|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ПОКАЗАННЯ ОЛЕНИ СЕДУКЯ народилась 16 жовтня 1968 року. Живу на третьому поверсі багатоквартирного будинку за адресою Паркова Алея, 8, кв.9. Живу я з чоловіком Владом та з сином Дімою. У нас є старий англійський бульдог Генрі, з яким я щовечора, близько 23.30, виходжу на прогулянку по Парковій Алеї. Увечері 5 травня 2011 року я, як завжди, збиралася вигуляти Генрі. Я якраз діставала його нашийник із шафи в коридорі, коли почула дивний гуркіт зі сторони Паркової Алеї. Звук був дуже голосний і тривав кілька секунд. Чула я його добре, оскільки вікно моєї спальні виходить на Паркову Алею і того вечора вікно було відчинене. Я швидко підбігла до вікна і визирнула з нього, проте нічого підозрілого чи незвичного не помітила. На Парковій Алеї є два ліхтарі – один на розі Паркової Алеї та вул.Головної, інший – біля мого будинку. Вони досить непогано освітлюють вулицю, хоча їм трохи заважають дерева, яких дуже багато на Парковій Алеї. Я вирішила, що нічого поганого не трапилось, взяла Генрі і вийшла з ним на вулицю. Біля сходів до свого будинку я присіла, щоб одягнути на Генрі нашийника, і саме тоді побачила чоловіка, який біг по Алеї у напрямку до мене. Він був середнього зросту, можливо, навіть високий (не можу сказати точно, бо я тоді не стояла, а сиділа навприсядки). Виглядав досить молодо. Одягнутий він був у спортивні штани, кросівки та теніску з капюшоном. Капюшон був на ньому, тому я не могла дуже чітко побачити його лиця, проте мені здалося, що лице його мені знайоме. Чоловік ніс у руках якусь темну сумку чи пакет. Коли він пробіг повз мене, він зупинився біля смітників, вийняв щось невелике з сумки чи то пакету, поклав це собі у внутрішній карман теніски, а пакет викинув до смітника і побіг далі. Вранці наступного дня до мене прийшов слідчий Поліщук і повідомив, що сталося, тоді я зразу все зрозуміла. Сама я, хоч і не часто, купую продукти в Сімейному магазині тому ця звістка мене дуже злякала. Коли слідчий Поліщук показав мені фото молодого чорнявого чоловіка і спитав, чи це не його я бачила вчора, я зразу його впізнала. Саме цього хлопчину я бачила в ніч пограбування. Без сумнівів, це був він!
На підставі цих показань слідчий Поліщук одразу поїхав до квартири, де проживав Роман Руденко. Як тільки слідчий Поліщук вийшов з машини, він побачив Романа (впізнав його по фотографії), який підходив до свого будинку, несучи величезний пакет. Слідчий Поліщук затримав Романа як підозрюваного у вчиненні злочину та повіз його до райвідділу. Там у Романа було вилучено нову електрогітару в упаковці, 4 500 українських гривень, 600 російських рублів, 120 доларів США, 75 європейських євро, квитанцію з музичного магазину на 1 600 українських гривень за куплену електрогітару, зв'язку ключів від квартири Романа, мобільний телефон Романа. Романа було допитано слідчим Поліщуком.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.002 сек.) |