазначених чинників:
– участь в міжнародному поділі праці;
– спорідненість економічних структур;
– технологічна подібність країн-партнерів;
– близькість споживчих переваг
формується, як правило, в регіональному масштабі і просуває світогосподарські зв’язки до інтеграційного типу розвитку. Регіональний характер міжнародної економічної інтеграції пов’язується також з тим, що інтернаціоналізація виробництва здійснюється нерівномірно і передумови для інтеграції складаються в першу чергу в тих регіонах, де найбільш тісні економічні зв’язки.
Ознаками інтеграції є:
1) взаємопроникнення і переплетіння національних виробничих процесів;
2) широкий розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації у виробництві, науці, техніці на основі найбільш прогресивних їх форм;
3) глибокі структурні зрушення в економічних системах країн-учасниць;
4) необхідність цілеспрямованого регулювання інтеграційного процесу, розробка скоординованої економічної стратегії та політики;
5) регіональність територіальних масштабів.
Інтеграційний процес охоплює такі ланки економічної системи:
• виробництво;
• сферу обігу;
• сферу прийняття рішень.
Вищеназвані ланки відтворювальної системи характеризуються неоднаковою здатністю брати участь в інтеграційному процесі. Найлегше вони відбуваються в сфері обігу, складніше – у сфері виробництва, дуже складно – у валютній сфері.
Міжнародна економічна інтеграція функціонує на наступних рівнях:
1) приватнокорпораційному (інтеграція на міжфірмовому, мікроекономічному рівні).
2) державному, державно-корпораційному (інтеграція на макроекономічному рівні).
Ці рівні існують поряд, тісно переплітаючись та взаємодоповнюючи один одного. Перевага однієї з форм не виключає іншу, а навпаки, передбачає її підтримку. При цьому чітко проявляється дія тенденції до посилення державного регулювання взаємних економічних зв’язків.

Поиск по сайту: