Економічна злочинність

Поняття "економічні злочини" останнім часом увійшло до широкого наукового обігу і використовується в дослідженнях з кримінального права, кримінології, криміналістики тощо. Використовується цей термін і в офіційних статистичних даних про стан злочинності. Нормативно визначено й окремий напрям діяльності правоохоронних органів, який уособлюється Державною службою боротьби з економічною злочинністю МВС України. Але при цьому у поняття, яке розглядається, вкладається різний зміст. Аналіз нормативних актів, публікацій, статистичних даних з цього питання свідчить, що в різних випадках у поняття "економічні злочини" включаються різні види злочинів.

Важливо підкреслити, що зміст терміна "економічні злочини" залежить від того, яку предметну "зону" він обслуговує. З урахуванням цього можна виділити кримінально-правовий, кримінологічний і криміналістичний аспекти поняття "економічні злочини".

Економічна злочинність — це сукупність різних видів навмисних посягань на економічні відносини, що охороняються державою незалежно від форми власності і видів діяльності суб'єктів, які виконують певні функції у сфері виробництва, обміну, обслуговування, а також осіб, пов'язаних з регулюванням цієї діяльності.

Під економічними злочинами у криміналістичному аспекті пропонується розуміти корисливі діяння, вчинені особами з використанням легальних форм господарської діяльності чи повноважень з контролю за цією діяльністю. До цієї категорії може бути віднесений ряд злочинів, склад яких хоча і сформульований у різних розділах Кримінального кодексу України, але об'єднаний у кримінальній діяльності єдиним злочинним задумом.

Кримінально-правовий аспект поняття економічних злочинів полягає у визначенні видів злочинів, які родовим об'єктом зазіхання мають економічні відносини. Таке визначення має на меті відповідну систематизацію злочинів у кримінальному законодавстві, що має фундаментальне значення. У цьому плані економічні злочини розглядаються як передбачені кримінальним законом діяння, спрямовані на порушення відносин власності (майнові відносини) та наявного порядку здійснення господарської діяльності.

Характерною тенденцією для сучасної злочинності є збільшення кількості економічних злочинів, що відбувається на тлі зміни форм власності, процесу приватизації державного майна, погіршення контролю за збереженням майна підприємств і організацій. Кримінологічні дослідження сучасного стану злочинності в Україні дають підстави передбачити, що головну загрозу для суспільства становитиме саме злочинність у галузі економіки. У цій сфері злочинність найкраще організована та здійснює значний вплив на економічний розвиток держави.

Аналізуючи дані статистики, можна стверджувати, що протягом останніх років у сфері економіки існує незадовільна криміногенна ситуація. Економічна злочинність характеризується переважанням негативних тенденцій та їх постійним зростанням.

Відповідно до вказівки МВС України "Про формування окремих показників статистичних звітів та оцінки стану злочинності" від 12 листопада 2003 р. № 12238/Гс до злочинів економічної спрямованості належать 78 статей Кримінального кодексу України (далі — КК України), з яких 46 — економічної спрямованості та 34 — суміжні, тобто загальнокримінальної та економічної спрямованості одночасно, серед яких безпосередньо до компетенції ДСБЕЗ віднесено 64 злочини, де 19 — суміжні.

Злочинність у сфері економічної діяльності за своєю специфікою відображається в результатах діяльності та рівні активності правоохоронних органів щодо протидії цьому антисуспільному явищу. Оцінюючи показники, слід враховувати, що злочини у сфері економічної діяльності, під впливом зміни умов господарювання та ринково кон'юнктури, а також інших чинників, характеризуються постійною зміною способів та форм протиправної діяльності, що зумовлю складність виявлення цієї категорії та їх високу латентність. При цьому ефективність правоохоронної діяльності передбачає застосування адекватних засобів та методів протидії, а результати повинні чітко віддзеркалювати основні тенденції щодо зміни напрямів активності злочинності у сфері економіки. Поряд із зазначеним необхідно також враховувати, що за тривалий період на певні звітні статистичні показники можуть впливати законодавчі зміни в економічній сфері (підвищення мінімальної заробітної плати, рівня податкової соціальної пільги тощо), які підвищують поріг притягнення до кримінальної відповідальності за аналогічних обставин протиправної діяльності.

За період 2002—2006 pp. у середньому щорічно викривалося близько 40 тис. злочинів із загальною тенденцією до зростання у період 2002—2005 pp. (з 32 237 до 45 107) і лише у 2006 р. було викрито 42 606 злочинів економічної спрямованості. Такий самий стан і щодо викритих тяжких та особливо тяжких злочинів. Разом з тим намітилася стійка тенденція до зниження питомої ваги викритих тяжких та особливо тяжких злочинів — 47 % у 2006 р. проти 70 % у 2002 р. (у період 2003—2005 pp. відповідно 52 %, 59 %, 52 %).

Кількість виявлених злочинів у сфері економіки

За структурою злочинності близько половини становлять злочини проти власності, стільки ж у сфері службової діяльності та близью третини — у сфері господарської діяльності. Проте, якщо намітилася загальна тенденція до збільшення викритих злочинів проти власності, з 13 691 у 2002 р. до 16 926 у 2006 р. (зростання на 23,6 %), то щодо злочинів у сферах господарської та службової діяльності тенденції має зворотній характер: при збільшенні загальної кількості злочині економічної спрямованості більш ніж на 30 % у зазначених сфера спостерігається зменшення кількості викритих злочинів на 2 та 9 % відповідно. Така ситуація може свідчити про зростання рівня латентності злочинів у сферах господарської та службової діяльності.

Мають місце суттєві зміни і за видами найбільш поширених злочинів у загальній структурі злочинності у сфері економіки, які певною мірою реально відображають тенденції щодо напрямів активізації злочинців. Так, у злочинах, пов'язаних з фальшивомонетництвом, за 5 років відбулося зменшення майже на 9 %, у незаконних операціях з металобрухтом — зменшення на 36 %, а в незаконному обігу підакцизних товарів — збільшення майже на 30 %, у злочинах у сфері комп'ютерних систем — збільшення у 3,5 раза. Водночас відбувається суттєве зменшення викритих злочинів у бюджетній сфері (майже удвічі) та злочинів, пов'язаних з використанням бюджетних коштів (майже на третину). Крім того, проявляється певна невідповідність загальним тенденціям поширення економічної злочинності, враховуючи збільшення викритих фактів фіктивного підприємництва (на 40 %) та стабільною тенденцією до позитивної динаміки у розкритті цього виду злочину, спостерігається послаблення уваги щодо подальшого використання злочинних доходів та процесів їх легалізації. Це ще раз наголошує на зниженні активності з викриття злочинів, пов'язаних з використанням ринкової інфраструктури, поширення яких вмотивоване об'єктивними чинниками у суспільстві та реакцією суспільства через засоби масової інформації.

За 5 років викрито 15,8 тис. хабарників. Загальна тенденція результатів боротьби з хабарництвом дещо покращилася, як за кількістю викритих хабарників (+ 7 % за 2006 р. проти 2002 р.), так і за питомою вагою хабарництва у загальній кількості злочинів у сфері службової діяльності (15 % у 2002 р. проти 18 % у 2006 p.). Лише за 2006 рік викрито 179 хабарів, сума яких перевищувала 10 тис. грн (усього за п'ятиріччя таких злочинів викрито 585). Кількість хабарів, сума яких перевищує 30 тис. грн, зросла у 2006 році проти 2002 року більш ніж удвічі.

На пріоритетних напрямах економіки (у кредитно-фінансовій сфері, зовнішньоекономічній діяльності, паливно-енергетичному комплексі тощо) протягом 2002—2006 років викрито 140 тис. злочинів. У 2006 р. порушено у 2,3 раза більше, ніж за 2002 рік, кримінальних справ за злочинами, збитки за якими становлять понад 1 млн грн. Усього за п'ять років таких справ порушено майже 3 тисячі.

Закономірним є сучасний процес перерозподілу інтересів злочинного елементу із сфери приватизації до земельних відносин, які дозволяють отримувати надприбутки за рахунок цілої низки протиправних діянь (хабарництво, зловживання посадовим становищем, ухилення від оподаткування тощо), що позначається в діяльності з викриття зазначеної категорії злочинів. Загальна кількість викритих злочинів, пов'язаних з приватизацією, за п'ять років зменшилася майже на 40 %. На противагу цьому, у зазначений період кількість викритих злочинів, пов'язаних із земельними відносинами, зросла більш ніж удвічі.

У фінансово-кредитній сфері протягом 2002—2006 років викрито близько 17 тис. злочинів, з них близько 5,5 тис. — у банках. Питома вага викритих злочинів безпосередньо в банках у середньому по Україні становила третину. За 2006 р. порушено на 30 % більше, ніж за 2002 рік, кримінальних справ за злочинами, збитки за якими становлять понад 100 тис. грн. Усього за п'ять років таких справ порушено майже 2,5 тисячі.

Водночас відбувається суттєве щорічне зменшення викритих злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності (протягом 2002— 2U06 pp. на 38 %), паливно-енергетичному (на 42 %) та агропромисловому комплексах (на 46 %).

У сфері зовнішньоекономічної діяльності при тенденції до зменшення загальної кількості злочинів у 2006 р. на 38% порівняно з 2002 p., має місце збільшення питомої ваги викриття злочинів, за якими збитки становили понад 100 тис. грн, зокрема у 2006 р. — на 35 % більше, ніж у 2002 р. Аналогічний стан і у паливно-енергетичному (питома вага щодо викритих злочинів зі збитками понад 100 тис. грн зросла на 6,5 %) та агропромисловому (питома вага зросла на 33 %) комплексах.

Сума встановлених збитків за направленими до суду кримінальними справами становила у 2002 р. 684,4 млн грн; у 2003 р. — 988,2 млн грн; у 2004 р. — 927,6 млн грн; у 2005 р. — 1 057,3 млн грн; у 2006 р. — 717,1 млн грн. Разом з тим, якщо у попередні роки відшкодування забезпечувалося від 108 до 124 %, у 2006 р. забезпечення становило лише 91 %.

Зниження загального масиву виявлених злочинів у сфері економічної діяльності передусім пояснюється зростанням їх латентності, оскільки офіційна статистика відображає результати боротьби з економічною злочинністю, формуючи при цьому лише уяву про її стан. Разом з тим, особливе занепокоєння викликає зниження активності протидії економічній злочинності, що формується на засадах недосконалості законодавчого регулюванні ринкових відносин.

До чинників, що насамперед сприяють поширенню злочинності в економічній сфері, слід віднести:

— законодавчу неврегульованість питань про власність;

— недостатній контроль у ході приватизації за законністю походження коштів;

— розбалансованість фінансово-кредитної сфери;

— недосконалість системи оподаткування та контролю за доходами тощо.

На соціальному рівні злочинності у сфері економіки притаманні: стан, структура, динаміка, розповсюдженість по сферах господарювання; ознаки щодо характеристики особистості правопорушників; чинники, які детермінують злочинну поведінку людей в економічній сфері.

Однією з головних причин ускладнення кримінальної ситуації в економіці України є підвищення рівня організованості, професіоналізму та злиття представників злочинного світу із державними службовцями.

Сприятливі умови щодо укорінення в економічні відносини організованих злочинних угруповань створили численні факти корупції та хабарництва в органах державної влади та управління, а також, по суті, безконтрольне розпоряджання держмайном багатьма господарськими керівниками державних підприємств, організацій та установ.

Значний практичний інтерес становлять відомості про поширення злочинів економічної спрямованості в основних сферах господарювання. Досвід останніх років переконливо доводить, що найбільш замасковані та добре сплановані економічні злочини вчиняються переважно там, де зосереджені високоліквідна продукція та ресурси, енергоносії, бюджетні кошти тощо.

Основні тенденції економічної злочинності на найближчий період:

1) подальше інтенсивне зростання кількості економічних злочинів, найпоширенішими серед яких очікуються: ухилення від сплати податків, порушення порядку зайняття підприємницькою діяльністю, фіктивне підприємництво та банкрутство, незаконні фінансові операції, порушення правил здійснення зовнішньоекономічних операцій, контрабанда тощо. Предметами злочинних посягань дедалі частіше стають кредитні кошти, товарно-матеріальні цінності, промислові товари, сільськогосподарська продукція, енергоносії, сировина, метали, продукція хімічної промисловості тощо.

2) рівень виявлення та реєстрації економічних злочинів буде обмежений лише наявними можливостями служби БЕЗ щодо розкриття та розслідування цих злочинів. Серед злочинів, що викликатимуть труднощі щодо виявлення, будуть переважати: ухилення від сплати податків; порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю; примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань; фіктивне підприємництво; порушення порядку (емісії) цінних паперів; фіктивне банкрутство; приховування банкрутства; порушення правил про валютні операції; правил здійснення зовнішньоекономічних операцій; контрабанда, шахрайські операції з векселями; операції з відмивання коштів.

Передбачається істотне зростання кількості розкрадань державного та колективного майна шляхом привласнення, розтрати, зловживання службовим становищем, насамперед у великих та особливо великих розмірах, а також хабарництва та інших форм корупції в державних структурах усіх рівнів, випадки підробки та фальсифікації документів різних видів. Хоча по цій групі передбачається дуже значний рівень латентності.

3) подальше злиття і консолідація загальнокримінальної та економічної злочинності. Збережеться загроза подальшої криміналізації таких прибуткових сфер господарювання, як банківська діяльність, нафтогазова промисловість, енергетика, чорна та кольорова металургія, вугільна промисловість, приватизація державних підприємств, гральна індустрія та індустрія відпочинку, експортно-імпортні операції. Триватиме процес вдосконалення системи відмивання коштів. Кошти, одержані злочинним шляхом, будуть активно використовуватись у процесі приватизації. У цьому напрямі цілком імовірним є активне використання українського кредитно-фінансового ринку міжнаціональними кримінальними структурами.

4) передбачається зростання кількості організованих злочинних угруповань усіх видів, які діятимуть у сферах банківської, кредитно-фінансової, зовнішньоекономічної діяльності, нелегального та напівлегального бізнесу, контрабанди товарів, бізнесу ігор та розваг тощо. Така тенденція збережеться упродовж найближчого періоду, а надалі цілком імовірною буде стабілізація кількості таких угруповань.

Загальне збільшення кількості злочинів економічної спрямованості буде супроводжуватися поглибленням загроз економічній безпеці за рахунок організованих і кваліфікованих форм діянь, розширення масштабів корумпованості та подальшого зрощування із загальнокримінальною злочинністю.

Послаблення ж криміногенної ситуації можливе лише за умови стабілізації та поліпшення стану в економічній і соціальній сферах, зміцнення правової та матеріально-технічної бази органів внутрішніх справ та належної взаємодії між правоохоронними та іншими суб'єктами протидії.

Завдання оперативних підрозділів щодо боротьби з економічними злочинами:

1) виявляти і розкривати господарські, службові та інші злочини на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській системах і вживати заходів до запобігання їм;

2) здійснювати оперативне обслуговування об'єктів господарювання різних форм власності;

3) аналізувати стан злочинності, визначати основні напрями і тактику оперативно-службової діяльності, пов'язаної з виявленням правопорушень у державному, колективному і приватному секторах економіки;

4) проводити у встановленому законом порядку перевірку матеріалів про корисливі злочини, дізнання у кримінальних справах щодо злочинів у галузі економіки, виконувати письмові доручення слідчих, прокурорів і суддів відповідно до КПК України;

5) забезпечувати захист фінансованих урядом програм розвитку галузей економіки України або окремих регіонів та сфери обслуговування населення від злочинних посягань;

6) проводити у встановленому порядку оперативно-розшукові заходи, пов'язані з установленням фактів порушення прав інтелектуальної власності;

7) виявляти факти хабарництва, корупції та інших зловживань, зокрема пов'язаних з приватизацією державної власності, та вживати заходів до запобігання їм;

8) виявляти осіб, які займаються підробленням грошей, акцій, векселів та інших цінних паперів, а також проводити профілактичну роботу серед них;

9) розробляти інформаційно-аналітичні документи з питань боротьби зі злочинністю у сфері економіки для органів державно-виконавчої влади;

10) проводити серед населення роботу щодо роз'яснення законодавства з питань відповідальності за вчинення злочинів у сфері економіки;

11) висвітлювати у ЗМІ стан економічної злочинності;

12) боротися з організованою злочинністю у сфері економіки та корупцією.

Поиск по сайту: