Небезпека правопорушень у кредитно-фінансовій сфері

У результаті проведеного аналізу матеріалів кримінальних справ у злочинах, скоєних у кредитній системі і на ринку цінних паперів, а також всебічного вивчення спеціальної літератури, доцільно виділити ряд основних способів здійснення і приховання злочинів. У більшості випадків злочинцями використовуються різні кількісні та якісні комбінації декількох основних способів, що мають досить простий алгоритм виконання і добре відомі вітчизняній юридичній практиці з традиційних видів злочину. З часом їх модифікації і постійного ускладнення логічних зв'язків з'являються все нові і нові способи, відмінною рисою яких є вже наявність складних алгоритмів діяльності злочинця, яка все більше удосконалюється і модернізується.

Статистично найбільша кількість злочинів у банківській системі відбувається в комерційних банках. Збиток від них набагато перевищує збиток, завданий злочинами у системі державних банків.

Як свідчить практика, останнім часом, поряд із традиційними способами здійснення злочину шляхом підробки розрахунково-касових документів і документів первинного обліку, у характері злочинних зазіхань відбулися радикальні зміни, а з появою нових форм фінансового забезпечення підприємницької діяльності виникли нетрадиційні прийоми злочинного втручання в господарську діяльність. Зокрема, якщо раніше, за умов централізованої економіки, основними видами злочинів, виявленням і розкриттям яких займалася Державна служба боротьби з економічною злочинністю, були привласнення, вчинені посадовими або матеріально відповідальними особами шляхом присвоєння чи розтрати чого-небудь, то нині у структурі злочинних зазіхань переважають шахрайські дії щодо заволодіння матеріальними цінностями і коштами, що належать іншим юридичним особам.

Вивчення досвіду боротьби з економічними злочинами засвідчило, що значною мірою розвитку криміногенних процесів у сфері кредитно-грошових відносин сприяє слабка урегульованість фінансових угод нормами цивільного права. Разом з тим забезпечення безпеки суб'єктів господарювання від несумлінних угод заходами кримінально-правового регулювання найчастіше неможливо через відставання розвитку кримінального законодавства від господарського, відсутність кримінально-правових норм, адекватних порушенням, вчиненим у створюваній ринковій інфраструктурі. На перехідному етапі до ринкової економіки зміни в нормах права і доповнення до них значно відстають від змін у сфері ринку з тієї причини, що динаміка його формування і розвитку непередбачувана, мінлива і нестабільна.

Аналіз стану злочинності в Україні свідчить, що кримінологічна обстановка в останні роки надзвичайно загострилася. Економічна злочинність стала одним з основних дестабілізуючих факторів суспільного розвитку.

Основним видом злочинів у сфері економіки до виходу нового Кримінального кодексу України були шахрайства. Динаміка здійснення шахрайських дій була досить високою за роки економічних реформ, що відкрили широкий простір для діяльності шахраїв при відносній безпеці здійснення таких злочинів і значній матеріальній вигоді. З набранням чинності новим Кримінальним кодексом України динаміка шахрайств дещо знизилася, водночас динаміка здійснення інших економічних злочинів підвищилася.

У період розвитку ринкових економічних відносин, появи нових форм функціонування банківських і позабанківських структур з використанням сучасних технічних досягнень з'являються і нові способи економічних злочинів. Це явище обумовлене розмаїтістю і постійним зростанням кількості виконуваних інформаційних операцій і практичною відсутністю їх регулювання нормами закону.

До фінансово-кредитної системи необхідно відносити злочини, вчинені посадовою особою підприємства, установи (у т. ч. банківської), організації, якою порушено встановлений законодавством порядок обігу коштів, валютних цінностей та порядок надання і використання кредитів при здійсненні:

• страхування, у тому числі державного;

• пенсійного забезпечення, у тому числі державного та недержавного;

• недержавного управління фінансовими ринками;

• біржових операцій з фондовими цінностями;

• банківської діяльності.

Чинники, що сприяють скоєнню корисливих злочинів у сфері банківської діяльності:

соціально-економічні:

• незадовільний стан економіки;

• спад виробництва;

• неплатоспроможність підприємств;

• пріоритет кредитування посередницьких фірм;

• значні фінансові потоки йдуть не на рентабельні виробничі програми, а на обслуговування посередницьких операцій;

• криміналізація суспільно-економічних відносин;

• концентрація капіталів у тіньовому секторі економіки.

організаційно-управлінські:

• недостатня кількість фахівців у банківській сфері;

• відсутність чіткої концепції взаємодії комерційних банків з НБУ, правоохоронними органами та іншими контрольними державними структурами;

• створення сприятливого середовища для зловживань та можливість уникнення відповідальності за наявності змови підприємців з банківськими працівниками;

нормативно-правові:

• декларативність та порадницький характер нормативних актів у банківській сфері;

• відсутність механізму виконання та застосування цілої низки правових норм;

• посилання у нормах до чинного законодавства нерідко формальні та умовні, оскільки не відпрацьовані взагалі;

• протиріччя у нормативній базі;

• питання, що повинні комплексно врегульовуватися нормативними актами, нерідко приймаються розпорошено, що призводить до зміни правил фінансово-господарської діяльності.

Особливість вчинення злочинів у кредитно-фінансовій сфері полягає в тому, що вони характеризуються:

1) значним розміром заподіяної матеріальної шкоди;

2) високим рівнем латентності злочинів;

3) використанням банківської системи для витоку незаконно здобутих капіталів за кордон та відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом;

4) безпосереднім зрощування діяльності організованих злочинних угруповань із посадовими особами у кредитно-фінансовій сфері;

5) поширенням корупційних діянь.

Корупційні дії у кредитно-банківському секторі найчастіше проявляються у вигляді:

— сприяння щодо надання згоди та підтримки у створенні фіктивних підприємницьких структур (переважно "біля" великих підприємств) для "перекачування" засобів з цих підприємств на рахунки новостворених фірм;

— укладання збиткових для держави комерційних угод (оренди, купівлі-продажу, поставки тощо);

— надання банківських гарантій без достатніх реальних відповідних зобов'язань;

— інвестування комерційних структур за рахунок державного бюджету;

— надання кредитів та позик з метою їх подальшого привласнення;

— особистого сприяння злочинцям, зокрема шляхом протидії розслідуванню (розголошення службової інформації, фальсифікація матеріалів, що викривають злочинців, тиск на органи розслідування тощо).

Основними причинами, що сприяли зростанню злочинів у сфері банківського кредитування, стали:

1) неправомірна поведінка банківських посадових осіб (отримання хабара тощо).

2) надприбуток від вчинення злочину;

3) наявність ділових відносин між потерпілим і розкрадачем у минулому;

4) невиконання потерпілим своїх зобов'язань;

5) неналежне виконання посадовими особами банку своїх обов'язків;

6) недосконалість чинного законодавства, яке регламентує порядок повернення кредитних коштів;

7) неналежна перевірка особи позичальника;

8) участь у вчиненні злочину посадових осіб банку;

9) достатній термін для приховування та знищення слідів злочину;

10) висока латентність вчинюваних злочинів;

11) непрофесійність працівників правоохоронних органів з виявлення та розкриття таких злочинів;

12) недосконалість чинного законодавства.

Пріоритетними напрямами перетворення банківської системи, на наш погляд, повинні стати:

— розроблення та оперативне впровадження нормативної бази попереджувального характеру щодо можливих правопорушень;

— підготовка кваліфікованих високоморальних кадрів, формування на їх основі кадрової основи кредитно-фінансової системи;

— створення дієвої системи обліку і контролю діяльності кредитно-фінансових установ;

— реалізація переваг інформаційних технологій, освоєння нових комунікаційних мереж і систем, впровадження ефективних систем захисту банківської інформації;

— розроблення і реалізація заходів державного регулювання, адекватних вимогам забезпечення стійкого розвитку банківської системи.

Це буде сприяти звуженню посередницьких, спекулятивних операцій, здійснюваних банками з чисто меркантильними цілями, а також зміні системи рефінансування діяльності всіх секторів народного господарства.

Забезпечення стабільності і надійності функціонування кредитно-фінансової системи нині вбачається не так у підвищенні норми обов'язкових фінансових резервів комерційних банків і зміцненні правових основ їх діяльності, як в ефективній організації діяльності грамотно підібраних висококваліфікованих кадрів, що чесно виконують свої обов'язки, а також у забезпеченні оперативності, вірогідності, надійності, конфіденційності і коректності платежів та розрахунків.

Для вирішення згаданих вище завдань варто зорієнтувати роботу апаратів органів внутрішніх справ на боротьбу зі злочинами, вчиненими у фінансово-кредитній системі, як індивідуального, так і організованого характеру.

В основу діяльності органів внутрішніх справ можуть бути покладені такі напрямки:

— зміцнення оперативних позицій в установах кредитно-фінансової системи, удосконалення методичних основ виявлення і розкриття в них організованих фінансових злочинів;

— виявлення і боротьба з корупцією в органах влади і управління, а також у правоохоронній системі;

— організація ефективної взаємодії з місцевими органами влади і управління, громадськими і профспілковими організаціями у вжитті своєчасних заходів запобігання та припинення надзвичайних ситуацій соціального характеру, що виникають унаслідок нестабільної економіки на державному і регіональному рівнях.

У цілому загальна спрямованість заходів забезпечення становлення української банківської системи в сучасних умовах може характеризуватися як репродукція системи економічних відносин, адекватних вимогам стійкого розвитку, проведена разом із системою заходів для послідовної ліквідації нелегітимних економічних відносин, що складаються в кредитно-фінансовій сфері.

Поиск по сайту: