Валютна складова фінансової безпеки

Навряд чи сьогодні знайдуться опоненти твердженню, що стійкість національної валюти, її конвертованість — неодмінний атрибут фінансової безпеки будь-якої країни, суб'єктів господарювання та окремих громадян. При цьому умовами досягнення дійсної стабільності і оборотності є і досконале валютне законодавство, і обґрунтована валютна стратегія, і ефективна валютна політика, і чітка національна валютна система, і наявність валютних угод, і валютний ринок, що нормально функціонує. Валютна політика, стрижнем якої є валютний курс національної грошової одиниці, виступає ключовою ланкою, що поєднує економіку України зі світовим господарським комплексом.

Говорити про стале українське валютне законодавство як сукупність правових норм, що регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями всередині країни, угод між організаціями і громадянами однієї країни і організаціями та громадянами іншої, а також порядок ввезення, вивезення, переказу і пересилання із-за кордону національної та іноземної валюти та інших валютних цінностей, поки, на жаль, не доводиться.

Ця ж обставина не дозволяє констатувати і наявність в Україні чіткої національної валютної системи як логічно завершеної сукупності таких її взаємозалежних і взаємозв'язаних елементів, як валюти, правил і норм їх використання та взаємного обміну, застосування як платіжних засобів, а також грошово-кредитні відносини, що супроводжують застосування валюти, та органи, які регулюють випуск і обіг валютних коштів.

Досі відсутній в Україні і досконалий валютний ринок. Чітко не визначені його суб'єкти, умови здійснення поточних і пов'язаних із рухом капіталу валютних операцій, біржової діяльності, валютного хеджування тощо. Внаслідок відсутності правової та "психологічної" інфраструктури валютного ринку, в Україні не спостерігається тісної інтеграції усіх сегментів національного фінансового ринку, а саме грошового (зокрема, кредитного), ринку капіталів та валютного ринку із ефективним переливанням ресурсів з одного на інший. Незначна глибина наявного "прообразу" валютного ринку є причиною його підвищеної ризикованості та плинності.

Проте не лише недосконалість валютного законодавства, а й фактична відсутність до середини 1990-х років національної валюти (у справжньому розумінні цієї категорії!), належного обсягу і складу валютних резервів, нормального валютного паритету, умов конвертованості, продуманої валютної політики, дієвого валютного контролю, а також необґрунтований курс національної грошової одиниці, призводили швидше до безсистемності в цій дуже важливій для життєдіяльності нашої держави сфері.

Ось чому в Україні дуже важливо чітко визначитися з тим, що таке валютна безпека, що впливає на її рівень, а також що необхідно зробити для його підвищення. При цьому, на наш погляд, треба розрізняти валютну безпеку держави, валютну безпеку суб'єктів господарювання, валютну безпеку комерційних банків і валютну безпеку громадян.

На нашу думку, валютна безпека держави — це:

• ступінь забезпеченості її валютними коштами, достатній для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов'язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці;

• стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, широкомасштабного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України у світову економічну систему і максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках.

Валютна безпека суб'єктів господарювання — це оптимально можливий за умов наявної нормативно-правової бази, валютної стратегії і політики держави, механізму валютного регулювання, інфраструктури валютного ринку рівень забезпеченості валютними коштами, достатній для розрахунків з бюджетною системою, своїми контрагентами, а також власного споживання (соціально-економічного розвитку) та накопичення з урахуванням досягнення валютної ефективності (оптимального рівня валютних витрат і виручки).

Валютна безпека комерційних банків — це оптимальне співвідношення вимог (заявок) і зобов'язань комерційного банку в іноземній валюті (між величиною зобов'язань за проданою валютою і обсягом вимог, між обсягом вимог за купленою валютою і обсягом зобов'язань).

Валютна безпека громадян — це стан, за якого їхні валютні надходження та заощадження перевищують особисті витрати іноземної валюти.

Валютна безпека країни багато в чому визначається валютною стратегією.

Основні валютні режими та їхні характеристики наведені у табл. 3.2. їхній аналіз дає змогу з'ясувати всі плюси і мінуси того чи іншого регулювання валютного курсу.

Таблиця 3.2. Режими і характеристики валютних курсів

Не може не позначатися на рівні валютної безпеки держави і чинка валютна політика, що є важливою складовою економічної і зовнішньоекономічної політики держави. Так, зокрема, на рівень валютної безпеки впливають режим курсоутворення (фіксований чи плаваючий обмінний курс), паритетність валют, здійснення або нездійснення валютних інтервенцій, наявність або відсутність обмежень на здійснення валютних операцій, розбіжностей між режимом операцій для резидентів і нерезидентів, наявність чи відсутність достатніх валютних резервів, можливість запровадження валютної блокади, а також глибина участі країни у міжнародних валютних механізмах.

Так, наприклад, чеська крона вважалася моделлю для центральноєвропейських валют як перша з колишніх східноєвропейських грошових одиниць, яку було дозволено міняти за ринковим курсом. Вона протягом шести років лишалася стабільною. У травні 1997 р. Центробанк Чехії витратив на підтримку крони більше 3 млрд дол. (майже 30 % своїх резервів), але потім здався і відпустив її в автономне плавання. Коли посилилися внутрішні економічні проблеми, фіксований курс обміну не допоміг. Як і в Мексиці 1994 p., Таїланді та на Філіппінах у 1997 p., чеський уряд вирішив захищати свою валюту через запровадження контролю за нижньою і верхньою межею ціни крони. Збереження фіксованого курсу за умов стрімких змін у внутрішній економіці виявилося нездійсненним завданням для всіх чотирьох ефективних нових економік.

Спільною рисою всіх — від Чехії до Таїланду — молодих ринкових економік, що сьогодні зіткнулися зі знеціненням своїх валют, є фундаментальна невідповідність між свободою руху капіталів та браком внутрішніх економічних реформ. Відкривши ринки для світових капіталів, їхні лідери тим самим передали свої економічні програми на суд найсуворіших суддів — міжнародних фінансових менеджерів. І коли урядовці та бізнесмени цих країн не прийматимуть таких самих жорстких фінансових рішень, що і їхні іноземні інвестори, їм дуже швидко стане непереливки. Відкритість руху капіталів створює тиск, що зрештою примушує політиків рухатись у правильному напрямку. Такою є ціна нереформування, якої не можна уникнути у відкритій системі.

Водночас слід зауважити, що валютний курс та рівень відсоткової ставки не є тими монетарними феноменами, які можна регулювати окремо, вони є результатом позитивних реальних економічних тенденцій та досконалості економічної політики.

Підвищенню рівня валютної безпеки сприяє поліпшення стандартизації валютного обігу. З цією метою в 1997 р. Держстандартом України затверджені та введені в дію державні класифікатори валют (ДСТУ ISO 4217-95) та держав світу (ДСТУ ISO 3166-95), розроблені згідно з Програмою переходу України на міжнародну систему статистики та обліку (Постанова Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326).

Важливим етапом у розвитку валютної політики стало прийняття у 1997 р. Урядом і Національним банком міжнародних зобов'язань щодо зняття обмежень на конвертованість гривні за поточними операціями у рамках ст. VIII Статуту МВФ, що створило певні умови для залучення на український ринок капіталів іноземних інвесторів. У цьому зв'язку варто згадати таке визначення (що вважається типовим) професора Стенфордського університету Р. Маккіннона: "Валюта є конвертованою, якщо громадяни даної країни, які бажають купити закордонні товари або отримати послуги, що не підлягають особливим обмеженням, можуть вільно продати місцеву валюту в обмін на іноземну на уніфікованому ринку за єдиним, можливо, таким, що коливається, валютним курсом, що застосовується за всіма поточними угодами, включаючи нормальний торговельний кредит, тоді як іноземці (нерезиденти), що мають кошти у місцевій валюті, отриманій від поточних операцій, можуть продати їх за тим самим курсом або вільно придбати місцеві товари за переважними цінами у цій валюті".

Прийняття Україною зобов'язань щодо ст. VIII Статуту МВФ — це її запевнення міжнародного співтовариства в тому, що вона проводитиме здорову економічну політику, уникаючи обмежень у здійсненні платежів та переказів за поточними міжнародними операціями, і завдяки цьому сприятиме ефективній діяльності багатосторонньої платіжної системи. Окрім того, прийняття таких зобов'язань передбачає мінімізацію ризику обмінного курсу національної валюти шляхом її стабілізації; необов'язковість продажу валюти, придбаної у ході експортних операцій; відсутність обмежень у погашенні або обслуговуванні зовнішніх кредитів, а також репатріації доходів іноземних інвесторів.

Необхідно акцентувати увагу на тому, що "простежується ланцюжок певних взаємозв'язків: економічна безпека країни тісно пов'язана з проблемами конвертованості національної валюти; конвертованість не існує без досягнення фінансової стабільності; фінансова стабільність неможлива без ліквідації причин кризових чинників у розвитку економіки; останні можна подолати шляхом структурної перебудови господарства, насамперед матеріального виробництва; матеріальне виробництво дозволить розвинути середовище конкуренції передусім на внутрішньому ринку, а конкуренцію можна створити лише шляхом формування власника — виробника товарів".

Світова практика накопичила досвід кількох видів конвертованості (оборотності) національної валюти (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Різновиди конвертованості національної валюти

Що ж стосується термінів досягнення національними валютами конвертованості, то світова практика свідчить, що деякі країни йшли до цього досить довго. Так, наприклад, австрійському шилінгу для здобуття статусу конвертованої валюти, який він отримав у 1991 p., знадобилося майже 40 років. Україна ж пройшла цей шлях всього за кілька років.

Однак на відміну від західних країн, де запровадження конвертації валют забезпечило сприятливі умови для розвитку виробничої активності і підвищення життєвих стандартів населення, введення конвертації гривні не принесло Україні ані найменших ознак економічного добробуту. Більше того, валютний механізм, який за раціонального підходу мав би сприяти ефективній взаємодії зі світовим економічним і фінансовим співтовариством і використанню переваг міжнародного розподілу праці, на теренах України трансформувався в чинник підпорядкування зовнішньоекономічної сфери вузьким комерційним інтересам недержавних структур, спричинив значну залежність фінансового стану держави від зарубіжних джерел і факторів впливу, виведення великої частки грошової маси з банківського обігу, значну доларизацію національної економіки, масову втечу вітчизняного капіталу за кордон.

Рівень валютної безпеки, безумовно, зумовлюється і рівнем ліцензування здійснення валютних операцій.

На валютну безпеку не може не впливати і якість прогнозування курсу національної валюти.

Валютна безпека визначається і спрямуванням валютних ресурсів, рівнем дохідності здійснюваних з ними операцій. Так, наприклад, останнім часом серед найбільш привабливих сфер — міжнародний валютний ринок FOREX (Foreign Exchange Market), що має високу ліквідність. А висока дохідність операцій на FOREX — фахівці називають цифри 5-10 % (за дуже сприятливого ринку — до 20 %) на місяць, що перевищує 60-120 % на рік, — робить його найбільш привабливим для приватного інвестора.

Валютна безпека залежить і від організації валютного контролю в країні. Необхідність забезпечення дієвого валютного контролю зумовлена передусім неможливістю безпосереднього регулювання НБУ іноземної валюти, що перебуває в обігу, яка може суттєво впливати на загальну грошову масу. У 1996 р. для забезпечення необхідного рівня міжнародної ліквідності на загальнодержавному рівні був передбачений механізм контролю за лімітом зовнішнього боргу шляхом ліцензування валютних кредитів від нерезидентів.

Основними загрозами валютній безпеці України є:

• масове правомірне вивезення нерезидентами і неправомірне вивезення резидентами валютних коштів за межі країни;

• "відмивання брудних грошей" на території нашої держави;

• зростання валютної заборгованості держави і вітчизняних суб'єктів господарювання;

• проведення незаконних валютних операцій;

• розвиток кризових явищ на світовому валютному ринку;

• можливість запровадження валютної блокади;

• недостатній рівень офіційних валютних резервів;

• наявність валютних ризиків (небезпеки валютних втрат внаслідок зміни курсу валюти ціни до валюти платежу в період між підписанням угоди і здійсненням платежу);

• фальшування іноземної валюти;

• надмірна лібералізація вітчизняного валютного ринку.

Дотриманню належного рівня валютної безпеки держави перешкоджає і те, що попри вимоги того, щоб сума кредитових проводок платіжного балансу України збігалася з сумою дебетових, а загальне сальдо дорівнювало нулю, на практиці спостерігається інша картина. Це відбувається внаслідок того, що дані про різні сторони одних і тих самих операцій наводяться з різних джерел. Скажімо, експорт товарів фіксується митною статистикою, а надходження іноземної валюти на рахунки підприємств за поставки по експорту — банківською. При цьому кожне з джерел саме по собі має певні вади.

Безумовно, збитки фінансовій безпеці України завдаються і внаслідок нецільового чи неефективного використання валютних кредитів МВФ, Світового банку, ЄБРР, інших зарубіжних фінансових установ, урядів зарубіжних держав.

Формування дієвої системи валютної безпеки в Україні — дуже складна і комплексна проблема. Для її вирішення необхідні:

• чіткий і обґрунтований вибір валютної стратегії держави;

• визначення пріоритетів державної валютної політики;

• створення всебічного досконалого нормативно-правового поля, що регламентує функціонування валютного ринку, та розроблення ефективних заходів щодо недопущення його порушення;

• визначення державного органу, відповідального за забезпечення дієвого валютного контролю в країні, чітка організація валютного регулювання та контролю;

• забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні, підвищення її ролі в українській економіці;

• оптимізація загальних обсягів і структури надходжень та використання іноземної валюти як у галузевому, так і в географічному розрізах;

• недопущення неефективного використання коштів кредитів міжнародних фінансових організацій, іноземних урядів і банків;

• якнайшвидше розв'язання проблем повернення незаконно вивезених за кордон валютних коштів і валютних неплатежів;

• запобігання неконтрольованому відпливу валютних цінностей за кордон і "відмиванню брудних грошей";

• залучення до господарського обігу валютних коштів населення;

• накопичення достатніх валютних резервів держави (принаймні еквівалентних тримісячному імпорту) та вдосконалення системи управління ними;

• вдосконалення функціональної інфраструктури національного валютного ринку; відновлення регулярних торгів на Українській міжбанківській валютній біржі;

• вирішення питання щодо поновлення спеціальної статистичної звітності та забезпечення доступності інформації про наявність і рух коштів в іноземній валюті вітчизняних підприємств і організацій усіх форм власності, що надасть змогу контролювати і комплексно аналізувати усі ланки руху іноземної валюти суб'єктів господарювання в Україну та за її межі за строками і джерелами формування й використання;

• поліпшення контролю НБУ за вітчизняним готівковим валютним ринком (з огляду на амплітуду встановлення валютних курсів обмінними пунктами, відмову останніх вільно продавати іноземну валюту, відсутність належного документарного оформлення здійснюваних ними валютних операцій);

• розроблення, затвердження і впровадження системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держави;

• постійний моніторинг світового валютного ринку для завчасного виявлення зародження кризових явищ і вжиття необхідних запобіжних заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на вітчизняний валютний ринок;

• проведення дієвих заходів правоохоронних органів щодо недопущення та припинення діяльності незаконних конвертацій-них центрів, контрабанди та фальшування іноземної валюти;

• недопущення неправильного інформування НБУ міжнародних фінансових організацій про реальні розміри офіційних валютних резервів держави на певну дату;

• посилення інтеграції національного валютного ринку із світовою валютною системою.

Поиск по сайту: