 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Сонячна радіація та основні частини сонячного спектру
Сонячна радіація
3.1. Сонячна радіація та основні частини сонячного спектру.
3.2. Залежність інтенсивності сонячної радіації від кута падіння променів.
3.3. Види потоків сонячної радіації.
3.4. Довгохвильове випромінювання Землі та атмосфери.
3.5. Рівняння радіаційного балансу (складові радіаційного балансу).
Сам.: – Біофізичне (біологічне) значення основних частин сонячного спектру: УФ, ФАР, ІЧ.
– Принцип дії приладів для вимірювання інтенсивності сонячної радіації.
Сонячна радіація та основні частини сонячного спектру
Сонячна радіація – енергія електромагнітного випромінювання Сонця – основне джерело енергії майже всіх процесів, що відбуваються в географічній оболонці Землі.
Потужність потоку сонячної радіації в Міжнародній системі одиниць СІ виражається у ватах на 1 м2 (Вт/м2); можна виражати в калоріях або джоулях на площу в 1 см2 за 1 хв (відповідно кал/(см2хв) та Дж/(см2хв)).
Кількість сонячної радіації, що надходить до верхньої межі атмосфери за одиницю часу на одиничну поверхню, перпендикулярну до сонячних променів, при середній відстані від Землі до Сонця, називається сонячною сталою, яка дорівнює 1,37 кВт/м2 хв.
Сонячна радіація складається з електромагнітних хвиль різної довжини. Довжину хвилі в метеорології λ виражають в СИ у мікрометрах (1 мкм = 10–3 мм), або нанометрах (1 нм = 10–6 мм).
Розподіл променистої енергії за довжиною хвиль називається спектром. Спектр сонячного світла розділяється на ряд частин:
1. гамма-промені λ<10-5 мкм
2. рентгенівське випромінювання 10-5≤λ≤10-2 мкм
3. ультрафіолетові промені з 0,01≤λ≤0,39 мкм,
4. видимі промені 0,40<λ<0,75 мкм
5. інфрачервоні промені 0,76≤λ≤3000 мкм.
6. радіохвильове випромінювання λ>3000 мкм
В біофізичному аспекті спектр радіації Сонця і неба поділяють на чотири інтервали:
- ультрафіолетова радіація (довжина хвиль 0,29<l<0,38мкм) сприяє диференціації кліток і тканин, стримує їхній ріст, але прискорює проходження етапів формування репродуктивних органів у рослин. Кількість ультрафіолетової радіації, що надходить на висотах, близьких до рівня моря, невелика. У високогірних районах (вище 4 км) енергія ультрафіолетових променів у 2—3 рази більше, ніж на рівні моря.
- фотосинтетично активна радіація (ФАР). У процесі фотосинтезу використовується не весь спектр сонячної радіації, а тільки його частина, що знаходиться в інтервалі довжин хвиль 0,38<l<0,71 мкм. У процесі фотосинтезу на створення органічної речовини може використовуватися до 10% ФАР. ФАР є одним з найважливіших факторів продуктивності сільськогосподарських рослин;
- близька інфрачервона радіація (БІЧР) 0,71 <l< 4,0 мкм, споживається водою листя та стебел рослин і створює тепловий ефект.
- інфрачервона радіація (ІЧР) 4,0 <l< 100,0 мкм. Дія далекої інфрачервоної радіації на рослини дуже незначна. У високогірних районах енергія інфрачервоних променів зростає. Це значною мірою компенсує недостатню кількість тепла, що одержують тут рослини від навколишнього середовища.
Для біологічних процесів живих організмів і рослин найбільше значення має радіація з довжиною хвилі менше 4 мкм, що включає ультрафіолетову, фотосинтетично активну і ближню інфрачервону частини спектру.
Поиск по сайту: