|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Основні напрями діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення економічної безпекиПравоохоронні органи утворюють певним чином відособлену за ознакою професійної діяльності самостійну групу органів держави, що мають чітко визначені завдання та виконують певні правоохоронні функції. Мета, завдання та функції правоохоронних органів у цілому полягають у забезпеченні законності та правопорядку в усіх сферах життєдіяльності нашої країни. Щодо забезпечення економічної безпеки, то діяльність правоохоронних органів у цій сфері здебільшого зводиться до боротьби з економічною злочинністю — запобігання та викриття правопорушень у всіх галузях економіки України. Характеристика економічної злочинності свідчить, що високий рівень такої злочинності загрожує національній безпеці держави та існуванню українського суспільства взагалі. Сьогодні в загальному масиві злочинів економічної спрямованості близько 40 % становлять посягання у сфері службової діяльності, понад третина — проти власності та майже 20 % — у сфері господарської діяльності. Причини зростання злочинів у сфері економіки обумовлені передусім глобальною соціально-економічною і політичною кризою в державі та відсутністю реальної політичної волі в лідерів держави протидіяти ним, а також тим, що сучасний злочинний світ, як і сучасний бізнес схильний до централізації, організації та комерційної діяльності. Законодавство України у сфері протидії економічній злочинності базується на Конституції України і складається з: Кримінального, Кримінально-процесуального, Митного кодексів України, законів України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про Службу безпеки України", "Про прокуратуру", "Про державну податкову службу в Україні", інших законі та нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Підрозділи протидії економічній злочинності — структурні підрозділи правоохоронних органів, що відповідно до законодавства здійснюють діяльність у зазначеній сфері. Це відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України та Державної митної служби України. Вони мають право збирати, накопичувати і зберігати інформацію про протиправну діяльність у сфері економіки та про осіб, які до неї причетні. Боротьба зі злочинністю взагалі і з економічною злочинністю зокрема, як основна діяльність правоохоронних органів полягає у трьох основних напрямках: загальна організація; профілактики злочинності, власне правоохоронна діяльність. Правоохоронна діяльність щодо забезпечення економічної безпеки держави — це вид державної діяльності, яка здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і спрямована на забезпечення в економічній сфері держави законності та правопорядку, захист прав та інтересів як окремої особи, так і колективів, opганізацій та установ, а також держави в цілому. Згадана діяльність здійснюється шляхом застосування заходів державного примусу і громадського впливу, у суворій відповідності із законом та при дотриманні встановленої для них процедури (порядку), з притягненням винних до юридичної відповідальності. Функції окремо взятого підрозділу правоохоронного органу, що здійснює боротьбу з економічною злочинністю, розглядаються в нормативно-правових актах. Так, у Законі України "Про міліцію" уст. 7 перераховані функції міліції. До них належать: адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна, виконавча та охоронна. Адміністративна функція полягає у виконавчо розпорядницькій діяльності апарату, служб і підрозділів органів внутрішніх справ з організації і здійснення охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки в межах визначених законом повноважень. Профілактична функція полягає у запобіганні злочинам та іншим правопорушенням, виявленні та усуненні причин і умов, що їм сприяють. Оперативно-розшукова функція здійснюється згідно із Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" та полягає у виявленні відповідними підрозділами правоохоронних органів інформації про вчинені або ті, що готуються, злочини, а також про осіб, що переховуються від органів розслідування або відбування кримінального покарання, з метою їх затримання. Кримінально-процесуальна функція полягає у розгляді заяв і повідомлень про скоєні злочини, проведенні дізнання і досудового слідства у кримінальних справах, розслідування яких покладене законом на правоохоронні органи. Виконавча функція полягає у виконанні в рамках своєї компетенції адміністративних стягнень. Охоронна функція полягає в охороні на договірних засадах майна фізичних осіб та юридичних осіб усіх видів власності. Контрольно-наглядова функція полягає у здійсненні відповідно до законодавства адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, інших контрольно-наглядових повноважень. Від функцій необхідно відрізняти основні напрями діяльності правоохоронних органів. Ці категорії перебувають у різних площинах і взаємодоповнюють загальну характеристику як організації, так і роботи правоохоронних органів. Якщо функції пов'язані із завданнями, які вирішують правоохоронні органи у боротьбі зі злочинами у сфері діяльності та іншими правопорушеннями, то основні напрями визначають мету діяльності правоохоронних органів, що випливають із загальної правової політики держави. Основними напрямами протидії економічній злочинності є: • використання комплексу оперативно-розшукових заходів для запобігання економічним злочинам, їх викриття та припинення; • протидія незаконній підприємницькій та іншій господарській діяльності юридичних та фізичних осіб; • виявлення економічних злочинів та проведення щодо них дослідчої (попередньої) перевірки; • захист від вчинення злочинів у бюджетній сфері; • виявлення та притягнення до відповідальності осіб, які скоїли економічний злочин; • вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування державі юридичним та фізичним особам збитків, завданих унаслідок скоєння економічних злочинів; • інформаційно-аналітичне забезпечення боротьби з економічною злочинністю. Забезпечення належного рівня економічної безпеки та скорочення економічної злочинності загалом можливе шляхом: • прийняття нових законів та інших правових актів, спрямованих проти економічної злочинності; • удосконалення системи та діяльності правоохоронних органів зобов'язаних протидіяти економічній злочинності, з більш чітким розмежуванням їхніх повноважень і компетенції; • встановлення принципових, вихідних положень щодо структури та організації діяльності правоохоронних органів, спрямованих на профілактику економічної злочинності; • поєднання зусиль правоохоронних органів під час виконанню покладених на них функцій у боротьбі з економічною злочинністю через покращання координації їхніх дій; • визначення нових юридичних та науково-технічних засобів методів і прийомів протидії економічній злочинності; • посилення обов'язку щодо сприяння правоохоронним органам у боротьбі з економічною злочинністю державних органів, державних, громадських, приватних організацій, а також населення із встановленням меж їхньої участі у цій діяльності; • розвитку фінансової і матеріально-технічної бази для діяльності правоохоронних органів при протидії економічній злочинності. Взагалі протидія злочинності у сучасних умовах здійснюється за такими напрямами: • використання превентивного та виховного впливу кримінального законодавства; • застосування кримінально-правових заходів; • спеціальне кримінологічне запобігання злочинності (профілактичного запобігання реально можливим злочинам і припинення розпочатої діяльності). Крім того, заходи щодо боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями поділяються на загальні та спеціальні. До загальних заходів протидії злочинності та інших правопорушень належать такі: підвищення добробуту населення, зростання його культурного рівня, підвищення освіченості, інші заходи соціального характеру. Спеціальні заходи — ті, що прямо і безпосередньо впливають на злочинність та інші правопорушення. Саме вони пов'язані з діяльністю правоохоронних органів. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |