|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Економічна безпека як багаторівнева система: поняття та базові елементиДонедавна такі поняття як «економічна безпека» та «фінансова безпека» практично не використовувалися в економічній науці, а тим паче не привертали уваги вітчизняних науковців і практиків. Історично і логічно проблема економічної безпеки пов'язана із становленням і розвитком державності, усвідомленням нацією своїх економічних інтересів. На сучасному етапі глобалізації, питання економічної безпеки ще більше актуалізувалося. Це зумовлено, з одного боку, стрімким розвитком процесів лібералізації та інтеграції, що призводять до відкритості та взаємозалежності національних економік, а з іншого – постає проблема самозбереження та розвитку окремих суверенних держав, їх політичного та економічного самоутвердження на міжнародній арені. Економічна безпека – сукупність умов і чинників, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність та сталість, здатність до постійного оновлення і самовдосконалення. Економічна безпека нерозривно пов'язана з такими поняттями, як: – «інтереси» (національні, державні, індивідуальні, корпоративні, суспільні та ін.); – «стійкість» (національної економіки, економічного розвитку, соціально-економічної системи тощо); – «незалежність» (економіки від зовнішніх ринків, вироблення національної економічної стратегії без зовнішнього впливу); – «відтворення» (головним життєво важливим інтересом в економічній сфері для суб'єкта будь-якого рівня – від особи до держави – є відтворення свого існування). Об'єктами національної економічної безпеки є держава, суспільство, домогосподарство, окремі громадяни, підприємства, установи, організації, окремі території, а також основні елементи економічної безпеки та економічна система в цілому. Одночасно держава є не тільки об'єктом, а й основним суб'єктом економічної безпеки і здійснює свої функції у цій сфері через органи законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Разом з тим, це не виключає участі громадян та їх об'єднань у підтриманні економічної безпеки. Розробка програми першочергових та довгострокових заходів щодо забезпечення економічної безпеки і практичні кроки у цьому напрямі мають спиратися на чітке розуміння загроз економічній безпеці. Загрози економічній безпеці – сукупність наявних та потенційно можливих явищ і чинників, що створюють небезпеку для реалізації національних інтересів у економічній сфері. Постійне відстеження і визначення основних загроз економічній безпеці значно полегшує її підтримання на належному рівні, а також дає можливість своєчасно розробляти і здійснювати практичні заходи щодо зниження негативного впливу загроз чи їх повної ліквідації. Загрози економічній безпеці видозмінюються залежно від стану та рівня розвитку економічної системи і для кожної окремо взятої держави відрізняються характером та рівнем гостроти. Можна застосувати класифікацію загроз економічній безпеці за такими параметрами: 1. За місцем виникнення: Ø внутрішні; Ø зовнішні.
2. За ступенем небезпеки: Ø особливо небезпечні; Ø небезпечні.
3. За можливістю здійснення: Ø реальні; Ø потенційні. 4. За масштабами здійснення: Ø загальнонаціональні; Ø локальні; Ø індивідуальні.
5. За тривалістю дії: Ø тимчасові; Ø постійні.
6. За сферою спрямування: Ø виробничі; Ø фінансові; Ø експортно-імпортні; Ø технологічні; Ø інституційні; Ø воєнно-економічні; Ø соціально-економічні; Ø демографо-економічні; Ø еколого-економічні; Ø інші.
7. За ставленням до них: Ø об'єктивні; Ø суб'єктивні.
8. За характером спрямування: Ø прямі; Ø непрямі.
З метою прийняття державними органами обґрунтованих рішень необхідний моніторинг індикаторів (показників) економічної безпеки, який передбачає перш за все фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших груп економічних показників. Індикатори економічної безпеки – реальні статистичні показники розвитку економіки країни, які найбільш повно характеризують явища і тенденції в економічній сфері. Особливу увагу слід зосередити на таких загальних індикаторах економічної безпеки: ü валовий внутрішній продукт (ВВП); ü темп інфляції; ü дефіцит бюджету; ü рівень безробіття; ü економічне зростання; ü рівень та якість життя; ü енергетична залежність; ü інтегрованість у світову економіку; ü сальдо експорту-імпорту; ü стан демографічних процесів; ü державний внутрішній та зовнішній борги; ü рівень тінізації економіки. Невід'ємною складовою визначення рівня економічної безпеки є встановлення не лише певного набору індикаторів економічної безпеки, а й їхніх порогових / граничних значень. Порогові / граничні значення індикаторів економічної безпеки – це кількісні величини, порушення яких викликає несприятливі тенденції та загрозливі процеси в економіці. Наближення індикаторів економічної безпеки до їх гранично допустимої величини свідчить про наростання загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних, або порогових, значень – про входження суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, фактично, про реальну загрозу економічній безпеці.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |