Відмивання коштів у системі загроз економічній безпеці

Економічне зростання сучасного суспільства нерозривно пов'язане із запобіганням різноманітним загрозам, які особливо набувають свого поширення у період реформування економічної системи. Серед інших загроз набули поширення складні та небезпечні для нашої держави соціально-економічні явища: тіньова економіка і особливо її кримінальна складова, організована злочинність з її проникненням у систему економічних відносин, корупція на всіх щаблях державного управління, "втеча" капіталу за кордон за наявності дефіциту інвестиційних ресурсів.

Особливе місце серед зазначеного посідає відмивання коштів як механізм забезпечення функціонування тіньових економічних відносин, відтворення економічного потенціалу організованої злочинності тощо.

Разом з тим, у зв'язку з активним розвитком фінансової системи, технологічним удосконаленням здійснення фінансових операцій, проникненням у національні економіки транснаціональної злочинності, проблема відмивання коштів набуває глобального характеру. Створюючи систему загроз для фінансових ринків, зокрема національних, протидія відмиванню коштів є проблемою національної економічної безпеки, яка потребує усвідомлення природи та чинників поширення цього суспільно небезпечного явища, а також відповідного правового забезпечення, узгодженого з міжнародними стандартами.

При розгляді феномена "відмивання коштів", зважаючи на його соціально-економічну обумовленість, слід брати до уваги те, що це явище набувало якісно нового поширення в різних країнах у періоди проведення соціально-економічних реформ та пов'язаних із цим періодів економічної нестабільності. Його правову природу та суспільну небезпеку треба оцінювати у співпідпорядкованості з іншими небезпечними проявами, з'ясовуючи, якою мірою легалізація сприяє існуванню і розвиткові специфічних форм та видів організованої злочинності, тіньової економіки, корупції тощо. На нашу думку, саме в цьому полягає технологічність відмивання коштів, оскільки, здійснюючи заходи впливу на цей протиправний процес, об'єктивно створюватиметься можливість впливу на ті суспільно небезпечні явища, з якими цей феномен тісно пов'язаний.

Взагалі поняття "відмивання коштів" визначають як негативне соціально-економічне явище, основою якого є приховування незаконного походження доходів, спотворення інформації про природу їхнього походження, місцезнаходження, розташування, рух, дійсну належність та права власності на такі доходи, а також надання їм у будь-яких формах правомірного вигляду, коли особі відомо, що ці матеріальні блага є доходами, отриманими незаконним шляхом, а також інші дії, прямо або опосередковано пов'язані з оформленням правомірності фактичних відносин володіння, користування, розпорядження доходами або з приховуванням їх незаконного походження.

На початку 90-х років минулого сторіччя в Україні та інших країнах пострадянського простору сформувалися передумови переходу економіки від тоталітарної, адміністративно-командної до ринкової системи господарювання. Відбулася зміна суспільного ладу, внесено якісні зміни як в економічні відносини, так і в сам спосіб життя населення. Наслідком цих змін стала трансформація з однієї системи в іншу, в основі якої — суттєві зміни відносин власності, лібералізація економічної діяльності.

Водночас зазначений період характеризується послабленням ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів, відставанні законотворчої діяльності від потреб державного контролю із урахуванням державних інтересів та основної маси населення.

Відсутність державного контролю неминуче призводить до зростання злочинності у сфері економічної діяльності, зокрема "відмивання коштів", незаконного вивезення капіталу, розширеного відтворення економічного потенціалу злочинних угруповань і як наслідок — до порушення стану рівноваги у господарській системі, підриву системи соціальної рівноваги. Це стає поштовхом до різкого соціального розшарування та диференціації населення за рівнем доходів, зростає кількість випадків антисоціальної поведінки, активізується боротьба між соціальними групами, що проходить за межами правового поля, тощо. За відсутності послідовних соціальних реформ відбувається зубожіння, люмпенізація та маргіналізація значної частини населення. За умов неправомірного збагачення інших це спричинює різкий соціальний диспаритет із величезним криміногенним потенціалом.

Наслідком соціально-економічного розбалансування у суспільстві, крім соціального розшарування, стало великомасштабне поширення тіньової економіки, яка є основним виробником та споживачем "брудних" капіталів. На початковому етапі ринкової трансформації революційні зміни в системі управління і господарських зв'язків, процес розподілу засобів виробництва не могли не викликати зростання фіктивного сегмента тіньової економіки. І хоча таке зростання істотно пом'якшувало падіння офіційного ВВП, проте що вищим був цей спад, то більша його частина переходила в "тінь".

Поширення тіньової економіки неможливе без органічно важливого в її обігу процесу легалізації злочинного походження доходів, оскільки вона виступає, по-перше, замовником неврахованих коштів, а по-друге, найбільшим виробником нелегальних доходів. Вплив цього чинника стимулює процес легалізації злочинних доходів до розширення його масштабів. Незаконна діяльність, що приносить доходи, зокрема скоєння злочинів, випадає зі сфери, що регулюється економічними законами і принципами. А капітали, отримані таким чином, витрачаються на придбання нових товарів та послуг, впроваджуються в легальний економічний обіг, відтак викликають порушення рівноваги (зростання цін, інфляцію тощо).

Отже, відмивання коштів, виконуючи свою специфічну функцію, стає механізмом, який забезпечує зв'язок легальної та нелегальної економіки. Основним аргументом є те, що офіційна і нелегальна економіки існують у симбіозі, сполучною ланкою між якими виступає процес відмивання коштів. Якби не існувало відмивання коштів нелегальна економіка потерпала б від недостачі ресурсів. Тому, ні думку автора, правильним є і протилежне твердження: у випадку поглинання нелегальної економіки офіційною не існувало б попиту на відмивання коштів.

Крім зазначеного, на наш погляд, відмивання коштів полегшу ранжирування економічної діяльності, що змінюється від майже не легальної до винятково кримінальної. У чому полягає таке ранжирування? Обмежуючись предметом дослідження, доцільним є аналіз трьох тісно пов'язаних понять: "сірі кошти", "брудні кошти" та "гарячі кошти".

Як феномен, що пов'язує формальну і неформальну економіки, відмивання коштів є динамічним процесом. Новітні методи і технології можуть використовуватися для створення гармонійних, адаптивних і гнучких стратегій, що дозволяють ділкам переміщати власні ресурси між двома економіками у будь-якому напрямі і на постійній основі. Відмивання коштів у цьому процесі є ключовим моментом з огляду на три причини. По-перше, воно дозволяє кримінальним ділкам черпати ресурси з легальної економіки і використовувати їх як вкладення у свою кримінальну діяльність. По-друге, воно сприяє диверсифікації через інвестиції в інші формальні та неформальні підприємства. По-третє, воно дозволяє використовувати послуги, запропоновані в офіційному секторі фінансових послуг, для захисту незаконно отриманих засобів від інфляції. Відтак, відбувається злиття неформальної і формальної економічної діяльності. Злочинні ділки мають доступ до фінансових ресурсів, отриманих унаслідок незаконної діяльності для інвестування у формальну економіку, і навпаки, вони можуть використовувати власні доходи для інвестування у подальшу незаконну діяльність.

За сучасних умов фінансова сфера організаційно сформованого злочинного угруповання не може існувати без злагодженого механізму легалізації своїх кримінальних доходів. Фінанси злочинного походження повинні легалізовуватися, щоб мінімізувати можливість встановлення реальних злочинних джерел їх походження, для реалізації можливості використання отриманих злочинних доходів, для розширення фінансової бази та впливу організованої злочинності в легальному секторі економіки та суспільно-політичному житті країни.

У цьому аспекті головна мета — максимально наблизитися до законних угод. Тому конкретні прийоми відмивання коштів, що використовуються, як правило, є похідним варіантом методів, які зазвичай використовуються у сфері законного бізнесу та фінансів. У злочинців розрахунки за трансфертними цінами між філіями транснаціональних корпорацій перетворюються у фіктивні рахунки-фактури, угоди з нерухомістю між філіями — у шахрайство із зворотними угодами з нерухомістю, торгівля акціями або опціонами на умовах страхування — у взаєморозрахункові угоди тощо. Зовні відрізнити законний варіант від незаконного, ймовірно, неможливо, відмінності проявляються лише тоді, коли певне протиправне діяння стає об'єктом пильної уваги правоохоронних органів.

Одночасно відбуваються зміни у самій сфері відмивання коштів. На заміну традиційному механізму нерегулярного відмивання коштів, що зазвичай був пов'язаний безпосередньо з одним або кількома злочинними підприємцями або групами, прийшла комплексні підпільна глобальна фінансова система, зв'язок якої зі злочинним підприємництвом здійснюється на безпечній відстані через серію комерційних угод.

Наприкінці минулого сторіччя за умов глобалізації сформувала ся нова тенденція у сфері кримінальних фінансів. Набув завершено форми та поширення процес формування фінансових посередники особливого типу, які спеціалізувалися на легалізації активів кримінального походження. Як наслідок, особливістю сучасного відмивання коштів стало те, що легалізацією злочинних капіталів зазвичай займаються незалежні особи — спеціалісти-посередники, котрі однаково успішно "відмивають" як кошти, отримані від продажу нар котиків, так і кошти за продаж зброї у порушення запровадженого ембарго, допомагають здійснювати незаконні операції з цінними па перами тощо.

Особливістю взаємозв'язку сфери кримінальних фінансів та відмивання коштів за умов глобалізації є те, що якщо в середині XX ст., можливо, і досить не складно було розмежувати законні та незаконні аспекти економічної діяльності, оскільки вони існували у відмінному соціальному та економічному просторі, то тепер ситуація змінилася. Тіньова діяльність — суто злочинна, а та, що належить до "неформального" сектора, — на багатьох рівнях переплетеня з легальною.

Внаслідок цих і багатьох інших форм зіткнення та взаємодії виникає складний економічний комплекс, в якому кримінальні фінанси переплітаються із законними, а тіньове матеріальне виробництво живиться як із легальних, так із тіньових фінансових джерел.

Означений процес — і наслідок, і певним чином причина криміналізації економіки. Господарську діяльність вже неможливо чітко поділити на законну та незаконну. Вся економіка пронизана підприємцями, котрі тільки й роблять, що обходять те або інше правил часто порушуючи "невеликі" закони, а для інших стає можливим порушення і "більших" законів. До того ж, що більше будуть змішані законні та незаконні, формальні та неформальні, таємні та явні види діяльності, то більше буде плутанини з приводу походження грошові коштів, то важче вживати заходів щодо особливо тяжких злочинів, то складніше буде ефективно використовувати повідомлення про підозрілі операції.

Ще одним чинником, який посилює цю проблему, є об'єктивні процеси розвитку світової економіки й еволюція національних господарств. Виражаючи суть сучасних процесів розвитку економіки, ці процеси безпосередньо впливають на проблему контролю потоків незаконних грошових коштів. Хоча існують винятки, проте економічний прогрес загалом асоціюється зі зростанням питомої ваги сектора послуг у світовому валовому продукті та скороченням у ньому частки матеріального виробництва товарів. На рівні країн зі зростанням добробуту і ступеня розвитку держав у складі валового національного продукту (ВНП) також відбувається зрушення у вартісному відношенні від виробництва матеріальних товарів до надання невідчутних послуг, що відкриває нові можливості для відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.

Для контрольних і правоохоронних органів усіх цивілізованих країн легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, є серйозною проблемою, що потребує глибокого аналізу з метою впровадження у майбутньому ефективних заходів протидії.

Проблема протидії легалізації злочинних доходів виникає там і тоді, де і коли сформоване розуміння високої суспільної небезпеки наслідків організованої злочинності, що активно втручається в систему низки соціальних відносин, дезорганізуючи їх, дестабілізуючи нормальні взаємозв'язки і взаємодію практично у всіх важливих сферах, модифікуючи, пристосовуючи їх до своїх інтересів. Організована злочинність виникає і розвивається за законами ринку, де головною метою є прибуток. "Кодекс честі" злочинної організації може встановлювати певні межі поведінки своїх членів, але ці обмеження не стосуються способів одержання прибутку. Схвалюється одержання прибутку будь-яким шляхом, без огляду на засоби. Більше того, історично і генетично об'єднання організованої злочинності мафіозного типу орієнтовані на реалізацію заборонених законом товарів та послуг. Саме ця обставина виділяється у визначенні організованої злочинності, сформульованому в Комплексному законі США про контроль над злочинністю і безпекою на вулицях (Omnibus Crime Control and Safe Street Act of 1968). Таке виділення є закономірним. Будь-який дослідник організованої злочинності підтвердить, що "стартовий капітал", необхідний для перетворення вуличної банди у високоприбуткове підприємство, створюється у процесі торгівлі наркотиками, сексуальними послугами, у результаті організації азартних ігор, а також рекету та надання інших незаконних послуг.

Відсутність обмежень у способах одержання прибутку багато в чому визначає високу ефективність (з економічного погляду) діяльності злочинних організацій. По-перше, вони не сплачують податків (якщо, звичайно, не вважати своєрідним податком частину коштів, що виділяється на корупцію), і вже тому у більш виграшному стані в порівнянні з легальними підприємствами. По-друге, злочинна організація у процесі незаконної діяльності, здобуваючи готівку, одержує додаткові переваги перед суб'єктом законної підприємницької діяльності, тобто більш широкий спектр можливостей використання отриманого прибутку. По-третє, організована злочинність не обмежена у пошуках і створенні нових "ніш" економічної діяльності: реалізуються часом канібалістські проекти, наприклад, вбивство осіб похилого віку з метою заволодіння належною їм нерухомістю. По-четверте, злочинні організації ведуть економічну боротьбу, керуючись принципом "мета виправдовує засоби", а тому легальний конкурент їм просто не в змозі протистояти.

Тим часом такі конкуренти злочинних організацій з'являються у процесі їхнього розвитку і руху від незаконних видів діяльності до законних. Такий рух є закономірним, що частково проявляється у динаміці визначень організованої злочинності, запропонованих у різних міжнародних документах. Наприклад, у матеріалах Секретаріату ООН до VIII Конгресу ООН із запобігання злочинності та поводження з правопорушниками (Гавана, 1990 р.) зазначено, що організована злочинність є діяльністю злочинних організацій, спрямованою на одержання фінансового прибутку і набуття влади шляхом створенні й експлуатації ринків незаконних товарів та послуг. Але вже в 1993 р у доповіді Генерального секретаря ООН "Вплив організованої злочинності на суспільство загалом" на другій сесії Комісії із запобігання злочинам і кримінального правосуддя Економічної і соціальної ради ООН йдеться не тільки про те, що організована злочинність — це діяльність об'єднань або угруповань, асоційованих на економічній основі. Наголошується, що економічні вигоди здобуваються об'єднаннями та угрупованнями шляхом надання незаконних товарів та послуг, а також шляхом надання законних благ і послуг у незаконній формі. Організована злочинність не обмежується лише здійсненням свідомо незаконної діяльності або наданням незаконних послуг. Вона включає також такі витончені види діяльності, як відмивання коштів через законні економічні структури та маніпуляції, що здійснюються за допомогою електронних засобів. Злочинні угруповання проникають у різноманітні прибуткові законні види діяльності.

Важливе зауваження зроблене також у Довідковому документі до Міжнародної конференції на рівні міністрів внутрішніх справ "Про організовану транснаціональну злочинність" (Неаполь, 1994 р.). У ньому зазначено, що організована злочинна діяльність є майже завжди продовженням законних ринкових операцій у сферах, що заборонені законом.

Отже, можна констатувати, що організована злочинність має іманентну якість: тенденцію до диверсифікованості — розвитку від незаконних до законних видів і форм діяльності. А легалізація злочинних доходів є вираженням цієї властивості.

Поиск по сайту: