ЗАГАЛЬНІ ПРОТИПОКАЗАННЯ ЩОДО НАПРАВЛЕНЯ ХВОРИХ (ДОРОСЛИХ) НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ

(наказ МОЗ України від 16.05.1983 № 580)

1. Усі захворювання в запальній стадії, хронічні захворювання у стадії загострення та ускладнені гострогнійними процесами.

2. Гострі інфекційні захворювання до завершення терміну ізоляції.

3. Усі венеричні захворювання в гострій або заразній стадії.

4. Психічні захворювання. Всі форми наркоманії і хронічного алкоголізму. Епілепсія.

5. Усі хвороби крові в запальній стадії і стадії загострення.

6. Кахексія будь-якого походження.

7. Злоякісні новоутворення.

8. Усі захворювання та стани, що потребують стаціонарного лікування, в тому числі хірургічного втручання; всі захворювання, при яких хворі не спроможні до самостійного руху і самообслуговування, потребують постійного спеціального догляду (крім осіб, які підлягають лікуванню в спеціалізованих санаторіях для спінальних хворих).

9. Ехінокок будь-якої локалізації.

10. Кровотечі, що часто повторюються або з великою втратою крові.

11. Вагітність у всі терміни на бальнеологічні та грязьові курорти, а на кліматичні курорти, починаючи з 26 тижня (крім спеціалізованих відділень для вагітних жінок). Крім того, у всі терміни вагітності не направляти вагітних на курорти і в санаторії:

· для бальнеогрязелікування з приводу гінекологічних захворювань;

· для лікування радоновими ваннами екстрагенітальних захворювань;

· осіб, які проживають на рівнинах, на гірські курорти, розташовані на висоті понад 1000 м над рівнем моря.

12. Всі форми туберкульозу в активній стадії для будь-яких курортів і санаторіїв нетуберкульозного профілю.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ПРИ НАПРАВЛЕННІ ДІТЕЙ НА САНАТОРНО-КУРОРТНЕ ЛІКУВАННЯ( Наказ МОЗ України від 12.01.2009 № 4)

1. Протипоказання для направлення дітей із захворюваннями органів системи кровообігу на санаторно-курортне лікування.

1.1. Ревматизм в активній фазі вище І ступеня активності, неревматичний кардит в активній фазі.

1.2. Уроджені та набуті вади серця за наявності недостатності кровообігу будь-якого ступеня.

1.3. Серцева недостатність.

1.4. Органічні і стійкі функціональні порушення ритму серця і провідності з порушенням гемодинаміки.

1.5. Первинна артеріальна гіпертензія вище І ступеня.

1.6. Вторинна (симптоматична) артеріальна гіпертензія.

1.7. Пролапс мітрального (інших) клапана з ознаками клапанної недостатності та ознаками недостатності гемодинамики.

1.8. Інфекційний ендокардит в активній фазі будь-якого ступеня з ознаками недостатності кровообігу.

1.9. Первинні кардіоміопатії.

2. Протипоказання для направлення дітей із захворюваннями органів дихання на санаторно-курортне лікування.

2.1. Тяжкі форми повторної пневмонії з розповсюдженими змінами в бронхолегеневій системі, бронхо-ектази з частими загостреннями, з легеневою/серцево-легеневою недостатністю.

При вирішенні питання щодо вибору того чи іншого санаторно-курортного закладу, крім основного діагнозу, необхідно враховувати стадію хвороби, наявність або відсутність супутніх захворювань, ступінь порушення функцій окремих органів та систем, здатність хворого до самостійного пересування та самообслуговування, при цьому враховуються не тільки лікувальні фактори та кліматичні характеристики оздоровниці, але й умови доставки хворого до неї (відстань, вид транспорту, пересадки тощо).

3. Порядок отримання путівки та проведення необхідних обстежень.

Ефективність санаторно-курортного лікування багато в чому залежить від правильного відбору й напрямку хворих на курорти й у санаторії. Лікування в санаторії є одним з етапів медичної допомоги, і тому повинне бути співставним з попередніми й наступними лікувально-профілактичними заходами. Перед направленням до санаторію лікар призначає пацієнтові всі необхідні діагностичні дослідження. Встановивши, що він має потребу в санаторно-курортному лікуванні, лікар видає пацієнтові на руки довідку згідно затвердженої МОЗ України форми, що містить рекомендації щодо типу курорту (санаторію), виду лікування (санаторне, амбулаторне) і пори року. При цьому повинні враховуватися форма і стадія основного захворювання, супутні захворювання, загальний стан здоров’я хворого.

Відбір хворих на санаторно-курортний етап медичної реабілітації проводиться комісією закладу охорони здоров’я по медичному відбору хворих у реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів у відповідності з Положеннями, які затверджуються керівництвом структури, що приймає хворих на лікування, та Міністерством охорони здоров’я України.

Після здійснення санаторно-курортного відбору хворий отримує основний документ, що засвідчує потребу у санаторно-курортному лікуванні і є однією з підстав для видачі хворому санаторно-курортної карти та путівки – довідку для отримання путівки форми № 070/о, про що робиться відмітка в медичній карті амбулаторного хворого. Після її отримання хворий, за наявності санаторно-курортної путівки, повинен звернутися до закладу охорони здоров’я, який її видав, по санаторно-курортну карту. Наступним етапом після проведення відбору є направлення хворого на санаторно-курортне лікування, для чого він повинен оформити санаторно-курортну карту за формою № 072/о. У разі направлення на санаторно-курортне лікування хворого нервово-психічними розладами в анамнезі – дані психоневрологічного обстеження. У випадку, коли санаторно-курортна путівка придбана особою в особистому порядку безпосередньо в оздоровниці, оформлення санаторно-курортної карти можна здійснити в лікувально-профілактичному закладі (поліклініці, амбулаторії) за місцем розташування оздоровниці. При цьому хворий буде змушений за власний рахунок сплатити вартість усього необхідного обсягу діагностичного обстеження, передбаченого санаторно-курортною картою. Санаторно-курортна карта видається лікарем після пред’явлення путівки на санаторно-курорторне лікування, без якої путівка не буде дійсною.

В санаторно-курортну карту лікар повинен внести результати наступних обстежень:

• клінічні аналізи крові та сечі;

• для осіб старших 40 років або хворих, направлених для санаторно-курортного лікування за профілем серцево-судинних захворювань (або суміжними профілями, супутніми захворюваннями) – дані електрокардіографії;

• флюорографії або рентгенологічного дослідження органів грудної клітини (якщо з часу останнього обстеження пройшло більше 6 місяців);

• при захворюваннях органів травлення – дані ультразвукового дослідження органів черевної порожнини;

• в разі необхідності, для уточнення діагнозу проводяться додаткові дослідження: визначення залишкового азоту крові, дослідження очного дна, шлункового соку, печінкові, алергологічні проби та ін.;

• для жінок та вагітних – обов’язковим є наявність консультативного висновку гінеколога (акушера-гінеколога) та обмінної карти (для вагітних);

• при основному або супутніх захворюваннях – висновок відповідних спеціалістів.

В деяких оздоровницях здійснюється надання санаторно-курортних послуг для дитини (двох дітей) у супроводі дорослого. В такому разі дорослий повинен оформити на себе всі необхідні форми, зазначені вище, а санаторно-курортна карта для дітей та підлітків оформляється за формою № 76/о з проведенням передбаченого цією формою обсягу обстежень.

Крім того, відповідно до “порядку направлення дітей на санаторно-курортне лікування”, на кожну дитину повинна видаватися окрема дитяча путівка за формою 077/о.

4. Альтернативні шляхи забезпечення можливості санаторно-курортного лікування.

Хворі можуть забезпечуватися санаторно-курортними путівками за наступними варіантами:

• придбання в особистому порядку за власні кошти;

• забезпечення за рахунок коштів фондів соціального страхування;

• придбання за рахунок коштів підприємств, установ та організацій або коштів їх профспілкових комітетів чи їх різноманітних фінансових структур, створених для реалізації конкретних цілей;

• забезпечення за рахунок цільових коштів державного бюджету;

• забезпечення за рахунок коштів установ і відомств, які мають на балансі власні санаторно-курортні заклади.

Придбання санаторно-курортних путівок в порядку особистого звернення за власні кошти, як правило, здійснюється через спеціалізовані туристичні агенції та компанії або безпосередньо в санаторно-курортному закладі, який має для цього відповідний підрозділ з реалізації путівок, чи у відповідального працівника. Слід зазначити, що такий спосіб отримання путівки не звільняє особу від необхідності оформлення санаторно-курортної карти, без якої путівка вважається недійсною. Також, з метою підвищення ефекту від санаторно-курортного лікування, не зайвим буде і проведення належним чином санаторно-курортного відбору для отримання відповідних рекомендацій фахівців щодо підбору оздоровниць з урахуванням індивідуальних показань/протипоказань, кліматичної зони, природних лікувальних факторів, інфраструктури тощо.

5. Період перебування в умовах санаторно-курортного закладу.

Після того, як хворий отримав путівку на санаторно-курортне лікування, він від’їжджає до оздоровниці відповідно до терміну дії путівки.

Для дорослих 12-24 доби

Для дітей 24-30 діб, але можливо і більше залежно від захворювання (4-6 місяців)

У разі виникнення будь-яких ускладнень, які тягнуть за собою неможливість вчасного прибуття до санаторно-курортного закладу, необхідно (бажано в письмовій формі) попередити керівництво або відповідних працівників (з маркетингу чи реалізації путівок) про ситуацію, що склалася. Не виключено, що за наявності вільних місць можливо буде здійснити перенесення терміну дії путівки. День прибуття та день від’їзду хворого з санаторно-курортного закладу входять у термін санаторно-курортного лікування (термін дії путівки).

Хворий, що прибув до оздоровниці, повинен бути прийнятим на лікування незалежно від часу приїзду. У приймальному відділенні або реєстратурі хворий надає черговій медичній сестрі або реєстратору путівку та санаторно-курортну карту, яка зберігається в медичній картці стаціонарного хворого (історії хвороби). Після первинного огляду лікуючим лікарем санаторію хворому видається санаторно-курортна книжка, в якій зазначаються діагноз та призначені лікувальні процедури. Санаторно-курортна книжка надається хворим в бальнеофізіотерапевтичні та інші лікувально-діагностичні підрозділи санаторно-курортного закладу, де в ній відмічається проведене лікування. Разом з цим слід зауважити, що основним юридичним документом про проведене хворому лікування є медична картка стаціонарного хворого (історія хвороби), в якій лікуючий лікар зазначає призначений та проведений діагностично-лікувальний комплекс, проведені консультації та огляди хворого (щоденники), зміни у призначеному лікуванні та, за наявності, відмови хворого від призначеного лікування.

Курорт (санаторій), перебування на якому веде до погіршення стану здоров’я хворого, вважається для нього протипоказаним. При встановленні протипоказанності лікарі повинні керуватися затвердженими Міністерством охорони здоров’я України загальними протипоказаннями, які унеможливлюють направлення хворих на санаторно-курортне лікування, враховуючи в кожному окремому випадку не тільки форму та стадію захворювання, але і ступінь небезпеки перебування на курорті (санаторії) для хворого та для оточуючих.

Для встановлення протипоказанності перебування хворого у санаторно-курортному закладі, в ньому створюється лікарсько-консультативна рада, головою якої є керівник оздоровниці, а до складу входять заступник керівника з медичної частини, завідувач відділенням, лікуючий лікар та, за необхідності, консультанти за спеціальностями. Рада визначає наявність у хворого протипоказань до санаторно-курортного лікування, можливість залишення хворого в оздоровниці для кліматичного, медикаментозного та іншого лікування, необхідність його госпіталізації (переведення до лікарні) або евакуації за місцем проживання, необхідність виділення хворому супроводжуючого для здійснення евакуації.

При встановленні у хворого протипоказань до санаторно-курортного лікування лікарсько-консультативна рада оздоровниці складає акт у трьох екземплярах, один з яких направляється на адресу вищого органу охорони здоров’я (обласного або міського відділу охорони здоров’я за місцем проживання хворого), другий – на адресу лікувального закладу, який видав санаторно-курортну карту, для проведення по кожному з актів розслідування причин неправильного відбору та направлення хворих на санаторно-курортне лікування та притягнення винних у цьому до відповідальності, третій екземпляр акту залишається в оздоровниці. У разі направлення хворого не за рахунок його власних коштів, копія акту направляється на адресу робочого органу організації, за рахунок коштів якої була придбана санаторно-курортна путівка. Усі дані про виявлених хворих з протипоказаннями фіксуються у відповідному журналі, медичній картці стаціонарного хворого (історії хвороби), санаторно-курортній книжці та зворотному талоні санаторно-курортної путівки.

Строк встановлення протипоказанності перебування хворого в санаторно-курортному закладі не повинен перевищувати п’яти діб з моменту прибуття його до оздоровниці.

При здійсненні евакуації хворих з санаторно-курортного закладу керівництво оздоровниці повинно максимально сприяти хворому у його проведенні (придбання проїзних квитків, доставка до транспортних терміналів), а за необхідності, відповідно до рішення лікарсько-консультативної ради, забезпечити супроводжуючим.

6. Медична реабілітація

Окремим випадком направлення на санаторно-курортне лікування є направлення хворих на медичну реабілітацію до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів. Особливість його полягає у тому, що хворий направляється відбірковою комісією закладу охорони здоров’я безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, оскільки медична реабілітація є одним із важливих та невід’ємних етапів стаціонарного лікування. Такий порядок направлення хворих забезпечує дотримання основних принципів медичної реабілітації: раннього початку відновлювального лікування, його послідовності та наступності в наданні медичної допомоги. При цьому якнайкраще реалізується схема відновлювального лікування “стаціонар - реабілітаційне відділення - амбулаторія”, яка дозволяє закріпити досягнуті в стаціонарі позитивні результати лікування, провести подальше відновлення порушених та компенсацію втрачених у зв’язку з захворюванням функцій, попередити виникнення рецидивів хвороби. Крім того, хворі зобов’язані після закінчення терміну реабілітації повернути зворотний талон путівки в комісію, яка її видала, що забезпечує оцінку ефективності медичної реабілітації фахівцями, які прийняли рішення про необхідність її проведення.

7. Соціальні путівки.

За рахунок коштів Фондів соціального страхування здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне та відновлювальне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими. Надання застрахованим особам послуг, пов’язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється виключно за наявності медичних показань.

Відповідно до статті 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, застрахована особа та члени її сім’ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі), мають право на отримання санаторно-курортного лікування за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. В даному випадку застрахованою особою є найманий працівник та інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, які в установленому законодавством порядку отримали санаторно-курортну путівку оздоровниці.

Умови отримання санаторно-курортного лікування застрахованими особами і членами їх сімей, сплаченого за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, визначено постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12 “Про затвердження порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності”

Коментар до «Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 № 12;

За рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюється забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування лише тих осіб, які відповідно до законодавства вважаються застрахованими.

Відповідно до частини 4 статті 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд фінансує витрати на санаторно-курортне лікування, якщо потребу в ньому визначено висновками МСЕК (медико-соціально-експертної комісії).

Санаторно-курортне лікування потерпілих здійснюється на території України в профільних санаторно-курортних закладах, де є відповідна лікувально-діагностична база, з урахуванням наявності природних лікувальних ресурсів, спеціального обладнання та приладів для лікування відповідних категорій хворих, відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 року № 1017.

Умови отримання санаторно-курортного лікування потерпілими визначено Положенням про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду від 31.10.2007 р. № 49.

Згідно з п. 2.6 Положення, потерпілі, які стали інвалідами, забезпечуються путівками для санаторно-курортного лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме:

· інваліди І групи щороку;

· інваліди ІІ групи один раз на два роки;

· інваліди ІІІ групи один раз на три роки.

Контроль за забезпеченням потерпілих путівками для санаторно-курортного лікування здійснює виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Поиск по сайту: