Облік загальновиробничих витрат, їх розподіл

Сутність загальновиробничих витрат, їх склад.

Орієнтовний перелік статей загальновиробничих витрат наво­диться у стандарті бухгалтерського обліку 16 «Витрати». До таких витрат належать:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація необоротних активів засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

3. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів.

4. Витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництв а, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі, витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища.

9. Інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв тощо).

Облік загальновиробничих витрат, їх розподіл.

Для обліку витрат на обслуговування та управління цехами призначений рахунок 91 «Загальновиробничі витрати».

Д 91 «Загальновиробничі витрати»;

К 13 «Знос необоротних активів» - нараховано знос необоротних активів загальновиробничого призначення;

К 20 «Виробничі запаси» - витрачено на обслуговування та управління цехами матеріальні ресурси;

К 23 «Виробництво» - відображено суму послуг наданих допоміжними цехами для загальновиробничих потреб (теплова енергія, водопостачання та ін.);

К 372 «Розрахунки з різними дебіторами» - витрати на оплату відряджень;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» - нарахування ЄСВ на фонд оплати працівників цехів та дільниць;

К 66 «Розрахунки з оплати праці» - нараховано заробітну плату працівникам апарату управління та робітникам, які обслуго­вують виробничий процес у цехах та дільницях;

К 68 «Розрахунки за іншими операціями» - відображено суму робіт і послуг сторонніх організацій.

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. (визначається у машино-годинах роботи).

Нормальною вважається така потужність, котра характеризує середній обсяг діяльності, досягнутий протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням заплано­ваного обслуговування виробництва.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Конкретний перелік постійних і змінних загальновиробничих витрат визначається підприємством в наказі про облікову політику.

Приклад розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 1 до ПсБО 16 «Витрати».

Якщо взяти інформацію про витрати за кожною статтею і обсяг продажу за останні 3 роки, то можна визначити, які з витрат є залежними (змінними) і незалежними (постійними). Такий поділ необхідний для обгрунтованого їх розподілу та включення до собівартості продукції.

Постійні витрати списуються залежно від бази розподілу, яка визначається в якості нормальної потужності підприємства

Як основа баз розподілу можуть використовуватись: години праці, заробітна плата, обсяг діяльності, прямі витрати інше.

Дт 23 Кт 91 списано на виробничу собівартість продукції змінні та розподілені постійні загальновиробничі витрати

Дт 90 Кт 91 списано на собівартість реалізації нерозподілені постійні загальновиробничі витрати

Поиск по сайту: